Який вигляд мали телевізори 100 років назад: вражаючі фото та відео

Історія створення телевізора.

► Пауль Ніпков.

До створення та еволюції телеприймачів доклали зусиль багато вчених.

Першим був німецький технік Пауль Ніпков.

Ще в 1884 році він придумав спеціальний прилад – "диск Ніпкова".

З його допомогою можна було почергово сканувати зображення.

Пізніше ці диски широко використовували у перших телевізійних системах.

У 1935 році перша телевізійна станція була названа в честь Ніпкова, адже лідери Третього Рейху вирішили використати ідею про телебачення у пропагандистських цілях і назвали це німецьким винаходом.

Пауль Ніпков.

► Карл Браун.

Наступним творінням у цій сфері був перший кінескоп.

Створив його у 1895 році німецький фізик Карл Браун.

Кінескоп став відомий у світі під назвою "Трубка Брауна".

Проте сам учений не ініціював виготовлення та вдосконалення свого приладу, оскільки вважав його не зовсім вдалим.

Карл Браун.

Така позиція науковця не завадила скористатися винаходом його учню.

Ним був Макс Дікманн, який уже через 11 років отримав на "трубку" патент і зумів застосувати її для передавання картинки.

Так у 1907 році світ побачив перший телевізійний приймач із екраном розміром 3 на 3 сантиметри.

Перший телевізійний приймач.

► Джон Лоугі Берд.

Наступний етап розвитку телебачення відбувся у 1920 році.

Шотландський інженер Джон Лоугі Берд також використав у своїх цілях винахід іншого вченого.

За допомогою "Диска Ніпкова" він створив механічний телеприймач.

Пристрій не відтворював звук, але передавав доволі чітке зображення.

Цей винахід запам'ятався як перша у світі справжня демонстраціця телебачення, хоч механічні телевізійні пристрої віддавна не використовуються.

Джон Лоугі Берд.

Після кількох вдалих випробувань, науковець заснував корпорацію Beird, яка надовго завоювала ринок телевізійних апаратів.

► Борис Розінг.

Практично водночас зі створенням механічного телебачення було винайдено телебачення електронне.

Російський фізик Борис Розінг довгий час займався розробкою електронного телеприймача.

У 1907 році він вставив у пристрій електронно-променеву трубку й зумів отримати статичне зображення геометричних фігур.

Борис Розінг.

Згодом його справу продовжив ще один російський інженер Володимир Зворикін.

Після революції Зворикін емігрував до Америки, де у 1923 році й запатентував винахід.

Його телебачення повністю працювало за електронною технологією.

Невдовзі такі телевізори надійшли в масове виробництво.

З 1927 року в США розпочалося регулярне телемовлення, упродовж наступних років телебачення почали підключати у Великій Британії, Німеччині та інших країнах Європи.

Телевізор був недешевим задоволенням.

Спершу придбати таке диво техніки могли лише заможні родини, але разом з еволюцією винаходу зменшувалися і витрати на нього.

Володимир Зворикін.

Поява телевізорів в Радянському Союзі.

Радянський Союз зміг побачити телевізор набагато пізніше.

Виробництво телеприймачів розпочалося на заводі "Комінтерн" у Ленінграді лише у 1939 році.

Перший приймач тут також працював за допомогою "Диска Ніпкова".

Він мав вигляд приставки з екраном розміром 3 на 4 сантиметри.

Через деякий час у місцевому науково-технічному журналі "Радіо фронт" було опубліковано інструкцію за допомогою якої такий приймач міг створити кожен охочий.

Журнал "Радіо фронт".

Досягнення у сфері телебачення були і справді суттєвими, проте упродовж цього часу передавання зображення відбувалася виключно в чорно-білій гамі.

Учені довго намагалися зробити його кольоровим, але вдалося їм це далеко не відразу.

Одним із перших свої досягнення в цьому напрямку представив вірменський інженер Ованес Адамян, який у 1908 році зумів винайти двоколірний прилад передавання сигналів.

Згодом у розробці кольорового телебачення знову відзначився Джон Бред, який уже винайшов механічний приймач і не припиняв удосконалювати винахід.

У 1928 році він створив апарат, який послідовно передавав зображення за допомогою світлофільтрів червоного, зеленого та синього кольорів.

На основі всіх попередніх розробок американські вчені вже у 1940 році показали світові систему Triniskop.

У ній зображення трьох кінескопів поєднувалися різними кольорами люмінофорного світіння.

У Радянському Союзі аналогічний винахід розробили знову ж таки із запізненням на 11 років.

А радянські телеглядачі змогли переглядати кольорову трансляцію лише з 1952 року.

Від середини ХХ століття телевізор став чи не головним атрибутом домівки.

А до кінця ХХ століття він стояв практично в кожному помешканні.

Телебачення стало одним із основних способів проведення дозвілля.

Люди могли подовгу вдивлятися в екран та переглядати телепрограми одну за іншою.

Це диво техніки стало розвагою номер один для мільйонів людей в усьому світі, а осучаснені екземпляри цього винаходу й досі стоять майже в кожному домі, проте сьогодні вони вже не є для нас настільки важливим.

П'ятірка легендарний телевізорів СРСР.

► Телевізійна приставка Б-2.

Він з'явився у продажі ще в 1933 році, ще задовго до регулярного телемовлення в СРСР.

Його розробив Антон Брейтбарт.

Екран розміром 16 на 12 міліметрів з розгорткою в 30 рядків і частотою 12,5 кадрів в секунду здавався для всіх чудом технології.

Телевізійна приставка Б-2.

► КВН-49.

Його вважають першим масовим апаратом.

Він з'явився у 1949 році та коштував 900 рублів.

Зображення розміром 105 на 140 міліметрів відтворювалось на екрані кінескопа, а звук йшов з гучномовця.

Особливої уваги також заслуговує цікавий дизайн телевізора.

КВН-49.