Журналісти на сторожі прав: як у Данії роблять журналістські розслідування

Danwatch – данський незалежний медіацентр, який займається журналістськими розслідуваннями.

У полі зору центру – глобальні питання: наприклад, як держава та приватні компанії впливають на права людини та навколишнє середовище.

Це невелике нішеве медіа, в якому працює близько 10-12 людей.

Розслідування здійснюються в різних куточках світу – там, де справа стосується інтересів Данії.

Як організована робота Danwatch, розповідає журналістка-розслідувачка Емілі Екеберг (Emilie Ekeberg).

Які теми цікавлять Danwatch?.

Актуальними для Danwatch завжди є теми, що стосуються офшорів, корупції та інвестицій, а також питання екології, прав людини тощо.

Наприклад, одне з розслідувань стосувалося того, яким чином данська компанія утилізує свої кораблі в Бангладеші.

Іншого разу мова йшла про банани, які постачалися з Еквадору до Данії і перед відправкою оброблялися великою кількістю пестицидів.

Одне з розслідувань Danwatch стосувалося прав жінок у Камбоджі, які виготовляли одяг для Данії.

Загалом, Danwatch розслідують ті проблеми, які покривають цілі сфери економічної чи іншої діяльності та стосуються в основному роботи влади чи комерційних підприємств.

Емілі Екеберг каже, що їхні розслідування часто спричиняють суспільний резонанс та дискусії в парламенті.

Доходить навіть до міжнародних слухань, у результаті яких міжнародні компанії часто змушені змінювати свою політику.

Наприклад, у ситуації з історією про банани з Еквадору, супермаркети Данії відмовилися продавати неорганічні продукти.

Як Danwatch роблять розслідування?.

Робота над розслідуванням проходить у декілька етапів.

На першому журналісти визначають проблему та збирають необхідну інформацію.

Інколи цей процес включає в себе відрядження в інші країни.

Але через те, що це вимагає чималих витрат, Danwatch налагоджують співпрацю з місцевою мережею журналістів.

Окрім того, такі фахівці краще розуміють специфіку регіону, а це в свою чергу позитивно впливає на хід розслідування.

Емілі Екеберг відзначає, що чималою проблемою на етапі збору інформації є те, що службовці часом затягують надання відповіді на запит, інколи її можна очікувати місяцями.

Звичайно, журналісти можуть скаржитися на це омбудсману, але за такі затримки санкцій не передбачено.

Службовець може сказати, що просто не мав часу відповісти на всі запити.

Якщо запити стосуються країн, де обмежується свобода слова, тоді всі запити до влади направляються від імені Danwatch, щоб не наражати на небезпеку партнерів.

За словами Емілі Екеберг, влада не завжди хоче відповідати на запити журналістів і надсилає документи із затертими рядками, посилаючись на державну таємницю.

Приклад відповіді на запит від міністерства.

Емілі Екеберг каже, що під час розслідування вони суворо дотримуються етичних стандартів журналістики.

Наприклад, здебільшого вони роблять розслідування проти компаній, але якщо мова йде про якусь окрему особу, тоді спостереження може вестися тільки в публічних місцях.

Журналісти Danwatch не будуть стежити за будинками політиків чи бізнесменів, адже це може наразити на небезпеку їхніх дітей.

На наступному етапі журналісти пишуть історію.

На заключному – співпрацюють з іншими ЗМІ, щоб максимально поширити результати розслідування.

Розслідування Danwatch публікує на своєму сайті, а також на порталах і шпальтах партнерів.

Danwatch співпрацює на національному та міжнародному рівнях з основними засобами масової інформації та мовниками (данські суспільні мовники DR і TV2, данська газета Politiken, британське видання The Guardian, катарська телекомпанія Al Jazeera серед інших).

Ця взаємодія гарантує максимальне охоплення аудиторії, а отже – історія отримає більшого розголосу.

Журналісти Danwatch мають ще одну традицію – вони завжди звертаються до сторони, яка виступає об’єктом розслідування.

Таким чином, надається можливість висловити свою позицію чи виправдання перед публікацією матеріалу.

Коментарі іншої сторони будуть публікуватися в цій же самій статті.

Бували випадки, коли компанії жодним чином не реагували на можливість якось прокоментувати розслідування щодо їхньої діяльності, тоді журналісти з Danwatch вказували в публікації, що намагалися зв’язатися з «героєм» розслідування, але не отримали відповіді.

Джерела фінансування Danwatch.

Оскільки для Danwatch у пріоритеті – суспільний резонанс і можливість вплинути на ситуацію, то від ідеї, наприклад, платного контенту за підпискою в редакції відмовилися відразу.

Партнери, які розміщують розслідування на своїх порталах чи шпальтах також не сплачують за них.

То звідки Danwatch отримує кошти на розслідування?.

Серед джерел фінансування Емілі Екеберг називає наступні:.

Також використовують можливості від національних та інтернаціональних громадських організацій, фондів Європейського союзу.

Індивідуальні донори.

Цю систему вони запозичили у The Guardian, коли публікація є абсолютно безкоштовною для читача, але в кінці матеріалу вони видання розміщує заклик підтримати проєкт.

Тренінги для журналістів, під час яких учасники не тільки вчаться робити розслідування.

Danwatch намагаються організувати роботу так, щоб у результаті можна було отримати готовий проєкт.

Такі тренінги – чудова можливість налагодити зв’язки між журналістами з різних країн, за рахунок чого розширюється сітка міжнародних партнерів організації.

Серед прикладів такої успішної співпраці можна назвати спільний проєкт Danwatch із журналістами з Непалу.

Тоді вони з’ясували як данська компанія Carlsberg забруднювала навколишнє середовище в цій країні.

Емілі Екеберг каже, що Danwatch ніколи не покладаються тільки на одне джерело фінансування.

Приклади розслідувань.

Одне з розслідувань Danwatch стосувався фінансування системи захисту кордонів ЄС там, де вони мають спільні точки дотику з Туреччиною.

Почалося все з того, що в Данію значно зменшився потік біженців.

Журналісти це помітили, проаналізували доступні документи, зокрема й ті, що стосувалися контрактів на закупівлю різної продукції.

Вони з’ясували, що ЄС витратив багато грошей, щоб контролювати кордон між Туреччиною та Сирією, у тому числі чимало коштів на важку техніку.

Таким чином вдалося укріпити кордони в тих зонах.

Але водночас журналісти з’ясували, що були випадки, коли в біженців стріляли.

Це обмежувало право цих людей попросити захисту в Туреччини і загалом порушувало право на захист.

Журналісти об’єднали свої зусилля на міжнародному рівні та провели розслідування.

Вони координовано запустили цей матеріал у різних ЗМІ в один і той самий момент, о 18:00 на території всього Європейського Союзу.

Розслідування спричинило чималий резонанс.

Після цього Європарламент зробив запит до Комісії ЄС, а в березні 2019 року було прийнято резолюцію до Туреччини, у якій парламент ЄС (серед іншого) заявив: «Закликаємо Туреччину дотримуватися принципу невидворення; висловлюємо засудження з приводу того, що в рамках програми IPA 2011/2012 ЄС фінансував придбання бронетанкових машин "Кобра II" та закликаємо Комісію уважно стежити за використанням техніки (спільної), придбання якої фінансується в рамках програм ЄС, та ефективним впровадженням принципу невидворення, зокрема на кордоні із Сирією».

Авторка висловлює вдячність організаторам міжнародної тренінгової програми «Саморегуляція ЗМІ в умовах демократії» за можливість вивчити досвід Danwatch.