10 фраз, які знецінюють дитину: ці вирази батьки мають уникати

Як навчитися уникати таких фраз, розповіла психологиня Євгенія Чугуй виданню "Освіторія".

Знецінювання – це психологічний механізм зниження значущості власної чи чужої думки, дії чи виконаної роботи, зменшення психологічної вартості досягнення, щоб уникнути болю чи некомфортних переживань.

Батьки своїми словами формують первинне уявлення дитини про саму себе, проте якщо вони регулярно вживають фрази знецінювання, то рано чи пізно дитина почне вірити в те, що "недостатньо хороша" для них та не заслуговує на їхню любов.

З одного боку, коли батьки кажуть "Не лізь, куди не треба", вони намагаються вберегти своє чадо від небезпеки, проте з другого боку, дитина сприймає це інакше: "Твоя цікавість мене дратує".

Фрази знецінювання часто спрямовані на заборону дій чи поведінки, до яких прагне дитина, а згодом батьківські установки перетворюються на "внутрішнього критика в голові".

Фрази, які знецінюють дитину.

"От дурник! Телепень.

Ти безтолоч".

Це яскравий приклад прямого знецінення.

Адже за такими токсичними фразами-знецінюваннями ховається ганебна оцінка особистості дитини, а не її діяльності.

Критика особистості неприпустима, тож уникайте цього.

Адже замість того щоб виправити свою помилку, дитина може просто опустити руки.

Краще запропонуйте варіант, як виправити ситуацію, але не вішайте ярлики на дитину.

Дитину можуть засмучувати такі фрази / Фото Pinterest.

"А міг би й краще зробити".

Навіть якщо дитина отримала високий результат, фраза "А міг би зробити краще" відразу зводить всю цінність роботи та старання до нуля.

"Ти недостатньо хороший! Замало стараєшся! Є кращі за тебе" – ось що чує дитина, навіть якщо вона старалася дуже сильно.

Така фраза, яка начебто має стимулювати малечу, насправді змушує дитину закриватися, ображає її і примушує діяти для того, щоб довести щось.

Експерти радять із самого початку з дитиною обговорювати, на який результат хочеться розраховувати.

Ти ще надто маленький/наївний для цього.

Коли кажуть такі фрази, дитині не дають права вирішувати якісь питання і стимулюють залишатися дитиною, не брати на себе відповідальність.

Малеча, залежно від віку, може не розуміти певних ситуацій, тому завдання батьків – пояснити їх сенс максимально доступно.

"Я тебе чую і розумію, врахую твої побажання, але поки що такі питання вирішуємо ми з татом" – ця відповідь буде оптимальною.

Проте коло питань, на які дитина впливає, як і коло обов’язків, мусить постійно збільшуватися з віком.

Хіба це привід пишатися? Ось якби ти зробив...

Ця фраза постійно лунає від батьків нарцисичного типу, зокрема якщо вони хочуть реалізувати власні амбіції коштом дитини.

Такі вирази формують хронічне невдоволення собою.

І з часом, що б дитина не робила, вона буде не певною у своїх результатах.

Зробіть так, щоб ваша дитина помітила: її старання бачать і цінують.

А коли захочеться сказати: "Молодчинка, але ти можеш краще", краще запитайте її про те, чи подобається дитині результат роботи.

"Скільки можна нити! Не ний!".

Це фраза-індикатор батьківської втоми.

Тож якщо ці фрази з’являються в спілкуванні між вами й дитиною, терміново видихайте, робіть паузу та відпочиньте.

Дитина з цих фраз чує: "Мені твої почуття нецікаві.

Мене втомлюєш ти і твої емоції".

Якщо вираз вживати часто, то дитина вчитиметься не проявляти свої емоції в спілкуванні з вами, або закриватиметься і показуватиме свої емоції іншим людям.

Такі дії батьків засмучують дитину / Фото Good House.

"Чому ти маєш це робити? Бо я так сказала".

Приймати рішення замість дитини – не найкращий шлях до виховання самостійної особистості.

За цією фразою чується: "Це я тут дорослий і вирішую, а ти ніхто.

Все вже вирішено і ти на це не вплинеш".

Це дуже зручна фраза, коли батьки не знають, як обґрунтовувати певне своє рішення.

Це один з форматів психологічного насильства.

Батьки-ігнорувальники неначе хочуть, щоб дитина самостійно здогадалася, що саме не так, і прийшла до них вже з виправленою помилкою.

Проте в цей час дитина почувається просто жахливо, бо її позбавляють емоційного тепла і захисту.

Але якщо вам несила спілкуватись із дитиною, то є простіший метод.

Можна сказати: "Твоя поведінка мене дуже образила.

Зараз мені некомфортно говорити з тобою, дай мені трохи часу".

Дитина не повинна відчувати себе покинутою напризволяще.

"Це ж треба до такого додуматись".

З одного боку, такою фразою батьки можуть оцінити креативність дитини.

З іншого – дати оцінку того, що рішення, прийняте дитиною – надто дивне, тож можна над ним пожартувати.

Але дитина чує інше: "Мої дії смішні, а я недолугий", хоч, можливо, планувала все геть по-іншому.

Тому конструктивно критикуйте вчинок дитини: "У цій ситуації було багато варіантів, як вчинити.

Ти вибрав ось цей, були ось такі наслідки.

Наступного разу можна зробити ось так…".

Як відучитися вживати фрази знецінювання.

Часто вживання таких слів і фраз відбувається наче на автоматі.

Їх використовують, коли сильно втомлені й виснажені, а потрібно терміново розв’язувати непрості питання.

Тож батьки, давайте собі відновитися морально, перш ніж розмовляти з дитиною про важливі речі.

Окрім того, дитина має право на власний досвід, помилку і час для її виправлення.

Запитайте, що хоче дитина? Чи знає вона, як розв’язати проблему? Як вона це вирішення уявляє? І, головне, чи потрібна їй ваша допомога?.