Я досі не можу наїстися і боюсь спілкуватися з людьми: відверте інтерв'ю з експолоненим

Якщо ви хочете допомогти Сергію Усатюку фінансово, ви можете це зробити за такими реквізитами:.

Ощадбанк, Усатюк Сергій Володимирович – 4790729902642792.

Розкажіть про себе, звідки ви? Чим займалися раніше?.

Я сам з Дружківки.

Працював на заводі і в похоронному бюро.

Але хотів в армію, тому що знав і усвідомлював, що хлопці гинуть.

Тому хотів піти служити і воювати проти росіян.

Але мене не взяли.

Хотів за контрактом, але теж відмовили.

Але далі вийшло так, що познайомився з людьми, і мене відправили туди шпигувати.

Як Сергій Усатюк потрапив у полон.

Відправили куди?.

У Горлівку, в ДНР.

Що б там деякі позиції дізнатися.

І я дізнавався і передавав дані.

Для української сторони?.

Так, для української сторони.

Сам особисто захотів і розумів, що за це буде, і не боявся.

Якби зараз повернути той момент, я б так само вчинив.

Не відмовився б.

Коли і за яких умов вас взяли в полон?.

У десятому місяці 2017 року я потрапив в полон.

Приїхав в Горлівку, зупинився в готелі і ввечері мене зустріли четверо хлопців у військовій формі.

Попросили документи.

Я дав паспорт.

У мене поцікавилися: "Ви що громадянин України?" Я відповів: "Так, я громадянин України і я на українській землі".

Мені сказали почекати хвилиночку і тут же під'їхала машина позаду.

Як я потім зрозумів – це був фургон.

Мені сказали лягти обличчям в землю і обшманали на предмет зброї та заборонених предметів.

Перевірили номер мій.

І коли я підіймався, мене вдарили прикладом автомата в голову.

І я втратив свідомість.

Отямився лише, коли мене вже били в машині.

Я прокинувся від болю.

А далі мене привезли в Горлівське "МГБ".

Там мене пару днів катували, після чого відвезли на територію заводу "Ізоляція".

Про тортури над полоненими.

Там почалися тортури і знущання з кожного.

Ми думали, що це останні дні.

Кожен день для нас був як останній день.

Якщо вижив в один день – це добре, якщо покалічили – лікували самі один одного.

Що було під рукою, тим і лікували.

Сергій Усатюк бойовики захопили в полон у 2017 році, звинувативши у співпраці з СБУ.

Тортури кожен день у нас були – це електрошокер і тапік.

Чіпляли електроди на все, що могли: на ноги, на руки, на голову і на інтимні місця чіпляли – і могли навіть в одне місце засунути, щоб домогтися свого.

Катували навіть ті, які сиділи там в полоні.

Там були хлопці ДНРівці, які катували нас і ґвалтували дівчат.

Не раз я чув про це.

І коли лежав уже на ліжку, після того, як мене побили і катували, ввечері зайшов старший цієї всієї структури і він комусь із колишніх військових ДНРівців (які теж потрапили в полон – 24 канал) говорить: "Ось вам презервативи, і зараз дівчина до вас зайде, потрібно її обробити".

Чого хотіли добитися цими тортурами?.

Згоди на те, що я співпрацював з СБУ, може з кимось ще я співпрацював, їх дані, позивні.

Але цього я не знав, проте все одно намагалися чогось від мене добитися.

Домогтися того, чого я не знаю.

Точно так само й інших.

Був у нас такий інцидент: мене коли струмом катували, у цей же день зайшли і почали з автоматів стріляти в стелю.

Щоб ми боялися їх, чинили психологічний і моральний тиск.

Ви до звільнення на "Ізоляції" були?.

Після "Ізоляції" на СІЗО відправили, потім засудили мене.

У суді адвоката я взагалі не знав, я його всього лише раз бачив, коли підписував документи.

А підписував я так: двоє стоять – ФСБ-шники – папір мені подавали, і я підписував.

Мені не давали дивитися і читати, вони самі потім доповнювали, що потрібно.

Дали 10 років терміну.

Якщо повернутися до "Ізоляції", які там були умови?.

Там кімнати були.

Нестерпно жити.

Годували нас протермінованими продуктами, які прострочені вже 1-3 роки.

І все це ми їли.

Я не знав навіть, що таке можливо їсти.

Сергій Усатюк: Нас годували протермінованими продуктами, я не знав, що таке можна їсти.

Як вибратися з полону.

Правда, що для того, щоб внесли в список на обмін, так звані ДНР/ЛНР вимагала гроші?.

Гроші віддавали, або переписували щось на них.

І їх депортували.

Щоб просто відпустили, щоб не катували більше.

Просто сил не було у людей.

Краще віддати все і почати життя наново, ніж витрачати здоров'я у підвалах.

Я їх розумію.

Тобто, по суті, їх брали в полон і потім вимагали, щоб вони віддали все взамін на свободу?.

Як ви дізналися, що потрапили в списки на обмін?.

На зоні ми були ізольовані.

У нас був зварений паркан, і рабицею покритий верх.

Щоб ми не спілкувалися з іншими зеками.

Рано вранці нас усіх вивели, ми вже одяглися, зібрали речі, які потрібні нам.

Більшість людей просто залишили речі хлопцям, які там продовжили сидіти.

Тому що там забирають все: і продукти, і сигарети, зокрема, мило і станки для бритви.

Навіть останні труси – і ті забирають.

Просто приїжджає в масках одягнене управління і "шманає" все.

У нас багато чого забирали з особистих речей.

Навіть фотографії рідних могли забрати, або порвати на очах.

У мене є документи, я їх вшив у сумку, коли мене міняли, і мені просто пощастило.

Життя після повернення в Україну.

Після полону я не можу наїстися, я купую, я прошу грошей у незнайомої людини – і він мені допомагає.

Так, правда, ось ці документи на виплату 100 тисяч – ми написали заяву.

І все.

Люди нам допомагають, яким ми не байдужі.

Так, нам привозять продукти – і ми дуже вдячні.

Але, по факту, на що ми будемо жити? У нас немає нічого.

Ми тільки з полону.

Як нам жити далі? Нам не відповідають, нам тільки говорять: ми вам допоможемо, все буде добре.

Сергій не має грошей на життя, вдома на хлопця чекає хвора мати.

Ці 100 тисяч, коли обіцяють виплатити?.

Не говорять.

Кажуть: "Подивимося, найближчим часом виплатимо".

А до найближчого часу на що жити? За що нам знімати житло? Я можу піти працювати, але до зарплати, як мені жити? Мені ніде гроші брати.

Навіть на дорогу.

Додому повернутися не можу – нема за що.

Якщо ви хочете допомогти Сергію Усатюку фінансово, ви можете це зробити за реквізитами, вказаними на початку новини.

Що відомо про виплати експолоненим В уряді пообіцяли, що шукатимуть роботу та житло у регіонах, де захочуть оселитися звільнені із полону.

У найближчі тижні після повернення експолоненим обіцяли виплатити по 100 тисяч гривень допомоги.

Останній обмін відбувся 29 грудня 2019 року.

Наразі про виплати нічого не відомо.

Ось тоді, 29 грудня, коли ви переїхали на вільну територію України, вас зустрічали офіційні особи.

Як далі все розгорталося?.

Зустріли нас добре, дуже приємно.

І приємно було від того, що ми вже на українській землі.

Коли ДНРівський блокпост переїхали – ми всі раділи і сміялися.

Військові нас зустрічали – спасибі їм, що підтримували нас психологічно.

А коли ми прилетіли в Бориспіль, я радий, що нас зустрів президент.

А далі нас в Феофанію повезли.

Там нас потримали, просто щоб показати, що нас добре прийняли.

Нам сказали одного разу: "А хто вас примушував туди їхати, хто вас примушував це робити?" Так, це моя ініціатива.

Ти ж не будеш сидіти і дивитися, як твої брати помирають.

Ми всі українці, на нашу землю ступи наш ворог – Росія.

Ми їх не запрошували, ми нормально жили.

Чому вони полізли до нас? Я дуже в політику не лізу, але мені хоч і 25 років тільки буде, я розумію, що це неправильно.

Скільки ви пробули в Феофанії та яка була причина переводу в "Лісова поляна"?.

Уже виписка була.

Закінчився час перебування.

Плюс мене обстежили.

Сказали, що у мене все в порядку.

А в мене зі здоров’ям не все в порядку.

Я з психологом спілкуюся кожен день.

Після того, коли мене струмом катували (на голову одягали, на вуха чіпляли).

Я не забуваю деякі моменти, я навіть боюсь спілкуватися з людьми, боюсь не стриматися.

Мені люди тут в "Лісовій поляні" допомагають, психологи допомагають, ліками допомагають.

А в Феофанії мені відмовляли.

На 10 днів ще залишаєтесь, потім повертаєтеся додому.

Які плани?.

Знайду спочатку, де мені жити.

А потім робота, житло, щоб своє особисте було.

А потім сім’ю буду заводити, дружину знайду собі хорошу, і дітей буду заводити.

Імена українців, які залишилися в полоні бойовиків: список.

Чи нема побоювань повертатися назад в Донецьку область, хоча вже і на вільну територію?.

Навіть тут у нас вороги є, які думають про ДНР.

Але я їх не боюсь.

Я знаю, що я на своїй землі.

Я нікого не боюся.

Чого мені боятися, якщо я на своїй землі? У нас є права.

Ми можемо добитися того, щоб покарали людей, які заважають нам нормально жити.

Сергій Усатюк: Я їх не боюсь, я знаю, що я на своїй землі.

Станом на 4 лютого 2020 року Сергія Усатюка вже виписали з "Лісової поляни" і відправили додому у Дружківку, хоча експолонений, за його словами, мав бути у санаторії ще до 8 лютого.

Що відомо про обміни полоненими у 2019 роціПерший за президентства Володимира Зеленського обмін полоненими із РФ відбувся 7 вересня.

Тоді в Україну повернулися 24 військовополонені моряки та 11 політв'язнів: Олександр Кольченко, Микола Карпюк, Роман Сущенко, Володимир Балух, Станіслав Клих, Павло Гриб, Артур Панов, Євген Панов, Едем Бекіров, Олексій Сизонович та Олег Сенцов.

Наступний обмін полоненими відбувся 29 грудня.

Ексбранці Кремля та утримувані у в'язницях проросійських бойовиків прилетіли до Києва.

В Україну повернулися 76 полонених.

Серед звільнених українців: 12 військових і письменник, журналіст "Радіо Свобода" Станіслав Асєєв.

Україна передала російській стороні 124 утримуваних.

Серед них і скандальні 5 ексберкутівців, яких в Україні судили за підозрою у розстрілах активістів Майдану у 2014 році.

Відео: відверте інтерв'ю 24 каналу з експолоненим Сергієм Усатюком.