Жага швидкості: як британського гонщика вбила власна мрія – шокуюча історія

Хто такий Дональд Кемпбелл.

Абсолютний рекордсмен швидкості народився 23 березня 1921 року в англійському містечку Кінгстон на Темзі.

Його батько – відомий автогонщик Малколм Кемпбелл, який свого часу прославився встановленням рекордів швидкості.

Саме його досягнення підштовхнули Дональда в майбутньому сісти за кермо боліда та продовжити справу батька.

На початку Другої світової війни Дональд захотів служити в Королівських повітряних силах, проте цьому завадили хворі суглоби.

Тоді він приєднався до автомобільної компанії Briggs Motor Bodies.

Там почав працювати інженером з технічного обслуговування.

Після смерті батька, у 1948 році, вирішив зайнятися наземними та водними перегонами й продовжити встановлювати рекорди швидкості на обох трасах.

Дональд Кемпбелл з батьком.

Досягнення Кемпбелла на воді.

Перші спроби на воді Дональд здійснив у 1949 році.

Він використовував старий човен свого батька під назвою Blue Bird, який неодноразово приносив успіх Малколму.

Однак Кемпбеллу-молодшому пощастило менше.

Тоді він і близько не зумів підібратися до батькового рекорду.

Дональд не збирався відступати, додаткового стимулу встановити рекорд додавали аналогічні спроби інших гонщиків.

Тож наступного року, коли американцю Стенлі Сейресу вдалося досягнути швидкості 257 кілометрів на годину, Кемпбелл вирішив модифікувати Blue Bird та повторити спробу.

Кемпбелл під час змагань.

У вересні 1951 року його мрія здійснилася.

Дональд розігнав човен до 270 кілометрів на годину, але це призвело до руйнування судна.

Інші гонщики також не припиняли боротися за першість у цьому виді змагань, і вже наступного року Стенлі Сайрес побив рекорд Дональда, перевершивши його на 16 кілометрів.

Тоді Кемпбелл почав розробляти новий гідроплан із реактивним двигуном.

З його допомогою Дональду з 1955 по 1964 рік вдалося встановити аж сім світових рекордів швидкості на воді.

Швидкість останнього становила 444,71 кілометра на годину.

Кемпбелл та гідроплан із реактивним двигуном.

Аварія на швидкості 360 кілометрів на годину.

Попри досягнення на воді Кемпбелл хотів встановити рекорд і на суші.

Для проєктування нового швидкісного авто гонщик залучив відразу декілька відомих британських компаній.

Болід Bluebird-Proteus CN7 був готовий до кінця 1960 року.

Після кількох випробувань авто доставили на соляні рівнини озера Бонневіль, що у штаті Юта, де колись встановив свій останній рекорд батько Дональда.

Проєктування швидкісного авто.

Перші заїзди пройшли успішно, проте на шостому трапилась трагедія.

Дональд на швидкості 360 кілометрів на годину втратив керування і потрапив в аварію.

Добре продумана конструкція автівки, на щастя, врятувала гонщику життя.

Однак через отримані травми черепа Дональду довелося відтермінувати свої плани.

З часом його авто відремонтували та вдосконалили.

У 1962 році Дональд продовжив тренування.

Для встановлення рекорду обрав нову трасу – висохле озеро Ейр у Південній Австралії.

Однак після перших пробних заїздів з'явилися нові перешкоди.

Через дощі поверхня озера вкрилася водою.

Знову відновити тренування Кемпбеллу вдалося лише в березні 1964 року.

17 липня він двічі проїхався ще вологою трасою, проте це не завадило йому врешті встановити рекорд.

Нове всесвітнє досягнення його авторства сягало 648,73 кілометра на годину.

Того ж року Кемпбелл встановив свій знаменитий рекорд на воді.

Так він зумів увійти в історію як єдиний гонщик, який упродовж одного року встановив рекорди швидкості на суші та воді.

Останній трагічний заїзд гонщика.

Але й таке досягнення, яке, здавалося б, перевершити практично неможливо, не зупинило Кемпбелла.

Невдовзі він почав готуватися до наступної спроби перевершити власний рекорд на воді.

Усвідомлюючи те, наскільки можна збільшити швидкість за допомогою використання реактивних двигунів, Дональд розпочав розробку нового гідроплана.

Вдосконалене судно було оснащене ракетними двигунами, які призначені для військових літаків.

Знаменитий гонщик встановив для себе ціль, якої був готовий досягти будь-якою ціною.

Новий рекорд мав становити 480 кілометрів на годину.

Кемпбелл не зміг наблизитися до цієї позначки на жодному із пробних заїздів, проте він не думав здаватися.

Дональд Кемпбелл.

Невдовзі на озері Coniston Water зіпсувалася погода.

Дональду довелося перервати тренування, продовжити їх він зміг лише на початку 1967 року.

Під час першого заїзду йому вдалося досягти позначки 459 кілометрів на годину, проте наступний заїзд, який практично досягнув омріяної швидкості, закінчився для гонщика летально.

Погода раптово змінилася, сильний вітер спричинив високі хвилі.

Через це човен злетів над водою і раптово вибухнув.

На місце катастрофи негайно прибули рятувальники, але їм не вдалося знайти ані тіла, ані залишків одягу гонщика.

Виявити затонулий гідроплан і тіло Кемпбелла за допомогою професійного пірнальника вдалося лише на початку XXI століття.

Його підняли в травні 2001 року.

Невдовзі, на кладовищі неподалік озера Coniston Water, де відбувалася остання спроба встановлення рекорду, провели похорон.

Виявити затонулий гідроплан і тіло Кемпбелла вдалося лише на початку XXI століття.