Жіноче обрізання: як та для чого знущаються над тілом та чому це неприпустимо

FGM – це пошкодження жіночих статевих органів, практика, з якою нині активно змагається Всесвітня організація охорони здоров'я.

Якщо ви вважаєте, що це відбувається десь у дуже далекому племені – ви помиляєтесь.

Щороку цій процедурі піддаються щонайменше три мільйони дівчат.

Що ви могли не знати про "жіноче обрізання".

Під пошкодженням жіночих статевих органів мається на увазі так зване "жіноче обрізання", коли дівчині видаляють, припікають або зшивають зовнішні статеві органи.

Найчастіше процедуру роблять дівчаткам від народження до 15 років, тобто дітям, що є порушенням не лише прав людини, а й дітей.

У яких країнах жінки піддаються цій процедурі.

Попри те, що більшість таких операцій проходять в Африці та країнах та Близького Сходу, FGM є міжнародною проблемою, яка існує у більш ніж 30 країнах світу.

Жіноче обрізання проводять в країнах Азії, Латинської Америки, її практикують мігранти, які проживають у Західній Європі, Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії.

Жіноче обрізання іноді практикується на Філіппінах, у Єгипті та Ефіопії, в Арабських Еміратах, Ємені, Малайзії, Омані, Бахрейні, у Пакистані, Індонезії та навіть у Росії, а саме у гірських районах Дагестану.

Чому такі маніпуляції взагалі існують.

Причини каліцтва жіночих органів залежать від регіону, громади, родини та її культури.

Поширеною причиною є соціальна норма у відповідному середовищі, де жінки просто бояться бути відкинутими громадою, адже там така "операція" вважається звичним явищем.

FGM у таких громадах часто асоціюється з культурними ідеалами краси, чистоти, скромності, відповідно, жінка з клітором – "нечиста та має щось від чоловіка".

У деяких культурах жінка вважається нечистою лише тому, що має статеві органи / Pinterest.

Окрім того, деякі культури вважають "жіноче обрізання" необхідною частиною виховання, що готує дівчинку до дорослого життя та шлюбу.

У деяких культурах зшивання статевих губ – це так званий пояс вірності, гарантія того, що жінка залишиться незайманою до шлюбу.

Попри те, що у жодній релігії немає такої вимоги, практики часто переконані в тому, що це підтримується релігією.

Зазвичай такі операції проводять лідери-знахарі в антисанітарних умовах, які виконують центральні ролі в громадах.

Втім бувають і такі випадки, коли батьки-чоловіки не самі воліють, аби їх доньки піддавались такій процедурі, а коли повертаються додому – органи вже зашили бабусі.

Іноді цю процедуру лобіюють не лише лідери громад, а й деякі медичні працівники.

Наприклад, англійський гінеколог Ісаак Бейкер Браун та за сумісництвом президент Медичного товариства Лондона вважав, що мастурбація – це неприродне подразнення клітора, яке викликає істерію, подразнення хребта, ідіотизм, манію та смерть.

Коли у нього з'являлася така можливість, він не нехтував процедурою видалення цього органу.

Одній з пацієнток Браун перерізав шийку матки та ампутував клітор для того, аби "полегшити істеричний стан".

Пізніше й інші лікарі намагались таким чином лікувати мастурбацію, еротоманію та лесбійство.

До прикладу, американський гінеколог Джеймс Берт з 1966 по 1989 рік переставляв місцями піхву і сечівник та видаляв клітор.

До слова, він випустив книгу "Хірургія кохання", у якій називав жінок недостатньо придатними для сексу.

До 1975 гінеколог прооперував 4000 жінок без їхньої згоди.

У 2013 році за ґрати сів лікар з Єгипту, після "жіночого обрізання" померла 13-річна дівчинка.

Оскільки він робив це з волі її батька, його також засудили.

Чим жіноче обрізання відрізняється від насилля? / Stephanie Sinclair.

Часом задля того, аби жінка завагітніла або народила, статеві органи розшивають, а потім знову зшивають, що ще більше завдає шкоду здоров'ю.

Пошкодження та різання жіночих статевих органів є порушенням основних прав жінок і дівчат...Це небезпечна і незворотна процедура, яка негативно впливає на загальне здоров'я, можливості дитини та освітні здібності дівчат та жінок,.

– Керрол Белламі, виконавчий директор Агентства з питань захисту дітей (ЮНІСЕФ).

Якими процедурами калічать жінок і чим це небезпечно.

Згідно з класифікацією ВООЗ, пошкодження жіночих статевих органів класифікують на 4 основних типи:.

Клітордектомія – це коли частково або повністю видаляють клітор, а у дуже рідкісних випадках складку шкіри, що оточує клітор.

Висічення – так зазвичай називають часткове або повне видалення клітора та статевих губ.

Інфібуляція, зазвичай це коли звужують отвір піхви через створення покривного ущільнення, яке утворюється шляхом вирізання та репозиції мінорних статевих або статевих губ (іноді шляхом зшивання).

Може поєднуватись і з видаленням клітора.

Четвертий тип містить у собі всі інші шкідливі процедури для жіночих статевих органів в немедичних цілях, наприклад: уколи, проколювання, надрізання, вискоблювання та припікання області геніталій.

Деякі лікарі вважають, що якщо виконати таку операцію медичним шляхом, то це не нестиме загрозу здоров'ю жінки.

До прикладу, в Москві навіть є клініка, яка пропонує виконати цю процедуру дівчаткам до 12 років з релігійних мотивів.

Дівчинка після обрізання / Stephanie Sinclair.

Втім, така операція – не лише втручання в природні функції тіла малолітніх дівчаток та жінок, а й серйозний фактор ризику низки важких ускладнень.

Які ускладнення можуть виникнути одразу:.

сильний біль;.

набряк тканин статевих органів;.

інфекції, наприклад, правець;.

проблеми з сечовипусканням;.

проблеми із загоєнням ран;.

травма навколишньої статевої тканини;.

Які довготривалі ускладнення можуть виникнути:.

проблеми з сечовипусканням (хворобливе сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів);.

вагінальні проблеми (виділення, свербіж, бактеріальний вагіноз та інші інфекції);.

проблеми менструального циклу (хворобливі менструації, погане проходження менструальної крові тощо);.

сексуальні проблеми (біль під час статевого акту, зниження задоволеності);.

підвищений ризик ускладнень пологів та навіть смерті новонародженого;.

психологічні проблеми (депресія, тривога, посттравматичний стресовий розлад, низька самооцінка).

ВООЗ наголошує на тому, що ця практика є прямим порушенням людини на безпеку та фізичну недоторканність, право бути вільним від тортур і жорстокого, нелюдського або принизливого поводження, а також право на життя, адже іноді процедура призводить до смерті.