Росія буде роздавати громадянство: у чому небезпека та як діє решта світу

Росія хоче спростити отримання громадянства: чому це небезпечно.

Російський кейс заслуговує на окремий розгляд.

Де-юре, в РФ дозволено друге громадянство, якщо про нього повідомлено владі.

Але так не було де-факто.

Тепер ця система, яка була раніше способом тиску на нелегальних мігрантів, може змінитися, а сам інститут – пройти реформування.

Як результат, процедуру прийому у громадянство Росії для іноземців мають суттєво спростити, повідомляють ЗМІ.

Особливо це стосуватиметься висококваліфікованих кадрів та людей без громадянства.

Це може діяти також для осіб, які є носіями російської мови.

Що зміниться в законі про російське громадянсво?Уряд має внести зміни у відповідний закон, а Держдума – проголосувати за нього (має статися вже до кінця лютого).

Технічно, мають визнати втратившим силу пункт "г" статті 13 закона про громадянство.

Відповідно до нього, однією з ключових умов отримання громадянства РФ є відмова від паспорту іншої країни.

Також, можуть відійти в минуле норма щодо підтвердження законності прибутків.

З 2019 року, вид на проживання у РФ став безстроковим, хоча раніше складав 5 років.

Всі ці рухи були викликані поставленим завданням від президента Володимира Путіна створити умови для прийняття у громадянство РФ 5-10 млн людей.

Реалізацією займається спеціальна робоча група, створена у березні 2019 року.

Небезпека цієї ідеї у тому, що вона може бути використана для подальшої видачі паспортів жителям так званих "ДНР" та "ЛНР" а також Придністров'я і навіть материкової України, не кажучи вже про анексований Росією Крим.

В Придністров'ї люди отримали паспорти Молдови, бо тоді не могли здобути російські документи.

З іншого боку, Путін вніс в Конституцію РФ пропозицію: люди з іншим громадянством або видом на проживання у іншій країні не зможуть ставати в Росії суддями, держслужбовцями та парламентарями.

Де в Європі можна отримати подвійне громадянство?.

Зараз у світі існує лише Конвенція Ради Європи "Щодо скорочення випадків декількох громадянств та щодо військового обов’язку у випадках декількох громадянств".

Створена ще у 1968 році, вона має на меті скоротити, наскільки можливо, кількість подвійних громадянств у світі.

Але в основному, цей процес регулюється виключно внутрішнім законодавством відповідних країн.

Навіть якщо у людини є кілька паспортів, на території кожної держави він вважається насамперед їх громадянином (така практика існує і в Україні).

Країн, де уряд дозволяє кілька громадянств насправді більшість.

В Європі це Албанія, Вірменія (з деякими умовами), Бельгія, Кіпр, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Ізраїль, Італія, Латвія, Люксембург, Македонія (через домовленість з нею також і Чорногорія), Мальта, Португалія, Румунія, Росія, Сербія, Швеція, Швейцарія, Туреччина та Іспанія (мають повідомляти владу про інший паспорт), Велика Британія, Ліхтенштейн (тільки громадянам з народження).

До того ж, у деяких країнах Старого і Нового Світу громадянство можна придбати (або значно скоротити час для вступу у нього) через інвестиції, шлюб або придбання нерухомості.

Але є держави, де частково або повністю подвійне громадянство заборонено.

Серед них в Європі: Андорра, Азербайджан (президент може надати громадянство з правом зберігати інше лише за особливі заслуги), Білорусь, Монако, Сан-Марино, Словаччина(лише для громадян по народженню або через шлюб).

Новим громадянам князівства Ліхтенштейн також треба відмовитись від іншого паспорту.

Також є категорія європейських країн, де отримання паспорту залежить від окремих умов.

Наприклад, Австрія дозволяє два паспорти якщо людина отримує їх з народження, або не може відмовитись від нього по законам своєї держави (не можна позбавити громадянства, якщо результатом буде безгромадянство).

За схожою схемою діє і Естонія.

Але якщо натуралізовані громадяни прибалтійської країни подадуться ще на інше громадянство, то втратять естонський паспорт.

Їх сусіди литовці мають цікаву умову: два документи можуть мати лише ті, які отримали закордонне та литовське громадянство по праву народження до 21-го року!.

У Боснії, наприклад, існує юридична колізія: закон подвійне громадянство дозволяє, тоді як Дейтонські угоди (на основі яких була зупинена війна і зараз зберігається мир в країні) це забороняють крім випадків, коли є двостороння угода між урядами.

У сусідній Хорватії, два паспорти можуть мати виключно етнічні хорвати, які стали громадянами.

Й то, вони розглядаються лише як громадяни Хорватії.

Якщо людина проходить через натуралізацію, вона має здати інший паспорт.

А от у Грузії все залежить від президента, зазвичай подвійне громадянство не дозволено: "Якщо президент знайшов людину важливою для національних інтересів Грузії, він може надати їй громадянство, включаючи подвійне".

В Німеччині, два паспорти отримує лише громадянин ЄС або Швейцарії.

В інших випадках (за рідкими виключеннями щодо окремих країн), другий документ здається.

Польща вважає своїх громадян з двома паспортами лише громадянами Польщі.

Країни де найскладніше здобути громадянство.

У світі є держави, які свідомо обмежують імміграцію або мають такі закони, по яким іноземцям доволі складно отримати громадянство.

У останньому розділі статті розглянемо деякі з них.

Ватикан: мікроскопічна католицька теократія має лише 800 резидентів та 450 громадян.

Громадянство може бути тимчасовим і залежати від того, скільки людина працює в Курії.

Паспорт можна отримати хіба що якщо ви - кардинал, який живе в Ватикані або Римі.

Будівля парламенту Палау/ Фото Wikipedia.

Палау: держава в Океанії, яка знаходиться у вільній асоціації з США, населення якої складає лише 21 тисячу людей, не дає можливості отримати громадянство через натуралізацію або проживання.

Лише через походження.

Подвійне громадянство заборонене.

Ліхтенштейн: міграційна політика цього карликового князівства вже згадувалася вище.

Але щоб мати паспорт, треба прожити у країні 30 років.

Якщо ви неповнолітній, то до 21 року кожен з них вважається за два.

Якщо взяти шлюб з громадянином/кою та живете в Ліхтенштейні, то термін скорочується до 5 років подружнього життя.

30 років треба прожити і щоб отримати паспорт республіки Сан-Марино та ОАЕ (якщо не громадяни Оману, Катару чи Бахрейну, тоді 3 роки).

В Екваторіальній Гвінеї цей термін зростає до майже неможливих 40-ка років.

Бутан: гімалайське королівство, яке було закрите для туристів до 1974 року і зараз впускає їх доволі мало, заради збереження природи.

Щоб отримати цей екзотичний паспорт, треба прожити в країні 15 років, ніколи не критикувати і не ображати інститут королівської родини та державу.

І те, Бутан може відмовити без пояснення причин.

Китай: великий дракон Азії лише дозволяє стати громадянином, якщо людина вже має китайців-родичів або має "інші легітимні причини".

В усіх інших випадках шанси на громадянство КНР вкрай низькі.

Кувейт: можна претендувати лише якщо ви мусульманин (по народженню чи свідомому переходу у віру), прожили 20 років в країна (15 для арабів по народженню), вільно володієте арабською мовою.

Якщо Іслам це не перша ваша віра, ви маєте активно її практикувати 5 років.

Майже ці самі умови діють і в Саудівській Аравії.

Як бачимо, є деякі незвичайні країни, де отримання паспорту може тривати все життя.

В інших випадках, воно зазвичай простіше.