Модель тиску на бізнес: що не так з накопичувальною пенсією в Україні

Незважаючи на те, що в короткостроковій перспективі накопичувальна пенсійна система в Україні вводитися не буде, експерти вже заявляють про збільшення фіскального навантаження на бізнес.

Про мінуси закону «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення» йдеться в матеріалі Фактів, передає НАРОДНА ПРАВДА.

Loading...

“Законопроектом передбачається, що для створення другого рівня у вигляді накопичувальної пенсійної системи фіскальне навантаження на бізнес збільшиться, — розповів фінансовий аналітик, експерт інституту GROWFORD Олексій Кущ.

— Зараз роботодавець платить 22% у вигляді відрахувань ЄСВ з фонду оплати праці в солідарний Державний пенсійний фонд України.

Якщо закон буде прийнятий, роботодавець повинен буде додатково відраховувати 2% з доходу найманого працівника в недержавні пенсійні фонди.

Сам найманий працівник зобов’язаний перераховувати 1% від своїх доходів, але може добровільно збільшити розмір відрахувань.

При цьому роботодавець повинен «паритетно» підтримати такий ріст внесків і платити аналогічну суму, але не більше 5% від доходу працівника — з урахуванням обов’язкових і добровільно збільшених платежів”.

На його думку, “перед нами модель посилення квазіподаткового тиску на бізнес”: “Законодавці відмовилися від кращого рішення: ввести добровільну накопичувальну систему, виділивши внесок в розмірі 2-3% від доходів працівника в рамках вже встановленого збору ЄСВ (22%).

У такому варіанті найманий працівник добровільно обирав би, що йому вигідно — спрямовувати всі 22% ЄСВ в ПФУ або «виділяти» в рамках цієї суми 2-3% на накопичувальну систему.

Чисто теоретично запропонована в законопроекті система визначається найманим працівником — він обирає тип пенсійного накопичення та компанію з управління активами.

Але в реальності вибір буде зроблений між компаніями з управління активами, «авторизованими» центральним розпорядником системи.

Тобто це буде «меню», сформоване чиновниками, причому явно не «безоплатно».

Важливо також і те, що законодавець не запропонував надійні активи, які змогли б стати основою для пенсійних накопичень.

“Єдиний актив на сьогоднішній день — облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) — є ризиковим інструментом, тому що держава завжди зможе залізти в кишеню пенсійних фондів.

А виведення капіталу накопичувальної пенсійної системи в іноземні цінні папери — це розвиток економіки США, але явно не України.

Якісних базових ринків, фондового та нерухомості, у нас поки немає, і цінова динаміка на них нестабільна.

Тому тема збереження пенсійних вкладів та їх захист від інфляційних і девальваційних ризиків є ключовою.

В інших країнах ця проблема вирішується запуском пенсійних фондів на проривні економічні напрями у вигляді джерела «довгих» грошей.

У Чилі керуючі фондами і навіть їх онуки несуть повну фінансову відповідальність і у випадку зловживань можуть бути суворо покарані і втратити всі активи і майно своєї родини.

В Україні нічого подібного не створено, а ключовий рентний актив відданий банкам”, — зазначив Олексій Кущ.

Крім того, за законопроектом, ці відрахування, на відміну від ЄСП, будуть перераховуватися не в Пенсійний фонд, а в спеціально створене Кабінетом міністрів для цих цілей Пенсійне казначейство.

Саме звідти гроші повинні надходити на персональні рахунки громадян в уповноважених банках.

Активами Пенсійного казначейства будуть займатися авторизовані для такої діяльності керуючі компанії.

Кошти накопичувальної системи є власністю її учасників, тобто працівників, які здійснюють відповідні виплати (що доповнюються виплатами роботодавців).

Передбачено, що якщо людина не доживе до пенсії, ці гроші отримають спадкоємці.

Після виходу на пенсію громадяни зможуть вибирати варіанти отримання накопичувальної пенсії — це може бути, наприклад, одноразові виплати, прискорені виплати, програмні виплати і довічні пенсії.