Інфодемія коронавірусу: хто та чому бреше про китайський штам

ВООЗ застерігає від потужної лавини чуток, фальшивих повідомлень та інших фейків, яка котиться нині по всій Землі, день у день набираючи все більше сили.

Аби протидіяти дезінформації або, як назвали її представники цієї організації, "інфодемії" – тобто, інформаційній пандемії, ВООЗ створила окремий сайт в інтернеті.

Чи допоможе він і кому, зрештою, вигідна ця епідемія фальшивої інформації?.

Ви отримали через Ali.

Express пакуночок із Китаю? Не треба так лякатися, можете спокійно брати його в руки.

Щеплення проти запалення легень? Проти нового коронавірусу воно, на жаль, не допоможе.

Може, слід просто наїстися часнику, щоб новітня пошесть не взяла? Якась кількість часнику організму лише на користь піде, але чи захистить він від того капосного китайського вірусу – точно сказати не можна, немає даних.

Шановні читачі, певно, гадають, що це розбурхана фантазія автора вигадала отакі дивні питання та відповіді на них? Жодним чином.

Ці питання та відповіді процитовані з вебсайту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).

У новій рубриці, яка називається myth busters ("мисливці на міфи" – 24 канал), фахівці цього поважного підрозділу ООН намагаються спростувати якомога більшу частину різноманітних чуток, які котяться світом про новий китайський штам коронавірусу.

Тому що чутки, неправдива інформація та теорії змови розповсюджуються набагато швидше, ніж сам вірус.

Наприкінці 2019 року в Китаї почалась епідемія нового вірусу, який отримав шифровану назву 2019n.

CoV – він є прямим "родичем" смертельного вірусу Sars.

Наразі ним інфіковані тисячі людей, причому вже не лише в китайському місті Ухань, не лише в межах кордонів КНР, а вже й по всьому світу.

Сотні людей померли, дехто – видужав, а дехто з тих, хто подолав хворобу – захворів повторно.

Позаяк збудник цього захворювання був невідомим ще торік, а наслідки епідемії ще не можна навіть приблизно оцінити й спрогнозувати, то потреба в інформації про нього у світі виявилася дуже великою.

Цей запит на інформацію не лишився без відгуку: протягом минулих чотирьох тижнів в соціальній мережі Twitter було написано більше ніж 15 мільйонів дописів з цієї теми, у світових ЗМІ щодня з'являються нові повідомлення та аналізи.

Саме через таку кількість різноманітної інформації ВООЗ і запровадив визначення "інфодемія" – лавина повідомлень, як правдивих, так і вигаданих.

Чи загрожує світові пандемія коронавірусу?.

Сорти брехні.

Загалом, слід відрізняти неперевірену інформацію від цілком фальшивої або невірно процитованої чи видраної з контексту, а їх всі, у свою чергу – від "теорій змови".

Так, наприклад, в мережі ходить історія про батьків, які нібито полишили в аеропорту своїх обох дітей, коли дізналися, що ті захворіли.

Доказів подібного не наводиться, так само, як і в випадку з численними відеосюжетами, які під тривожну музику демонструють нібито встановлені факти про розповсюдження коронавірусу.

Твердження, які там наводяться, зазвичай бувають частково перебільшеними, частково не доведеними, а частково – просто неправдивими, як встановили дослідники інтернет-порталу Correctiv.

Водночас, вже існують і теорії змови – наприклад, про те, що спалах нової інфекції є нічим іншим, як наслідком зловісної діяльності засновника компанії Microsoft Білла Гейтса.

Це, звичайно, брехня.

Одна з теорій змови звинувачує в розповсюдженні коронавірусу Білла Гейтса / Фото Greg Allen/AP.

Всі подібні вигадки, з першого погляду, здаються досить невинними й, буває, навіть смішними.

Але деякі з них можуть завдати неабиякої шкоди, більше того – стати небезпечними для життя.

Наприклад, якщо хтось розхвалює якусь чудодійну панацею від цієї хвороби або спосіб її терапії.

Так, наприклад, в мережі розповсюджується рекомендація індійського Міністерства охорони здоров'я лікувати коронавірус гомеопатичними засобами.

При цьому, вплив цих засобів, як стверджують фахівці ВООЗ, дає максимум ефект плацебо.

На Facebook бігають чутки про те, що захворювання на коронавірус можна вилікувати, якщо пити хімічну сполуку з назвою MMS.

Це вже не просто невірно, а може спричинити неабияку шкоду здоров'ю.

До речі, керівництво Facebook не славиться рішучою протидією неправдивим повідомленням, цього разу офіційно заявило, що буде видаляти зі своєї мережі відповідні дописи.

Twitter же вирішив не просто видаляти такі повідомлення, а й перевіряти будь-яку релевантну інформацію, аби надавати тим, хто нею справді цікавиться, лише точні дані.

"Кухня інфодемії".

Вони схожі на інші сплески фальшивої інформації, пов'язані з іншими "гарячими" темами – від терористичних нападів до авіакатастроф: спочатку відбувається щось страшне й погане, потім соцмережами буквально за хвилини прокочуються масиви якоїсь інформації – чи то правдивої, а чи то ні, а потім вже "вмикаються" світові ЗМІ.

Люди читають дописи або статті, шукають більше інформації, причому такої, яка б підтверджувалася принаймні з кількох джерел.

Але, позаяк офіційні джерела завжди хоч трохи, але запізнюються з реакцією – виникає простір для чуток, для неправдивої інформації та для теорій змови.

Цей ефект підсилюється тим, що рівень "інформаційної наповненості" (в даному випадку – щодо коронавірусу) постійно змінюється й те, що сьогодні здається безперечним та точним, завтра може бути спростоване.

Психологи та дослідники інформаційних ефектів у соцмережах вважають, що насправді неважливо, хто та з якою метою вигадує неправдиву інформацію – набагато важливіше, хто її розповсюджує.

Зрештою, здебільшого працюють не боти, а тролі – тобто, не окремо сконструйовані програми, які виконують чиєсь замовлення, а люди, які просто "ведуться" й розпатякують дурниці далі, примножуючи відлуння.

В мережі радять лікувати коронавірус однойменним пивом.

В німецькому університеті Дуйсбурга-Ессена існує ціла кафедра соціальної психології, фахівці якої займаються дослідженням так званих fake news, тобто – фальшованих повідомлень.

Вони вважають, що для розповсюдження брехні є кілька причин.

Скажімо, через те, що наразі ситуація з коронавірусом ще не з'ясована й через це багато людей почувають себе непевно – вони бояться, що це – справжня пандемія, отже – вона загрожує їм усім та кожному з них.

Тому вони хапаються за першу-ліпшу інформацію, яка їм здається важливою та правдивою – й розповсюджують її далі, навіть, часто-густо не дочитавши її до кінця.

Особливо це стосується світлин та відео з яким-небудь жахливим змістом – скажімо, фото- та відеоматеріали з переповнених дощенту лікарень, в яких пацієнти лежать на підлозі.

Це можуть бути бодай знімки з якихось африканських шпиталів десятирічної давнини, але під ними стоятимуть підписи на кшталт "Лікарні Уханя переповнені помираючими!" – і їх розповсюджуватимуть.

Тож не обов'язково слід вважати, що подібні інформаційні хвилі є наслідком цілеспрямованої диверсії якоїсь "фабрики тролів" – ні, це може бути просто стара, добра "кухня чуток", стократно підсилена світовою мережею.

Хоча, звичайно, все частіш трапляються випадки, коли неправду розповсюджують цілеспрямовано та навіть професійно.

Розповсюджують люди, які спеціалізуються на інформаційних диверсіях і отримують за це гроші від замовників – від яких-небудь, скажімо, фармацевтичних концернів, які бажають збути власні чудодійні ліки проти тієї чи іншої хвороби й аж до спецслужб тієї чи іншої держави, які зацікавлені в дестабілізації ситуації в тому чи іншому регіоні.

В даному ж випадку, коли йдеться про коронавірус – не слід забувати, що теми, пов'язані зі здоров'ям, так чи інакше є для більшості людей найцікавішими та ще й такими, у зв'язку з якими люди звикли довіряти досвіду своїх близьких та знайомих.

Дослідники університету німецького міста Майнц з'ясували, що 46% респондентів їх соцопитування обговорюють теми, пов'язані з хворобами та їх лікуванням, насамперед із членами сім'ї, друзями та колегами по роботі.

39% шукают інформацію з цього приводу в інтернеті, причому в віковій групі від 18 до 29 років до всесвітньої мережі звернулися знову ж таки 46%.

Але ж теми, пов'язані зі здоров'ям, зазвичай бувають складними, комплексними.

Саме через це чутки та неправдива інформація, яка стосується китайського штаму розповсюджуються особливо інтенсивно та навіть більше ніж, скажімо, якщо йдеться про політику чи космічні польоти.

Вплив цієї неправдивої інформації є шкідливим не лише на коротких часових відрізках, але й в далекій перспективі.

Існує психологічне визначення "ефекту фальшивої інформації": якщо інформацію людина читає одразу після того, як сталася яка-небудь гучна подія – вона, скоріш за все, її запам'ятає, навіть, якщо вона й здогадується, що ця інформація – хибна.

В цьому випадку правдива й хибна інформація сприймається однаково, а, одного разу запам'ятавшись, хибна інформація відкладається в голові й змішується з правдивою, набуваючи для того, хто її запам'ятав, правдивості.

Ще складніше стає позбутися фальшивої інформації в тому випадку, якщо вона відповідає уяві тієї чи іншої людини, її світоглядові.

Тому що ми всі підсвідомо намагаємося вірити в те, в що вірити бажаємо.

Цей ефект можна чудово спостерігати саме в випадку з коронавірусом: той, хто хоче вірити, що на планеті почалася пандемія, буде шукати та розповсюджувати інформацію саме про це.

Той, хто, навпаки, бажає думати, що вірус цей є, скоріш, безпечним, на кшталт легкої застуди – шукатиме та розповсюджуватиме саме подібну інформацію.

При цьому наразі взагалі невідомо, чи цей вірус є смертельною загрозою, чи ні, а також – чи стане його розповсюдження глобальним.

Де шукати правду?.

Як же ж, зрештою, з'ясувати, чи відповідає дійсності та чи інша прочитана чи побачена інформація? Тут існують кілька простих правил, які непогано було б навіть викладати в школі на уроках медіаграмотності.

Перше правило: якщо ви бачите якийсь текст в мережі – ви не повинні його одразу розповсюджувати, чи, як тепер кажуть, "шерити", тобто ділитися зі знайомими.

Спочатку прочитайте його до кінця.

Друге правило: якщо можете, будь ласка, перевірте джерела, на основі яких був написаний цей текст.

Чи є в ньому посилання на якісь наукові факти (причому не просто на кшталт "британські вчені встановили", а з посиланням на той чи інший науковий заклад, який можна перевірити в тому ж Інтернеті).

Чи можна взагалі перевірити факти, які зазначені в тексті? Чи є текст простим переказом з якогось ЗМІ? З якого саме? Чи то є взагалі ЗМІ, а чи такий же нікому не відомий сайт "Все про все" або "Сенсаційні викриття"? Це все звучить досить просто та банально, але досвід демонструє, що зазвичай люди, на жаль, нічого подібного не роблять.

Щодо експертів з інформаційних стратегій, то вони вже зараз висловлюються в тому сенсі, що було б непогано розробити якусь глобальну медіастратегію саме для майбутніх випадків епідемій.

Про це пишуть доктор Ілона Кікбуш, професор медицини з Женевського університету, та її співавтор, декан кафедри медицини з університету Гонконгу, доктор Габріель Лоунг, у своїй статті, оприлюдненій в медичному фаховому часописі British Medical Journal.

Вони рекомендують Всесвітній організації охорони здоров'я не обмежуватися боротьбою з чутками в соцмережах, а й налагодити співробітництво з відомими медіадослідниками в усьому світі.