Проросійський план у Мюнхені: аналіз скандального документу про завершення війни в Україні

Сама заява розділена на чотири окремих блоки: гуманітарний, політичний, економічний та безпековий.

Нижче наводиться кожен пункт окремо з коротким аналізом ситуації.

Відразу можна сказати, що документ – відкрито проросійський.

Зважаючи, що Росія брала участь у створенні цих "12 кроків", то загальний напрямок не дивний.

Пізніше, документ зник з сайту Мнюхенської конференції.

Втім, 24 канал має акредитацію на конференцію та скачав його ще вранці, коли він був розісланий усім учасникам.

Блок перший: безпека.

Крок один: відновити діяльність Спільного центру контролю та координації (СЦКК).

Пропозиція: відновлення двосторонньої роботи Центру дозволить покращити виконання Мінських домовленостей, пришвидшить відповідь на їх порушення та відновлення інфраструктури.

Реальність: створений у вересні 2014 року, він мав на меті досягнення перемир’я та постійний контакт між Україною та Росією.

18 грудня 2017 року всі 75 офіцерів-росіян залишили СЦКК та повернулися до Росії.

Українська сторона вважає, що РФ зробила це для звинувачення української сторони у порушенні режима припинення вогню.

Бойовики використовують пов’язки СЦКК та видають себе за спостерігачів.

Пропозиція: створити кризовий діалог між військовими в рамках "Нормандської четвірки".

Це могло б послужити, зокрема як подальший засіб захисту від порушень "Мінську".

Крім того, новий діалог N4 може підтримувати СЦКК та продовжуватися, окремо або паралельно, як двосторонній і багатосторонній – в Раді НАТО-Росія або як окрема робоча група.

Реальність: невідомо, чи всі сторони бажають створення такого діалогу, зважаючи, що контакти між Києвом та Москвою на рівні військових майже відсутні.

Наразі, сам "Нормандський формат" вирішує усі питання: від гуманітарних до військових відразу між лідерами задіяних держав.

Подальші перемовини, хоч і можуть відбутися, але виглядають доволі проблемно.

Крок три: забезпечити постійний доступ та свободу пересування.

Пропозиція: забезпечити умови для вільного пересування усіх цивільних, включаючи (але не обмежуючись) СММ ОБСЄ для повної реалізації мандату.

Потрібно встановити більш безпечні блокпости для входу/в’їзду для побудови довіри та ефективного моніторингу.

Усі сторони мають працювати для забезпечення стійкого припинення вогню.

Треба припинити обмеження під нічних патрулювань.

Реальність: свобода пересування – серйозна проблема для Донбасу.

Було вже кілька випадків смерті в чергах на підконтрольну Україні територіюю.

Звичайно, бойовики всіляко блокують спроби проникнути на їх територію, особливо під час спроб ОБСЄ.

Наразі, треба очікувати продовження подібних дій.

Українська армія ввела "жовтий режим" на території проведення Операції Об’єднаних Сил.

Зокрема, за певних умов дозволяється "тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях та дорогах, не допускати транспортні засоби, громадян на окремі ділянки місцевості та об’єкти, виводити громадян з цих ділянок, відбуксировувати транспортні засоби".

Блок другий: гуманітарна ситуація.

Крок чотири: звернути більше уваги на зниклих осіб.

Пропозиція: об’єднати зусилля місцевих та внутрішніх організацій, родин та правозахисників для встановлення місцезнаходження зниклих під час конфлікту людей.

Допомогти можуть Міжнародний Комітет Червоного Хреста та Міжнародна комісія зі зниклих безвісти.

Знову постає проблема постійного доступу до цих осіб.

Реальність: За останніми даними ХПГ (Харківська правозахисна група), з 2014 по 2018 роки на Донбасі зникли 4,6 тисячі людей, не знайшли лише третину з них – 1165 людей.

13-ро зникли після незаконного позбавлення волі, 57 – при перетині блокпостів бойовиків та військових формувань, 18-ро – під час бою, 479 цивільних зникли після викрадення, 964 цивільні особи зникли безвісти з невідомих причин.

Тристороння Контактна Група домовилася продовжити їх шукати і сприяти взаємному звільненню людей між Києвом та бойовиками.

До Червоного Хреста звернулися родичі 750 зниклих безвісти.

Наразі не дуже ясно, наскільки успішними є пошуки таких осіб, зважаючи на триваючий конфлікт у гарячій фазі та обстріли.

Правозахисники наголошують: новий закон, який мав би звести усі випадки в один реєстр, не працює, а наявна процедура не відповідає нормам міжнародного права.

Крок п’ять: запланувати та виконати розмінування території/ photo: opinion.

Пропозиція: Розповісти дорослим і дітям, які проживають біля лінії фронту на Донбасі про небезпеку протипіхотних мін, навчити їх мінімізувати ризик для себе.

Створити “програму розмінування Донбасу” за участі міжнародної спільноти.

Реальність: звільнення Донбасу від мін буде тривати десятки років і вартує як мінімум 800 млн доларів США.

По лінії зіткнення існують сотні, тисячі боєприпасів, кажуть в ООС.

Росія поставляє неліквід, який можна утилізувати в Україні.

У тому числі – заборонені міни, кількість яких, на деяких ділянках – 300-400 на десятки квадратних метрів.

За 4 роки було розміновано 4,5 тисяч гектарів і 1600 км доріг, тоді як заміновано – близько 700 тисяч га! Україні допомагають спеціальні організації, такі як Danish Demining Group-Ukraine.

Постраждало 130 дітей, з яких загинуло 27 і 900 дорослих (270 смертей).

Україна, дотримуючись міжнародних зобов’язань (Оттавська конвенція, а також Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів зброї, що завдають надмірних ушкоджень) знищила 2 млн заборонених протипіхотних мін.

Росія ж цього не зробила.

Блок третій: економіка.

Крок шість: пришвидшити реконструкцію Донбасу/ photo: сайт Президента України.

Пропозиція: реконструкція Донбасу має відбуватися за участі Росії та міжнародних донорів, для яких треба організувати донорську конференцію.

Створити стратегію соціо-економічного відновлення.

Реальність: проблема в тому, що відновлювати Донбас можна буде лише після повного припинення бойових дій і зупинки вогню.

І після розмінування.

А отже, не в найближчому майбутньому.

Або лише населених пунктів, які перейшли під контроль української влади.

У інтерв’ю Радіо Свобода новий міністр інфраструктури Владислав Криклій сказав, що на відновлення територій піде "не один бюджет України".

Остання озвучена під час форуму в Маріуполі цифра – 372 млн євро (але точно знадобиться більше).

В Україні діє спеціальний фонд та Державне агенство по відновленню Донбасу.

Крок 7: дослідити вільні торгівельні зони.

Пропозиція: зони вільної торгівлі допомагають відновити постраждалі від війни регіони.

Розробити на рівні експертів заходи зі створення в Україні зони вільної торгівлі з ЄС (Глибока та всеосяжна торгова угода) та Росією.

Реальність: Україна з 1 січня 2016 року розвиває Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС.

Тоді ж Росія припинила дію аналогічної угоди з Києвом.

Через агресію Кремля, новий торговий договір між Києвом та Москвою наразі нереальний.

Крок 8: підтримувати "дорожню карту санкцій".

Пропозиція: поглянути, як специфічні дії у виконанні "Мінська" можуть відобразитись на відповідних змінах у санкційному режимі.

Реальність: зняття санкцій можливо лише після повного виконання з боку Росії тексту "Мінських угод" і не раніше.

Це позиція Європи вже кілька останніх років.

Крок 9: звернути увагу на радіоактивні загрози.

Пропозиція: на Донбасі зараз приблизно 1200 об’єктів радіоактивної небезпеки, які використовували для медичних, наукових та промислових цілей.

У деяких вийшов термін придатності і це створило небезпеку для здоров’я та екологічні ризики.

Розглянути питання на засіданні економічної робочої групи Тристоронньої Контактної Групи.

Усунення данної небезпеки забезпечило б важливі економічні, гуманітарні, безпекові та екологічні переваги і були б цінним кроком у зміцненні довіри.

Розробити механізм вивозу радіоактивних джерел (цезій, стронцій та ін.) з території Донбасу.

Розробити їх моніторинг.

Реальність: дивно, що цей пункт робить у блоці економіки, коли він абсолютно безпековий.

Але ти не менш, окупованому Донбасу дійсно загрожує радіоактивне забруднення і це серйозна проблема.

Передусім через шахтні води, які останнім часом не відкачуються владою окупантів.

А отже, вони можуть потрапити не лише в Україну, але й в Росію.

На шахті “Юнком”, наприклад, проводилися ядерні випробування у радянський час.

Блок четвертий: політика.

Крок 10: започаткувати новий евроатлантичний діалог про взаємну безпеку.

Пропозиція: побудувати динамічний діалог для вирішення основних проблем, поглиблення порозуміння, запобігти майбутнім конфліктам.

Основним фундаментом мають стати міністерства закордонних справ по всій Європі.

Реальність: Європа занадто розділена та переслідує занадто різні цілі для побудови такого діалогу прямо зараз.

До того ж, пункт не розкриває жодної конкретики, як саме планується досягати цього.

Акцент на МЗС країн Європи робить сам проект залежним вілд політичної волі їх очільників.

Крок 11: визначити та підтримувати області вибіркової взаємодії між ЄС та РФ.

Пропозиція: визначити та підтримувати області “вибіркової взаємодії” між ЄС та РФ у 2020 році.

У тому числі через впровадження “Мінських угод”.

Зберігати та розвивати людські та економічні зв’язки там, де існує спільний інтерес (наука, транскордонне співробітництво, зміни клімату).

Прогрес може бути взаємно підсилюючим.

Реальність: Європа має навпаки, ще далі відмежуватись від Росії (хоча це й неможливо повністю через сильний вплив Москви на деякі країни ЄС) і зберегти існуючі санкції.

Щоб не було як в ПАРЕ.

Крок 12: розпочати національний діалог про ідентичність.

Пропозиція: запустити всебічний національний діалог по всій Україні за участі міжнародних експертів, лідерів думок та провідних науковців.

Діалог має включати перспективу для сусідів України: Польщі, Угорщини та Росії.

Розмова має стосуватися теми історії та національної пам’яті, мови, ідентичності, поваги до релігійних та етнічних меншин.

Це має збільшити інклюзивність, толерантність і соціальну згуртованість.

Реальність: розмови мають бути на рівних про взаємно важливі речі: інвестиції, безпеку, торгівлю, міграцію, протистояння агресії Росії.

Це має об’єднувати.

А запропоновані ідеї слугують лише для розділення регіону, вигоду з чого отримує Росія.