«Ахметов 24». Як виглядає новий канал українського олігарха?

Телеканал «Україна 24» виходить в ефір уже два місяці, але досі не запрацював на повну силу.

Глядачів тут розважають тільки випуски новин, три гостьові студії на день та кілька авторських програм.

«Великі токшоу» та «несподівані формати» досі залишаються обіцянками.

З іншого боку, контенту на каналі вже вистачає, щоби зробити певні висновки.

Наприклад, що «Україна 24» — це черговий піарний майданчик Ріната Ахметова.

І поки що просто нудне аморфне медіа.

Спочатку про хороше.

Усе хороше, що наразі є на «Україні 24», — це одна авторська програма та подекуди цікаві гості.

Зокрема, на новому каналі Ріната Ахметова виходить «Реальна політика» з Євгенієм Кисельовим.

Він стояв біля витоків Прямого, як і тепер і біля витоків «України 24».

Що ж, сподіваємося, на запущеному на новому телеканалі найбагатшого олігарха України буде менше тиску.

Коментувати ж саму нову програму Кисельова особливого сенсу немає, адже журналіст із 40-річним стажем — це і є її головний та єдиний бренд.

«Реальна політика» — чергова хороша студія Кисельова, де фахові експерти обговорюють цікаві речі.

Наприклад, конфлікт голів Офісу президента, в якому, мовляв, складно вибрати сторону через відсутність ідейних позицій у політиків.

Також частину шоу 9 лютого присвятили премії «Оскар», яка мала відбутися того ж вечора.

Тут не можемо пройти повз, адже кінознавець із «1+1» Андрій Алферов кілька разів ввів ведучого та глядачів в оману.

Наприклад, він вирішив, що у стрічці «1917» усього чотири монтажних склейки на весь фільм.

Це не може бути правдою, адже навіть найдовший кадр стрічки триває всього вісім із половиною хвилин.

Також Алферов фактично заявив, що «Джокер» став першим серйозним кінокоміксом.

«Темний лицар», «Хранителі», «Місто гріхів», «300», «В означає Вендетта» та «Ходячі мерці» передають привіт і запитують, чи рахувати неголлівудські фільми? Крім цього, кінофахівець стверджував, що великі студії знімають кіно «інтуїтивно» й успіх неможливо прорахувати.

Звісно ж, насправді студії математично прогнозують орієнтовні збори, а Warner Brothers навіть планує використовувати нейронну мережу для відбору потенційних хітів.

Зате наприкінці розмови присутні вгадали перемогу «Паразитів»:).

Рідкісні кадри.

Українське телебачення обговорює кіно із профільними експертами.

Другий позитив каналу — це окремі гості.

Не дуже зрозуміло як, але без жодного іміджу чи популярності «Україні 24» вдається запрошувати на інтерв’ю досить цікавих спікерів.

Можливо, це відбувається завдяки досить очевидної до них лояльності на каналі.

В ефір уже приходили Дмитро Разумков (3 тисячі переглядів на ютубі за місяць), Дмитро Дубілет (450 переглядів за два тижні), Віталій Кличко (2,3 тисячі переглядів за тиждень), Андрій Загороднюк (тисяча переглядів за тиждень), Андрій Коболєв (770 переглядів за чотири дні) та Андрій Єрмак (15 тисяч переглядів за чотири дні).

Крім цього варто зазначити, що на каналі репрезентовані майже всі політичні сили (не помітили «ОПЗЖ»), а розмови про політику інколи розбавляють технократичні експерти та соціальна тематика: газ, пенсії, боротьба з курінням.

Проте, на жаль, у всіх цих позитивів є спільна проблема: вони не дають глядачам нічого нового.

Тобто в Україні вже вистачає інформаційних каналів і токшоу, на яких можна послухати топових можновладців.

А канал Ахметова не пропонує ні нових форматів, ні гостріших запитань, ні краще підготовлених журналістів.

Із Кличком та Разумковим, наприклад, розмовляв Тигран Мартиросян, який за роки мовчазливого тримання мікрофона на News.

One та «Наш» зовсім розучився розкривати співрозмовників.

Якщо ж вам хочеться послухати Євгенія Кисельова, то в нього є канал на ютубі, де в шість разів більше підписників, ніж в «України 24» (53 тисячі проти 8,4 тисяч).

Загалом, телеканал має свої світлі сторони й інколи його цікаво дивитися.

Але навіщо, якщо все це вже існує у кращому вигляді в інших місцях? Тим паче, що в каналу Ахметова є ще й довгий список очевидних мінусів.

Обережно! «Опозиційний блок».

В «Опозиційної платформи — За життя» для цілодобового піару є три інформаційних канали.

Так само на три (можливо, вже два) інформаційних медіа може покластися Петро Порошенко.

Та навіть в Андрія Садового є 24 канал.

А от Рінат Ахметов довго лишався старовіром і розміщав більшість загальнонаціональної політичної джинси на звичайній «Україні».

Де між серіалами про жіночі страждання та «Гуманітарним штабом» лишалося не так багато часу.

Загалом, завести власне суто інформаційне ЗМІ олігарх планував давно, а провал на виборах 2019 року, наближення місцевих виборів та посилення позицій Ігоря Коломойського лише додали йому мотивації.

Не знаємо, чи вірив хтось у кришталеву чистоту та повну політичну незаангажованість «України 24», але такі люди явно розчаруються.

Для початку на новому каналі Ахметова проросли спори Олега Ляшка, що протягом трьох тижнів устиг дати мовнику двадцятихвилинне, тридцятихвилинне та годинне інтерв’ю.

Це якщо не рахувати просто включень.

Про що можна так довго розмовляти з лідером Радикальної партії? Про дешеву російську електроенергію, яка дуже невигідна одному олігарху.

І навіщо для цього було запускати окремий канал? Чим Ахметова не влаштовували випуски новин «Сегодня»?.

Найяскравішою появою Олега Валерійовича та просто чудовою ілюстрацією роботи каналу стало годинне інтерв’ю з Тиграном Мартиросяном.

По-перше, воно за тиждень набрало 500 переглядів на ютубі.

По-друге, сам прийом Мартиросяна на роботу багато говорить про ідеали «України 24».

Загартований вислуховуванням Мураєва на News.

One та «Нашому», тепер ведучий мовчки вислуховує гостей на каналі Ахметова.

На інформаційних каналах узагалі складається дивна тенденція, коли найуспішнішими модераторами стають не ті, хто може перебити та поставити гостре запитання, а ті, хто може апатично витримати будь-яку маячню.

От Мартиросян і слухав, як у кожній другій сільській хаті розбиті вікна; як українці, що продали землю, сьогодні бідують; як Радикальна партія своїми руками тримала мораторій (і Порошенко в нас із Радикальної партії); як «радикали» повернуться в парламент, скасують ринок землі й повернуть власність (даєш розкуркулення!).

І, звісно, що дозвіл продавати землю — це втрата права на землю.

Орвелл би пишався.

Проте найвеселішою заявою Ляшка стало те, що «найкращий референдум по землі — це вибори».

Тут уже навіть Тигран Мартиросян не витримав і нагадав, що в передвиборчій програмі Зеленського якраз був ринок землі.

Але лідер Радикальної партії сказав, що ту програму ніхто не читав.

Крім Ляшка, на «Україні 24» фігурують і інші сумнівні персонажі.

То там, то тут у студії виринає Борис Колесніков.

А ще в ефір до Тиграна Мартиросяна запрошували Андрія Портнова.

Одночасно з Михеїлом Саакашвілі.

Колишній президент Грузії називав поплічника Януковича «уважаемый Андрей» та на пару з Мартиросяном спокійно сидів, поки Портнов розповідав про ідеологічні конфлікти в Україні, «соросят» та погану люстрацію.

Для кращого ефекту під час цього інтерв’ю включали також Євгенія Червоненка та Бориса Колеснікова.

Центр допомоги для жертв «політичних репресій Порошенка».

Також на каналі виходить програма медійного кілерства «Слідами».

Її найсвіжіший випуск розповідав глядачам про Сергія Лещенка, а офіційним інформаційним приводом для шоу стало призначення ексдепутата в наглядову раду «Укрзалізниці», що трапилося «всього» півтора місяця тому.

Хоча в ефірі про це не дуже й говорили, а натомість зосередилися на дорогій квартирі, дорогому пуховику та великій зарплаті чиновника.

Олег Ляшко також розкритикував Лещенка за те, що той бере гроші в дружини, мовляв, не мужик.

Лейтмотивом цієї історії стали погані «грантожери», антикорупціонери та «квартирооптимісти».

А ще на каналі Ахметова виходить програма «Зворотній зв’язок».

Загальна її ідея така: середньовідомі медійники записують свої коментарі на якусь тему, а канал «Україна 24» смішно їх титрує.

Коментар Василя Голованова про ринок землі, наприклад, підписали «Василь (із грецької «царський»)».

При цьому Голованов пропонував вирішити долю законопроєкту на дуелі між Кивою та Беленюком.

Інші учасники включень також перевдягалися або прикидалися людьми з манією переслідування.

Подібного контенту набралося на цілих пів години.

Головне питання, яке залишає після себе програма: а навіщо? Притомний гумор тут закінчується на титрах, справді зіркових гостей у «Зворотнього зв’язку» немає, зміст цих промов нульовий.

Ви що думаєте, в українців немає куди витратити півгодини?.

Складно спрогнозувати успіхи каналу до того, як він розпочав роботу на повну силу, але наразі вони виглядають так само, як шанси «Опозиційного блоку» на нещодавніх виборах.

В «України 24», як і інших підопічних Ахметова, просто немає власної ніші та унікальних сильних сторін.

Як і в політиці, в інформаційному мовленні вже є могутніша проросійська сила — тріумвірат Медведчука.

Як і в політиці, канал Ахметов очевидно не може претендувати на проукраїнських глядачів (не з Колесніковим та Портновим в ефірі).

Як і в політиці, співробітники олігарха не виділяються якоюсь неймовірною якістю роботи, глибиною думки чи професійними стандартами.

А просто грошима, особливо якщо вкладати їх невміло, популярність не купиш.

Запитайте хоча б у віртуальної студії каналу «Наш».

Тим паче, що сьогодні «Україна 24» навіть не виглядає дорого.

Нічого не видає власника-олігарха.

Крім того, канал Ахметова просто не має власного обличчя та єдиної концепції.

«Вечір з Яніною Соколовою» зовсім не поєднується з Андрієм Портновим.

Інтерв’ю з Євгенієм Кисельовим дивно виглядають на фоні піару з Тиграном Мартиросяном.

Метаконтекстуальний і трохи бунтарський (лише за ідеєю, а не виконанням) «Зворотній відлік» — це єдина подібна програма в межах абсолютно стандартного мовлення.

А розслідування про пуховик Сергія Лещенка виглядає так, наче потрапило на канал із вокзального таблоїду.

Коротше кажучи, «Україна 24» наразі просто не потрібна глядачу.

В неї немає ексклюзивних гостей, винахідливих форматів, цікавих ідей, нових підходів, високих стандартів.

Це нудний канал.

Але навіть якщо станеться диво й медіа заполониться яскравими шоу, воно все одно вже може бути надто хворим на інтереси Ріната Ахметова.