Чи почує нас Донбас? Медіапідсумки 10–16 лютого 2020 року

Президент Володимир Зеленський під час Мюнхенської конференції з питань безпеки повідомив про створення громадської платформи для діалогу з мешканцями окупованого Донбасу «Мир Донбасу».

«Я багато разів спілкувався зі звичайними людьми з тимчасово окупованих територій.

Та об’єктивно голос Донбасу — це не тільки їхня думка.

Це ще як мінімум півтора мільйона донеччан і луганців, які були змушені покинути свій рідний дім.

Саме тому ми ініціювали створення громадської діалогової платформи “Мир Донбасу”, до якої вони мають бути залучені», — сказав президент України.

За його словами, учасники цієї платформи мають бути залучені до консультацій на мінському майданчику і брати активну участь в обговоренні свого майбутнього у складі єдиної України.

Того ж дня в Києві радник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергій Сивохо анонсував презентацію Національної платформи примирення і єдності (я так розумію, що незважаючи на різницю в назві, мова про одну й ту саму ініціативу).

«Ця платформа створена в рамках виконання завдань, сформульованих президентом щодо гуманітарної політики реінтеграції Донбасу.

Ми довго працювали разом із міжнародними експертами, разом із конфліктологами, політологами.

І тому народилася платформа», — сказав він.

При цьому член команди Сивохо Іван Толкачов уточнив, що ця платформа може бути презентована попередньо в середу, 19 лютого.

Дуже цікаво, хто ці експерти й політологи, які сприяли народженню платформи.

На жаль, доводиться вкотре повторювати, що весь процес реінтеграції має бути максимально прозорим для суспільства, бо мова не про те, щоби побалакати, а про майбутнє країни.

Зате по крихтах почала з’являтися інформація про телеканал для окупованих територій, який має розпочати мовлення 1 березня:.

це будуть два телеканали: інформаційно-розважальний та інформаційний;.

першим запустять інформаційно-розважальний.

Він мовитиме українською й російською мовами;.

знайшли технічну можливість обходити глушіння сигналу тільки для двох телеканалів, тому не запускають на окуповані території все українське мовлення, а створюють два нові державні телеканали.

Трошки загубили логіку, читаючи попереднє речення? Не страшно, так і має бути: вона там губиться;.

розважальний контент надаватимуть комерційні медіагрупи.

Спочатку звучали повідомлення, що вони надаватимуть його безкоштовно, потім — що умовно безкоштовно, потім — що частково безкоштовно, частково за плату.

Зрештою, зробити хоча б один телеканал за 437,7 млн грн.

точно можна.

Щоправда, скарбниця поки потерпає від нестачі запланованих коштів;.

новини планується робити російською мовою та виробити для них словник, прийнятний і для мешканців окупованих територій, і для решти України (наприклад, слова «терористи», «сепаратисти», «бойовики» там можуть сприйматися негативно);.

керівника в цього мовлення ще немає, його запуск консультують режисер «Слуги народу» Олексій Кірющенко та співробітники каналу «112 Україна» з орбіти впливу Віктора Медведчука.

І все це поки летить на чесному слові в тому сенсі, що Верховна Рада ще не ухвалила зміни до закону «Про систему іномовлення України».

Уявіть собі силу політичної волі щодо запуску мовлення на окуповані території, якщо в тих, хто її виконує, немає жодних сумнівів у непідтримці законопроєкту.

До мене, до речі, доходили чутки, що кілька народних депутатів збиралися внести до другого читання такі поправки до законопроєкту, які б унеможливили це мовлення.

Ідея сама по собі була безнадійною, тому що профільний комітет їх би ніколи не підтримав, але зрештою на сайті Верховної Ради і згадок про ці поправки немає.

А загалом логіка зрозуміла: створюєш діалогову платформу, набираєш туди якийсь пул головомовців, їздиш по Україні з круглими столами, виїжджаєш за кордон на перемовини зі світовими лідерами та навіть із Володимиром Путіним, показуєш усе це мешканцям Донбасу і, може, навіть влаштовуєш із ними телемости — і набираєш там голоси на місцевих виборах.

Тим часом на решті території України вирує обговорення наслідків кодування супутникового мовлення медіагруп.

Саме по собі кодування не становило би такої проблеми, якби «Зеонбуд» справді виконав обіцянку покрити 95 % населення.

Наразі відповідальні органи державної влади отримують листи від громадян про те, що вони залишилися без доступу до українських телеканалів.

Житомирська, Черкаська, Івано-Франківська, Одеська області — це тільки ті регіони, про сигнали з яких знаю особисто я.

Подейкують, що Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, Міністерство культури, молоді та спорту, Служба безпеки та «Зеонбуд» планували спільну зустріч щодо обговорення цієї проблеми.

Якщо на цю проблему держава не звертатиме уваги, вона тільки поглиблюватиметься.

Так само подейкують, що стривожені перспективою отримати до 1 березня 370–380 тис.

абонентів платного супутника сумарно для двох операторів (Xtra TV та Viasat) замість запланованих 600 тис., медіагрупи хочуть підштовхнути закодуватися розважальні канали другого ешелону, які наразі мовлять у некодованому вигляді та суттєво для себе наростили показники.

Причому ідея підштовхування полягає в тому, щоби лякати їх відключенням у кабельних мережах.

Кабельні провайдери від цієї ідеї не в захваті.

З одного боку, логічно, щоби на супутнику закодувалися ті канали, яким вони платять.

Але тиснути на ті канали, які платять їм, — конструкція нереальна.

Кабельні провайдери загалом не так багато виграли від кодування та поки сфокусовані на своїй економіці: перспектива заплатити цього року роялті медіагрупам близько 1 млн доларів для крупного провайдера — це задача, що вимагає уваги.

Своєю чергою, розважальні канали другого ешелону (а разом із ними й інформаційні канали) налякані можливим примусом до кодування.

А ще скаржаться на те, що поки що супутникові провайдери платять їм роялті на гірших умовах, ніж кабельники.