Паліативна допомога: що це, для кого створена та де її отримати

Діагноз – рак шлунку – Ользі встановили в березні 2016 року.

Виявили метастази в очеревину, яєчники.

Хворій встановили гастростому (штучний отвір, який з’єднує передню черевну стінку зі шлунком) та проведено операцію, відразу після чого почали знеболювати.

Спочатку призначили кейвер, потім – морфін з омнопоном.

На момент інтерв’ю знеболення проводилося в такий спосіб: до жінки приїжджала бригада "швидкої", привозила 2 мл морфіну і залишала в шприці, і хвора розтягувала препарат на цілий день.

Повторного знеболювання не отримувала ніколи.

Вона не може спати, відчуває біль при будь-яких рухах.

Пацієнтка мала проблеми із гастростомою, яка гнила, а обробляти рану було нікому.

З поліклініки нікого не докличешся – не хочуть до мене йти.

Кажуть, що нічим тут не допоможеш, чого з вами розмовляти – ви ракові.

У вас одна дорога,.

– розповіла пацієнтка.

На прохання допомогти не реагував і дільничний лікар: не знав, що ще можна призначити, попри те, що пацієнтка, за її словами, "перед лікарем готова була повзати на колінах" (історію Ольги Валеріївни взято із брошури "Неконтрольований біль – 2016: що змінилось?", виданої ГО "Інститут правових досліджень і стратегій").

Паліативна допомога в Україні погано розвинута / unsplash.

В Україні щорічно 500 тисяч осіб потребують професійної медичної допомоги в термінальній стадії життя.

Але тяжкохворі люди залишаються невидимими для соціуму – у нас заведено уникати розмов про смерть.

В результаті маємо парадокс – термін "паліатив" маловідомий саме в країні з високим рівнем розповсюдженості невиліковних хвороб.

Маловідомий навіть серед представників медичної системи.

В соціумі, зокрема в середовищі медиків, немає спільного чіткого розуміння суті й завдань паліативу.

Цією статтею ми прагнемо хоча б частково зняти табу із поняття паліативу та прояснити, кому і в яких випадках показана паліативна допомога та де її можна отримати.

Паліативна допомога – що це?.

Це вид медичної допомоги, спрямований на покращення якості життя людей з невиліковними захворюваннями, зменшення їх фізичних та моральних страждань, збереження людської гідності у фінальній стадії життя.

Така допомога передбачає раннє виявлення, точне діагностування симптомів болю, ретельну оцінку стану та симптоматичну терапію, надання психологічної, соціальної допомоги пацієнту та його близьким незалежно від захворювання, віку, соціального статусу, національної та релігійної приналежності.

Її можна отримати на будь-якому етапі хвороби, навіть паралельно з радикальною терапією.

Спеціалізований комплексний підхід до паліативного пацієнта дозволяє також врахувати його когнітивні, психоемоційні, культурні особливості та ефективно задовольнити всі його потреби.

Допомога надається від моменту постановки діагнозу невиліковної хвороби до закінчення періоду скорботи родини у випадку смерті людини.

Допомога наприкінці життя – складова паліативної допомоги, яка може тривати від кількох днів до кількох років.

Вважається, що людина входить у період кінця життя, коли вона з високою ймовірністю може померти протягом наступного року.

Паліативний пацієнт – хто це?.

Людина з визначеним терміном життя, сумнівним прогнозом одужання чи покращення стану, яка страждає на невиліковне прогресуюче захворювання з тяжкими розладами життєдіяльності та потребує медичної, соціальної, моральної та духовної підтрим.

Завдання та особливості паліативної допомоги.

полегшує перебіг тяжкої хвороби, усуває біль та інші її симптоми;.

​утверджує життя і вважає смерть природним етапом життя;.

не націлена на прискорення чи відтермінування смерті;.

передбачає психологічні та духовні сторони догляду за пацієнтами та їхніми близькими;.

допомагає невиліковно хворим людям активно жити до моменту смерті, підвищити якість життя;.

надається в тому числі на ранніх етапах хвороби у поєднанні з іншими методами терапії, призначеними для продовження життя, такими як хіміотерапія і променева терапія;.

допомагає з вирішенням юридичних та соціальних питань, пов’язаних з невиліковною хворобою чи смертю людини.

Паліативну допомогу надає підготовлена команда лікарів, медсестер, психологів, спеціалістів з духовної підтримки, які можуть працювати разом з іншими лікарями пацієнта.

Робота команди фахівців спрямована на полегшення симптомів від таких хвороб:.

онкологічні захворювання;.

хронічна серцева недостатність;.

атрофічно-дегенеративні захворювання;.

хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ);.

хвороби нирок;.

пост-інсультний стан;.

цукровий діабет;.

хвороба Альцгеймера;.

хвороба Паркінсона;.

інші захворювання та посттравматичні стани, що не лікуються сучасними засобами і супроводжуються болем.

Паліативна допомога полегшує такі симптоми хвороб:.

гострий та хронічний біль;.

депресія, втома, безсоння, тривожність;.

проблеми з диханням;.

проблеми з травленням: закрепи, нудота, втрата апетиту;.

інші симптоми невиліковних прогресуючих захворювань.

Де можна отримати паліативну допомогу?.

Первинну паліативну допомогу можна отримати в амбулаторно-поліклінічних або домашніх умовах.

Її надають лікарі загальної практики сімейної медицини, дільничні лікарі, лікарі-спеціалісти.

Паліативна допомога створена для людей в останні роки життя / unsplash.

Загальну паліативну допомогу можна отримати в амбулаторії та у стаціонарних закладах охорони здоров'я другого і третього рівня.

Її надають лікарі-спеціалісти відповідно до їхньої спеціалізації.

Спеціалізовану паліативну допомогу можна отримати у хоспісах, відділеннях паліативної допомоги стаціонарних лікувально-профілактичних закладів.

Її надають медичні працівники зі спеціальною підготовкою з надання паліативної та хоспісної допомоги.

В домашніх умовах таку допомогу забезпечують мультидисциплінарні мобільні команди, до складу яких входять лікарі, медсестри, психологи, спеціалісти з надання духовної підтримки.

У Львові спеціалізовану медичну опіку вдома надає сервіс "Пліч-о-Пліч", в Івано-Франківську – благодійна організація "Мати Тереза", в Тернополі – виїзна служба Тернопільської обласної лікарні "Хоспіс", в Ужгороді – "Хоспіс Вдома" на базі Центру первинної медико-санітарної допомоги.

Пацієнти, хворі на туберкульоз та на ВІЛ-інфекцію/СНІД, можуть отримати паліативну допомогу у відповідних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах.

Форма надання паліативної допомоги в стаціонарних, амбулаторних або домашніх умовах визначається залежно від стану пацієнта.

Поруч з низькою проінформованістю на тему паліативу, в Україні побутує уявлення, що паліативна допомога призначається лише наприкінці життя і виключає радикальну терапію.

Проте це не так.

Паліативну допомогу можна отримувати від моменту постановки діагнозу, що загрожує життю, до етапу, коли етіотропна терапія (спрямована на усунення причини захворювання) завершується, оскільки шкода від неї починає переважати над користю.

Раннє виявлення захворювання, що загрожує життю, точно поставлений діагноз – вкрай важливі як для лікування хвороби, так і для ефективного планування супутньої паліативної допомоги.

З моменту, коли став відомий діагноз, який обмежує термін життя, потрібно звернутися до спеціалістів за паліативною допомогою для узгодження плану дій по професійному догляду за хворим.

Паліативна допомога – це не лише про знеболення чи обробку пролежнів, це про гідність людини у надзвичайно важкий період життя.

Тому важливою є цілісна, холістична опіка, яка "бачить" усю людину, а не окремо її хворобу, симптоми чи фізіологічні потреби.

Автор: Яна Гетьман.