Спецслужба, яка вплинула на хід світової історії: що відомо про французьку агентуру DGSE

Створення французької спецслужби.

Щоб досягти спільної мети уряд створив Генеральний директорат спеціальних служб.

Головною метою якого було звільнити країну від німецької окупації.

Однак, цей орган недовго проіснував.

Всього за рік, в 1944-му його реорганізували у Генеральний директорат з досліджень та аналізу.

Своєрідний ребрендинг проводили постійно.

Причина одна: у лавах французьких спецслужб нишпорила радянська агентура.

Відповідно, кремлівська верхівка знала про кожен чітко вибудуваний французький крок.

За словами історика Олекси Руденка, їм вдалося організувати дещо на кшталт такої всефранцузької мережі, і навіть власний вишкільний табір Бериган, який французькій армії довелося ліквідувати у 50-х роках.

Це було пов'язано з тим, що дуже багато діячів Комінтерну французів, і взагалі французьких лівих бачили в Радянському Союзі певний ідеал того, до чого вони прагнуть.

Саме серед них рекрутувалася переважна частина тих агентів, які працювали на КДБ, НКВС і так далі.

Серед них був наш земляк, знаменитий художник Микола Глущенко,.

– зазначив історик.

Художник Микола Глущенко.

Усі ці фактори призвели до того, що в 1945 році, шляхом повного реформування і ретельного очищення рядів французьких спецслужб від іноземних шпигунів, утворилося нове відомство – Служба зовнішньої документації і контррозвідки.

Глава новоспеченого органу Андре Деваврен звільнив майже 9 тисяч співробітників і вивів відомство на новий рівень.

Андре Деваврен.

Обов'язків у новоспеченого органу було теж немало: диверсійні операції, стеження за важливими політичними фігурами інших країн і навіть дестабілізаційна робота у країнах третього світу.

Як і в більшості спецслужб світу, основним завданням відомства було убезпечення Франції та її громадян від зовнішніх загроз.

Простіше – розвідка і контррозвідка.

Щодо діяльності цього новоствореного органу, то вони займалися абсолютно всім.

Тобто, це була і розвідувальна діяльність, і контррозвідувальна, вони не гребували якимись такими незаконними методами,.

– пояснив журналіст Володимир Мисан-Мілясевич.

Одразу у справі французи показали себе в 50-х роках під час війни в Індокитаї, де націоналісти воювали проти французької колоніальної адміністрації.

Завданням розвідки було шукати лояльних до Франції людей, створювати партизанські загони і керувати їхніми діями.

Переважно агентура участі у боях не брала.

Вона всього лише постачали вище командування інформацією, і координувала підривну роботу партизанів.

Глухим кутом стала битва при Дьєнб'єнфу.

Битва при Дьєнб'єнфу.

До речі, саме індокитайський конфлікт вважається "масним" та навіть ганебним провалом і французьких спецслужб, і французької армії.

Журналіст Володимир Мисан-Мілясевич відзначив, що зі стратегічної точки зору це була помилка військового командування Франції, з тактичної – це був провал спецслужб.

Зникнення марокканського лідера.

У 1965 році в Парижі загадковим чином вбили марокканського політика Аль-Махді Бен Барку.

Існує безліч версій його зникнення і ліквідації, але одна – найпопулярніша.

Аль-Махді Бен Барка.

Тодішній марокканський король Хасан ІІ намагався прибрати політика через його опозиційну діяльність.

Для цього він попросив допомоги у французів.

Зі слів викладача Французького Інституту в Україні Амміса Кана, Бен Барка був комуністом, дотримувався лівих ідей.

Хасан ІІ боявся, що в нього буде великий вплив, він навіть міг повалити чинного лідера країни.

Король Хасан ІІ.

Ну і щоб тримати міцний зв'язок між країнами, марокканці викрали Бен Барку, а французи допомогли заховати тіло.

До сьогодні ні тіла, ні навіть приблизного місця поховання немає.

Щоправда, журналістам вдалося з'ясувати, що за цим могли стояти ще й спецслужби Ізраїлю і США.

Інцидент викликав шквал критики в бік французьких розвідників.

Втручання у справи Центральноафриканської Республіки.

В кінці 60-х років французька спецслужба залишила вагомий слід і в Центральноафриканській Республіці.

З'явився персонаж на ім'я Жан-Бедель Бокасса.

Раніше він служив у військах Шарля Де Голля, а потім отримав звання полковника у ЦАР.

Згодом він став президентом, а потім і взагалі – імператором.

Щоправда, самопроголошеним.

Жан-Бедель Бокасса.

Але це ще не всі "особливості" його характеру.

Історик Олекса Руденко пояснив, що Бокасса був людожером.

За деякими даними, він особисто з'їв до дев'яти тисяч людей.

Крім того, це успадкував і його син – один із кронпринців.

До художніх витворів Боккаси належить і те, що він з'їв єдиного в країні математика, єдиного стоматолога і переможницю першого в країні конкурсу краси,.

– розповів історик.

До влади людожер прийшов шляхом державного перевороту, і в 1977 році проголосив себе імператором Бокассою I.

Цього всього не трапилося, якби в його сходженні на вершину самопроголошеної слави не посприяли французькі спецслужби.

Жан-Бедель вирішив коронуватися імператором, і французи пішли на безпрецедентну підтримку такого екзотичного явища, як коронація Бокасси.

Він влаштував її з величезним розмахом – цілком шалені витрати в країні, в якої грошей не було.

100 лімузинів, десять тисяч комплектів срібного посуду, золотий трон розміром у два метри, виготовлений, звичайно, у Франції,.

– наголосив Олекса Руденко.

Корону імператору виготовила знаменита французька фірма Arthus-Bertrand, яка досі виробляє нагороди Франції.

Церемонія коронування Бокасси І.

Так званий Бокасса І, окрім переслідування опозиціонерів і встановлення жорсткого контролю над населенням, не знав меж у своїй цинічності.

Один із таких випадків трапився зі школярами, які вийшли на протест проти дорогої шкільної форми.

Як результат, понад 100 дітлахів убили.

І саме цей випадок привернув увагу міжнародної спільноти.

Повалення режиму диктатора Бокасси.

Постало логічне питання: "А хто привів Бокассу до влади?".

Відповідь – французи.

Щоб "умити" руки від чужої крові, французька армія спільно зі спецслужбами провели операцію Barracuda.

20 вересня 1979 року французькі військові разом з агентами спецслужб здійснили успішний військовий переворот.

Поки Бокасса був за межами країни у свого "друга" Муаммара Каддафі, агентура і спецпризначенці охопили його резиденцію і встановили там свій контроль.

Муаммар Каддафі.

За словами журналіста Володимира Мисан-Мілясевича, все, що вони зробили – висадилися на двох ключових аеродромах, їх захопили.

Потім марш кидок у них був на столицю, де без жодної каплі крові вони зайняли всі адміністративні будівлі.

Боккасса, сидячи в Лівії, фактично опинився перед фактом, що влада уже йому не належить.

Після того він утік на берег Слонової Кістки, але зрештою зміг відкупитися від французів, – прокоментував журналіст.

Затоплення корабля Greenpiece.

Із приходом до влади нового уряду у 80-х, SDECE реформували, і перетворили у DGSE – Генеральний директорат зовнішньої безпеки.

Новообраний президент Франсуа Міттеран видав указ про повну реорганізацію відомства, і підпорядкування тепер було не уряду, а напряму Міністерству оборони Французької Республіки.

Франсуа Міттеран.

Новий орган одразу ж почав виконувати завдання.

1985 рік увійшов в історію Франції під назвою операція "Сатанік", або затоплення "Веселкового воїна".

Це – корабель, який використовувала організація Greenpeace для моніторингових місій.

10 липня 1985 року неподалік від порту Окленд у Новій Зеландії судно мало відправитися у відкриту воду протестувати проти ядерних випробувань Франції.

Але тоді екіпаж корабля і пасажири не здогадувалися, що цей заплив буде останнім.

Судно міжнародної організації Greenpeace.

Французька агентура спрацювала на відмінно.

Після першого вибуху агенти успішно евакуювалися, ще за десять хвилин пролунав другий вибух.

"Веселковий воїн" пішов на дно всього за чотири хвилини.

Проте завершити операцію так і не вдалося.

Поліція Нової Зеландії затримала двох агентів, які розповіли, хто вони, як і навіщо це зробили.

Цю катастрофу миттєво розцінили як військове втручання Франції у внутрішні справи країни, а на додачу назвали терористичним актом.

Операція "Сатанік" стала найгучнішим провалом французьких спецслужб.

Діяльність спецслужби у 21 столітті.

Від початку 2000 року DGSE провела щонайменше 15 спецоперацій – і це тільки ті, які відомі широкому загалу.

Агенти звільняли журналістів із Іракського полону, вистежували терористів і працювали під прикриттям у таких місцях, куди руки звичайних спецпризначенців не могли дотягнутися.

Наприклад, перебування у самому серці бази Аль-Каїди в Іраку і повний злив цієї інформації французькій верхівці та дружнім спецслужбам інших країн світу.

Кібервійна проти Ірану.

У 2016 році розпочалася одна з найуспішніших операцій в історії спецслужб, яка отримала назву "Олімпійські ігри".

Американці, французи, ізраїльтяни та британці до 2010 року аналізували десятки мільйонів інформаційних повідомлень іранців, проводили розвідку місцевості, щоб запобігти розвитку іранських ядерних сил.

Цю операцію вважають першим випадком кібервійни.

Вона – таємна і досі офіційно не підтверджена.

Але світові медіа вже давно пишуть про участь розвідників спецслужб різних країн.

Вірус, який розробили для знищення програмного забезпечення ядерної зброї, випадково потрапив в інтернет.

Його унікальність в тому, що це перший комп'ютерний вірус, який фізично знищує інфраструктуру, як це і сталося з центрифугами, що генерують збагачення урану.

Ця кібератака відкинула ядерну програму Ірану на кілька років назад.

Причетність спецслужб до розпаду СРСР.

Точно відомо про участь французьких спецслужб у поваленні Радянського Союзу.

Тут постаралися спеціалісти з економічного шпигунства.

Вони завербували високопоставленого співробітника КДБ, який "злив" їм 4 тисячі документів стратегічної важливості, що стосувалися економіки СРСР.

Перелік цих цінних паперів отримав назву "список Фаревелл".

Разом з американцями французи вдарили по найболючішому місці росіян – газотранспортній системі.

Дізнавшись, що у Москві планують підняти грошей на транзиті газу до Європи, Вашингтон і Париж швидко знищили таку можливість шляхом своєрідних санкцій.

Через брак коштів і можливостей стати з колін, Союз упав.

Ця історія трапилася за часів Рональда Рейгана у 80-х.

Рональд Рейган.

Пройшло вже майже 40 років, і спроба Росії "вижити" на газі повторюється знову.

Історик Олекса Руденко зазначив, що удар було нанесено спільними зусиллями американської і французької розвідок за допомогою знаменитої французької фірми "Томсон".

Все обладнання з контролю за якістю, за безпекою на газопроводі постачалося саме цією компанією.

Шляхом свідомого постачання, скажімо так, проблемного обладнання, викликаючи постійні техногенні катастрофи на газопроводі і, власне, радикально в рази скоротивши обсяги постачання радянського газу до західних країн і відповідно підірвавши у такий спосіб економічну міць СРСР,.

– пояснив історик.

Поступово спецслужба вдосконалювалася.

Вже у 2015 році Європу сколихнула перша хвиля біженців.

У Генерального директорату зовнішньої безпеки з'явилося нове завдання: збір інформації у сфері безпеки, попередження і запобігання терористичної та екстремістської активності, спрямованої проти Франції та її громадян.

З 2015 – до 2019 року в країні трапилося 26 терактів, які забрали майже 300 життів.

Теракти у Франції / Інфографіка 24 каналу.

Після серії вибухів, різанин та поодиноких нападів, уряд Франції збільшив кількість штатних працівників спецслужб.

Вони 24/7 ведуть постійне спостереження за підозрілими людьми.

Ви ніколи не дізнаєтеся хто шпигун, поки він сам про це не скаже.

Це може бути звичайний журналіст чи ваш знайомий лікар.

У розпорядженні агентів є найрізноманітніші методи отримання інформації: від елементарних ґаджетів – до даних про все і всіх зі супутників.

Люди працюють у таких умовах, що інші бояться братися за справу.

Колишній глава розвідки Ален Шуе колись сказав: "Спецслужби створені для роботи із найнебезпечнішими злочинцями і справами.

За потреби, агенти сядуть пообідати навіть із самим дияволом.

Для інших справ вони просто непотрібні".