Макрон хоче незалежності Європи, але за участі Путіна, – Politico

Франція в центрі і європейський Путін.

Макрон всерйоз претендує на лідерство в ЄС після того, як у 2021 році свою посаду залишить канцлер Німеччини Ангела Меркель.

Втім, загравання з Володимиром Путіним та участь у Нормандському форматі затягує президента Франції у небезпечну гру: як себе вести з лідером країни, яка окупувала частину України, анексувала Крим, вбиває своїх критиків прямо в столицях Європи та здійснює кібератаки?.

До того ж, є побоювання, що Путін - колишній офіцер розвідки - просто переграє Макрона у довгій грі і що взагалі - це все грає на руку Кремлю та заохочує його безкарні дії.

Хоча сам Макрон називає свою російську політику “покращенням колективної оборони та стабільності Європи”.

Каже, що не має рожевих окулярів, все робиться для просування євроінтересів.

Підхід господаря Єлисейського палацу, вже кілька разів ним озвучений, такий: вивести Європу з-під залежності від США, розвивати автономну чи то навіть самостійну політику.

Агнешка Голанд, польська режисерка, відзначає у статті, що Макрон - “дуже спокусливий” і “переоцінює силу своєї спокуси”.

На основі цього Макрон і будує свій зовнішньополітичний метод: поставити Францію в центрі політики Європи та віра у персональні відносини з іншими лідерами (як це схоже на Дональда Трампа чию політику Макрон так завзято критикує!).

Він часто розповідає історію смерті брата Путіна у блокадному Ленінграді, щоб показати “європейське” походження лідера Росії і що РФ - “глибоко європейська країна”.

Макрон сподівається схилити Путіна до думки, що європейське майбутнє для його країни принесе більше користі ніж китайське, де Росія є лише молодшим партнером.

Автономія значить безпека.

Особливо зараз, у непевні часи, коли багато угод та домовленостей просто можуть зникнути, як це сталося із РСМД (договір про ракети малої та середньої дії між США та РФ) та з контролем над озброєннями.

Така ситуація загрозлива для Європи, бо залишає її майже незахищеною перед загрозою через потенційну атаку з боку Росії.

У відповідь, Макрон пояснює, що Старому Світові треба створити нову архітектуру безпеки і тут не можна обійтися без участі РФ.

Джерело Politico сказало з цього приводу: “хтось повинен був переконатися, що Європа встановлює умови обговорення нових угод про управління ракетами”.

Саме це, за переконанням джерела, Макрон зараз і робить, контактуючи з Путіним.

Президенти Макрон та Путін під час зустрічі/ Фото flickr.

А от на Вашингтон вже не можна і не треба покладатися.

“Ми не зможемо рухатись вперед, якщо будемо стороною американського впливу”, - сказав президент Франції у промові до громади французів у Варшаві.

Торкнувся у тій промові Макрон і санкцій проти РФ, зазначивши: Європа, а не США страждає від них.

А ще - від заморожених конфліктів.

Америка рідштовхує продовжувати шлях у цьому напрямку.

Цей погляд Макрона не новий.

Ще будучи міністром фінансів у 2016 році, він підтримував скасування санкцій.

І хоча Франція наразі їх підтримує, сам Макрон не вважається їх прихильником.

Він також не особливо підтримує розширення НАТО та ЄС на Схід.

Політика тиску без результату.

Але є у такої політики й критики у самому ЄС, де до неї ставляться “підозріло та скептично”.

Особливо це стосується країн Східної Європи, які жили або у складі СРСР або під комуністичними режимами та репресіями.

Вони не вірять, що Путін зацікавлений у конструктивних перемовинах.

Одночасно їх власні безпекові проблеми не є важливими для лідера Франції.

На відміну від тероризму в Сахелі та проблеми Сирії.

Оточення Макрона пояснює: кораблі Франції патрулюють Балтійське море, військові країни дислокуються у Північній та Центральній Європі.

Й Сирію Франція теж бомбардувала, коли президент Башар Асад, союзник лідера РФ, використав хімічну зброю.

Більше того, той фрегат Франція поставила на передній план, коли очільники держав мали зустріч минулого року у форті Брегансон.

Критики парирують, що це на Путіна насправді не діє.

Його поведінка в Україні, щодо НАТО та ЄС і у Сирії майже не змінилася.

Остання спроба вплинути була минулого грудня, коли Макрон зібрав Путіна, Меркель та Зеленського в Парижі на першу за тривалий час Нормандську зустріч.

В самій Україні це бачили інакше.

Скоріше як платформу для просування російської ідеї спеціального статусу Донбасу, що поставить хрест на євроатлантичних планах Києва.

Росія через бойовиків могла б блокувати все, що не подобається Москві.

Як не дивно, але головну вигоду, пише Politico, може здобути якраз президент Сполучених Штатів.

Там ситуацію бачать так: колись обставини складуться таким чином, що РФ та Захід знову будуть вести перемовини.

Але не факт, що між Путіним та Макроном.