Що ж таке доповнена та віртуальна реальності? Які між ними відмінності, а також який вплив на мозок можуть завдати.
Про це написали журналісти порталу kunsht.
Доповнена реальність.
Вперше про augmented reality (AR – доповнена реальність) написав у 1901 році Франк Баум у романі "The Master Key" (Майстер-ключ).
У 1968 році Айвен Сазерленд винайшов перший дисплей-шолом (так званий head-mounted display), а в 1990-му Том Кодел вигадав термін доповнена реальність.
За допомогою доповненої реальності можна бачити навколишній світ трохи видозміненим, тоді як у віртуальній реальності відбувається повне занурення в "загальний інтерфейс шлюзу" (Common Gateway Interface) – середовище, згенероване комп’ютером.
У ширшому контексті доповнена реальність – це спроба вчених зробити комп’ютерні інтерфейси невидимими, при цьому поліпшуючи взаємодію людини з реальним світом.
Доповнена реальність: чи існує загроза.
В чому загроза.
Як стверджують науковці, AR може бути використана не лише на благі справи.
Так, японський режисер і дизайнер Кеїчі Мацуда у своїх роботах показує можливі зловживання у галузі доповненої реальності.
Наприклад, у відео Hyper-Reality демонструє абсурдний і провокаційний варіант розвитку AR: людина перебуває у світі, де все її життя обумовлене взаємодією з цією технологією, тож певною мірою користувач втрачає свободу.
Але чи не спричинить надмірне застосування AR зменшення креативності?.
При цьому американський медіахудожник Зах Ліберман зі своєю візуалізацією звукових хвиль у просторі показує, що це не так, адже використання засобів доповненої реальності допомагає фантазувати на новому рівні.
Віртуальна реальність.
Віртуальна реальність (VR) – це комп’ютерний сценарій, що імітує реалістичний досвід.
Для його створення можна використовувати панорамні (360 градусів) фото або відео.
При цьому графічно створені елементи допомагають перенести людину в зовсім інший світ.
Вплив на мозок.
Чи реагує мозок людини у віртуальній реальності та яка різниця між двома реальностями, і як мозок розпізнає кожну з них? Нейробіолог Джон О’Кіф і норвезьке подружжя Едвард і Мей-Бріт Мозер отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття "просторових клітин".
Вони пояснюють, коли тварина сприймає довкілля, утворюються певні нервові структури, що складаються з клітин, які кодують просторову інформацію.
Кожен такий нейрон активується саме тоді, коли організм повертається до місця, інформація про яке в ньому закодована.
Тож такі нервові структури можуть утворюватися навіть під час перебування у віртуальній реальності.
Тобто наш мозок може закодувати нейрони для місць, які не є реальними, або переживати віртуальний досвід як реальний.
Це відкриття означає, що віртуальна реальність обдурює наш мозок, принаймні частково.