Навіщо Коломойському мита на російські нафтопродукти

Група "Приват" Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова з іншими учасниками ринку вимагає 25% мит на імпорт російського палива.

"Приват" контролює понад 70% видобутку нафти, понад 80% її переробки і 90% перевалочних потужностей для імпорту нафтопродуктів в морських портах.

Публічна компанія групи показує збитки для невиплати дивідендів державі.

Інвестицій в переробні потужності "Привату" практично немає.

В таких умовах мита приведуть до збільшення цін на паливо всередині країни і максимізації прибутку групи "Приват" Ігоря Коломойського.

Що сталося.

Українські виробники нафтопродуктів 21 січня ініціювали введення мит на імпорт дизельного палива і скрапленого газу з Росії.

Відповідну скаргу до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі подали три компанії: ПАТ "Укртатнафта", ПАТ "Укрнафта" і АТ "Укргазвидобування".

Обмеження поставок нафтопродуктів з Росії вони аргументують тим, що російським виробникам з бюджету компенсують витрати, пов'язані з виробництвом і експортом нафтопродуктів за схемою повернення з бюджету акцизного податку.

Така схема, вважають виробники, порушує норми Світової організації торгівлі (СОТ).

Ініціатори вимагають від держави провести антисубсидійне розслідування і ввести мита на російські дизельне паливо і скраплений газ в розмірі 8,46% з щорічним підвищенням на 4,24 відсоткових пункта до 25,4% в 2024 році.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі має прийняти рішення, проводити розслідування чи ні, протягом місяця.

Тобто - до 21 лютого.

Що пов'язує ініціаторів.

ПАТ "Укртатнафта" (УТН) управляє Кременчуцьким нафтопереробним заводом (НПЗ).

Це єдиний великий завод, що працює в Україні.

Його номінальна річна потужність переробки сировини - 5 млн тонн при виробництві палива стандарту Євро-5.

Контрольний пакет належить олігархам Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову з групи "Приват", а також бізнесменові Олександру Ярославському.

Ще 43% належать державі в особі НАК "Нафтогаз України".

ПАТ "Укрнафта" (УН) видобуває понад 70% нафти в країні.

Контрольний пакет через "Нафтогаз" належить державі.

Але операційний контроль над компанією з 2003 року зберігає група "Приват", якій належить 42% акцій.

Вся видобута нафта "Укрнафти" продається структурам "Привату", які переробляють її на Кременчуцькому НПЗ.

В управлінні УН знаходиться приблизно 600 АЗС.

ПАТ "Укргазвидобування" (УГД) видобуває близько 70% природного газу в Україні.

Входить до Групи "Нафтогаз".

Компанія управляє Шебелинським газопереробним заводом (ГПЗ).

Він виробляє бензин, дизпаливо і зріджений газ (LPG).

Його річна потужність переробки - близько 0,8 млн тонн сировини або в 6 разів менше потужності Кременчуцького НПЗ.

Який баланс ринку нафтопродуктів.

Дійсно, через дефіцит переробних потужностей, Україна залежна від імпортного дизельного палива (ДТ).

На нього в балансі моторних палив припадає 70%.

У 2019 обсяг споживання дизпалива в Україні склав 7 млн ​​тонн.

З них 90% - імпорт.

Частка РФ - 36%.

Вона скоротилася з 42% в 2018 році після введення спецмита на поставки ДТ нафтопродуктопроводом "Прикарпат.

Західтранс" в розмірі 4% і на LPG з РФ - в розмірі 3%.

Західтранс" пов'язують з Віктором Медведчуком, нардепом від фракції ОТЗЖ, соратником президента РФ Володимира Путіна.

Друге місце по імпорту, з часткою в 35,4%, займає Білорусь.

Українські НПЗ виробили лише 11,6% ДТ.

Зрідженого газу в 2019 році в Україні було спожито 2,03 млн тонн, а частка українських виробників становила 21,5% ринку.

Найбільший виробник - "Укргазвидобування".

Російські виробники зайняли 34% ринку, Білорусь - 23%, Казахстан - 14,6%.

Поставки LPG морем зайняли 3% в загальному балансі.

Для чого застосовуються мита.

Суть загороджувальних мит на імпорт нафтопродуктів - забезпечити інвестиції в виробництво нафтопродуктів, не давши імпорту "задушити" українські заводи.

Однак і Кременчуцький НПЗ, і Шебелинський ГПЗ з рентабельністю продають всі вироблені ДТ і LPG.

Проблеми виникають з бензином, тому що його споживання постійно падає, а ринок перенасичений через необхідність виробляти бензин при виробництві дизпалива.

Однак бензин з РФ Україна не імпортує.

Тоді основним результатом мит повинні бути інвестиції в локальне виробництво.

Згідно з презентацією "Укргазвидобування" від листопада 2018 року, компанія планує інвестувати в 2019-2021 роках $ 244 млн або 6,8 млрд грн в свої переробні заводи - Шебелинський ГПЗ і Хрестищенський завод LPG.

При цьому IRR проектів (Internal Rate of Return, внутрішня ставка прибутковості) становить від 20% до 40% в рік.

Іншими словами, і при існуючих цінах невеликі заводи УГД можуть розвиватися з хорошою рентабельністю.

Зовсім інша ситуація з "Укртатнафтою" Коломойського.

Згідно з останнім звітом компанії, в 2019 році УТН планувала інвестувати в обладнання Кременчуцького НПЗ всього 300 млн грн.

Протягом останніх чотирьох років "Укртатнафта" показує збитки.

Вони виникають через дебіторську заборгованість - підприємству не платять його контрагенти.

Відповідно до фінансової звітності УТН, в 2018 році дебіторська заборгованість склала 4,4 млрд грн, в 2017 році - 3,6 млрд грн.

При цьому, "Укртатнафта" поставляє готові нафтопродукти на АЗС групи "Приват", які працюють під брендами "Авіас", ANP, Sentoza і іншими.

Тобто, трейдери Коломойського не платять публічній компанії Коломойського, яка офіційно показує збитки.

Це, зокрема, відбивається на відсутності дивідендів, понад 43% яких пішли б держкомпанії "Нафтогаз".

При постійних збитках за останню п'ятирічку "Укртатнафта" не згортає виробництво, не піднімає питання про недобросовісних контрагентів, а вимагає мит для максимізації прибутку.

Історія спроб застосування мит.

У січні 2020 року відбулася третя спроба заводу Ігоря Коломойського обмежити імпорт нафтопродуктів в Україну.

Перший раз "Укртатнафта" спробувала зачистити український ринок від імпортного палива ще сім років тому.

Навесні 2011 року чотири українські нафтопереробні заводи ініціювали розслідування проти всього імпорту нафтопродуктів.

Тоді, крім Кременчуцького НПЗ, документ підписали Лисичанський НПЗ, а також непрацюючі на той час Одеський, Надвірнянський і Дрогобицький НПЗ.

Два останніх також належать Коломойському.

Лисичанський НПЗ на той момент належав російській ТНК-BP.

Одеський НПЗ - російському "Лукойлу".

Заводам було відмовлено в проведенні розслідування через можливе зростання цін для споживачів.

Друга спроба була зроблена навесні 2018 року.

Тоді "Укртатнафта" зажадала від МЕРТ почати спецрозслідування щодо імпорту російських і білоруських нафтопродуктів в Україну.

Компанія просила ввести єдину квоту на білоруське і російське паливо, розцінюючи їх як одне джерело постачання.

І окремо квотувати імпорт з третіх країн.

Але, через можливе зростання цін на паливо і загрози монополізації ринку, компанії було відмовлено в проведенні спецрозслідування.

Як підвищиться ціна для споживача.

У разі введення загороджувального мита в розмірі 8,46%, ціна російського палива виросте на 1570 грн/т, газу - на 1240 грн/т, порахували в профільному виданні Enkorr.

У перерахунку на літри зростання складе близько 1,1 грн/л на ДП і 0,55 грн/л на LPG.

Таким чином, загальна переплата всіх споживачів нафтопродуктів протягом року складе 11,5 млрд грн.

Підвищення ціни імпорту означатиме, що локальні виробники піднімуть ціни до імпортного паритету.

Так завжди відбувається на дефіцитному ринку.

ДТ і LPG - основні види нафтопродуктів, які бізнес використовує в своїй діяльності: для вантажних автомобілів, комбайнів, тракторів та іншої техніки.

Якщо рішення Комісії з міжнародної торгівлі буде на користь українських НПЗ, бізнес буде змушений перекласти подорожчання палива в ціну товарів і послуг.

У підсумку, ініціатива Коломойського відіб'ється на населенні країни двічі.

Перший раз - на колонці АЗС для водіїв авто, другий - на касі в магазині для всіх.

Хто контролює імпорт нафтопродуктів.

Якщо виключити російські поставки, які можуть бути зупинені відразу після введення мит, паливо в країну буде надходити з двох напрямків – залізницею і морем.

У першому випадку, мова йде переважно про постачання з Білорусі, що має доступ до дешевої російської нафти.

За прогнозами "Консалтингової групи А-95", в разі введення мит частка поставок нафтопродуктів з Білорусі може вирости з нинішніх 35% до 60%.

Через північний кордон залізницею також приходить паливо Литви.

Але можливості цього постачальника вичерпані.

Також зростання цін може відкрити шлях для ДТ зі Скандинавії, яке може перевалюватися в портах Литви і Латвії.

Якщо залізницею завозити паливо може хто завгодно, то в портах близько 90% потужностей з перевалки рідких нафтопродуктів і 100% потужностей з перевалки LPG контролює група "Приват".

Їй належить Одеський нафтоперевалочний комплекс і перевалка в порту "Чорноморськ".

Також є перевалки в портах Миколаєва, Херсона і порту "Южний".

Але вони менш продуктивні.

Крім того, можливості поставок морем обмежені можливостями "Укрзалізниці", у якої не вистачає локомотивів і цистерн.