Єдиний корабель, з якого не зняли український прапор: все про захоплення тральщика "Черкаси"

Про правдиву історію опору військових моряків біля берегів окупованого півострова розповіли журналісти "Радіо Свободи".

Аби зрозуміти причини і передумови захоплення українських кораблів у Криму, доведеться зазирнути значно глибше від подій 2014 року.

У 2012 році в Україні відбулися міжнародні військові навчання "Сі-Бриз" за участі 17 держав.

На цих тренуваннях українська армія вчилась працювати за стандартами НАТО.

Два українські кораблі – "Гетьман Сагайдачний" та "Костянтин Ольшанський" – навіть здобули НАТОвську сертифікацію.

Флоти-побратими та "зірковий офіцер".

Віцеадмірал, екскомандувач ВМС України Сергій Гайдук сказав, що на тих навчаннях Україна показала хороші результати.

Командувачем ВМС України на той момент був Юрій Ільїн.

А на всіх пресконференціях поруч із ним сидів контрадмірал Денис Березовський.

На мій погляд, він (Денис Березовський, – 24 канал) – достатньо молода амбітна людина, яка зосередилася на кар'єрі військового моряка,.

– сказав про нього Сергій Гайдук.

Саме Денис Березовський з 2012 року відповідав за проведення міжнародних навчань українських ВМС.

А у 2013 році у Криму був співорганізатором російсько-українських навчань "Фарватер миру" та діяльності багатонаціональної військово-морської групи "Блексіфор".

Тоді в рамках навчань захоплювали кораблі і знешкоджували міни.

Денис Березовський.

Український та російський флоти до 2014 року в Криму існували майже під одним дахом.

Спільні навчання, спільні святкування, навіть військові бази і причали розташовувалися по сусідству.

Командування таку співпрацю тільки вітало.

Тоді командувач ВМС України Юрій Ільїн та Денис Березовський мали неабиякий авторитет серед моряків.

Ільїн добре володіє англійською, стажувався у структурах НАТО.

Адміральські погони отримав через 30 років служби.

Це людина, яка виступала як локомотив.

Я сказав би, та людина, яка безумовно була лідером.

Починав він свою службову діяльність з командирських посад тактичного рівня.

Тобто командир батальйону морської піхоти.

А після цього був більше зосереджений на посадах, які пов'язані були службою,.

– зазначив Гайдук.

Кар’єра Дениса Березовського значно стрімкіша.

Службу він починав на фрегаті "Гетьман Сагайдачний".

А до контрадмірала дослужився всього за 16 років.

Сергій Гайдук називає його "зірковим офіцером".

"Зірковий, тобто, от таке враження, що хтось хотів із молодого офіцера зробити "зірочку" на небосхилі морської України.

І тому така кар'єра була, крива кар'єра була, дуже така з гострим кутом", – каже він.

19 лютого 2014 року Віктор Янукович починає пакувати речі, аби втекти з України.

Того ж дня він звільняє Юрія Ільїна з посади командувача ВМСУ та підвищує до начальника генерального штабу Збройних сил України.

20 лютого 2014 року у центрі столиці України снайпери розстрілюють протестувальників.

Тоді командир тральщика "Черкаси" Юрій Федаш був у відпустці.

Юрій Федаш.

Він після побачених кадрів розстрілів на Майдані у Києві повернувся до Криму і почав готувати корабель до війни.

22 лютого 2014 року Верховна Рада України констатувала самоусунення Віктора Януковича.

27 лютого 2014 року "зелені чоловічки" захопили аеропорт "Бельбек" під Севастополем.

28 лютого Юрія Ільїна звільнили з посади начальника Генштабу.

Пізніше колеги сказали, що його запідозрили у держзраді.

Тоді ж озброєні російські військові на спецтехніці почали штурмувати аеропорт "Сімферополь".

1 березня 2014 року виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов за порадою адмірала, на той момент виконувача обов'язків міністра оборони України Ігоря Тенюха, призначив командувачем ВМСУ молодого перспективного Дениса Березовського.

Ідея створення фільму "Черкаси".

Фільм "Черкаси" – українсько-польський проєкт.

Сценарій написали поляк французького походження Роберт Квільман та українець Тимур Ященко.

Тимур, до того ж, був режисером стрічки.

Він родом з Черкас, але вже десять років живе у Польщі.

Зняти фільм режисера надихнуло відео, яке називається "Украинские моряки на корабле "Черкассы", поют "Воины света".

Дивіться це відео:.

"Я одразу знав, що це історія для розповіді на великому екрані.

Це українські спартанці, котрі б'ються за гідність з палицями і з піснями.

Це дуже круто", – ствердив Тимур Ященко.

Відео було опубліковане у день захоплення тральщика російськими військовими – 25 березня 2014 року.

Однак є одна неточність.

Насправді це моряки корабля "Костянтин Ольшанський".

Його захопили днем раніше.

Проте у фільмі цей епізод все одно лишили і закріпили за "Черкасами".

Тимур Ященко пояснив, що це "збірний образ воєнно-морських сил України".

Режисер фільму Тимур Ященко.

Один із головних героїв кінострічки – командир корабля Юрій Федаш.

Його грає актор Роман Семисал.

Влітку 2014 року він був мобілізований у зону АТО.

Рік воював гранатометником в Луганській області.

У дні російської анексії Криму про оборону на Донузлаві чув лише із телевізора.

Юрій Федаш зараз продовжує службу на українському флоті.

Тільки вже не в Криму, а в Одесі.

Для зустрічі з командиром ми підготували сюрприз.

Наші колеги в Криму відшукали пришвартований у Криму тральщик "Черкаси" і зняли його на відео.

Юрій Федаш і Роман Семисал.

Корабель стоїть у Стрілецькій бухті Севастополя.

Поряд з ним – захоплені Росією тральщик-близнюк "Чернігів", корвети "Луцьк" та "Тернопіль".

Свій корабель Юрій Федаш востаннє бачив 26 березня 2014 року, та попри це впізнав його одразу.​.

Бачите, ілюмінатори на головному командному пункті.

Яка різниця? Білі ілюмінатори видно здалеку, тому свого часу я їх перестав фарбувати, тому там немає кантиків.

Відповідно я одразу їх відрізняю.

Круги познімали, видно, що його з того часу не фарбували.

До речі, герб "Черкаси" замалювали, а зірка за потоплений катер є,.

– розповів Федаш.

Зірка, про яку йдеться, – своєрідна медаль, тільки корабельна.

У 1990 році корабель "Черкаси", а тоді він ще називався "Развєдчік", брав участь в Еритрейському конфлікті в Африці.

Під час виходу з Червоного моря відбив атаку та потопив катер супротивника.

Корабель "Черкаси".

"Для мене це завжди болюча тема – дивитись на корабель.

Тому що і спогади, і сам факт того, що його зараз немає, а він би став в пригоді нашим Військово-морським силам.

І взагалі корабель мав свою душу", – сказав Юрій Федаш.

Присяга "народу Криму".

Юрій Федаш поважав Дениса Березовського.

Одразу після призначення надійшов наказ підготувати кораблі до виходу в море.

А за три години звучала команда повернутися усім до пунктів постійного базування.

Наказ вийти у море і повернутись повторився у ніч на 2 березня 2014 року.

Командири не могли збагнути, що відбувається.

В Новоозерному (селище на заході Криму, – 24 канал) з'явилось багато незнайомих людей спортивної статури.

Видно було, що вони не прості: чи то агенти ФСБ, чи то ще якісь військові,.

– згадував Юрій Федаш.

На той момент у командуванні ВМСУ відбувався хаос, фактично ніхто ні за що не відповідав.

Моряки сподівались, що Денис Березовський врегулює ситуацію.

Та рівно за добу після призначення, 2 березня 2014 року, у кримських ЗМІ з'явилось відео, на якому Денис Березовський поруч із лідером проросійських "сепаратистів"​ Сергієм Аксьоновим присягає на вірність "народу Криму".

Тобто він зрікся української присяги.

Денис Березовський присягає на вірність "народу Криму": відео.

Його наступником став Сергій Гайдук.

Він розповів, що за добу свого керування контрадмірал встиг знищити усю систему секретного зв'язку у Криму.

Звичайні мобільні телефони, скайп та чати в онлайн-іграх відтоді стали єдиними засобами зв'язку командування із заблокованими кораблями.

Псевдореферендум у Криму.

16 березня 201 року у Криму пройшов незаконний так званий "референдум", за результатами якого російська влада оголосила нібито "приєднання" півострова до Росії.

Вже 18 березня відбувся штурм фотограметричного центру у Сімферополі і вбивство українського прапорщика Сергія Кокуріна.

Наступного дня "зелені чоловічки" захопили штаби ВМСУ та військової бази на озері Донузлав.

Контрольовані Росією керівники Криму оголосили, що майно, зокрема військова техніка, озброєння, є державною власністю Криму.

За невиконання цього наказу винні особи повинні були нести кримінальну відповідальність.

Такий документ контрольовані Росією керівники Криму розвозили по всіх військових частинах півострова.

На Донузлаві зустріч українських військових із проросійською делегацією на кораблі "Костянтин Ольшанський" організував Віталій Звягінцев.

Звягінцев дає команду, що, це командир бригади, уявіть собі, дає команду на повернення і швартовку до причалу.

В цей же день я дав наказ відсторонити його від займаної посади,.

– зазначив Сергій Гайдук.

Українським морякам дали добу на те, щоб визначитись: вони – з Україною чи з Росією.

21 березня 2014 року о 12:05 з борту "Черкас" зійшли на берег 12 моряків: двоє офіцерів, мічман та дев’ятеро матросів.

Судно відійшло від пристані і стало на якір посеред озера.

Позицію "Черкас" підтримали десантний корабель "Костянтин Ольшанський" та тральщик "Генічеськ".

"Командири прийняли правильне рішення: краще залишитись в меншості, але з людьми, яким ти довіряєш, ніж тримати на борту цей баласт", – пояснив таке рішення українських військових Сергій Гайдук.

Штурм і оборона.

Пізніше командир Юрій Федаш вирішив відтягти затоплений буксир і прорватись у відкрите море.

Однак кораблю не вистачило потужності.

На допомогу ніхто не прийшов.

З 21 березня у небі над Донузлавом почали кружляти російські гелікоптери, а на березі засіли снайпери.

Поки команда "Черкас" тримала оборону на Донузлаві, у самому місті українських моряків підтримували, як могли.

Графіті з зображенням корабля залишились досі.

Корабель "Черкаси" зобразили у графіті.

Українських моряків кримчани підтримували з берега.

Схема була простою.

У телефоні встановлювали спеціальний додаток.

Там писали текст і спрямовували ліхтар у напрямку моря.

Тоді азбукою морзе передавалося послання "Ukraine with you" ("Україна з вами").

З 22 березня корабель "Черкаси" увійшов у гарячу фазу опору.

Він постійно курсував Донузлавом, а російські військові підходили впритул.

Командир "Черкас" розумів, що штурм корабля – це питання часу.

Тому 23 березня судно вдруге пішло на прорив.

Юрій Федаш хотів вирватись у відкрите море і дійти до Одеси.

Ми підійшли до потрібного місця проходу між берегом і корпусом "Очакова" і намагалися пройти, протиснутися.

Вийшли десь за половину корпусу, ми вже були на тому боці, але навалився буксир, який нас стягував на мілину,.

– розповів Олександр Дмитрієв.

Черкаси не вирвались, почали сідати на мілину.

У корпусі виникла пробоїна, кермо зіпсувалось.

25 березня о 18:50 російські військові підійшли на захопленому українському буксирі "Ковель" і розпочали штурмувати "Черкаси".

Навколо корабля літали два російські гелікоптери Мі-35.

"Черкаси" відкрили вогонь, щоправда, не прицільний, а для відлякування.

Росіяни теж стріляли лише по носовій частині корабля.

Українські моряки оборонялися три години.

Утім, коли кермова система тральщика остаточно вийшла з ладу, росіяни ступили на його борт.

Росіяни не могли зняти український прапор.

Свій корабель екіпаж "Черкас" залишив о 7:00 ранку наступного дня.

Портрет Тараса Шевченка, тризуб на кераміці, нагородні плакетки і кормовий герб команда прихопила з собою.

Зараз їх зберігають в музеї юних моряків у місті Черкаси.

Утім, найціннішу річ – бойовий прапор – Юрій Федаш нікому не віддав, зберігає у себе.

Після захоплення "Черкас" український прапор з нього росіяни не могли зняти ще тиждень.

Клотик, на якому висів стяг, моряки обмазали мазутом.

А зеленкою розписали корпус корабля патріотичними гаслами.

Український прапор росіяни не могли зняти ще місяць.

Більше – дивіться у програмі.