Лотерея та космічні податки: де у світі найскладніше придбати авто

Податки та мита: Південно-Східна Азія та трохи Бразилії.

Подібні люкс-автомобілі можуть бути дуже коштовними в Азії/ Фото flickr.

Якщо не брати глибоко соціалістичні Кубу, Нікарагуа та КНДР де через низький попит автомобілі коштують як невеликий будинок, то саме в Бразилії та Сингапурі їх купувати найдорожче.

Бразильці мають виплатити 36% податку на машину (наприклад в США – 6,1%!).

А часто й більше, якщо авто імпортується (ЄС вже подавав на Бразилію до Всесвітньої організації торгівлі, звинувачуючи у протекціонізмі).

Це на додачу до реально високого податку на паливо і спеціального щорічного податку, який вираховується на основі розрахункової вартості.

Тож після усіх "поборів" авто у Бразилії може коштувати втричі дорожче, ніж його реальна ціна.

Треба зважати, втім, що це дані 2014 року.

Тоді ж податок на люксові авто дорожчі за 60-70 тисяч доларів США складав 33% у Австралії.

А в Таїланді та Індії імпортована машина може коштувати до 200% з урахуванням додаткових виплат державі.

Малайзія не відстає: машини з-за кордону будуть коштувати у половину дорожче ніж, наприклад, в Європі.

Акцизний збір за об’єм двигуна може бути від 60% до 105%.

В сусідній Індонезії, розкішний Rolls-Royce Ghost обійдеться у 1 млн доларів! BMW M3 - у 175 тисяч.

А податок може скласти до 125% вартості.

Якщо у вас седан, то це ще податок на машини класу люкс.

Щоправда, зараз там обговорюють план, згідно яким податок будуть рахувати у залежності від того, наскільки екологічним паливом "живиться" транспортний засіб.

Податок на розкішні машини не на бензині планується встановити на рівні 8%.

Власники електричних автомобілів… не платитимуть нічого.

Величезні кошти можуть піти на імпорт машини на Карибських островах, таких як Сент-Кітіс і Невіс та Бермуди.

Лотерея, затори, обмеження: Китай.

Втім, в Азії подекуди пішли ще далі.

В Китаї мало придбати автомобіль.

Для цього спочатку треба придбати...державний номерний знак який може коштувати майже стільки ж, сам транспортний засіб.

Або просто...виграти право керувати машиною в лотереї.

Ні, це не жарт.

Китайські міста з мільйонами людей перевантажені, стоять у величезних корках та викидають дуже багато шкідливих речовин у повітря.

Тому уряд обмежує кількість тих, хто може їздити.

Навіть якщо десятки разів брати участь у розіграші, можна жодного разу не виграти.

А машини з приміськими номерами не можуть їздити містом.

Покарання – штраф та зняття рейтингових балів ( а це вже серйозно, бо може вплинути на подальше життя людини), яких й так у приватних водіїв лише 12 ( а у водіїв громадського транспорту взагалі лише 3-4) на один рік.

Заїхати машиною з іншого міста можна, але на основні шляхи та мости дорога закрита без місцевої реєстрації.

Цікаво, що сигналити клаксоном у Шанхаї заборонено (це, мабуть, найвідоміше враження від доріг у Азії).

Щоправда, альтернатива не краща – постійно блимаюче дальнє світло.

Шанхайські дороги, вигляд згори/ Фото flickr.

В Шанхаї (дані на 2017 р.) виставляють на продаж лише 9-10 тисяч держномерів, це в місті з 24 млн людей! Стартова ціна такого "лоту" – 12,8 тисяч доларів США для фізосіб та 218 тисяч для підприємств.

А далі починається безжалісний аукціон, де кошторис може збільшитись космічно.

Найбільш дорогим став колись номер 99999 – його придбали за 145 тисяч доларів США (1 млн юанів).

Але Шанхай ще рай для автомобілістів у порівнянні з неймовірним трафіком столиці – Пекіну.

Тут виставляють на продаж ще менше номерних знаків.

Наприклад, у 2016 році виграли лише 725 з 2,7 тисяч заявників.

Місцеві номерні знаки обмежені у видачі, бо місто й так дуже загазоване.

На той же 2016, в Пекіні було 5,6 млн машин на 21 млн жителів!.

Парковок не вистачає, тож пекінці паркуються на зелених зонах, пішохідних переходах та на громадських просторах.

Або якщо є, то вони доволі дорогі – приблизно 30 юанів (115 грн) за годину! Втім, в Японії ви зобов’язані мати паркомісце в 2 км від дому, інакше просто не отримаєте права керувати! Якщо бажаєте зробити у будинку гараж, то треба здати креслення в поліцію.

Якщо машина зареєстрована не в Пекіні, то на ній можна приїхати в місто, але не можна пересуватися у години пік зранку та з 6 по 10 годину ввечері.

А ще потрібен спеціальний сертифікат, який треба щотижня оновлювати в поліції.

Більше того, у залежності від цифр номеру, на автомобілі можна їздити лише у чітко визначені дні тижня! Або не можна.

За порушення діє штраф, який збільшується кожні дві години.

Номери змінюються щотримісяці.

Втім, кажуть в Пекіні, навіть це не вирішило проблему заторів повністю.

А може краще без машини: Сингапур.

Сінгапур – маленька острівна держава, чиє населення швидко зростає.

Тому уряд постійно робить щось, щоб зробити придбання та використання машин менш вигідним капіталовкладенням.

В принципі, це дуже дорого.

І починаються "побори" ще на стадії подання на сертифікат на право володіння (Certificate of Entitlement).

Їх видається обмежена кількість на 10 років та коштують вони багато.

Наприклад, у 2018 році стартова ціна була 37 тисяч доларів Сингапуру – 26 тисяч доларів США.

А вона може ще зрости.

Такий самий аукціон, що й в КНР, коротше.

Хочеться імпортовану машину? Сплатіть 41% податку з продажу і мінімум 1000 доларів США за реєстрацію.

Втім, це лише початок.

Фінальна сума складається зі звичайного та прогресивного мита (Additional Registration Fee).

Оце ARF зростає з вартістю машини: на перші 20 тисяч місцевих грошей – 100%, далі – 140%, якщо заходить за 50 тисяч доларів Сингапуру, то ще 180%! Наприклад, машина яка коштувала 75 тисяч місцевих доларів (54 тисячі доларів США), з прогресивним податком (20 тис.+ 42 тис.+ 45 тис.) вартуватиме 107 тисяч доларів Сингапуру (76 тисяч доларів США).

Навіть дешева машина за 20 тисяч доларів Сінгапуру все одно продається за майже 100 тисяч, бо..правильно, дуже багато податків та націнок.

А ще ж націнки дилера, ви зрозуміли та акцизний збір – до 40-50% разом.

Податки зростають з кожним роком старіння машини і особливо, коли їй виповнюється 10 років.

Для зовсім старих машин він може скласти до 50%.

Платна вулиця у Сингапурі/ Фото gre4ark.

Бажаєте їздити? Вітаємо на платних дорогах Сингапуру – Electric Road Pricing.

Коефіцієнти залежать від завантаженості вулиць та типу транспорту.

Найдорожче автобусам – 2 долари, найдешевше – мотоциклам, приблизно 0,5.

Тариф переглядається кожні три місяці і залежить, знову ж таки, від завантаженості, канікул у школах й тому подібного.

Іноді поїхати в об’їзд дешевше та швидше.

До речі, пам’ятаєте про китайські поїздки у визначені дні тижня? У Сингапурі ліцензія дешевша, якщо пересуватись на машині лише на вихідних або поза межами години пік.

Якщо треба вдень, то потрібна окрема разова ліцензія.

Вулиці контролює система GLIDE.

Як бачимо, Азія – далеко не найкраще місце, щоб купувати або володіти автомобілем.

В Європі, за даними компанії Lease.

Plan на 2017 рік, найдорожчою державою для автомобілістів є Норвегія.

Там утримання машини на бензині обійдеться приблизно у 759 доларів США на місяць.

Дизельних зовсім трошки дешевше – 730 доларів.

Друге місце зайняла Італія – 722 та 703 долари.

"Бронза" дісталась Данії, але там дизельні машини дорожче обходяться, ніж в Італії.

Так само у Фінляндії, Нідерландах, Польщі, Румунії, Чехії та Угорщині.

Планове обслуговування вище всього у Швеції – 91 долар США, а на паливо витрачають найбільше у тій же Італії – 125 доларів США в середньому.

Також дорого купувати в далекій Ісландії, хоча в країні вже 1,5 машин на 1 громадянина.

В цілому, можна сказати, що міста і далі будуть вводити обмеження на придбання та пересування автотранспортом.

Поступово його будуть витісняти з центральних районів, забороняти у історичному центрі або пропагувати купівлю електричного.