Не Чорним квадратом єдиним: чому Малевич українець

Чи можемо вважати Малевича українським художником?.

За право називати Казимира Малевича своїм ведуть суперечки одразу три країни! За іронією долі, окрім України, на нього претендує Польща і Росія.

Дві держави, з якими ми і так маємо чимало спірних питань..

Отже, як кожна з країн пояснює національну приналежність Малевича саме до їхнього народу.

Казимир Малевич.

Польська сторона обґрунтовує це тим, що сім’я Малевича була польською.

Відповідно його рідною мовою теж була польська.

Адже це мова, якою користувалися його члени родини.

З батьками Малевич справді розмовляв польською.

Однак, за свідченнями очевидців, на вулиці він говорив українською.

Представники Росії наголошують, що художник прожив чимало років на території їхньої держави.

Тут він багато творив і залишив свою творчу спадщину.

Зауважимо, у дитинстві для митця російська мова була екзотичною.

Він вивчив її значно пізніше, після польської і української.

І до самої смерті в його розмовах проскакували польські та українські слівця.

Малевич народився у Києві.

Будинок, в якому народився Малевич.

До 17-ти років художник неодноразово переїжджав і жив у різних містечках і селах України.

Часті переїзди були пов’язані з професійною діяльністю батька – він був інженером на цукровому виробництві.

Він встиг пожити на Поділлі, Чернігівщині, Харківщині.

Саме на території України Малевич почав вчитися малювати.

Його професійне навчання розпочалося у Київській мистецькій школі в Миколи Пимоненка (відомий український художник-живописець).

Але це не основне.

Важливо, що в анкетах у графi "на­цiональ­нiсть" Малевич неодноразово писав про себе "українець".

А це явно свідчить про те, що художник вважав себе українцем.

Митець не раз згадував, що на його творчість величезний вплив мало життя в українських селах.

Він допомагав розмальовувати печі, мазати глиною долівки, малювати по стінах візерунки.

Ці нескладні побутові заняття були для нього мистецтвом.

Вже живучи в Росії, Малевич писав, що його тягне до Києва.

Свої наукові праці він писав українською.

Малевич часто писав українською.

Життя генія.

Зрештою, не так важливо, якої національності був художник.

Адже його творчий здобуток – світового рівня.

Малевич є одним із засновників абстрактного мистецтва.

Як ми вже згадували вище, дитинство і юність художник провів в Україні, часто змінюючи місце проживання.

У 25 років він переїхав до Москви.

Тут продовжив художню освіту.

Брав участь у виставках, почав викладати.

Автопортрет.

У 1927 році переїхав до Києва і збирався залишитися там назавжди.

Однак тут почалися справжні репресії проти інтелігенції… Його, як і інших професорів, які мали дореволюційну освіту, звільнили.

Почався тиск і переслідування.

Тож Малевич був змушений повернутися до Росії.

У 1930-му в Києві все ж відбулася виставка художника.

Далі Малевича пробували звинуватити у співпраці з Німеччиною.

Він був у катівні, його змушували зізнатися у шпигунстві.

Однак він не піддався.

За недовгий період митець занедужав і у 1935 році помер.

Від онкологічної хвороби він повільно згасав 2 роки...

Доглядала його третя дружина – молодша на 23 роки українка Наталія.

У попередніх двох шлюбах в Малевича були діти.

Незадовго до смерті, з третьою дружиною.

Важливий факт у біографії Малевича: він єдиний український художник, який відображав у той час у своїх роботах Голодомор в Україні.

Цій трагічній сторінці з життя українців була присвячена ціла серія робіт.

Наприклад, на картині "Де серп i молот, там смерть i голод", олiвцем зображенi три фi­гури, риси обличчя в яких замiненi на серп i молот, хрест i труну.

Єдиний, хто малював Голодомор.

Загалом творчий доробок художника оптимістичний, яскравий.

Однак серія робіт на межі 32-33-х років моторошна і трагічна.

Тут багато трун, хрестів, снопів, почорнілих людей.

Творчість: коротко, що творив Малевич.

Малевич – один із засновників нових напрямків в абстрактному мистецтві – супрематизму та кубофутуризму.

Що таке супрематизм? Напрям авангардного мистецтва, який характеризується безпредметністю та геометризмом.

Він перейшов і широко застосовується у плакаті, графіці та урбаністиці.

За Малевичем, у цьому стилі живопис абсолютно і остаточно відривається від намагань зобразити реальний світ.

Він був переконаний, що митець має зосередитися на кольорі, формі, фактурі.

І лише тоді отримає справді живописний твір.

Власне у цьому стилі виконаний геніальний "Чорний квадрат".

До нього автор дійшов не одразу.

Спочатку він творив у стилі супрематичного живопису, портрету.

Далі, власне, був "Чорний квадрат".

До речі, окрім нього є й "Червоний квадрат".

Усі його твори цього періоду мають довгі розгорнуті назви.

Наприклад "Червоний квадрат" називався спочатку "Живописний реалізм селянки у 2-х вимірах".

1915 рік.

А завершенням становлення супрематизму художника вважається полотно "Біле на білому".

Тут бачимо не лише відсутність предметів, але й кольору.

Картина створена у 1918 році.

Завершальний етап супрематизму Малевича: 1918 рік.

У 1920-х роках він повертається до зображальності, але вже збагаченої досягненнями супрематизму.

"Купальниці", 1928-29 роки.

Малевич у своїх роботах намагається відійти від земних рамок краси.

Він обґрунтовував своє розуміння твору мистецтва як самостійного планетного світу.

До речі, саме він придумав вираз "супутник Землі".

У його роботах зникають земні поняття "верх", "низ", простір.

Він наче намагався дивитися на світ з космосу.

Пізньому Малевичу мистецтвознавці дали прізвисько Мужицький.

Адже персонажами його картин переважно є селяни.

Попри найвідоміший саме "Чорний квадрат", загалом творчість художника мистецтвознавці вважають світлою, яскравою, життєствердною.

На жаль, в Україні робіт Малевича небагато..

Його останній автопортрет зберігається в приватній колекції в Києві.

Роботи ж митця можна знайти у найпрестижніших галереях світу.