Танкова драма в Берліні між США та СРСР: як вдалося уникнути нової війни

На початку осені 1961 року в одному з німецьких лісів з'явилися американські солдати.

Смуга перешкод, штурм будинків і розгін демонстрантів – все вказувало на підготовку до вуличних боїв.

Між Заходом і Сходом назрівала нова криза.

Суперечка знову стосувалася майбутнього Берліна.

Американці тренувалися на випадок силового сценарію розблокування міста.

Ізолювати Західний Берлін, щоб отримати місто повністю – таким був план Кремля щодо "збирання німецьких земель".

У 1952 році, за рік до Смерті, Сталін повернувся до німецького питання, і запропонував план об'єднання ФРН та НДР за умови, що це була б нейтральна країна.

Обговорити це не вдалося, тому що в 1953 році Сталін помер,.

– розповів редактор історичного порталу WAS Дмитро Раєвський.

Так, території колишнього Рейху і жили розділені на дві країни:.

ФРН – під протекторатом США, Великобританії та Франції;.

НДР – під крилом Радянського Союзу.

Разом із денацифікацією, німців Східної Німеччини поглиблено знайомили зі всіма благами радянського устрою: колективізацією, плановою економікою, артілями та іншим.

Щоб рівень захоплення московською формою соціалізму не просідав, за порядком слідкувала новостворена німецька таємна поліція із залученням радянського МДБ.

Протести в Берліні.

У 1953 році, в рік смерті Сталіна, в радянській окупаційній зоні розгорілося перше масове антирадянське повстання.

Повстання у Східній Німеччині.

Протягом всього повоєнного часу Берлін доводив свою роль головного міста німців, а також і головного болю Москви.

Протести були не стільки проти згортання демократії, скільки проти "порожніх холодильників".

Коли за вказівкою Сталіна частина країн відмовилася брати участь у "Плані Маршалла", це був "постріл у ногу".

Що відомо про "План Маршалла"?Це програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни, автором якої став держсекретар США Джордж К.

Згідно із цією програмою було створено Адміністрацію економічного співробітництва, яка надала західним країнам-учасницям 13,3 мільярда доларів.

Метою програми було:.

► Відновити економіку, покращити життєвий рівень людей;.

► Стабілізувати політичну ситуацію;.

► Ввести країни Західної Європи до сфери впливу США.

Економічне становище в Німеччині.

Станом на 1961 рік німці вже відчували ефект "Плану Маршалла": економіка була на підйомі, зарплати вищі, ніж на Сході.

Рівень добробуту дозволяв пригадувати, як це "бюргерське життя".

Термін "німецьке економічне диво" стосується саме цього періоду.

ФРН за економічним розвитком випередила і Третій Рейх, і Веймарську Республіку.

Протягом всієї історії 20 століття саме це стало піком їхнього економічного розвитку,.

– прокоментував Дмитро Раєвський.

Контраст із сусідами й родичами у західній частині Німеччини підштовхував до дій.

Втеча на Захід стала настільки популярною, що в німецькому лексиконі з'явилося окреме слово для цього "ексодусу" – Republikflucht.

Republikflucht ("втеча з Республіки") – йшлося про хвилю нелегальної міграції до Західної Німеччини.

Відтік кадрів ослаблював економіку НДР і руйнував міф про солодке життя в соцтаборі під покровительством СРСР.

При всіх зусиллях будувати комунізм з людським обличчям серед німців: розбудова німецьких комсомольців і піонерії, у Кремля не виходило нічого, крім дивного парадокса.

За приблизними підрахунками, з 1945 до 1961 років із радянської зони окупації втекло до 2,5 мільйонів німців.

Редактор історичного порталу WAS відзначив, попри те, що кордон між ФРН та НДР був закритий вже з 1949 року, в Берліні протягом 12 років люди могли вільно пересуватися.

Будь-який житель Східного Берліна міг перейти на території Західного Берліна, і звідти вилетіти у ФРН чи в інше місце.

За одну ніч це закінчилося,.

– пояснив Дмитро Раєвський.

До літа 1961 року місто жило за додатковими американсько-радянськими угодами, які дозволяли розмежовувати сектори впливу тільки ланцюгом КПП.

Конфлікт між СРСР та Америкою.

У 1961 році, поки американці змінювали президента, лідер СРСР Микита Хрущов нагадав про точку конфлікту.

Ультиматум Москви був простий – американці мають забратися з Берліна, інакше СРСР почне радикально діяти в Німеччині.

Микита Хрущов.

Автор мілітарної історичної рубрики Армія ФМ Андрій Давидов зазначив, що в 1961 році президентом у США обрали Кеннеді, який був "Обамою свого часу".

Так, він був крутий, молодий, у порівнянні з Ейзенхауером, але він був готовий іти на певні поступки.

Цим Хрущов і радянська влада намагалися скористатися,.

– розповів Андрій Давидов.

Джон Кеннеді.

Зведення Берлінської стіни.

Цього разу комуністи відмовилися від пафосних дат, щоб використати фактор несподіванки.

У ніч із суботи на неділю 13 серпня 1961 були обірвані всі комунікації до американських секторів міста, вулиці, що вели до західної частини Берліна були перекриті, в багатьох місцях розтягували смуги колючого дроту.

Факти про зведення Берлінського муру.

Будівництво не припинялося, і на місці тимчасових огороджень з'являлися монолітні мури.

Берлінці були шоковані, багато сімей розділилися.

Молодь закидала будівельників і поліцію камінням.

З'являлися перші жертви втеч, які гинули від куль прикордонників.

Спроби Радянського Союзу витравити із Берліна війська західних союзників замість формального оголошення його "вільним містом" ніхто із західного блоку серйозно не сприймав.

У 1961 році під час промови Джон Кеннеді оголосив, Західний Берлін, навіть попри те, що буде називатися вільним містом, після цього втратить свій захист з боку західних політиків, і дістанеться тоталітарному режиму.

Його лідер звернув увагу на так звану мирну угоду, але вона стримує зв'язок Західного Берліна з вільним світом, а також знищує досягнуту свободу.

Світ знає, що сьогодні причини для кризи в Берліні немає.

Однак, якщо вона настане, то її спричинить СРСР і намагання радянського уряду втручатися в чужі справи,.

– зазначив 35-й президент США.

Президент США Джон Кеннеді оголосив мобілізацію понад 100 тисяч резервістів і доручив привести в бойову готовність американський контингент в Берліні і Західній Німеччині.

Все це дуже нагадувало граблі "берлінської кризи 1948".

Що таке Берлінська криза 1948 року?Після Другої світової війни відбувся поділ Берліна на чотири окупаційні зони.

Східна зона, яку зайняли радянські війська, стала називатися Східним Берліном.

У трьох західних зонах владу здійснювали США, Велика Британія та Франція.

Найвищим органом управління Берліном стала Союзна комендатура, куди входили представники всіх країн.

Танкове протистояння біля пункту перетину "Чарлі".

Через два місяці після початку зведення бетонного муру Берлін міг стати місцем початку нової великої війни.

Для цього з'явилися всі передумови: автомобіль начальника місії США в Західному Берліні Алана Лайтнера який їхав на оперу в Східному Берліні зупинили на КПП "Чарлі".

Поліцейські НДР почали вимагати маршрутні листи.

До цього такого ніхто не робив, після війни члени військових місій могли без проблем пересуватися обома секторами німецької столиці.

Американець проявив характер.

До КПП викликали представників радянської армії.

Щоб підсилити своїх, сюди ж виїхали американські броньовики.

Після вибачень радянської сторони військовий аташе таки в'їхав до Східного Берліна.

Контрольно-пропускний пункт "Чарлі".

Проїхавшись містом і оцінивши масштаби робіт щодо зведення муру, американці повернулися додому.

Ситуація вимагала відповіді.

Командування місії США було обурене одностороннім рішенням комуністів контролювати проходи між секторами міста.

І спочатку планувалося пригнати танки з бульдозерами, щоб розбити мур в кількох місцях.

Проте, з цим вирішили почекати.

Щоб збити самовпевненість і нахабство комуністів до КПП "Чарлі" за кілька днів рушила колона з американськими військовими.

В якийсь момент зі сторони КПП "Чарлі" в бік радянської зони почали рухатися десять танків зі спеціальними ковшами на зразок бульдозерних.

Паралельно американські війська зайняли позиції в будівлях і між ними.

У відповідь СРСР зі свого боку кордону скерував танкову роту з танків Т-54.

Попередньо вони замазали радянські розпізнавальні знаки,.

– пояснив Дмитро Раєвський.

Силуети машин видавали в них радянські Т-54.

Далі почалося підтягування до кордону броньовиків і додаткових сил з обох сторін.

Автоматники, стрілки з базуками, солдати займали зручні позиції, готові до команди "вогонь".

Відстань між американськими і радянськими танками скоротилась до сотні метрів.

Протистояння американських та радянських танків.

Згодом, коли інцидент на Фрідріхштрассе почав обростати легендами, підтвердилася інформація, що перспективу ядерних ударів розглядали в обох столицях.

Риторика Кремля у 60-х роках щодо Німеччини була далека від дипломатичних символізмів, як і сам лідер СРСР Микита Хрущов.

Американські і радянські танки простояли навпроти одне одного протягом довгих одинадцяти годин.

За цей час відбулися переговори між Вашингтоном і Москвою.

28 жовтня 1961 року радянські танки першими відійшли на кілька метрів від КПП "Чарлі".

За ними подібний маневр повторили американці.

Американські та радянські танки біля КПП "Чарлі".

Інцидент на Фрідріхштрассе в жовтні 1961 року став відправною точкою для подальших подій.

Вашингтон не дав добро розкатати танками зародки берлінської стіни.

Сполучені Штати де-факто визнали поділ Берліна, і змирилися з драмою мешканців міста, які важко переживали таке хірургічне розмежування.

Радянський Союз отримав стратегічну перемогу в Європі.

Барикади, які Москва охрестила "антифашистським муром", переросли в повноцінну бетонну стіну.

Вона простояла майже 30 років, і була знесена лише в 1990 році.

Протистояння по лінії Захід–Схід поглиблювалося.

Після Берліна апетити Москви росли.

Через рік, у 1962 році, Кеннеді переконував Хрущова припинити провокації з атомною зброєю вже не в Європі, а в Карибському регіоні.