Чим небезпечні самопожертва і брак піклування про себе

Саможертовність може бути наслідком високої емпатійності, коли людина надто добре зчитує страждання інших і їхню потребу в допомозі.

Про це написала ексголова МОЗ Уляна Супрун.

Турбота кожного про інших потрібна для існування суспільства, однак існує темний бік альтруїзму, який заважає людині повноцінно жити.

Треба пам'ятати, що піклування про себе — це не соромно і не егоїстично.

Схема — це сталий патерн думок чи дій, закладений в дитинстві особливий та шкідливий спосіб ставлення до реальності.

Схеми формуються, коли наші емоційні потреби в дитинстві не були задоволені, а ми мусили з цим якось поратися.

Люди зі схемою самопожертви практично весь час ставлять чужі потреби вище за власні, бо бояться розчарувати інших.

Схема самопожертви: у людини підтверджуються принаймні 6 з наведених тез.

Я вважаю, що ставити власні потреби понад потреби інших це егоїстично.

Люди звертаються до мене за допомогою та порадою.

Я надто зосереджуються на інших, аби сказати про власні потреби.

Я думаю про інших частіше, ніж про себе.

Простіше допомогти, ніж дивитися, як хтось страждає.

Я все покину, якщо бачу, що потрібен/потрібна іншим.

Мені некомфортно казати “ні”.

Я отримую менше, ніж даю.

Я не можу бачити, як хтось емоційно страждає.

Мене накриває втомою від піклування про інших.

Буває так, що люди не з власної волі допомагають іншим.

У цьому випадку діє схема підкорення, коли людина боїться покарання, тому ніколи не каже "ні".

Самопожертва і готовність допомогти може спершу здаватися річчю хорошою для встановлення зв’язку з людьми.

Але такий подвійний стандарт щодо життя (все хороше іншим, а собі ніщо) може псувати благодійникам життя разом зі здоров’ям,.

– наголосила Супрун.

За словами ексміністерки охорони здоров'я, саможертовність спрацьовує так: ми піклуємося про інших, оскільки вважаємо, що дбати про себе негідно і егоїстично, відтак немає змоги, мотивації, звички чи моральних сил піклуватися про себе, вчасно зважати на симптоми хвороб, на свій психологічний стан, навіть дотримуватися гігієни сну, харчування і пити призначені ліки.

Самопожертва і брак піклування про себе небезпечні для здоров'я / Unsplash.

До чого призводять самопожертва і відсутність піклування про себе?.

Від цього виробляється хронічний стрес з усіма наслідками для імунної системи, кишкової мікрофлори, ваги, якості сну і старіння шкіри, та, з рештою, до вигорання і появи хронічних хвороб.

Люди, які настільки допомагають іншим, очікують, що стосовно них чинитимуть так само.

Однак інші ж люди навряд чи зроблять так само, бо думають передусім про себе.

Виникає самозамовчування – не зважання на власні потреби, здоров’я і сили, а також не озвучення дискомфорту в стосунках.

Воно найбільше притаманно жінкам і пояснює більшу частоту депресивних і тривожних розладів, компульсивного переїдання, розвитку передменструального дисфоричного порушення.

Як не жертвувати своє життя заради інших:.

Ставте свої інтереси, здоров’я, психологічний стан понад усе.

Це означає дбайливе ставлення до себе, не гірше, ніж до інших.

Пам’ятайте: якщо не дбати про себе, у вас скоро не буде сил і щирого серця проявляти піклування щодо інших.

Прийміть те, що дорослі здорові люди довкола не безпорадні, і ви не мусите задовольняти їхні потреби, робити їхню роботу чи брати на себе їхню відповідальність.

Навіть допустити провал і невдачу буває корисно.

Так люди осягають причини, наслідки і вартість зусиль.

Проявляйте емпатію.

Будьте уважними до себе та інших.

Пам’ятайте про небезпеку самозамовчування, притлумлення емоцій та цілющу силу емпатії.

Емпатія це не взяття на себе всіх гризот іншої людини.

Це активна спроба зрозуміти її чи його стан, прийняти його та осягнути, що ж інша людина зараз відчуває.

Просіть про допомогу.

Не просто кажіть "мені дуже важко, вирішіть мої проблеми, хіба ви не бачите, що мені зле", а краще попросіть про конкретну дію, вчинок, розмову.

При цьому поважайте особисті кордони інших людей.

Стежте за емоційним станом.

Не треба ані допомагати з останніх сил, якщо це не справа життя і смерті, ані триматися з останніх сил і видушувати з себе посмішку, коли ви на межі зриву.

Намагання відмовитися від своїх інтересів заради блага іншої людини призводить до посиленої злості потім, коли шляхи розійшлися.

Долучайте до допомоги інших.

Потрібно просити про допомогу, коли це необхідно.

Це варто застосувати і на роботі, коли вас і лише вас просять про допомогу, і на вулиці, коли більш ніхто не хоче викликати поліцію, швидку чи допомагати постраждалим.

Якщо ви дуже емпатійна людина, не розпорошуйте свої сили на порятунок всього світу.