Чоловіки Лесі Українки: секрети особистого життя великої жінки

Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському в родині інтелігенції.

Її мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, – письменниця, більш відома під псевдонімом Олена Пчілка, була активною учасницею жіночого руху, вида­вала альманах "Перший вінок".

Батько – високоосвічений поміщик, котрий дуже любив літературу і живопис.

Дитячі роки Лесі минули на Волині: у Новограді-Волинському, в селі Колодяжне, що під Ковелем.

Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано.

Але хвороба – туберкульоз кісток, змусила дівчину припинити заняття.

Попри те, що дівчинка не відвідувала заняття у гімназії, це не завадило їй самотужки вивчити 11 мов, та написати для сестер підручник "Стародавня історія східних народів", котрий згодом видали у Катеринославі (нині Дніпро).

Перше кохання.

Своє перше кохання Лариса (справжнє ім'я Лесі Українки) зустріла, коли їй було 15.

Максиму Славінському на той час було 18.

Він був товаришем старшого брата поетеси Михайла.

Перша зустріч відбулася у селі на Київщині, де батьки Лариси мали маєток.

Юна Леся Українка.

На довгі роки плідної праці об'єднали Ларису і Максима поезії Генріха Гейне.

Дівчина явно мала до молодого колеги романтичні почуття, про це свідчать її листи братові.

Славінський у більш зрілому віці.

У 1892 році почуття спалахнули з новою силою.

Між ними розгорівся справжній роман.

Чому з часом стосунки перейшли у дружбу – дослідники не знають.

Відомо, що матір письменниці Олена Пчілка недолюблювала Максима.

Однак це навряд чи було причиною розриву, адже Лариса була дуже впертою дівчиною.

Максимові присвячено чимало інтимної лірики Лесі Українки.

Відомо, що після розриву стосунків вони продовжували спілкуватися.

Немає жодних згадок про нешанобливі висловлювання ні з боку Українки, ні Славінського.

Особиста трагедія Лесі.

Коли Лесі Українці виповнилося 24 роки її новим захопленням став Нестор Гамбарашвілі.

Нестор знімав кімнату в будинку родини поетеси.

Вона давала йому уроки французької мови, а він вчив її грузинської.

Лесю захоплював Нестор і його особливий народ.

Їхні стосунки були більш ніж дружніми.

Про це говорять біографи письменниці.

А також такі свідчення давала сестра Лесі Ольга.

Леся була близька з молодим грузином.

Гамбарашвілі розбив серце відомої українки.

Коли вона поїхала лікуватися у Ялту, він одружився на багатій дівчині.

Про це Леся дізналася не від нього особисто, а з листа матері.

Зреагувала поетеса на диво іронічно: "Попався, жучку, в панську ручку!".

Однак, Леся довго і важко переживала зраду.

Вона відправила Несторові десятки листів, які він залишив без відповіді.

Імовірно, тому що просто не мав що відповісти.

Адже, коли у 1958 році потрапив на могилу колишньої коханої, то щиро плакав.

Найщиріше кохання.

Дослідники біографії Лесі Українки запевняють, що найбільше кохання свого життя вона зустріла під час лікування у Ялті.

У 1897 році вона знайомиться з революціонером з Мінська Сергієм Мержинським, який в Ялті лікував туберкульоз легень.

Серце Мержинського належало іншій, хоча у них з Лесею був палкий роман.

Познайомилася майбутня пара завдяки зв'язкам Лесі Українки з кримською соціал-демократичною організацією.

Сергій був дуже розумною і ерудованою людиною.

Освіту він отримав в Києві, працював над перекладами, захоплювався театром, був громадським діячем.

В Криму пара піднімалася на Ай-Петрі.

Їхні стосунки почали розвиватися.

Однак його хвороба прогресувала… Батьки дівчини були не в захопленні від її стосунків.

Адже вона сама усе життя боролося з хворобою, а тут ще одна немічна людина.

Леся їздила до Сергія у Мінськ.

Вони планували поїхати на лікування у Швейцарію.

Упродовж 1901 року Леся Українка 4 рази їздила до Мержинського.

Сергій кохав іншу жінку.

У цей час письменниця написала свою геніальну "Одержиму".

Однак вона не покинула його, Мержинський помер на руках Лесі Українки.

Леся біля помираючого коханого.

Леся жахливо пережила смерть коханого.

Від стресу і перевтоми її власна хвороба почала прогресувати.

До того ж, доглядаючи хворого Мержинського, вона захворіла ще й на сухоти.

Аби жити далі, потрібен був знову постільний режим, серйозне лікування.

З того часу письменниця жила у санаторіях у Карпатах, у Сан-Ремо.

Дві зими провела на Кавказі.

Потім знову була Ялта.

А далі були Кутаїсі і Берлін.

Леся виходить заміж.

У віці 36 років, за 6 років до смерті, Леся Українка таки виходить заміж.

Її офіційним чоловіком стає музикознавець Климент Квітка, давній друг.

Пара прожила разом 6 років.

Климент був на 9 років молодшим від Лесі.

У 1907 році вона поїхала до Криму, щоб лікувати його від сухот.

Знайомі вони були давно.

Коли Климентій був першокурсником, Леся виступала у Київському університеті.

Вже тоді він збирав народні пісні, тож вона запропонувала йому записати її пісні.

Так і зав’язалося знайомство.

У Криму вони й одружилися, без рідні і святкувань, запрошені були лише свідки.

Біографи вважають, що пристрасті між парою не було.

Леся опікувалася Климентом, називаючи його Кльоня або Квіточка.

Дослідники життя Українки переконані, що між ними була радше глибока дружба, довіра, опіка.

Квітка був юристом, йому доводилося утримувати своїх рідних.

Тож Леся старалася не обтяжувати чоловіка фінансово.

Батько продав маєток записаний на Лесю і віддав їм гроші.

Але через постійні лікування цього на довго не вистачило.

Мама Лесі – Олена Пчілка – взагалі підозрювала, що Климентій повівся на родинні гроші.

Однак сімейне життя Лесі протривало недовго.

1913 року вона померла на гірському курорті Сурамі (поблизу Боржомі).

Поруч був чоловік та мама.

До слова, після смерті Лесі Олена Пчілка постійно спілкувалася з Квіткою, навіть просила про допомогу.

Квітка після смерті Лесі надовго залишився сам.

У свої 33 він вважав себе вже старим.

Але прожив ще 40 років.

Аж в 65 років він знову одружився.

Його новій обраниці було всього 25 років.

Піаністка Галина Кащеєва, як і Леся, померла у 42 роки.

До останніх днів Квітка ревнував Лесю до Мержинського.

Чи було у Лесі нетрадиційне кохання?.

Деякі дослідники приписують Лесі Українці роман з Ольгою Кобилянською.

Свої здогади вони будують на листуванні, де жінки звертаються одна до одної пестливими словами.

Мотиви одностатевого кохання вони знаходять і в драмі "Блакитна троянда" (в першій редакції назва "Нічні метелики").

Дві великі письменниці.

Однак, більшість біографів впевнені, що великих жінок пов’язувала лише тісна дружба та підтримка.

Таким було особисте життя великої письменниці.

Її кохання, розчарування, переживання мали великий вплив на творчість.

На, без сумніву, геніальну творчість.