Росія на Близькому Сході: війни, нафта та ядерна зброя

Навіщо Росія веде війни за політичний вплив, нафтові родовища та сприяє Ірану в розробці ядерної зброї, яка може становити загрозу усьому регіону? Про це – далі у статті.

Після розпаду Радянського Союзу Росія втратила безліч сфер впливу та занурилась у кризу.

Зараз економічна ситуація стабілізувалася.

Тепер президент Путін усіма силами намагається повернути РФ втрачений статус наддержави.

Робить це методом впливу на країни колишнього СРСР та експансії в інші регіони.

Окрім розв'язання війн у сусідніх Україні, Молдові та Грузії, російська армія та бізнес ведуть активну діяльність на Близькому Сході.

Близький Схід – дуже нестабільний регіон.

Це місце, де постійно йдуть руйнівні війни, обумовлені релігійними, ідеологічними, економічними та іншими суперечками.

Не останню роль у дестабілізації ситуації грає втручання Сполучених Штатів та Росії у справи арабських країн.

Зруйноване війною сирійське місто Хомс / Фото erdekesvilag.

Цілей російської експансії на Близький Схід – безліч:.

Знищення радикальних ісламських угруповань (на кшталт ІДІЛ та Аль-Каїди), які можуть впливати на мусульманські регіони в Росії;.

Лояльність урядів країн до РФ.

Це потрібно задля того, щоб утримувати ціни на нафту на зручному для себе рівні;.

Безпосередній видобуток нафти з родовищ;.

Знайти надійного політичного союзника, який лобіював би інтереси Росії на Близькому Сході та боровся проти спільних ворогів.

Агресивну військову політику Росія веде на Близькому Сході з 2015 року і відтоді лише нарощує свою присутність в арабських країнах.

Чи не найвпливовішим партнером Росії на Близькому Сході є Іран.

Москва – найбільший експортер зброї до Ірану.

Найтеплішими стосунки країн є у галузі міжнародних відносин – Росія підтримує антиамериканську політику Тегерану.

Також РФ, на відміну від країн Європи, не вважає терористичними підконтрольні Ірану угруповання "Хезболла" та "ХАМАС".

Ці радикальні ісламські угруповання є вкрай важливим інструментом політичного впливу Ірану на країни регіону.

У 1979 році в Ірані сталася ісламська революція, яка привела до влади аятоллу Хомейні.

Країною почали правити богослови.

"ХАМАС" та "Хезбола" – це ісламська "революція на експорт".

Ці угруповання діють в інтересах Ірану у різних районах Близького Сходу.

Їх вважають терористами в багатьох європейських та арабських країнах.

Найбільшу підтримку від Росії Іран отримує у своїй ядерній програмі, яку весь світ намагається стримати вже не один десяток років.

Ще у далекому 1975 році Західна Німеччина почала будувати в Ірані Бушерську АЕС.

Проте, будівництво призупинили через ісламську революцію.

Бушерська АЕС / Фото reform.

У 1995 році вже російська компанія "Атомстройэкспорт" взялася за будівництво цієї атомної електростанції.

Ризик полягає у тому, що мирний атом дуже пов'язаний із військовим.

За рахунок програми "мирного атому" Іран може виробляти збагачений уран для ядерних ракет.

Якщо країна отримає відповідне обладнання, то зможе обробляти уран не лише в економічних, а й у військових цілях.

Міжнародна спільнота намагається стримати ядерну програму Ірана, однак Росія продовжує її обслуговувати.

Наприклад горезвісні зенітно-ракетні комплекси ТОР-1М, з яких збили український "Боїнг", продала Ірану Росія у 2006-2007 році, зазначає експерт з центру політичних студій "Доктрина" Денис Москалик.

У звітних даних чітко сказано, що ці ЗРК призначались для охорони ядерних об'єктів Ірану.

Звітні дані по зброї, експортованої в Іран з Росії в 1992-2018 роках/ Дані Stockholm International Peace Research Institute.

Зі слів політолога, Іран продовжує працювати на розвиток "мирного атому" не дивлячись на те, що це не вигідно з економічної точки зору.

Це вказує на те, що Іран цілеспрямовано працює на розробку ядерної зброї.

Іран – багатий на енергоносії.

У мирному атомі немає економічної необхідності, усякому разі порівняно зі складнощами, з якими Іран зіткнувся на міжнародній арені через розвиток ядерної індустрії.

Лідери США та Ізраїлю з посиланням на дані розвідки доводили, що іранська індустрія продовжувала працювати на завдання отримання ядерної зброї,.

– сказав Москалик у коментарі 24 каналу.

Для стримування ядерної програми у 2010 році передові держави світу ввели санкції проти Ірану.

Серед країн, які голосували за введення обмежень була і Росія.

Однак, свою підтримку вона не припинила.

Того ж року запустили перший реактор Бушерської АЕС та невдовзі домовились про будівництво наступних енергоблоків.

Після цього Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) неодноразово висловлювало збентежність з приводу того, що Іран продовжував розробку ядерної зброї попри санкції.

Коли стало зрозуміло, що санкції не працюють, у 2015 році США, Росія, Китай, Британія, Франція та Іран уклали "ядерну угоду".

З Ірану знімались санкції в обмін на контроль ядерної індустрії та вивіз збагаченого урану за кордон.

Однак, угода не зупинила Іран.

Згідно з даними ізраїльської та американської розвідок, Тегеран реалізує проєкт "Амад", метою якого є розробка та випробування ядерних боєголовок.

Зокрема, Ізраїль опублікував 100 тисяч документів, пов'язаних з реалізацією проекту "Амад".

Після публікації документів Сполучені Штати вийшли з "ядерної угоди" посилаючись на те, що вона реально не працює й не стримує Іран у розробці ядерної зброї.

Натомість Штати самостійно ввели санкції проти іранських компаній.

Єдина країна, з якою Росія має постійний союз на Близькому Сході – це Сирія.

Теплі стосунки з сирійською владою Москва має ще з радянських часів.

У 2011 році в Сирії почалась громадянська війна, направлена на повалення режиму лояльного до Росії президента Асада.

РФ вирішила вступити у конфлікт на боці уряду.

Перш за все мова про діяльність Приватної військової компанії Вагнера та авіації.

Цілі війни у Сирії визначили такі:.

Знищення радикального терористичного угруповання ІДІЛ, яке мало вплив, зокрема, на радикалів Кавказу;.

Зміцнення влади союзника Асада;.

Відкриття військової бази в самому серці регіону для подальшого створення союзного блоку;.

Отримання контролю над джерелами нафти та газу.

Карта громадянської війни у Сирії в 2015 році / Інфографіка zen.

Розробка нафтових свердловин на території інших країн – практика не нова.

Наприклад, "Роснефть" контролює газові родовища у центральній Сирії.

Там перебуває постійний військовий контингент, який охороняє окремі райони.

Однак, найголовніше треба знати, що Росія бореться за вплив.

У перспективі, окрім Ірану та Сирії, РФ може привернути на свій бік Ірак.

Ця країна раніше була союзником Москви.

Зараз стосунки Іраку з США мають доволі напружений характер, а тому країна може так чи інакше схилятися до Росії.

Так на Близькому Сході може утворитись потужний союзний блок Сирія – Ірак – Іран, який матиме неабиякий вплив та представлятиме зокрема російські інтереси.

Карта громадянської війни у Сирії в 2020 році.

Зелені – повстанці, червоні – підконтрольні уряду території, жовті – курди, помаранчеві – спільні території курдів та Асада/ Інфографіка з Вікіпедії.

І хоча логічно Лівія належить більш до Північної Африки, країна все одно тісно пов'язана з процесами на Близькому Сході.

У 2011 році в Лівії відбулась революція, під час якої вбили главу держави Муаммара Каддафі.

За три роки після виборів розпочалась громадянська війна.

Оскільки Лівія була однією з головних світових експортерів нафти, то війна призвела до різкого падіння видобутку та загального збільшення цін на "чорне золото".

Росія втрутилась у конфлікт на боці генерала Хафтара.

Росіяни поставляють зброю, військових спеціалістів, ресурси і навіть була інформація про присутність у Лівії військових з ПВК Вагнера.

Натомість російські компанії отримують доступ до нафтових свердловин.

Для Росії це дуже вигідно, адже так вони зможуть не лише видобувати нафту в одній з найбільш багатих ресурсами країні, а й збільшувати чи зменшувати видобування.

Такі маніпуляції напряму впливають на ціни, які Росія прагне утримувати на якомога вищому рівні, щоб продавати дорожче свої ресурси.