«Кроти» літають вище, ніж «орли»: як «Шахтар» спромігся на диво в Лісабоні

Добре те, що добре закінчується.

Не без пригод, не без нервів, із купою «дитячих» помилок, переживши «клінічну смерть», але «Шахтар» зумів пройти в наступний раунд плей-оф Ліги Європи.

Можливо, не стільки пройшов, скільки проповз.

Можливо, нічию донецької команди на «Да Луж» можна розцінювати як приємну для нас несподіванку.

На кшталт «відскочили», поталанило.

А ось для «Бенфіки» та нічия має інший, протилежний присмак.

Проте, як говорив не так давно не надто успішний вусатий екснаставник київського «Динамо», «найкраще у футболі – то рахунок на табло».

Вочевидь він мав рацію.

Особливо в тому випадку, якщо цей рахунок на користь нашої команди.

Що є нинішній «Шахтар», мали змогу побачити й пересвідчитися в минулому матчі.

Вельми непогана функціональна налаштованість, приблизно така ж мотивація й швидкість.

Тобто команда була готова до серйозного протистояння з вищим (будемо відверті) за статусом колективом, у якого, до того ж, сезон у розпалі.

Загалом, приємно порадував – передовсім грою – і головний шахтарський бунтівник Тайсон.

Незважаючи на те, що бразилець «усіма фібрами» своєї таємничої душі вже не тут, а вочевидь десь на околицях Риму, на футбольному полі він все ще з «Шахтарем».

Марлос не забив, але попрацював доволі непогано.

Словом, чемпіон України перший матч відіграв на тверду «четвірку».

А ось що є чемпіон Португалії, на підставі харківського матчу навряд чи можна було сказати.

З одного боку, команда Лаже намагалася зіграти якщо і не в півсили, то явно в економрежимі.

Здалося, що «лісабонські орли» тримали в голові повторну зустріч, де й мало визначитися, хто є хто.

Моментами вони непогано тримали м’яча, часом показуючи змістовний футбол, проте в глобальному сенсі – то такий собі чорно-білий постамент: не розбереш, чого в ньому більше – сонця чи тіні.

Відповідь на це й інші питання й мала дати гра на «Да Луж».

Передбачалося, навіть читалося, що цього разу португальці діятимуть з позиції сили, першим номером.

Може й не з шашками наголо, проте в постійних атаках.

Власне, попервах саме так і було.

А ось як поведеться «Шахтар» у цій ситуації, варіантів було одразу кілька.

«Гірники» могли віддати опонентові як територію, так і ініціативу, покладаючись на швидкі контратаки.

А могли віддати лише центр поля, перетворивши свою половину газону на укріплений плацдарм, з високим пресингом.

Ще був варіант узагалі нічого не віддавати супернику, а діяти на зустрічних курсах.

У підсумку Каштру вибрав найгірше, що можна було втнути в цій ситуації: його команда повністю віддала ініціативу й територію суперникові, глибоко притиснувшись до власних воріт.

Про жодні контратаки у цьому випадку не могло бути й мови, бо за такого сценарію їх просто неможливо створити.

За цього стартового «колапсу» гості прогнозовано й закономірно пропустили.

Ось так, уже на десятій хвилині гри, «Шахтар» що є сили гепнувся обличчям у багнюку.

Далі можна було б говорити про те, що у підсумку чемпіона України врятував його широковідомий наразі у вузьких колах характер.

Мовляв, «Шахтар» швидко отямився від нокдауну, й зумів перевернути гру.

Так, якщо й далі брати до уваги славнозвісну формулу Ґаззаєва – про рахунок на табло, - то підсумовувати цей валідольний поєдинок саме так і потрібно.

«Шахтар» зумів переінакшити хід поєдинку, що невдало складався, «Шахтар» продемонстрував волю до перемоги.

Й таке інше.

Проте, як на мене, конкретно в цьому матчі команда Каштру отримала бажане відсотків на вісімдесят за рахунок шаленого фарту.

Схоже, Фортуна не лише не приховувала своїх симпатій у цій грі, а й відверто вирядилася в «помаранчево-чорні» обладунки.

У жодному разі не хочу применшувати звитяги донеччан, проте їхньої справжньої майстерності було вдосталь лише в третьому забитому м’ячі – коли відзначився Алан Патрік.

Ось той гол – дійсно і винятково заслуга «Шахтаря».

А все інше…У першому випадку «Бенфіка» забила у власні ворота, у другому – господарі на кілька секунд втратили концентрацію під час розіграшу кутового удару.

Показово, що шахтарська «реінкарнація» відбувалася одразу після того, як «орли» забивали свої м’ячі.

Даруйте, проте у цьому випадку нічим іншим, аніж тотальним везінням, назвати цей сюжет не вдасться.

Несамовита радість Тараса Степаненка і Луїша Каштру.

Але, з іншого боку, назвати в той же час суперовою й лісабонську команду не буде доречним.

В рідних стінах «Бенфіка» зіграла ліпше, аніж на виїзді.

Передовсім ліпше в атаці.

Власне, ця ланка є найсильнішою в команді Бруну Лаже.

А от оборона – то її Ахіллесова п’ята.

Подібний «орган» заважав цього вечора й «Шахтарю».

Тобто можна сказати, що приблизно однакового рівня суперники змагалися в тому, хто більше наробить дурниць.

Виявилося, що порівну.

Враховуючи, що фарт був на боці гостей, а також на їхньому боці була й домашня, абсолютно закономірна, «безфартова» перемога, далі крокує чемпіон України.

На підставі вищевикладеного може скластися враження, що «Шахтар» незаслужено здобув перепустку в 1/8 фіналу Ліги Європи.

Зовсім ні.

Якщо «Бенфіка» не змогла втримали потрібного переможного рахунку, то її проблеми.

А, натомість, то й сильні сторони «Шахтаря».

Вони, ці сильні сторони, також були у цьому поєдинку.

Черговий гарний матч у виконанні Степаненка й Патріка.

Чудово ввійшов у гру Тете.

Та й Каштру після стартового, власноруч спродукованого провалу, зумів достоту швидко оговтатися й зробити правильні висновки.

Ось ці та інші, навіть майже непомітні на перший погляд дрібниці (в обнімку зі все тією ж Фортуною) й призвели до того, що зараз свято на нашій вулиці.

Проте, задля подальшого блага «Шахтаря» на теренах Ліги Європи, варто розуміти, що таких помилок, яких наробив Матвієнко з партнерами, в матчах із більш вибагливим і вимогливим суперником може не вистачити для прийнятного для нас рахунку.

На жаль, не завше примхлива пані удача буде танцювати під нашу дудку.

Вона, зазвичай, повертає борг.

Саме тоді, коли цього найменше чекаєш.

Тому «Шахтарю» у наступному протистоянні неодмінно треба попрацювати над мінімізацією власних помилок, над дотриманням змагальної дисципліни й концентрації.

Інакше «найкраще, що є в футболі», наступного разу зіграє не на нашу користь.

Олександр Васильєв, для «Главкома».