Окупація Білорусі Росією: експерти проаналізували можливі сценарії

Поглинання Білорусі Росією: як і навіщо.

Прапори Білорусі та Росії/ photo: Eurasia Expert.

Хоч за роки незалежності Білорусь стала дуже сильно русифікованою державою, там зберігається ядро, яке проти будь-яких альянсів з владою Росії.

Це підкреслюють останні акції протесту проти так званої "Союзної держави", яку просуває особисто Володимир Путін.

Сам же лідер Білорусі Олександр Лукашенко також це відкидає, хоча в інших питаннях Мінськ може активно підтримувати Москву та голосувати в унісон з нею.

Але це допоки мова не заходить про втрату Білоруссю свого суверенітету.

Нижче подивимось, чи може РФ "зачепитися" за щось, щоб розіграти свої звичні карти.

На думку політичного аналітика, аспіранта КНУ ім.

Г.Шевченка Андрія Рудика, Лукашенко не веде країну до жодного зближення з НАТО та ЄС.

"Сама сутність його режиму суперечить членству в обох об’єднаннях", – підкреслив він у коментарі для 24 каналу.

Російській мові теж нічого не загрожує: "Лукашенко оголосив тотальну білорусизацію і переслідування російської мови? Теж ні.

Так, помітний відхід від наркомівської граматики білоруської мови, яка фактично перетворила її на подібну до російської.

Але статус російської як другої (фактично першої й основної) державної, в принципі, не підважується.

Тому навіть за великого бажання, [Росії - ред.] складно пропагувати ідею "утисків російськомовного населення" Білорусі, яке складає понад 80% населення всієї країни".

Добре, мова не проблема, йти на Захід Білорусь не буде.

Може, є якісь окремі регіони чи національні ідентичності, місця їх "компактного проживання"? Андрій Рудик спростовує і цей підхід: "Ні, немає.

Винятком тут є Вороновський район Гродненської області, 80% населення якого складають етнічні поляки".

Фактично, Росії банально немає на кого спертися, щоб запустити гібридну агресію.

Можливість такого сценарію зросте у разі зміни політичного режиму в Білорусі (Лукашенко не вічний) разом з одночасним взяттям курсу на білорусизацію, каже Андрій Рудик.

Тоді, цілком імовірно, й виникнуть "стихийно образовавшиеся отряды самообороны Витебска" і т.

Тут також варто додати, що на відміну від Молдови та України, на території Білорусі немає російського військового контингенту.

Колишній кандидат в президенти Білорусі Андрій Санніков упевнений, що окупація його країни по "кримському сценарію" цілком можлива.

На його думку, Росія може розробляти план "псевдореферендуму", але без гарячої фази, як на Сході України.

Лукашенко збирається змінювати Конституцію, щоб посилити свою владу та режим.

Але може додати до цього й "поглиблену інтеграцію".

Нафтові маневри та нестача коштів.

Нафтова вишка/ photo: 24 канал.

І тим не менш, загроза така є реальною.

Секретар РНБО України Олександр Данилов у своєму останньому інтерв’ю заявив, що не виключає військового захоплення Білорусі.

Це може статися, якщо росіяни "не зможуть вирішити все дипломатичним шляхом".

А як відомо, саміт лідерів РФ та Білорусі у Сочі завершився без підписання документів та виступів для преси.

Пізніше, Лукашенко відкрито звинуватив РФ у бажанні окупувати його країну, що перевело відносини на новий рівень конфронтації: "Вони розуміють інтеграцію як поглинання.

Це не інтеграція, а інкорпорація! На це я не можу піти".

Як не дивно, тут президент став...згоден з власним народом.

Чому єдина країна? Ціни будуть одні й ті ж, іронізує Лукашенко.

Але через непроведення важливих реформ, Лукашенко залишається залежним від дотацій Путіна.

Багато що в цьому питанні тримається на поставках нафти та газу до Білорусі.

Зазвичай, їх здійснювала Росія і через це між двома столицями часто виникали непорозуміння ледь не на рівні економічної війни.

Наразі, країни з великими труднощами домовились про купівлю без контракту.

У пошуках альтернативи Росії, Білорусь придбала нафту у Норвегії, домовилась про транзит через Україну.

Лукашенко навіть розповів байку, як Путін питав його, нащо той купує нафту дорожче? "Щоб не стояти кожен раз 31-го грудня опівночі перед тобою на колінах", – відрізав Бацька.

Також він поскаржився, що росіяни зірвали терміни зведення атомної електростанції ще два роки тому, "а там величезні штрафні санкції".

Ну і розраховуватись із дочірньою компанією "Газпрому" він теж не буде.

Це трохи зменшить вартість газу.

З іншого боку, як повідомляє аналітик Андрій Паливода, на території самої Білорусі 2,787 мільйона громадян працюють на виробництвах, які 70% и більше продукції продають виключно на ринок Росії.

Для порівняння: у Білорусі живуть та працюють лише 67 тисяч росіян.

Економічне протистояння дуже дорого обходиться Білорусі: економіка входить в рецесію, промисловість та ВВП скорочуються, товарообмін падає.

ЄБРР (Євробанк Реконструкції та Розвитку), який до того щедро давав грошей Мінську, передивився прогноз.

Він вийшов набагато менш оптимістичним.

Грошей приватного бізнесу (легальних та ні) не вистачає.

У Росії цих грошей теж вільних немає.

Тож там не проти, щоб Лукашенко знаходив їх деінде, але був прив’язаний до Москви.

Останній диктатор Європи: як вижити режиму Лукашенко.

Президента Білорусі часто називають останнім диктатором Європи/ photo: 24 канал.

І як кожен гарний диктатор, він хоче убезпечити себе, наближених до нього та свій режим.

Як пояснює Андрій Рудик, сутність режиму Лукашенко "вкрай звужує можливість налагодження повноцінних відносин з ЄС та США.

Не зважаючи на візит президента до Австрії та зняття обмеження на кількість американських дипломатів, перспективу першого за довгі роки обміну послами та зустріч з Помпео у Мінську, Лукашенко все ще залишається нерукопотискальним на Заході.

І буде таким й надалі.

Всі кроки Аляксандра Рыгоравіча на зустріч ЄС і США – це лише елементи політичної гри з Путіним з претензією на "фінляндизацію" Білорусі.

Щоправда, враховуючи економічні та політичні обставини, про такий сценарій говорити некоректно.".

Що такий фінcький сценарій? Фінляндизація – це нейтралітет між Європою та Росією.

За прикладом Фінляндії, яка не увійшла до соцтабору, але й не була членом ЄС і досі не є членом НАТО.

У той же час, не можна говорити, що Лукашенко точно віддасть Білорусь Путіну.

Його режим, каже Рудик, належить до особливої форми авторитаризму – султанізму.

Він характеризується домінуванням у політиці однієї особи у всій системі влади.

За такої системи здати країну – це здати самого себе.

Тобто, щоб отримати Білорусь, вважає Андрій Рудик, треба Лукашенко усунути.

Єдине чого боїться Лукашенко, як і будь-який диктатор за авторитаризму – це протести.

Погіршення економічної ситуації може призвести до протестів і якщо з ними не впоратися, вони поставлять під питання існування самої системи.

Вочевидь, що такі протести можуть бути інспіровані Росією, але вона в них не зацікавлена.

Лукашенко вигідний Кремлю, оскільки за нього Білорусь є сателітом Росії.

І поки він виконує цю роль, його не чіпатимуть.

Щоправда навіть якщо інспірувати повалення режиму, ніхто не може дати 100% гарантії, що нова влада не піде на зближення з ЄС і доведеться, як і на Донбасі, намагатися запускати воєнний сценарій.

Але з відданого сателіта Білорусь перетвориться на насильно прив’язану жертву, що з геополітичної точки зору вкрай невигідно для РФ.

Союзна держава: чи є шанси у Путіна?.

У США вважають, що насправді, шансів у Путіна захопити Білорусь небагато.

Навпаки, Мінськ поступово віддаляється від Росії.

Лукашенко збудував ефективну бюрократичну систему, щоб просувати свою власну зовнішню політику.

Білоруси не підтримали війну Росії проти Грузії, наголошують на своєму нейтралітеті у конфлікті з Україною (хоча цей напрямок лишається небезпечним для нашої держави).

Проекти, які начебто мали сприяти інтеграції (мова йде про Союзну державу та Євразійський Союз) виглядають більше декларативними ніж втіленими на практиці.

Хоча формально "Союзна держава Росії та Білорусі" існує з 1996 року, її не вдалося наповнити змістом.

Як пояснив у коментарі 24 каналу аналітик Українських студій стратегічних досліджень Юрій Олійник, "після програшу плану окупації та переведення під контроль України в 2014-15 роках РФ задумується про північний фланг більш серйозно".

Там проводяться спільні навчання, наприклад у Гродненській та Брестській області у 2018 році.

Тоді ж почалась імплементація плану анексії Білорусі як одного з сценаріїв трансферту влади в Росії (Путін мав стати президентом Союзної держави).

Грудень 2018 та 2019 – кульмінаційні моменти тиску на Мінськ.

Лукашенко з одного боку готовий здавати частину національних інтересів і грати на боці Москви (зокрема, згадаймо осінні пропозиції прислати миротворців на Донбас, що мали б діяти в інтересах РФ), нагадує Юрій Олійник.

А з іншого – намагається втримати залишки суверенітету, обмежити вплив агентури Кремля в силових структурах, розгортається протистояння на нафтовому ринку, про яке йшлося вище.

В Білорусі проходять опозиційні акції за збереження незалежності – влада не зачищає їх тотально, однак багатьох учасників саджає на кілька тижнів, під арешт.

Що робити у такій ситуації Україні?.

Володимир Зеленський та Олександр Лукашенко/ photo: 24 канал.

Українська влада повинна підтримати братній народ, задіяти всі можливі дипломатичні заходи для підтримки білорусів, аби запобігти кремлівській анексії.

Зокрема – підтримати білоруських патріотів, які виходять на маніфестації проти поглинання Москвою.

2020 року Білорусь має стати головним напрямком діяльності української дипломатії серед найближчих сусідів.

Також слід всіляко сприяти будь-яким ініціативам офіційного Мінська, що намагається відстрочити здачу суверенітету.

Зокрема, нинішнє протистояння навколо нафтового ринку потребує не лише уваги Києва, але й прямої підтримки Мінська.

Слід усвідомити, що після реальної побудови так званої "Союзної держави" російські війська опиняться за 100 км від Києва.

З усіма наслідками – від диверсійних до воєнно-стратегічних.