Легендарні операції ЦРУ: до яких відомих подій причетна спецслужба США

Скандал у Вотерґейті.

17 червня 1972 року у США два кандидати – республіканець Річард Ніксон і демократ Джордж Макговерн – готуваоися до битви за президентське крісло.

Перший вляпався у так званий "Вотерґейтський скандал".

Того ж 17 червня у готелі Watergate правоохоронці затримали п'ятьох шпигунів, які проникли у штаб-квартиру демократів, вcтановили прослуховувальну апаратуру і фотографували документи.

Готельний комплекс Watergate у Вашингтоні / Пресслужба Мінборони США.

Одразу почалося розслідування, яке все ж не завадило Ніксону виграти вибори і вдруге стати президентом США.

Та тоді він і не підозрював, що під час розслідування цієї справи виявиться, що п'ятірка "водопровідників" (як їх охрестили журналісти) були спецагентами, а він згодом піде у відставку.

Розслідування справи тривало із 1972 по 1974 роки.

І якби Ніксон сидів тихо, можливо, йому все обійшлося.

Але він попався на "перевищенні своїх повноважень": почав думати, як можна використати ФБР та різні організації для того, щоб перешкодити слідству.

Так от, колишній глава апарату Білого дому Гаррі Холдеман отримав прямий наказ від Ніксона втрутитися в роботу ФБР і змусити їх зупинити розслідування проти нього.

Річард Ніксон на Гаррі Холдеман / Колаж 24 каналу.

Після цього за справу взялися журналісти: розслідування, постійні статті, а ще й усі судові засідання почали транслювати на телебаченні.

За цим процесом американці спостерігали як за улюбленим серіалом.

Тоді 85% жителів США переглянули хоча б одне засідання.

Як результат – проти Ніксона почали процедуру імпічменту.

І коли він зрозумів, що зістрибнути із гачка вже не вдасться, пішов у відставку сам.

Як з'явилося ЦРУ.

Скандал у Вотерґейті пов'язують із найвідомішою спецслужбою у світі – ЦРУ.

Припущень і домислів про участь агентів десятки.

Але усіх їх спростовує один простий факт: серед "водопровідників" були колишні агенти ЦРУ, а от із діючих ніхто не втручався у справу.

Вони просто не мали права.

Центральне Розвідувальне Управління з'явилося у 1947 році.

Створив його 33 президент США Гаррі Трумен.

Це єдиний в країні орган, уповноважений законно виконувати таємні операції за кордоном за прямим наказом президента.

Хоча, ідея заснування ЦРУ належить американському офіцеру розвідки Вільяму Доновану на прізвисько "Дикий Білл".

Саме його вважають батьком ЦРУ, а статуя "Дикого Білла" досі стоїть у штаб-квартирі відомства.

Так от, коли він давав Трумену рекомендації щодо створення ЦРУ, Донован дуже хотів стати директором.

Попри це, 33 президент поставив на чолі іншу людину.

Сам Донован лишився за кулісами і передавав агентам інформацію із тих місць, які закривала залізна завіса.

Вимоги до кандидатів на посаду директора розвідки були дуже жорсткими.

На думку Трумена, ідеальним директором став би досвідчений військовий і державний діяч Роскоу Гілленкоттер.

Випробування атомної бомби в СРСР та Корейська війна.

Якщо завданням ЦРУ можна назвати збір і обробку інформації, то завдання глави відомства – постійно звітувати про результати спостережень найвищому командуванню США.

Одним з ключових процесів, за яким спостерігали тодішні ЦРУшники – радянські випробування атомної бомби.

За даними агентів, перші тестування мали би відбутися після 1950 року, але по факту випробування стартували у 1949-му.

Роскоу звинуватили у тому, що під його керівництвом ЦРУ не просто не спрогнозували точної дати випробувань, а й навіть не побачили їх після того як вони відбулися.

Ми знали, що вони працюють над випробуваннями.

ЦРУ почали свою роботу.

Проблема в тому, що ЦРУ створили після війни.

У той період, коли СРСР уже були на пів дорозі до закінчення тестувань,.

– пояснив Гілленкоттер.

"Якби ми знали про це із самого початку, ми би вже давно придумали план, який допоміг би нам у майбутньому.

У цьому випадку ми просто не знали, коли саме вони почали роботу", – додав він.

Як не дивно, але такий промах ЦРУшникам пробачили.

Та не встиг Роскоу оговтатися від одного проколу, як слідом за ним стартував інший.

На цей раз у 1950 році.

Почалася Корейська війна: Північна напала на Південну.

А далі все за стандартною схемою: оскільки Роскоу і його агенти не змогли передбачити такого повороту подій – його просто усунули від посади.

Спроби ЦРУ розколоти Радянський Союз.

Новостворений орган до активних дій перейшов у 1948-го.

Одна зі спроб розколу Радянського Союзу.

Операцію назвали Splinter Factor ("Фактор розколу").

Суть – переконати СРСР в тому, що комуністи по всьому світу почали зраджувати партії і комуністичному режиму.

До 1956 року агенти ЦРУ дезінформували радянську владу.

Нібито ключові персони у Болгарії, Чехословаччині, НДР, Угорщині і Польщі почали зливати британцям і американцям дані про СРСР.

Не гаючи часу, росіяни робили те, що вміють найкраще: сотні розстрілювали, а тисячі кидали гнити у тюрми.

Проблема тільки в тому, що більшість постраждалих насправді були зовсім невинними і непричетними до гри обох спецслужб людьми.

Антиамериканська істерія в Європі сягнула піку.

Всюди шукали американських агентів.

Опустилася залізна завіса, світ постав на порозі Третьої світової війни,.

– зазначив журналіст Володимир Мисан-Мілясевич.

Скільки саме людей відправилося за ярати, було розстріляно, зникло чи постраждало – невідомо.

Але мовиться про десятки тисяч.

Наприклад, лише у Чехословаччині за пів року арештували 169 тисяч людей.

Їх підозрювали у роботі на американців.

У всій цій історії є ключова персона – Ноель Філд.

Це американський дипломат, який через свої запеклі комуністичні погляди почав шпигувати для СРСР.

Його зловили 11 травня 1949 року у Празі і вивезли в Угорщину.

Як властиво: катували і допитували.

Йому пощастило, бо зі шпигунами-зрадниками у радянських спецслужб розмова була коротка.

Та Філд не шпигував для США і навіть після усіх катувань зміг це довести.

Тож коли в Кремлі зрозуміли, що це величезна гра з метою повалення режиму, його випустили на волю, а на "інформаційні вкиди" ЦРУшників просто закрили очі.

"Мої обвинувачувачі, по суті, мають ті ж переконання, що і я.

Ненавидять ті ж речі і тих же людей, як я: свідомих ворогів соціалізму, фашистів, ренегатів і зрадників.

Зважаючи на їхню віру в мою провину, я не можу їх звинуватити.

Не можу і не схвалити їхню зневагу.

Це жах", – казав Філд.

Державний переворот в Ірані.

У 1953 році ЦРУ у співпраці із британськими спецслужбами влаштували державний переворот в Ірані.

Опереція отримала назву Ajax.

Все почалося із іранської нафти.

Тоді її фактично контролювала Британія.

Та на горизонті з'явився політик Мохаммед Мосаддик, який виступив за націоналізацію нафти в країні.

З одного боку, це мало би підняти економіку Ірану.

З іншого – погіршити відносини зі США і Британією.

Фактично розірвати їх, вигнавши іноземні нафтові компанії з території Ірану.

У 1951 році почалися масові демонстрації і на тлі вимог мітингувальників старий уряд пішов у відставку, а Мосаддик зайняв пост прем'єра.

Кампанія побудована на націоналізації нафти зробила його героєм в очах простих людей.

Просидіти на посту спокійно йому не дозволили інші опоненти, які, очевидно, мали вигоду від поділу нафти іноземними компаніями.

Мосаддик був важливою персоною, він приносив багато проблем не дуже чесним політикам.

Конфронтація між політичними силами в одній країні шкодила інтересам іншої.

Тож за справу взялися американці з британцями.

Вибір у них був невеликим: якщо б не втрутились вони, цим зайнялось би СРСР.

План був простим: скинути Мосаддика з посади і поставити свою людину.

Новим, зацікавленим в інтересах американців і британців, мав стати іранський генерал і колишній міністр внутрішніх справ Фазлолла Захеді.

Як тільки із кандидатурою визначилися, ЦРУ запустили масштабну інформаційну кампанію проти Мосаддика.

Його звинувачували в корупції, комунізмі та антиісламістських поглядах.

А за такі речі в Ірані, м'яко кажучи, по голові не погладять.

В додачу проплатили мітинги по всій країні.

Все виглядало так, ніби Мосаддик не здатен справитися із кризою, яка спіткала країну.

І тут за сценарієм прийшов генерал Захеді, привів із собою армію, заспокоїв людей, а Мосаддика арештував.

Здогадатися не тяжко – операція вдалася, бо Іран налагодив нафтову і економічну співпрацю із Британією і США.

Якби Іран на той час опинився під впливом СРСР, хто зна, як би все повернулося сьогодні.

Розвідки СРСР та США: співпраця та протистояння.

Хоча, це зовсім не означає, що Москва і Вашингтон у плані спецслужб не співпрацювали між собою.

Обмін інформацією був і буде завжди.

Навіть попри те, що американці не раз намагалися скинути комуністичний режим.

До Холодної Війни розвідки обох країни працювали в одному таборі.

А коли стало зрозуміло, що СРСР мало чим відрізняється від нацистської Німеччини, ЦРУ активно намагалися тримати їх на контролі.

Прикладів дестабілізаційної роботи проти СРСР у практиці спецслужб США вистачає.

Розвідки всього світу завжди контактують.

Але далеко не все відбуваються "під софітами телекамер".

Але що цього є достовірними фактами, що вигадкою, а що – операцією прикриття, боюся, ми дізнаємося не скоро, – зазначив журналіст Олександр Шульман.

Окрема увага приділялася посольствам: установи могли просто кишіти шпигунами.

Якщо говорити про посольство США у Москві, то техпрацівники, водії чи секретарі – це росіяни.

Ну і, відповідно, навпаки.

Спецслужби намагалися вербувати таких людей і робили їх своїми інформаторами.

Дуже цікава історія трапилася у лютому 1945 року в тому ж таки СРСР.

Відбувалося відкриття табору "Артек".

Та найбільше не пощастило американцю.

КГБшники придумали геніальний план: піонери подарували послу величезний герб США, який виготовили із 20 цінних порід дерева.

Цю красу повісили у посольстві.

Але ніхто незнав, що там є цікавий сюрприз – унікальний "жучок".

Витік інформації в американців був аж до 1952 року.

Зупинити його вдалося тільки тоді, коли ЦРУшникам вдалося завербувати офіцера ГРУ Петра Попова.

Він і попередив їх про витік даних.

Таких історій із шпигунами та різноманітними пристроями в історії будь-якої спецслужби безліч.

Спецоперація на Кубі.

У квітні 1961 року американці вирішили почати нову спецоперацію, цього разу на Кубі.

Ціль – Фідель Кастро.

Звалити його режим було задачею не з легких, тому планування операції почалося ще за кілька років до її початку.

За діло взялися специ із ЦРУ.

Хто такий Фідель Кастро? Народився на Кубі в 1926 році.

У 1953 році він очолив повстання проти Фульхенсіо Батісти, який захопив владу в країні в результаті військового перевороту.

Два роки Кастро провів у в'язниці.

Потім продовжив підготовку до революції і в 1959 році прийшов до влади.

Кастро керував країною майже 50 років.

У 2008 році він передав управління Кубою своєму братові Раулю.

Помер на 91 році життя – в останні роки у нього були проблеми зі здоров'ям.

Вони організовували партизанський рух із людей, яких переслідували на Кубі або незадоволених правлінням Кастро.

Кодова назва таких організованих груп – "підрозділ 2506".

Крім партизанських загонів у спецоперації брали участь американські ВВС, бронетехніка і все, що було пов'язане із військовим забезпеченням загонів.

Хоча й у Вашингтоні намагалися максимально приховати свою причетність.

Загалом ситуація мала виглядати так, ніби в країні почалася громадянська війна, а США стали на бік противників Кастро.

Та все кардинально змінилося, ЦРУ не спрогнозувало ходу битви.

Кубинці збили американські літаки, перебили партизанів, деяких взяли у полон, інших у тюрми.

А після того, як все закінчилося, в ООН ще й засудили США за втручання на Кубу.

Тому операцію в затоці Свиней називають однією із найпровальніших в історії Центрального розвідувального управління.

Йшло до того, щоб відвоювали Кубу руками самих кубинців.

На острові мало початися повстання, американці мали надавати транспортну і вогневу підтримку,.

– пояснив Мисан-Мілясевич.

В останній момент, коли в теорії за оцим планом ЦРУ кубинців мали підтримати американці, Кеннеді сказав: "Ні".

Мовляв, ми туди лізти не будемо.

Це їхні внутрішні справи.

Було цікаве формулювання, що авіація США з метою підтримки кілька разів пролетить над позиціями десантників, аби їх підбадьорити.

За три дні десантників розбили – когось перестріляли, а хтось сам втопився.

Найцінніший агент Кремля у США.

В історії американської розвідки був безпрецедентний випадок із людиною на ім'я Олдріч Еймс.

Він – колишній начальник контррозвідувального підрозділу ЦРУ, якого у 1985 році завербували росіяни.

Протягом дев'яти років Еймс передавав Кремлю інформацію про діяльність спецслужб США.

Він розсекретив росіянам дані про 20 американських агентів, яких в результаті зловили і убили.

Його вважають найціннішою знахідкою Росії у шпигунській діяльності.

Для Америки він найяскравіший приклад зради Батьківщині.

За даними американських медіа, Олдріч Еймс за весь час своєї роботи із КГБ отримав від СРСР майже п'ять мільйонів доларів гонорару.

Щоправда, гроші йому не пригодилися.

ФБР викрило та упіймало шпигуна у 1994 році і за зраду батьківщини він відбуває своє пожиттєве у тюрмі Індіани.

Теракт 11 вересня 2001 року.

11 вересня 2001 року – цей день запам'ятався не тільки американцям, а й усьому світові.

Терористичні атаки, які забрали життя майже трьох тисяч людей.

Та чи справді це була "Аль-Каїда"?.

Ходять легенди, що за цим усім можуть стояти агенти ЦРУ.

Одна із версій така: літак, який врізався у торговий центр, не міг би повністю зруйнувати будівлю.

Хіба у тому випадку, коли терористи точно знали креслення конструкції.

Друга версія: нібито американські високопоставлені урядовці знали про заплановану атаку, але не діяли.

Те ж саме стосується і ЦРУ: оскільки це розвідка, то попереджати і запобігати таким нападам – їхній прямий обов'язок.

Унаслідок теракту загинуло 2 996 осіб /Фото / The New York Times.

Та насправді все дуже складно.

Cьогодні відповідальність за напад лежить на терористичному угрупуванні "Аль-Каїда".

Та як полюбляють казати у ЦРУ: "Ми не можемо це підтвердити, але й не можемо заперечувати".

Одразу після терактів США оголосили про так звану "війну проти тероризму".

Поняття, до речі, досить сумнівне.

В дослідників цього питання є сумніви щодо правильності або неправильності дій США.

Роль м'язів у всій цій ситуації відіграє американська армія, а мозку само собою – ЦРУ.

Ліквідація "терориста №1" Осами бен Ладена.

Знайти терориста просто, ліквідувати його – теоретично теж.

А от зуміти розкрутити його на інформацію – це уже робота професіоналів.

Саме завдяки кропіткій роботі і терпінню агентам ЦРУ вдалося визначити місцезнаходження найвідомішого терориста планети Осами бен Ладена.

Проблема у пошуках полягала в тому, що після того, як одного разу ЦРУшники прослідкували телефон бен Ладена, він перестав його використовувати.

Тому агенти вибивали інформацію із затриманих терористів у секретних тюрмах ЦРУ.

Відслідкувати його місцезнаходження вдалося за допомогою супутників.

В Абботтабаді (місто в Пакистані) ЦРУ виявили будівлю, яка у кілька разів була більшою, ніж у довколишніх мешканців.

По периметру розташовувалися п'ятиметрові паркани із колючим дротом.

Звідти майже ніхто не виходив, був відсутнім телефонний зв'язок та інтернет.

Тож припустивши, що там може бути хтось важливий, ЦРУшники організували неподалік штаб-квартиру для спостереження, яке тривало кілька місяців за допомогою безпілотника.

Як тільки з'явилася інформація, що ця будівля – сховище лідера "Аль-Каїди", тодішній президент Барак Обама дав наказ: на завдання відправили 24 спецпризначенця SEAL, які під координацією ЦРУ легко ліквідували терориста.

Операція отримала назву "Спис Нептуна" і стала однією із найобговорюваніших у світі.

Її не можна приписувати виключно спецслужбам.

Пентагон, зокрема, неодноразово допомагав ЦРУ у різних операціях: надавав людей та техніку.

Ці відомства практично не можуть існувати один без одного.

Що відомо про сучасне ЦРУ.

До речі, ЦРУ під час своїх операцій дуже часто використовує дрони.

Вони мінімізують людські втрати і є більш непомітними.

Іранського генерала Сулеймані теж прибрали із дрона.

І не виключено що за цим стояли ЦРУ, адже ракета не зачепила мирних людей.

Хто такий Касем Сулеймані? Командувач спецпідрозділів "Аль-Кудс" іранського Корпусу вартових ісламської революції.

В Ірані він був дуже популярний: про нього знімали фільми, писали пісні, йому присвячують нагороди й спортивні досягнення.

Сулеймані також вважають головним архітектором війни в Сирії.

Начебто саме він переконав Росію втрутитися в цю війну, що змінило розклад сил всередині країни.​.

.

У ніч на 3 січня 2020 року США завдали ракетного удару в Багдаді, яким убили Сулеймані та заступника голови іракського шиїтського ополчення Абу Махді аль-Мухандіса.

У Білому домі цей авіаудар назвали "рішучою оборонною акцією".

Саме Сулеймані був основною ціллю, а наказ про його ліквідацію особисто віддав президент США Дональд Трамп.

Дрони – це, мабуть, єдине, що відомо про потужні технології спецслужб.

Решта поки залишаються у величезному секреті.

З відомого – хіба кількість загиблих агентів.

І то – тільки за 2009 рік.

Тоді їх було 90.

Це ті, хто вшанований на дошці пам'яті.

Бо є й такі, чиї імена нам поки не розкривають.

ЦРУ пережило чимало злетів і падінь.

Наприклад, після ліквідації Варшавського договору, а після нього і розпаду СРСР, образ ворога в очах американців почав зменшуватися.

Росія і без комуністів залишалася злом, але фінансування спецслужб з 1991 по 1997 рік постійно зменшувалося.

Скорочувалися цілі директорати, а увага розвідників спала.

Щоправда, з 1998 року із приходом нового директора деякі відділи почали нарощувати свої потужності.

Як наприклад "Відділ дослідження Росії та Європи" – один із найважливіших в американських спецлужбах.

Він охоплює країни, які можуть бути союзниками або потенційними ворогами для нацбезпеки США.

Саме цей відділ доклав руку до падіння Берлінської стіни, розвалу СРСР і воєн на території Югославії.

А сьогодні він аналізує гонку озброєнь, контролює настрої суспільства у ключових країнах і шукає вигоди від цих країн для США.

Саме тому сьогодні на рахунку ЦРУ вдалих операцій набагато більше, ніж невдалих.

Робота розвідки у сучасному світі дуже непроста.

Але на стіні головного вестибюлю старої будівлі ЦРУ вигравіюваний напис, який характеризує цю роботу: "І пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними".