Коли в Україні почалась війна, Володимир Жемчугов працював у Грузії.
Приїхав додому в місто Хрустальний, що на Луганщині, вже на Великдень у 2014 році .
Він розповів, що у той час у місті було багато окупантів.
Жемчугов вирішив, що прийшов час піднімати друзів на протест, аби вигнати проросійських найманців.
Однак йому не вдалося це зробити.
Моїх товаришів почали знаходити вбитими.
Були одні і ті ж сценарії: зв'язані за спиною руки скотчем і прострелена голова,.
– розповів Герой України Володимир Жемчугов.
Тоді чоловік став партизаном та понад рік проводив спецоперації на окупованих територіях.
У вересні 2015 року, Жемчугов підірвався на розтяжці під Луганським аеропортом.
"Поранений я виповз на дорогу, по якій вночі їхали російські військові і везли снаряди з Ростова на Луганськ.
Вони мене підібрали, відвезли в лікарню у Луганську.
Зрозуміли там, що я маю зв'язки з українською армією і так я потрапив у полон", – пояснив чоловік.
Жемчугову ампутували обидві руки і він майже повністю втратив зір.
У луганській лікарні під охороною він провів 8 місяців, після цього потрапив до в'язниці.
За словами чоловіка, коли стало відомо про обмін, він до кінця не вірив у своє звільнення.
Володимир Жемчугов повірив лише тоді, коли почув рідний голос дружини.
Я сказала: "Йожик, привіт".
Це було кодове наше, я його так називаю.
Тоді він зрозумів, що він вже на волі, вже на нашому боці,.
– розповіла дружина Героя України Олена Жемчугова.
77-річна матір експолоненого також до кінця не вірила у його звільнення.
Син подзвонив їй, як тільки заїхав на контрольовану територію.
"Я на свободі, мама.
Все, я на свободі", – сказав він тоді.
Про війну Жемчугов думає реалістично – допоки Росія не збанкрутує, території Україна не поверне.
Однак додав, що надії втрачати не варто.
"На окупованих територіях в Криму і на Донбасі дуже багато людей, які висловлюють інші думки, ніж бажає Росія.
Вони за це страждають, їх саджають у тюрми, їх катують у Донецьку і Луганську.
Таких людей все більше і більше", – зауважив Герой України.