На Донбасі від початку війни загинули 13 жінок: що про них відомо

Незважаючи на режим припинення вогню, окупанти постійно обстрілюють позиції ООС.

Лише від початку 2020 року на війні вже загинули 18 військових.

Олена Куліш.

Волонтерка народилася 23 березня 1968 року у Луганську.

Українка загинула 10 серпня 2014 року разом зі своїм чоловіком Володимиром Альохіним у той час, коли надавала волонтерську допомогу українським військовим.

Першою з жінок загинула Олена Куліш.

У пари залишилася донька.

Указом №16 від 7 травня 2016 року нагороджена відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Анастасія Горбачова.

Народилася 16 березня 1983 року у Чернівцях, а загинула 6 серпня 2015 року від вогнепального поранення у Маріуполі.

Анастасія Горбачова загинула у 2015 році.

Катерина Носкова.

Старший телефоніст 17-го окремого мотопіхотного батальйону загинула 16 серпня 2015 року під час обстрілу поблизу Горлівки, що на Донеччині.

Катерина Носкова загинула поблизу Горлівки.

У Катерини Носкової залишилися чоловік, син, батьки та старша сестра.

Указом Президента України № 663/2015 від 25 листопада 2015 року "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджена орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Указом № 23 від 9 червня 2017 року нагороджена відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Алла Вовк.

47-річна старший солдат Алла Вовк загинула 18 листопада 2015 року на автошляху Сєвєродонецьк – Новоайдар поблизу села Гречишкине, що на Луганщині.

Аллі Вовк було 47 років.

У жінки залишилась донька та онук.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджена орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Наталія Хоружа.

Санітарний інструктор 54-ї окремої механізованої бригади загинула 2 лютого 2017 року внаслідок прямого влучення у медичний автомобіль у районі населеного пункту Луганське.

Наталія Хоружа загинула 2 лютого 2017 року.

Наталія народилася 9 червня 1972 року у місті Першотравенськ у Дніпропетровській області.

У неї залишилися батьки, сестра, чоловік та донька.

Указом Президента України № 28/2017 від 8 лютого 2017 року "За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджена орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Аліна Сургучова.

22-річна захисниця загинула 13 квітня 2017 року під час виконання бойового завдання у районі міста Бахмут.

Аліні було лише 22 роки.

Військова родом з Донеччини, у неї залишилася мати.

Надія Морозова.

23-річна Надія Морозова загинула під час виконання бойового завдання на Донеччині 26 червня 2017 року.

Надія Морозова.

Надія родом із Одещини.

У неї залишилися батьки та син.

Сабіна Галицька.

21 лютого 2018 року в результаті обстрілу з боку російських окупаційних військ на Донбасі загинула військовий медик Сабіна Галицька.

Дівчині було 23 роки, вона була родом з Житомирщини.

Сабіна Галицька загинула у 2018 році.

У Сабіни Галицької залишилися батьки та брат.

Указом Президента України № 59/2018 від 7 березня 2018 року "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджена орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Олеся Бакланова.

Ввечері 10 жовтня 2018 року під час чергування на бойовому посту в районі шахти Бутівка Донецької області загинула 19-річна військова Олеся Бакланова.

19-річна Олеся Бакланова.

Смертельне поранення дівчина отримала, коли визирнула для огляду бойових позицій з бійниці.

Олеся Бакланова була родом з Луганської області.

У неї залишились батьки та брат.

Указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року "За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджена орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Яна Червона.

Кулеметниця 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас –Україна" загинула 2 квітня 2019 року районі села Новозванівка на Луганщині.

Сталося це після того, як міна бойовиків влучила у бліндаж, в якому перебувала жінка.

Яна Червона поїхала на Донбас одразу після початку війни.

40-річна Яна була родом з Харкова.

Жінка поїхала на фронт одразу після початку війни на Донбасі, проте спершу була волонтеркою.

А в 2016 році почала брати активну участь у бойових діях.

Указом Президента України № 109/2019 від 6 квітня 2019 року "За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові" нагороджена орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Указом № 31 від 4 грудня 2019 р.

нагороджена відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).

Ірина Шевченко.

На Донбасі внаслідок зухвалого обстрілу з протитанкового ракетного комплексу, який здійснили бойовики, загинула бойовий медик, кавалер ордена "За Мужність", сержант Ірина Шевченко.

Сталося це 1 липня 2019 року, коли жінка їхала в авто, аби забрати з поля бою пораненого побратима.

Ірина Шевченко родом з Херсона.

Ірині Шевченко було 48 років.

Жінка – родом із Херсона.

Підписала зі Збройними силами контракт у 2015 році.

Служила Ірина у 36 бригаді морської піхоти на посаді радіотелефоніста-санінструктора, перед цим була санінструктором 1-го десантно-штурмового батальйону.

У жінки залишилася сестра.

Указом Президента України № 578/2016 від 29 грудня 2016 року "За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджена орденом "За мужність" III ступеня.

Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року "За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджена орденом "За мужність" II ступеня (посмертно).

Анастасія Вітовська.

Анастасія Вітовська загинула біля міста Залізного 27 вересня 2019 року від множинних осколкових поранень.

Серед версій розглядають необережне поводження зі зброєю.

Причину смерті Анастасії Вітовської досі з'ясовують.

Дівчина була родом із селища Попасна на Луганщині.

Їй був всього 21 рік.

В Анастасії залишився маленький син.

Ярослава Никоненко.

Внаслідок підступних обстрілів снайперів бойовиків 15 жовтня 2019 року на Донбасі загинула солдатка 101 Окремої бригади охорони Генерального штабу Ярослава Никоненко.

Ярослава Никоненко загинула у 36 років.

Жінці було 36 років, Ярослава родом з Полтавщини.

У загиблої залишилися мати, сестра та донька.

Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року "За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджена орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

До слова батько загиблої військової доброволець Сергій "Сєдой" Никоненко загинув у січні 2015 року під Луганськом.

Посмертно він нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Скільки жінок служать в українській армії?За інформацією Генштабу, у 2019 році в армії перебували 27 074 жінок-військовослужбовців, з них 949 – старші офіцери.

Для порівняння: у 2018 році в армії проходили службу 24 897 жінок, у 2017 році – більш ніж 23 тисячі, а в 2008 році їх було всього 1800.

З вересня 2019 року українські дівчата отримали змогу навчатися у військових ліцеях та закладах вищої освіти.

Сьогодні кількість жінок, які навчаються у військових вишах та навчальних підрозділах, складає 8% від загальної чисельності зарахованих на навчання.