КЖЕ винесла публічний осуд телеканалу ZIK за марафон «Тхне Соросом»

Зважаючи на виявлені порушення, Комісія розцінює дії журналістів та редакції ZIK як зловживання свободою слова та оголошує телеканалу ZIK публічний осуд.

Про це йдеться в рішенні КЖЕ, оприлюдненому 9 березня.

«Детектор медіа» публікує повний текст рішення з детальним описом виявлених КЖЕ порушень.

Рішення Комісії з журналістської етики.

щодо телемарафону «Тхне Соросом» на телеканалі ZIK від 28 лютого 2020 року.

Комісія з журналістської етики проаналізувала ефір телеканалу ZIK, зокрема, проведені 28 лютого ток-шоу «13» о 13:00, ток-шоу «15» о 15:00, ток-шоу «17» о 17:00 і ток-шоу «19» о 19:00, та виявила низку порушень Кодексу етики українського журналіста, що мають свідомий характер та є несумісними з професійною журналістикою.

Щодо порушень статті 6 та статті 9 Кодексу етики українського журналіста.

Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.

Стаття 9 Кодексу також вимагає щоб усі факти, судження та припущення були чітко відокремлені одне від одного та встановлює неприпустимість розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.

Весь телемарафон «Тхне Соросом» на телеканалі ZIK базується виключно на припущеннях та оціночних судженнях, які не ґрунтуються та конкретних та переконливих фактах.

Такі твердження лунають з вуст не лише запрошених експертів, але найчастіше – від самих ведучих, які б мали, навпаки, забезпечувати неупередженість подання інформації.

Особливо багато таких коментарів було зафіксовано під час ток-шоу «13», «15» та «17», де ведучі активно озвучують звинувачення та спрямовують спікерів і дискусію у заздалегідь визначене русло.

Попри те, що предметом обговорення є нібито величезний вплив Сороса на економіку та політику в Україні, жодних фактів, які б підтверджували реальність такого впливу - повідомлень про конкретні факти зловживань на користь Сороса чи його структур за весь кількагодинний «марафон» не наведено.

Як єдину підставу для тверджень про контроль Сороса над українськими політиками та представниками громадськості використовують факт існування в Україні фондів Сороса, які видають гранти українським громадським організаціям.

Твердження журналістів та ведучих телеканалу про «ворожу» діяльність Сороса та пов’язаних з ним та Урядом США фондів в Україні подаються як факти, хоча насправді не підкріплюються достатнім підґрунтям, а інформація подається неповно та без посилання на її джерела.

Так, у ток-шоу «13» о 13:00, уже в першому сюжеті йдеться про те, що Сороса називають «батьком багатьох кольорових революцій у Східній Європі, у результаті яких - десятки поранених та повністю зруйновані економіки».

Це твердження посилюється відповідними кадрами з протестів та революцій.

Проте, таке звинувачення у сюжеті ніяк не обґрунтовується – хто називає Сороса «батьком революцій», чи проводились відповідні розслідування - не зрозуміло.

Більше того, все насильство приписується виключно Соросу.

Тоді як інші причини революцій та жертв, як-то, авторитарні режими, проти яких виступають громадяни, взагалі не згадуються.

Інформація у сюжеті також подається неповно та незбалансовано.

Наприклад, згадується петиція про визнання Джорджа Сороса терористом, але про те, ким була ініційована петиція, як її оцінюють незалежні експерти та яка її подальша доля – не йдеться.

Ведучі під час ток-шоу «13» та «17» також намагаються пов’язати з Соросом революцію Гідності, стверджуючи, що саме Сорос привів Порошенка до влади шляхом революції та «фінансував практично всю його кампанію».

Жодних підтверджень таких слів – немає (попри те, що звіти про фінансування виборчих кампаній є публічними).

Загалом, ведучі у своїх твердженнях та журналісти у підготовлених сюжетах постійно посилаються на чутки, невизначені джерела («кажуть», «називають» тощо) та вдаються до узагальнень, подаючи все, у тому числі власні коментарі, як факти:.

- у частині ефіру ток-шоу «13», присвяченій Кабінету Міністрів України та прокуратурі: «давайте говорити про те, що вплив Сороса протягом майже трьох десятиліть є неймовірним практично по всім напрямкам», «силові структури, які так само створювалися, антикорупційні органи за гроші Сороса, а тут навіть ГПУ не заперечують, що вони витрачають гроші Сороса.

Це де таке взагалі можливо?», «наша влада буквально кишить представниками, ну напевно, Сороса», «найбільш високопоставленим «соросятком» в Уряді охрестили прем’єра Гончарука», «кажуть, що в «Слузі народу» теж є представники соросят», «для компромісу, мабуть, зі США, міністром соціальної політики призначили Юлію Соколовську на додаток, яка раніше представляла інтереси Агентства США з міжнародного розвитку» та ін.

При цьому, як і щодо інших тверджень, жодні докази, які б підтверджували будь-які зв’язки перелічених посадовців із безпосередньо Джорджом Соросом чи його фондами, журналісти чи запрошені експерти не демонструють.

- у ток-шоу «15», як і у інших програмах під час ефіру, ведучі стверджують, що у фракції «Слуга народу» у парламенті 40% - це «ставленики Джорджа Сороса» і це є великою загрозою для України, бо вони нібито лобіюють інтереси американсього багатія (35:07-35:37).

Водночас, жодного разу під час ефіру журналісти не вказують, як та за якими критеріями було визначено таку кількість, хто є джерелом інформації, яким саме інтересам і якими своїми діями Джорджу Соросу сприяють такі політики.

Тобто, не наведено жодних фактичних даних, які б підтверджували наведені припущення.

Єдиним джерелом твердження про вплив Сороса на парламент, яке називають в ефірі, - є народний депутат Олександр Дубінський, якого цитують у кожній програмі телемарафону.

- у ток-шоу «17» у першому ж сюжеті зазначається: «До «соросят» нинішні політики відносять навіть прем’єр-міністра Олексія Гончарука», «соросівські і подібні структури не інвестують в країну, не розвивають виробництво…».

Хто є цими «нинішніми політиками» - не називається.

Далі, звертаючись до народного депутата від опозиційної платформи «За життя» Нестора Шуфрича, ведучий говорить: «Нагадаю, що вплив Сороса та його дотичних, афілійованих до нього компаній маємо ще з середини дев’яностих.

Питання в наступному: з приходом Володимира Зеленського, нової людини в політиці, з новими поглядами можливо, була надія, що ось цей колоніальний вплив, зовнішнє управління…Україна буде його позбавлена.

Чому ми сьогодні маємо вагому частку і вплив в парламенті представників Сороса і в Кабінеті міністрів?».

Інший ведучий додає: «Може найбільший в історії України» (03:45-04:08).

Звертаючись до запрошеного гостя Павла Розенка ведучий також говорить: «Ми дуже багато говоримо від початків, що Сорос і його «Відродження» фонд той сам і інші структури допомагали українцям від початків, зокрема науковцям, студентам…Сьогодні ми бачимо, що така допомога, в лапках, позначається в тому числі у нашому повсякденному житті, на побутових якихось речах…Так не буває, щоб у прикінцевому результаті все ж таки українці, або не українці, громадяни інших країн, де був Сорос, все ж таки зажили хоча би трошки краще?».

Аналогічні узагальнюючі тези про «30-40% представників Сороса» у провладній фракції, «зарахування» до «соросят» прем’єр-міністра України та окремих міністрів, у різних формах дублюються і під час ток-шоу «19».

Наприклад, стверджують, що до «групи впливу відносять міністра культури Володимира Бородянського.

Він раніше очолював медіа-холдинг олігарха Віктора Пінчука.

Останній, як відомо, вже давно працює з Демократичною партією США» (1:03:40-1:03:50).

У ток-шоу «19» серед тверджень ведучих, які подаються як факти, також припущення про вплив Джорджа Сороса на медіа через отримані ними гранти від фондів: «Фонд Джорджа Сороса мільйони «зелених» вкладає в засоби масової інформації.

Все для того, аби медіа висвітлювали діяльність американського багатія під потрібним кутом, звісно, вихваляючи свого спонсора».

2:47:05 – 2:47:20.

Прикладу хоча б однієї такої публікації – не наведено.

Телеканал неодноразово вдається до перекручування фактів.

У ток-шоу «13», з повтором у ток-шоу «17» (40:20 – 41:07) та «19» (1:40:30 – 1:40:50), коментуючи рекламу Офісу Генерального прокурора, яка поширювалась у соціальній мережі facebook, ведучі зазначають, що вона оплачувалась компанією ТОВ «Стратком» (Strat.

Com), що була заснована у 2015 році.

І одразу стверджується: «Виходить, посольство США витрачає великі гроші на піар Руслана Рябошапки.» (42:10 – 42:53).

Такий висновок не має під собою підґрунтя.

По-перше, ведучі допустили неточність та сплутали ТОВ «Стратком» та неурядову організацію Strat.

Com Ukraine.

При цьому, жодних пояснень, яке відношення має зареєстрована в Україні комерційна компанія до посольства США, ведучі не наводять.

По-друге, якщо проаналізувати відповідну бібліотеку реклами facebook, уся оплачена ТОВ «Стратком» реклама Офісу Генпрокурора стосується виключно процедур добору прокурорів і жодних матеріалів рекламного характеру щодо самого прокурора не містить.

Ведучий ток-шоу «19» під час дискусії між гостями щодо розслідування розстрілів на Майдані висловив твердження, що фонд «Відродження» фінансував прокурорів, які розслідували «справи Майдану» (02:05:28).

Про те, що це твердження було спростоване, ведучий не зазначає.

Ток-шоу «15» ведучі розпочинають із повідомлення про те, що Фонд «Відродження» опублікував заяву з приводу марафону, яку одразу опублікував «Детектор медіа».

Ведучі стверджують, що ніяких фактів у заяві немає, лише оціночні судження, а також – не було проведено факт-чекінгу суджень, озвучених телеканалом.

При цьому, жодної цитати ні зі звернення «Відродження», ні з публікації «Детектора Медіа» не наводиться.

Водночас, ведучі говорять про те, що «Детектор медіа» не зареєстрований як ЗМІ та наголошують, що статутний капітал «Детектора медіа» становить нуль гривень.

Той факт, що чинне законодавство взагалі не передбачає обов’язку (процедури) реєстрації новинних сайтів як ЗМІ та не передбачає взагалі формування для ГО статутного капіталу, ігнорується.

Натомість, питання про те, чому «Детектор медіа» не зареєстрований «як справжнє ЗМІ» задається блогеру Анатолію Шарію, який очевидно, не може вважатися належним та незалежним експертом щодо цього питання.

Низка образливих тверджень звучать в адресу очільниці «Детектора медіа» Наталії Лигачової.

Зокрема, блогер Шарій приводить аналогію: «как-будто бы старая работница борделя сидит и смотрит оценивая, знаете, с папиросой во рту, оценивает длину юбок проходящих мимо студенток».

Згодом Шарій повторює метафору про «старую проститутку, которая смотрит за тем, как мимо идут девочки и оценивает хриплым, пропитым голосом, какой длины у них юбки».

Жодних спроб ведучих відреагувати на такі очевидно образливі твердження не було.

Натомість, ведучий сам зневажливо порівнює Наталію Лигачову з коронавірусом (11:25).

А інший ведучий також стверджує, що «Лигачова «лягла» під крило пана Коломойського» та стверджує про її орієнтацію виключно на гроші (07:20-08:07).

Публікація подібних звинувачень, що ґрунтуються виключно на судженнях та коментарях, без висвітлення позиції іншої сторони, безумовно суперечить стандарту неупередженого подання інформації.

Протягом всього марафону ведучі також не вживають жодних заходів для того, щоб перевірити достовірність інформації, про яку говорять запрошені гості.

Так, наприклад, у ток-шоу «13» запрошений експерт, політолог Володимир Кацман говорить про скорочення вантажообігу в Україні на 30 % за останній рік (44:26).

Він звинувачує у цьому саме політиків, пов’язаних з Соросом, які не зацікавлені у розвитку країни, а лише у власному збагаченні.

При цьому, ведучі не ставлять під сумнів таку інформацію, не намагаються дізнатися джерело таких даних.

Хоча за офіційними даними Держстату така інформація суперечить дійсності - вантажообіг транспортних підприємств України за 2019 рік збільшився на 2,1% у порівнянні із 2018 роком.

У ток-шоу «17» запрошений гість Микола Катеринчук стверджував про те, що 13 млрд євро, які були вкладені в Україну Європейським Союзом, були розкрадені і євродепутати відмовились проводити аудит (25:30 – 27:00).

А у ток-шоу «19», народний депутат від партії «Опозиційна платформа «За життя» Василь Німченко наводить низку фактів, наприклад про те, що в середині 90-х рр.

в Україні було 399 іноземних організацій, половину з яких фінансував Сорос (18:59 – 19:07).

Жодних уточнюючих питань з цього приводу ведучі не задають.

У цьому ж ток-шоу «19» запрошений гість Сергій Короткіх озвучує низку фактів та тверджень образливого та маніпулятивного характеру: «Сорос спонсирует здесь принятие закона о наркотиках, тем самым он разрушает уже разум…это воплощение зла…», «Сорос – посланник Сатаны, если он вкладывает деньги – это […] гранты на организации, которые проповедуют деградацию того или инного рода, тоесть свободные браки… [«легалізація маріхуани» - підказує ведуча], и самое главное пропаганда этого с самого детства, с первых класов школы…» та ін.

Ведучі не намагаються ні зупинити гостя, ні поставити уточнення щодо джерел наведеної інформації.

Таким чином, ведучі марафону та редакція телеканалу ZIK не забезпечили право глядачів на отримання повної, достовірної та неупередженої інформації, не перешкодили поширенню очевидно образливих суджень та допустили подання власних коментарів як фактів, що призвело до введення глядачів в оману.

Щодо порушення статті 10 Кодексу етики українського журналіста.

Кодекс етики українського журналіста вимагає, щоб точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, були представлені збалансовано.

Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.

Натомість у ток-шоу «13» телемарафону ZIK не представлено жодної альтернативної думки.

Жодного представника громадськості чи політиків, яких учасники марафону (включно з ведучими) називають «соросятами», до участі не запрошено (чи, принаймні, не повідомлено про їх відмову).

Телеканал взагалі не звертався за коментарями (чи, принаймні, не повідомляє про це) до Фонду «Відродження» чи інших організацій, які згадуються у сюжетах та програмі теле-марафону.

Підбір учасників ток-шоу в рамках марафону також свідчить про бажання виключити альтернативні думки.

Власне, серед гостей телемарафону у ток-шоу «13», «15» та «17» не було подано коментарів жодного представника чинної провладної партії (крім Дубінського, який, власне, просуває меседж про «всюдисущих соросят») чи партії «Голос», яку прямо називають «соросівською».

У ток-шоу «19» були представлені позиції інших представників від партії «Слуга народу».

У дискусії також брали участь представники партії «Опозиційна платформа «За життя» - Андрій Лесик та Василь Німченко.

Жодного представника партії «Голос», яку під час ток-шоу називають «філіалом Сороса», чи «Європейської солідарності», або їх коментарів під час марафону не представлено.

Комісія також звернула увагу, що будь-які найменші спроби поставити під сумнів головний меседж марафону про величезний негативний вплив Сороса (США), міжнародних та іноземних фондів та інституцій на Україну, відразу припиняється або спростовується ведучими.

Так, у ток-шоу «13» о 13:00 політолог Ігор Ретерович говорить про те, що «нинішній владі вигідно робити із Сороса ворога, бо на нього можна списувати прорахунки», на що ведучий відповідає: «Робити ворога? А він не ворог, він – друг?» (21:50-22:35).

При цьому, коли експерт стверджує про перебільшення впливу Сороса на дії політиків, ведучий знову вступає в дискусію, наводячи приклад Нафтогазу і «підтягнення тарифів, яке в першу чергу впливає на населення».

Жодних фактів про те, чому це пов’язується з Соросом, ведучий не наводить, а фактично лише апелює до емоцій глядачів, пов’язаних з комунальними тарифами.

Це практично єдиний випадок, коли під час цього ток-шоу ведучі вступають в дискусію з позицією експерта, тоді як до коментарів інших експертів, які дають негативну оцінку нинішній владі та окремим представникам громадськості, жодні заперечення не висловлюються.

У ток-шоу «17» запрошений гість екс-віце-прем’єр міністр Павло Розенко також стверджує, що створення міфу навколо Сороса є вигідним для нинішньої влади для перекладання відповідальності за провали.

Водночас, ведучі зупиняють експерта та згадують про те, що ініціатива Петра Порошенка, за президентства якого Павло Розенко був членом Уряду, щодо електронного декларування для громадських активістів («грантожерів») викликала засудження багатьох міжнародних партнерів.

Це на думку ведучого, означає, що «казати, що вони ніякого зв’язку взагалі не мають, ну, мені здається, не зовсім правильно» (11:00 - 13:40).

Так само, на зауваження іншого гостя – Миколи Катеринчука – про те, що Помаранчева революція не фінансувалася Соросом, ведучий говорить, що експерт не може про все знати.

Вступаючи далі в дискусію, ведучий вкотре вдається до узагальнення та говорить про нібито приклади інших країн (Болгарія, «країни Африки»), де допомога фондів не призвела до поліпшення ситуації.

Знову ж таки, слова інших експертів, які відповідають заявленому спрямуванню дискусії про «маріонеток Сороса» жодного разу під час ток-шоу не ставляться під сумнів.

Відповідно до стандарту збалансованості, важливо, щоб журналісти (ведучі) були максимально неупередженим та не допускали маніпуляцій експертною думкою.

Натомість, під час телемарафону, ведучі ток-шоу не лише не намагаються збалансувати ефір, а самі активно висловлюють власні негативні оцінки та задають тон усієї дискусії виключно в напрямку дискредитації нинішньої влади та просування ідеї про те, що всі політичні та економічні проблеми в Україні пов’язані із впливом США та, безпосередньо, фондів Сороса.

Це, зокрема, яскраво простежується, серед іншого, і у формулюванні запитань, які ставляться гостям програми.

Подібні питання, вже містять потрібні твердження і не вимагають від спікерів якоїсь змістовної відповіді, а лише легітимації думки, озвученої самим журналістом.

Наприклад, у ток-шоу «17», задаючи питання Олені Бондаренко, ведучі кажуть: «Як можна не помічати діяльність Сороса в Україні, якщо практично його вплив ми помічаємо по всіх наших напрямках важливих?» (29:40-29:45) та «Україна зараз у досить скрутному становищі і молоді люди, навіть якщо вони перспективні, хочуть жити трошечки краще, їх швидко відслідковують та фінансують, і потім, скажемо так, вербують працювати більше на фонд, на якусь організацію, їм дають певні іноземні курси і т.

д….Як ми можемо протистояти у цих складних умовах? Що можна зробити з боку держави, для того, щоб наших людей не вербували?...» (30:07-30:36).

Іншому запрошеному – політологу Олександру Лазарєву ведучий задає питання: «Чому Сорос добирає таких не зовсім фахових кадрів?» (в контексті оцінки Генерального прокурора та членів Кабміну).

Під час ток-шоу «19» ведуча задає питання композитору Володимиру Бистрякову, чи згоден він з «його європейськими колегами-експертами», які називають Сороса «хрещеним батьком чималої кількості революцій по багатьох країнах світу, зокрема і Україна, Грузія і ще, і ще…».

(1:13:30- 1:14:50).

Для усього марафону властивим є також однобоке представлення окремих подій.

Ця історія подається виключно як успішний приклад «захисту державних інтересів».

У ток-шоу «17» колишня народна депутатка від Партії Регіонів Олена Бондаренко згадує та дає позитивну оцінку «драконівським законам» від 16 січня 2014 року, стверджуючи, що вони були покликані протидіяти іноземному впливу ( 31:00 – 31:40).

Альтернативна оцінка чи хоча б коментар від ведучих – відсутні.

Натомість, ведучі часто згадують закони РФ та Угорщини про «іноземних агентів», які подаються як позитивні приклади.

Щодо реакції громадськості на проведення телемарафону «Тхне Соросом», телеканал бере коментар у блогера Анатолія Шарія, який стверджує, що «Детектор медіа» не критикував медіа Петра Порошенка за його президентства, а також дає власний виклад судового розгляду справи за його позовом до «Детектора Медіа».

Жодних коментарів власне «Детектора Медіа» чи, принаймні, цитування публікації організації щодо марафону, журналісти також не надають, лише в ефірі ток-шоу «15» запрошують Наталію Лигачову взяти участь в ток-шоу марафону о 19:00.

Чи отримала таке запрошення пані Лигачова, журналісти не повідомляють.

Участь у ток-шоу «19» очільниця «Детектора медіа» не брала.

Проте ведучі стверджували, що вона дивиться їх ефір та озвучили питання щодо фінансування організації.

Ведучі в ефірі ток-шоу «15» також обговорили публікацію заяви фонду «Відродження» громадською організацією «Інститут масової інформації», не звертаючись за коментарями безпосередньо до організації та не даючи жодних цитат з публікації.

Зважаючи на однобокість представлення інформації в рамках телемарафону, відсутність будь-яких коментарів від осіб та організацій, яких звинувачують у роботі на іноземні держави чи фонди, а також недостатність незалежної експертизи щодо поширюватих тверджень, Комісія вважає, що телеканал ZIK не виконав вимоги щодо збалансованого висвітлення інформації.

Щодо порушення статті 11 Кодексу етики українського журналіста.

Стаття 11 Кодексу етики забороняє здійснювати вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту, а також передбачає, що журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату.

Під час телемарафону телеканал декілька разів вдається до журналістських опитувань, проведення яких викликає сумніви щодо дотримання цього стандарту.

Так, у ток-шоу «13» (31:13-34:03) та в повторі у ток-шоу «19» о 19:00 демонструється опитування жителів села Красне, Обухівського району Київської області про те, «як вони ставляться до Сороса та до «соросят».

У сюжеті наводяться коментарі місцевих жителів.

На початку сюжету журналіст також говорить про те, що не всі опитані знали, хто такий Сорос, і журналісту довелось пояснювати.

Варто зазначити, що у сюжеті не можна почути, як саме формулювалися питання до опитаних та яким чином журналіст «пояснював» місцевим жителям, хто такий Сорос та «соросята».

Лише в одному епізоді чути як журналіст стверджує, що «вони» лобіюють відкриття ринку землі.

У висновку журналіст також зазначає, що у більшості людей Сорос асоціюється із земельним питанням, відкриттям ринку, що зараз асоціюється із «людьми Сороса».

Комісія з журналістської етики наголошує, що питання журналістських опитувань мають бути сформульовані максимально нейтрально та не наштовхувати респондентів на очевидні відповіді.

Відповіді опитаних після «пояснень» журналіста також не можуть сприйматися як об’єктивні, адже думка людини у такій ситуації безпосередньо залежить виключно від інформації, яку їй надасть сам журналіст.

Відсутність розуміння, як саме журналіст спілкувався з місцевими жителями, не дозволяє говорити про будь-яку цінність такого опитування, окрім як можливості його використання для просування конкретної наперед визначеної тези із створенням ілюзії її широкої підтримки.

Власне, одразу після завершення сюжету, ведучий ток-шоу підводить власний підсумок, стверджуючи, що «якщо у людини є пай, їй щось загрожує, вона розуміє, що відбувається, то вона знає хто такий Сорос і що вони хочуть зробити».

Комісія вважає, що подібні журналістські опитування є маніпуляцією та порушенням професійної етики журналіста.

Комісія також звертає увагу на порушення та маніпуляції в іншому опитуванні, що проводилось в рамках цього ж шоу.

Йдеться про опитування перехожих щодо допиту Петра Порошенка в ДБР (49:20-52:20).

Як і в попередньому прикладі реплік з питаннями журналіста також не чути.

При цьому, попри те, що журналіст проводить включення на фоні людей, які прийшли підтримати колишнього президента до стін ДБР, жодного їх коментаря журналіст не наводить.

Є коротке повідомлення однієї із опитаних перехожих про те, що вона йде на мітинг, але чому вона підтримує колишнього Президента журналіст не запитує, хоча іншим опитаним дається достатньо часу пояснити свою позицію щодо розслідування так званої «справи Порошенка».

Журналіст також стверджує, що люди, які прийшли підтримати Порошенка до ДБР, агресивно поводять себе з представниками деяких каналів, підтвердження чого також не демонструється, як і спроб взяти їх коментарі.

Варто зауважити, що ведучий дозволяє собі образливий коментар в сторону прибічників Порошенка, називаючи їх «табором якихось артистів».

Порушення вимог стандарту статті 11 Кодексу були допущені і в цитуванні ведучим даних соціологічних досліджень (47:24): «за деякими соцопитуваннями, які проводились у 2017-18 році, третина українців вважає, що в принципі, допомога і Європи, і США в різних проявах (організаціями, навіть країнами офіційно…) це непогано.

Єдине що – було би краще, якщо б ці гроші якимось чином контролювалися і не розкрадалися в Україні…».

Жодної інформації, яка б дозволяла перевірити, чи справді таке дослідження проводилось та ким, перевірити коректність цитування, дізнатись, якою була вибірка дослідження чи встановити інші дані для того, щоб оцінити їх релевантність та надійність, не наводиться.

Водночас, сама цитата з посиланням на нібито проведене дослідження, підводить глядачів до однозначного висновку, що гроші міжнародних фондів в Україні розкрадаються та не контролюються, хоча жодних підтверджень таким фактам журналісти знову ж таки не наводять.

Іншим прикладом маніпуляції із нібито соціологічними опитуваннями чи дослідженнями, є посилання на те, що Джордж Сорос зайняв друге місце у рейтингу найбільш впливових людей в Україні.

(Ток-шоу «19» - 06:05-06:35).

Жодної інформації про те, хто та яким чином формував такий рейтинг, телеканал не наводить.

Найімовірніше йдеться про рейтинг медіа-холдингу Vesti.

ua, однак ніяких деталей щодо методології опитування у відкритому доступі немає, тому глядачі позбавлені можливості оцінити надійність та об’єктивність такого рейтингу.

Таким чином, телеканал ZIK допустив порушення статті 11 Кодексу етики українського журналіста.

Щодо порушення статті 15 Кодексу етики українського журналіста.

Стаття 15 Кодексу етики забороняє журналістам дискримінувати будь-кого на підставі його статі, мови, раси чи за іншою ознакою.

Журналісти також повинні уникати вживання образливих висловів та ненормативної лексики.

Протягом усього ефіру ведучі та гості програми активно використовують термін «соросята» в означення усіх людей, які нібито мають відношення до Джорджа Сороса та його фондів.

Навіть ширше - фактично будь-яка особа, яка мала відношення до громадських організацій, що отримують гранти від міжнародних донорів, або особи, які отримували стипендії від фондів на навчання за кордоном називаються «соросятами» та подаються як «лобісти інтересів іноземних держав на території України» (ток-шоу «17», 2:02-02:13).

Такі твердження, зокрема, озвучуються в ефірі ток-шоу «13», «15» та «17» народним депутатом Олександром Дубінським, який використовує також термін «соросятник» як загальну збірну назву, яка має ще більш зневажливе забарвлення.

Депутат порівнює таких людей з раковою пухлиною, називає «агентурная сеть» та стверджує, що партія Голос – є «чисто соросятской историей», выросли в «лоббистов иностранных структур на територии Украины и приносят прибыль своими решениями…».

Дубінський також називає народного депутата Святослава Вакарчука «ширмой для соросятника», «вывеска, человек с помощью которого соросятник пролез в украинский парламент».

Таким чином, дискредитуються не лише представники громадського сектора та нові політики, але й власне правосуб'єктність української влади як такої, адже ведучі протягом всього марафону підводять до думки, що всю політику в Україні визначає визначає Сорос (або США) та вимагають від експертів називати, кого варто відносити до «соросят».

Ведучі спільно із запрошеними експертами під час усіх аналізованих ток-шоу формували образ головного ворога, винного в усіх невдачах.

У ток-шоу «17» до так званих «соросят», категорія яких визначається настільки широко, що практично охоплює будь-кого, хто коли-небудь мав будь-яке відношення до міжнародних інституцій чи фондів, застосовуються означення «завербованих», «державних зрадників», осіб, які не є патріотами та «не відчувають зв’язку з цією державою».

У ток-шоу «15» їх звинувачують у «колаборантстві» з метою закрити рот журналістам.

Усе Ток-шоу «19» о 19:00 виходить під темою «Як виявити "соросят"?» і уже у вступному монолозі ведуча так характеризує цю категорію: «ці люди знають, як одночасно отримати зарплату в Кабміні і гранти від фонду Сороса, їх не хвилюють рейтинги та думка виборців, вони за продаж землі і підвищення тарифів.

Вони ладні знищити безкоштовну медицину і не збираються індексувати пенсії і соціальні виплати.

Вони пишаються тим, що їх називають «соросятами».

Єдине, що для них важливо – подяка від Джорджа Сороса».

У ток-шоу «13» один із запрошених експертів - Володимир Кацман – звернув увагу на те, що «підзвітність» таких людей Соросу може бути перебільшена, посилаючись на те, що заради власної вигоди вони можуть іти на будь-які злочини.

Кацман називає їх «ліквідаторами», які заради власної вигоди продають державні підприємства.

У ток-шоу «17» інший експерт говорить, що проекти Сороса це «інкубатор людей, які зараз вживлені у державу» і вони « не фахівці, не спеціалісти, тому що в них немає стратегічного бачення, в них є виключно тактичне виконання – грантова система: дали завдання зібрати інформацію про якусь область, про земельні ресурси…І ось ми маємо, припустимо, такого гарного чолов’ягу, за яким нічого немає.

Це пустишка…» (23:40 – 24:20).

Таким чином, люди, яких відносять до категорії «соросят», зображують як таких, що діють в інтересах Сороса, або ж «зрадниками Сороса», але які діють виключно в своїх злочинних інтересах або є недостатньо розумними («пустишками»).

Фактично в ефірі телеканалу ZIK під час телемарафону було створено майданчик та всіляко заохочувалася ведучими стигматизація, навішування «ярликів» на цілу групу людей з метою їх знецінення, дискредитації та приниження.

Глядачам нав’язується меседж про «всюдисущість соросят», що позбавляють Україну правосуб’єктності, віддаючи зовнішньому впливу.

Теза про те, що «соросята» - всюди, покликана ще більше демонізувати цю групу та посилити звинувачення «в усіх бідах».

Подібне навішування «ярликів» не є сумісним з етичною журналістикою та може мати наслідком зростання ворожості у суспільстві та «полювання на відьом».

Щодо порушення статті 19 Кодексу етики українського журналіста.

Стаття 19 Кодексу передбачає, що свідоме порушення норм журналістської етики є абсолютно несумісним з професійною журналістикою.

Комісія вважає, що всі перелічені вище порушення мали свідомий характер, а метою телемарафону на телеканалі ZIK була дискредитація не лише особи Джорджа Сороса, але і міжнародних грантових організацій, представників українського громадянського суспільства та інститутів влади.

Про це свідчить, зокрема той факт, що персоні Джорджа Сороса, який не займає жодних посад в органах публічної влади в Україні та не веде безпосередньо жодної діяльності на території України присвячено майже цілий день ефірного часу.

При цьому назва телемарафону - «Тхне Соросом» - має очевидно образливе та негативне забарвлення.

Від самого початку задається напрямок усіх обговорень під ключовим повідомленням про «агентів Сороса», які нібито захоплюють Україну та винні в падінні економіки.

Метою телемарафону не було розібратись чи довести наявність справжнього впливу, заснованих Соросом організацій на політичну ситуацію в країні.

Від самого початку це подається як факт, хоча жодного реального зв’язку між Соросом та діяльністю політиків, як і бодай одного прикладу отримання Соросом вигоди від діяльності організацій, що отримували іноземне фінансування, не продемонстровано за всі шість годин ефіру, проаналізованих Комісією.

В основі марафону – думки обраних телеканалом експертів та опозиційних політиків.

Жодних журналістських розслідувань, офіційних запитів, незалежної аналітики чи звітів щодо обсягів та форм іноземного фінансування в Україні, збитків від діяльності чиновників, яких пов’язують із Соросом, інформації про його «прибутки» чи будь-яких інших перевірених фактів, які б дозволили об’єктивно оцінити наявність будь-яких впливів на прийняття рішень, телеканал не демонструє.

Телеканал ZIK під час телемарафону «Тхне Соросом» використовує класичні прийоми пропаганди: через широке застосування узагальнень та припущень, багаторазове повторення ведучими питань з вимогами називати «агентів Сороса», відбувається конструювання реальності, за якої, навіть без наведення достатніх прикладів та доказів, припущення про іноземне управління Україною подається як дійсність і будь-який сумнів в цій тезі одразу ж припиняється ведучими.

Для цього, журналісти також свідомо апелюють до найбільш резонансної теми - ринку землі.

Попри те, що жодних підтверджень намірів Сороса будь-яким чином інвестувати у купівлю-продаж землі в Україні, ні гості, ні ведучі не наводять, саме його особу використовують, проводячи опитування серед українців, об’єктивність якого Комісія аналізувала вище.

Таким чином, конструюється ілюзія підтримки твердження про те, що «маріонетки Сороса» продають Україну нібито від мешканців навіть найменших міст та сіл.

Враховуючи однобокість подання інформації протягом усього марафону та численні порушення ключових стандартів об’єктивності, достовірності, повноти, збалансованості та недискримінації, Комісія вважає, що має місце умисне недотримання вимог професійної етики.

Міжнародний фонд «Відродження» закликав українських медіаекспертів, журналістів, юристів, зокрема – членів Незалежної медійної ради, Комісії з журналістської ектики, Медіаруху та інших фахових спільнот – уважно подивитися та дати оцінку телемарафону на телеканалі ZIK «Тхне Соросом».

2 березня низка медійних організацій закликали Національну раду з питань телебачення і радіомовлення та правоохоронні органи дати оцінку діям телеканалу ZIK та його посадовим особам з підготовки та поширення телемарафону «Тхне Соросом».

2 березня Незалежна медійна рада вирішила надати оцінку марафону «Тхне Соросом».

Три інформаційні телеканали – News.

One, «112 Україна» і ZIK – належать Тарасу Козаку і входять до медіахолдингу «Новини», який очолює телепродюсер Олексій Семенов.

Він скуповував ці канали поступово, з жовтня 2018-го по червень 2019 року.

Тарас Козак – близький соратник українського політика, одного з лідерів партії «Опозиційна платформа – За життя» і кума Володимира Путіна Віктора Медведчука, їхні брати – бізнес-партнери.