Нафтовий ринок в нокдауні: хто найбільше програє від цінових воєн

9 березня 2020 року увійде в історію як найбільший обвал цін на "чорне золото" з часів вторгнення Іраку в Кувейт і американських атак на війська Саддама Хусейна.

Підкріплене негативним впливом коронавірусу зниження вартості нафти на 30% стало справжнім ударом для всіх країн-експортерів вуглеводнів у світі.

У порівнянні з піковими цінами у 146$ у 2014 році, 37$ у 2020 році не тільки зменшують можливість держав-експортерів енергоносіїв впливати на міжнародну політику, а й суттєво змінюють баланс сил у світовій економічній системі.

Старі образи та нові проблеми.

Сама динаміка цін на нафту у 2020 році виглядає для сектору не найкращим чином.

Відсутність реальної метеорологічної зими та економічний ефект коронавірусу, який призвів, зокрема, до зменшення попиту з боку підприємств Китаю – основного імпортера вуглеводнів, спричинили "просідання" цін з 65 до 54 доларів за барель.

Доцільним виходом з цієї ситуації на ринку могла бути спільна позиція країн ОПЕК+ (членів Організації країн-експортерів нафти та Російської Федерації), спрямована на зниження видобутку нафти для підвищення цін.

Утім, як відомо, Москва відмовилася йти на поступки членам ОПЕК та у першу чергу Саудівській Аравії, наслідний принц якої особисто проводив перемовини з російським президентом.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ.

На зустрічі ОПЕК+ Саудівська Аравія запропонувала скоротити видобуток на 1,5 млн бар на добу, 500 тис бар з яких припадало б на РФ.

Однак Росія відмовилась від угоди.

Домовитися не вдалося навіть про продовження чинної угоди про скорочення видобутку на 2,1 млн бар до рівня кінця 2016 року, коли ОПЕК і РФ вирішили підтримати ціни на нафту.

Таким чином, з 1 квітня учасники ОПЕК+ вільні від зобов'язань і можуть підвищувати видобуток нафти на власний розсуд.

Формальна причина позиції Кремля полягала у тому, що шляхом зменшення видобутку ОПЕК+ розчищає можливості для заміщення долі країн ОПЕК+ "магнату сланцевого газу" Сполученим Штатам.

Стратегію "Роснєфті" Ігоря Сєчіна або того ж самого "Газпрому" Олексія Міллєра, який не завжди діє за економічною логікою, слід сприймати як продовження зовнішньої політики Російської Федерації на міжнародній арені.

Попри потребу в підтримці цін на рівні близько 45$ за барель для покриття Росією витрат на видобуток нафти та близько 65$ – для повільного економічного розвитку, Москва вибирає "стратегію блефу", апелюючи до майбутнього негативного впливу на сланцевий сектор США.

Американські нафтовики продавали мільйони барелів у той час, коли російські компанії стримували видобування за домовленістю ОПЕК+.

"Подивимося, як буде почуватися американське видобування сланцевої нафти за цих умов", – заявив напередодні речник "Роснєфті" Михайло Леонтьєв.

США вигідні високі ціни на нафту, які трималися завдяки скороченню видобутку в ОПЕК+ протягом останніх років.

Завдяки цьому Штати перегнали Саудівську Аравію і Росію, яка стала третьою за обсягом видобування нафти у світі.

Проте це ризикована гра для Кремля.

Провал цін на нафту і занепокоєння щодо наслідків коронавірусу для цілої низки галузей зашкодять економіці Росії в ближчому майбутньому, і немає ніяких гарантій, що це зможе вибити з гри американських сланцевиків.

Виробництво сланцевої нафти легко запустити заново чи згорнути і виробники США зможуть легко піти з ринку без разючої шкоди для американської економіки.

Початок світової кризи? Що означає обвал ринків акцій, валюти і нафти.

У той час як внесок нафтодобування у ВВП США оцінюють десь в 10%, роль вуглеводнів на ріст ВВП Російської Федерації, держави основним джерелом експорту якої виступає нафта та газ, важко переоцінити.

Натомість, російські чиновники запевняють, що економіка країни від цього не постраждає.

У російський бюджет, за словами міністра фінансів РФ Антона Сілуанова, закладено базову вартість нафти в 42$ за барель, а накопичених резервів достатньо, щоб пережити будь-які коливання.

"При ціні на нафту навіть близько 30$ за барель ми протягом чотирьох років спокійно профінансуємо наші витрати", – запевняє Сілуанов.

Разом з тим, коли відбувається падіння обмінного курсу, ціна імпортованих товарів зростає, і це призводить до втрати реальних статків у доларовому еквіваленті.

Проте Кремль не сильно турбують реальні статки росіян.

Девальвація російського рубля небезпечна також для всіх торговельних партнерів Москви і країн СНД.

Першим фінансове лихо відчув Казахстан.

Його гроші – тенге – за один день знецінилися на чверть.

Нафтова війна: всіх проти всіх.

Чого хочуть основні учасники нафтового ринку?.

Росія хоче захопити ринкову частку американських видобувників сланцевої нафти.

США прагнуть розширити свої продажі у Європі та Латинській Америці.

Саудівська Аравія хоче позбутися російських нафтовиків на великому індійському ринку і отримати більше контролю на Близькому Сході.

Відсутність зобов’язань гравців ОПЕК+, спричинена рішенням Кремля, де-факто відкрила "скриньку Пандори" на нафтовому ринку.

Протягом усього другого кварталу 2020 можна буде спостерігати сплеск пропозиції і відсутність необхідного попиту на нафту.

Так, разом з прогнозованим збільшенням видобутку в США, Канаді, Бразилії та Норвегії "шокова терапія" країн ОПЕК+ може збільшити світовий видобуток нафти у 2020 на 6 млн барелів на добу.

Ослаблена впливом коронавірусу світова економіка неспроможна споживати стільки нафти, скільки буде доступно на ринку у 2020 році.

За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства, світове добове споживання нафти у 2020 році буде нижчим ніж у 2019 році.

За таких умов, невигідна для всіх країн-експортерів ціна у 30-35$ буде триматись у другому кварталі.

Це ще позитивний сценарій: за прогнозами аналітиків Goldman Sachs, вже найближчим часом через цінові війни вартість нафти може впасти до 20$ за барель.

Ще один важливий факт: зниження цін на нафту негативно впливає на енергоефективність галузі та конкуренцію виробників.

Так, головними інвесторами у відновлювальні джерела енергії є основні держави-експортери та енергетичні корпорації – парадоксально, але низькі ціни на нафту у тому числі унеможливлюють належний розвиток відновлювальних джерел енергії.

Як це вплине на Україну.

Як країна-імпортер енергоносіїв Україна може виграти від зменшення цін: менша вартість нафти у середньостроковій перспективі означатиме меншу ціну на нафтопродукти на вітчизняних АЗС.

Антимонопольний комітет уже попередив учасників ринку, щоб ті не вдавались до маніпуляцій.

Відомство запевнило, що буде прискіпливо вивчати динаміку цін на ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами.

Проте в інтегрованій економічній системі "нафтові шоки" негативно впливають на глобальні тенденції, спричиняючи хаос та падіння фінансових індикаторів, що своєю чергою також погіршує загальний стан вітчизняної економіки.

Разом з нафтою, зазвичай, валяться ринки важливих для України експортних позицій – металургійної та аграрної продукції.

Хоча теза про сильний взаємозв’язок між цінами на нафту та на агропродукцією, ядро українського експорту, є маніпулятивною.

Нафтопродукти дійсно використовуються для заправлення пальним сільськогосподарських машин чи для транспортування продукції до кінцевого споживача, але зменшення витрат на нафтопродукти, що й спричиняє зниження самої ціни, незначно впливає на загальний прибуток.