День Явдохи: в цей день в давнину святкували Новий рік

14 березня українці відзначають день Євдокії, або, як називають його у народі, Явдохи.

Це ім’я означало буквально «життєславна» і асоціювалося з покровительством земної природи і пробудженням життєвої сили землі.

Про це повідомляє НАРОДНА ПРАВДА.

У молоді роки Євдокія вела порочне життя, але згодом відмовилася від хибного шляху, прийнявши християнство.

Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудотворення.

Під час гонінь на християнство вона тяжко постраждала.

Першого березня 152 р.

святій Євдокії відтяли голову.

У народному побуті «Явдохи» – не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня («Явдохи» за ст.

Відтак аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.

Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю.

Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення.

Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків».

У цей день наші предки зустрічали весну, виходячи до схід сонця на горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її.

Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися.

Люди вірили – як умитися на Явдоху молоком, будеш з лиця білим і гарним.

А ще кропили водою стіни – щоб ті дихали.

Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлися.

В центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу.

А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.

По погоді дня судили про весну, літо і навіть робили прогнози нам весь рік, звертаючи увагу на вітер, спостерігаючи за поведінкою птахів, тварин і комах.

Наприклад, якщо прокинувся бабак, вийшов з нори і почав свистіти – все, значить, холод більше не повернеться.

Побачивши пролітаючу ластівку, в неї кидали жменю землі, сказавши: “На тобі, ластівко, на гніздо”.

Вдень на Євдокію з лісу приносили сучки і протоплювали піч, щоб весна була теплою.

З цієї дати жінки всерйоз бралися за ткацтво, займаючись цим до настання посівних робіт.

Наткані полотна намагалися відбілити в березневій воді, якій приписували особливі якості.

Перше весняне свято завжди відзначали урочисто і весело.

Також завтра, 14 березня, відзначається перша Батьківська субота Великого посту 2020.