Нові протоколи Мінської групи: державна зрада чи закономірність

Чому Україна вдається до таких кроків та у який бік насправді рухаються перемовини по Донбасу? Про це – далі у статті.

Навіщо тристоронній групі дорадчий орган?.

Офіційно дорадчий орган потрібен задля внесення пропозицій щодо реалізації Мінських домовленостей, зокрема для проведення виборів на окупованих територіях.

До складу ради мають увійти: 10 представників від України та 10 – з окупованих територій, а також по одному представнику від ОБСЄ, Росії, Німеччини та Франції.

Рішення органу мають рекомендаційний характер.

Усі проекти та рішення вважаються підтриманими, якщо за них віддали голоси 3/4 всіх членів ради.

Перша частина протоколу про створення консультативної ради / Фото “Дзеркало тижня”.

З’явилось питання: чи не є це визнанням бойовиків та початком прямих переговорів з "ЛНР" та "ДНР"? Як відомо, президент Росії Володимир Путін вже давно нав’язує Україні позицію прямих переговорів, щоб війна на Донбасі сприймалась суто як внутрішній конфлікт.

У "Слузі народу" заспокоїли, що це необхідно задля того, що вести переговори не з бойовиками, а з жителями окупованих територій та переселенцями.

Про потребу такого діалогу згадував і Володимир Зеленський під час саміту в Нормандії.

Та й у самому протоколі написано, що орган створено згідно з домовленостями Нормандської четвірки.

Зі слів заступниці голови партії Євгенії Кравчук, влада давно хотіла скасувати монополію керівників маріонеткових республік у Мінському процесі як представників ОРДЛО.

Вона наголосила, що Україна має вести переговори напряму з делегатами, які представлятимуть інтереси жителів окупований територій.

Проте, у протоколі вказано, що критерії для відбору делегатів кожна сторона обирає самостійно.

Виходить, що згідно з документом, у невизнаних республіках як представників можуть відібрати кого завгодно.

З боку ж України нібито планують відправити також жителів Донбасу, але переселенців.

Друга частина протоколу про створення консультативної ради / Фото "Дзеркало тижня".

Приходимо до того, що прийняті рішення консультативної ради напряму залежатимуть від того, яких делегатів відправить кожна сторона.

Яку лінію будуть тримати делегати від “республік” приблизно зрозуміло.

Увага суспільства має бути прикута до того, хто представлятиме Україну на цій Раді та за яким критерієм буде здійснено відбір.

Чи є це початком прямих переговорів?.

Глава Офісу Президента Андрій Єрмак переконує, що ні.

З його слів, Україна надалі вестиме переговори з Росією, не визнаючи "Л/ДНР" – "мова йшла не про представників керівництва окупованих територій, а про представників територій ОРДЛО".

Також Єрмак закликав порівняти підписи на документах і зазначив, що ніяких змін у статусі переговорів не відбулось.

Журналісти запитали главу ОП, за яким критерієм будуть відбирати делегатів з боку ОРДЛО.

Глава ОП ухилився від відповіді та заявив, що механізм ще доопрацьовується.

Втім, у документі написано, що критерії відбору обирає кожна сторона самостійно.

Тому, достеменно невідомо, з ким українські делегати матимуть справу в переговорах з представниками територій ОРДЛО.

Дипломатичне визнання країни – це складний юридичний процес.

Де-факто навіть Росія не визнає територію ОРДЛО окремою державою.

Та й сам консультативний орган має лише дорадчу функцію та не має великої юридичної сили.

Питання викликає не фактичний вплив самого органу, а зміна правил гри, яка може відбутись у випадку створення консультативної ради.

Початок легітимізації переговорів з представниками ОРДЛО, нехай навіть у дорадчому органі, можна трактувати як поступове зміщення червоних ліній.

Зараз Тристороння контактна група складається з делегацій України, Росії та ОБСЄ.

Так звані "республіки" мають лише двох повноважних представників – Владислава Дейнегу та Наталію Ніконорову.

Вони мають статус спостерігачів.

Засідання тристоронньої контактної групи / Фото 112 каналу.

Фактично, в рамках Мінського формату Україна веде переговори з Росією як з агресором.

Росії це невигідно.

Мета Путіна – зняти з себе відповідальність як з агресора та спонукати Україну до прямих переговорів з бойовиками.

Так РФ зможе переконати, що війна на Донбасі – це внутрішній конфлікт.

Подібний сценарій вже бачили у Молдові та Грузії.

Риторика "внутрішнього конфлікту" просувається Путіним вже давно.

Навіть нещодавній візит делегації партії "Опозиційна платформа" до Путіна створює враження, що ніякого конфлікту Росії та України немає – є внутрішній конфлікт, який влада нібито не хоче вирішувати.

Таким чином Росія поступово відсторонюється від конфлікту та перекладає відповідальність за війну на Україну, вважає голова комунікаційної команди "Центру Спільних Дій" Антон Максименко.

У майбутньому Україну чекатиме ціла серія суперечок в міжнародних судових інстанціях із Росією і з постраждалими від війни людьми щодо відповідальності за завдану шкоду.

Суть суперечок буде зводитися до того, який саме характер має воєнний конфлікт: чи це агресивна війна Росії проти України, чи внутрішній конфлікт в самій Україні.

В першому випадку відповідальність лежатиме на агресорі, у другому – на нашій державі.

– сказав Максименко у коментарі 24 каналу.

З його слів, на судових процесах кожен документ, де фігуруватиме підпис представника української сторони разом з підписами так званих "представників ОРДЛО" буде доказом того, що сама Україна визнає факт внутрішнього конфлікту.

"Консультативна рада – це є формат прямих переговорів України з сепаратистами де Росія поруч із Францією, Німеччиною та ОБСЄ виступають лише посередниками.

Тепер Росія не учасник конфлікту, а миротворець", – сказав 24 каналу експерт Олександр Хмелевський.

ОБСЄ здійснює постійний контроль за ситуацією на Донбасі / Фото informator.

Усе це відбувається з мовчазної згоди країн Європи.

Бажаний сценарій Путіна поступово приймають Франція та Німеччина.

Консультативну Раду створюватимуть за рекомендацій цих двох країн, а робота органу може бути пов’язана з Нормандським форматом.

Варто зазначити, що офіційно орган ще не почав працювати.

Консультативна рада може розпочати роботу 25 березня.

У чому логіка дій влади?.

На саміті Нормандської четвірки Зеленський твердо заявляв, що прямих переговорів з бойовиками не буде.

Глава Офісу Президента Єрмак закріпив цю позицію і по-своєму обгрунтував створення консультативної ради.

Якщо влада дійсно має такі добрі наміри відстоювати державні інтереси на переговорах, то в чому логіка цих дій? Відповідь частково криється у словах Єрмака на брифінгу Данілова.

Ми взяли на себе зобов’язання узгодити декілька питань, а насамперед Конституційну реформу у частині децентралізації, і питання, що стосуються місцевих виборів з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей України у рамках Тристоронньої контактної групи, – сказав Єрмак.

Курс на мир у розумінні влади передбачає виконання Мінського протоколу, який підписали у 2014 році ще за Порошенка.

Угоди сприймають як зобов’язання України та єдиний шлях до врегулювання ситуації.

Мінські угоди передбачають повне припинення вогню, обмін полоненими, амністію бойовиків, автономний статус Донбасу та проведення місцевих виборів в ОРДЛО.

Наразі дуже гостро стоїть питання щодо останнього пункту.

Україна вимагає спочатку отримати контроль над кордоном, а потім – проведення виборів.

Росія ж вимагає спочатку вибори, а потім кордон.

Мінські угоди були підписані Україною під тиском невдач на фронті.

Ці протоколи фактично приймали для того, щоб їх не виконувати, вважає політичний експерт Гліб Парфьонов.

Ті умови, які є у Мінському протоколі – заздалегідь невиконувані.

Звісно, ми брали на себе певні зобов’язання, однак жодна сторона не могла виконати свою частину умов.

Це – мертвонароджена угода.

Їх завдання було – зберегти статус-кво на фронті та не допустити повномаштабні бойові дії і заморозити конфлікт.

Ця влада просто не розуміє значення цих домовленостей, – сказав Парфьонов 24 каналу.

За влади Порошенка мирний процес стояв на місці, бо ніхто не думав виконувати умову невигідного Мінського протоколу.

Наслідки відповідні – загострення на фронті та чисельні смерті військових та мирних людей.

Тепер українська влада виявила готовність піти на виконання цих домовленостей.

Однак, порушення з боку сепаратистів не припинилися.

Щодня з фронту приходять зведення про смерті та поранення український військових, а також застосування забороненого озброєння.

Не допомагає навіть розведення військ – бойовики продовжують наступ та чинять цим неабиякий тиск на владу.

Лише за 10 днів березня Україна мала 10 убитих захисників.

За таких умов цікаво дізнатись мотивацію влади до такої неухильної вірності Мінським угодам.

Крок за кроком Зеленський наближається до проведення виборів на Донбасі та децентралізації попри відверте небажання бойовиків миритися.

Можливо, саме цими діями влада демонструє виконання однієї з головних передвиборчих обіцянок – досягти миру будь-якою ціною.

От тільки якою буде ціна такого миру – питання відкрите.

"Ці дії продиктовані некритичним ставленням влади до реінтеграції Донбасу, бажання отримати її у якості свого надпроекту за будь-яких умов.

План Єрмака-Козака в повній мірі незрозумілий, бо є цілковито кулуарним.

Тобто ми можемо лише бачити якісь кроки, без бачення кінцевої точки.

В якому статусі буде Донбас на виході – цього ніхто не оголошує.

У РФ досі існує її чітка позиція: спершу вибори потім кордон.

У нас - дуже дивна, яка весь час розмивається.

На жаль, наша влада підійшла до дипломатичного питання вкрай непрофесійно", – сказав 24 каналу глава центру політичний студій “Доктрина” Ярослав Божко.