Британець, який переміг коронавірус, описав кожен день хвороби і симптоми

Викладач з Великобританії, 25-річний Коннор Рід, який працював у школі Уханя в Китаї, розповів, як заразився коронавірусом і що довелося пройти на шляху до одужання.

Він описав 72 дні зі свого життя, які стали справжнім випробуванням.

Рід став першим британцем, який підхопив вірус.

Loading...

Про це повідомляє НАРОДНА ПРАВДА з посиланням на матеріали Daily Mail.

День 1 – понеділок, 25 листопада: у мене застуда.

Я чхаю, і мої очі трохи мутні.

Я приїхав у цю країну, щоб викладати англійську мову як іноземну, але тепер я менеджер школи в Ухані, місті в центральному Китаї, де я жив останні сім місяців.

Моя застуда не повинна бути дуже заразною, тому я не соромлюся йти на роботу.

Ще не було нічого в новинах про віруси і у мене немає причин для занепокоєння.

День 2: У мене болить горло.

Згадуючи, як робила моя мама в дитинстві, додаю в кухоль з гарячою водою мед.

День 3: Я не курю і майже ніколи не п’ю.

Але для мене важливо швидко подолати застуду, щоб я міг залишатися здоровим на роботі.

Виключно в лікувальних цілях я додав трохи віскі в свій медовий напій.

День 4: Я спав як дитина минулої ночі.

Китайський віскі, очевидно, є ліками від усіх відомих хвороб.

У мене є ще одна порція.

День 5: Я поправився.

Це була звичайна застуда.

День 7: Я погарячкував.

Відчуваю себе жахливо.

Це вже не просто застуда.

У мене все болить, голова болить, очі горять, горло стиснулося.

Застуда дійшла до моїх грудей, і у мене уривчастий кашель.

День 8: Сьогодні я не піду на роботу.

Я попередив, що, ймовірно, не буду виходити весь тиждень.

Болять навіть кістки.

Важко уявити, що я скоро одужаю.

Навіть встати з ліжка боляче.

Я спираюся на подушки, дивлюся телевізор і намагаюся не кашляти занадто сильно, тому що це боляче.

День 9: Навіть кошеня, яке мешкає в моїй квартирі, здається, почуває себе погано.

Воно не схоже на себе і відмовляється їсти.

Я його не звинувачую – у мене теж немає апетиту.

День 10: В мене температура.

Я випив чверть пляшки віскі і все одно не відчуваю себе досить здоровим, щоб кудись йти.

Не думаю, що грог чомусь мені допомагає.

День 11: Раптом мені стало краще, принаймні фізично.

Грип відступив.

Але мій бідний котик помер.

Не знаю, чи було у нього те саме, що і у мене, і можуть взагалі кішки заразитися людським грипом.

Відчуваю себе нещасним.

День 12: У мене трапився рецидив.

Коли я вже подумав, що одужую, хвороба накрила мене з новою силою.

Мені важко дихати.

Простий підйом з ліжка і похід в туалет закінчуються тим, що я задихаюся і падаю без сил.

Я потію, у мене жар, запаморочення, сильний озноб.

Працює телевізор, але я майже його не чую.

Це кошмар.

До полудня я відчув, що задихаюся.

Так я не хворів ніколи в житті.

Я хапаю повітря ротом, а коли видихаю, мої легені видають звук такий, ніби стискають паперовий пакет.

Щось не так.

Мені треба до лікаря.

Але якщо я сам подзвоню в службу швидкої допомоги, мені доведеться оплачувати виклик.

І це коштує цілий стан.

Я хворий, але не думаю, що вмираю, – або?.

Звичайно, я можу пережити поїздку на таксі.

Я вирішив поїхати в університетську лікарню Чжуннань, оскільки там навчається багато іноземних лікарів.

Це не дуже раціонально, але в моєму гарячковому стані я хочу звернутися саме до британського лікаря.

Поїздка займає хвилин двадцять.

У лікарні діагностують пневмонію.

Ось чому мої легені видають цей звук.

Мені потрібно пройти обстеження, яке триватиме шість годин.

День 13: Повернувся додому пізно ввечері.

Доктор виписав антибіотики для лікування пневмонії, але я не хочу їх приймати – боюся, що тіло виробить резистентність до ліків і, в разі якщо я дійсно серйозно захворію, вони не спрацюють.

Віддаю перевагу боротися з хворобою народними методами.

Благо, тепер я знаю, що це пневмонія.

Мені всього 25 років, і у мене міцне здоров’я.

Кажу собі, що приводів для занепокоєння немає.

У мене є мазь для розтирання.

Кладу трохи в окріп і дихаю паром, накрившись рушником.

Віддаю перевагу “старій школі”.

Але антибіотики я залишив – на той випадок, якщо вони мені дійсно знадобляться.

День 14: Кип’ячу воду.

Додаю мазь.

Накриваюся рушником.

Дихаю годину.

Повторюю знову.

День 15: Всі дні злилися воєдино.

День 16: Дзвоню мамі в Австралію.

Не було сенсу дзвонити їй раніше – вона стривожилася і спробувала прилетіти до мене.

Але у неї не вийшло – гостьову візу в Китай оформляють цілу вічність.

Радий чути її голос, але все, що можу, – це прохрипіти в телефон: “Мамо, мені так погано”.

День 17: Мені трохи краще, але я поки не хочу сподіватися.

Я вже через це проходив.

День 18: З легких більше не доноситься звук зламаних гілок.

День 19: Я відчуваю себе досить добре, щоб вийти на вулицю і купити ще трохи мазі.

Ніс вже відчуває запах їжі, яку готують сусіди.

І у мене вперше за два тижні з’явився апетит.

День 22: Хотів сьогодні вийти на роботу, але не вийшло.

Пневмонія пройшла, але все болить так, ніби мене переїхав каток.

В носі всі горить, а барабанні перетинки ось-ось вибухнуть.

Знаю, що так не можна, але я масажую слуховий прохід ватяними паличками, щоб якось впоратися з болем.

День 24: Алілуя! Думаю, мені краще.

Хто знав, що грип може бути таким жахливим?.

День 30: Прийшло повідомлення від друга, яке змусило мене поспішити в магазин.

Китайські власті стурбовані новим коронавірусом, швидко захоплюючим місто.

Ходять чутки про введення комендантської години та обмеження на пересування.

Я знаю, що це значить – всі в паніці кидаються в магазини.

Потрібно запастися найнеобхіднішим до того, як все розкуплять.

День 37: Чутки підтвердилися.

Всім наказано залишатися вдома.

З того, що я чув: вірус схожий на різновид грипу, який може викликати пневмонію.

Ну це звучить знайомо.

День 52: Прийшло повідомлення з лікарні.

Мені повідомили, що я був заражений уханьским коронавірусом.

Вважаю, мені має бути приємно, що я не можу його знову “зловити” – тепер у мене імунітет.

Але я все одно повинен носити маску, як і всі інші, коли виходжу з дому, інакше мене можуть заарештувати.

Китайська влада дуже ретельно намагаються стримати поширення вірусу.

День 67: Вже весь світ знає про коронавирус.

Я розповів про це своїм друзям в Facebook, і якимсь чином ця розмова потрапила у ЗМІ.

Зі мною зв’язалися з місцевої газети мого рідного міста в Північному Уельсі.

Можливо, я підчепив вірус на рибному ринку.

Це відмінне місце, де можна купити недорогу їжу, – частина Уханя, яку звичайні китайці відвідують щодня.

Я теж регулярно роблю тут покупки.

Бачив істеричні новини (особливо в пресі США) про те, що на рибному ринку продають м’ясо летючих мишей і навіть коал.

Особисто я такого ніколи не бачив.

Саме дивне, що я там бачив, – це цілі тушки свині і ягняти разом з головою.

День 72 – вівторок, 4 лютого: Здається, газети вважають жахливим те, що я намагався вилікувати себе гарячим грогом.

Намагаюся пояснити, що я поняття не мав про те, що хворий, але вони не хочуть цього чути.

Заголовок в New York Post говорить: “Вчитель з Великобританії стверджує, що він переміг коронавірус за допомогою гарячого віскі і меду”.

Хотів би я, щоб все було так просто”.

Раніше НАРОДНА ПРАВДА ” повідомляла:.

Грип та коронавірус COVID-19: медики звернули увагу на загальні симптоми.

Тестів немає: на окупованому Донбасі сотні людей мають симптоми вірусної інфекції.