Вилікуваний українець розповів, як захворів на коронавірус

10:57, 23 березня 2020.

Країна.

104.

Чернівчанин захворів після своєї подорожі з дружиною до Італії.

Чоловік одужав від коронавірусу / фото УНІАН.

Олександр з Чернівців став першим українцем, в якого підтвердили коронавірус.

Але він також і став першим, хто одужав від COVID-19.

Зараз він разом з дружиною перебуває в самоізоляції: через тиждень чоловік має здати ще один аналіз.

Тільки тоді можна буде говорити, що він повністю одужав.

Де він заразився та як проходило лікування - Олександр розповів ВВС News Україна.

Чернівчанин захворів після своєї подорожі з дружиною до Італії.

21 лютого подружжя полетіло з румунської Сучави до Бергамо.

Звідти поїхали до Комо та Мілану.

"Те, що насувається біда, ми зрозуміли десь за два дні.

Тоді, 23 лютого, в одному містечку (не пам'ятаю точно назву) захворіли 16 осіб.

Люди почали панікувати.

Всі ЗМІ підхопили цей матеріал і почали розповсюджувати", - розповідає Олександр.

Чоловік розповів, що найбільше його вразив аеропорт у Сучаві: "Після прильоту нас очікував вже попереджений персонал.

Вони знали, що з небезпечної зони прилітають.

Та, тим не менше, там не було все готово.

Люди просто заходять в цей термінал.

Не знаю, чи хтось там був - така площа, розміром десь 200 м2.

І ми, всі пасажири літака, - а це понад 100 людей - десь 20 хвилин один біля одного чекали, доки підготують прилади для вимірювання температури і бланки для заповнення.

Потім, коли мене питали, де я міг заразитися, перша думка була - аеропорт.

Тому що там, дійсно, було небезпечно".

Подружжю перевірили температуру, все було в межах норми.

Далі вони сіли у своє авто, припарковане біля аеропорту, і вирушили до кордону.

Там ще раз двічі перевірили температуру, знову - норма.

Олександр з дружиною вирішили кілька днів побути вдома, не йти на роботу.

"І, в принципі, це рішення залишитись вдома було вірне.

Тому що вже 28 лютого в мене почала підійматись температура.

Спершу відчув слабкість.

Поміряв температуру - 37,1.

В обід - 37,4.

Слабкість залишалася.

Я подумав, що це акліматизація.

Під вечір ситуація погіршилася - температура піднялася до 37,9.

Спробував випити парацетамол.

Вже прийшло розуміння, що якась небезпека є", - розповів чоловік.

29 лютого, коли температура ще зросла, Олександр подзвонив сімейному лікарю, попередив, що був у Італії.

"Що далі робити? Телефонуємо "103".

Через пів години вже була машина швидкої.

Всі - в захисному одязі.

Мене госпіталізували.

Помістили в інфекційне відділення.

Взяли мазки на аналізи", - додав він.

3-го березня чоловік дізнався, що в нього - коронавірус.

А ще той день запам'ятався Олександру переживаннями через дружину, яку лікарі залишили вдома.

Медики відмовилися, оскільки у жінки не було симптомів захворювання, проте пообіцяли взяти аналіз.

Коли приїхали - під будинком, де залишилася дружина, вже протестували сусіди.

Через протести жінку шпиталізували без симптомів.

"Якщо 29 лютого, коли мене госпіталізували, то в мене була просто температура і першіння в горлі, то коли в мене вже був результат мого тесту - 3 березні - в мене вже тоді була пневмонія.

І мій стан погіршився", - каже Олександр й додає, що спав у дуже холодному боксі.

Але, визнає чоловік, поступово умови його перебування в лікарні покращилися: "Треба було кричати, треба було говорити, треба було постійно пресувати - і ці питання поступово вирішувалися.

Люди з розумінням підходили, за що я дуже вдячний.

Але, насправді, із самого початку там нічого не було готово для прийому".

Але харчування було більш-менш: "Скажімо так, гастрономічну насолоду ви там не отримаєте, але не будете голодні.

Один раз на день мені мої рідні приносили їжу домашню.

Одним словом, з харчуванням було нормально".

"Загалом, в інфекційному відділенні я провів повних 20 днів.

З них два тижні, дійсно, в стані хвороби.

Тобто, медикаментозне лікування повноцінне: системи, уколи, антибіотики.

А останній тиждень, коли організм почав боротися, тоді ставало легше.

Тоді вже просто чекав на виписку", - поділився Олександр.

"70% всіх медикаментів ми купували за власні кошти.

Ситуація покращилася десь за тиждень мого перебування.

Поступово ліками забезпечувала клініка.

До кінця ми просто купували якісь дрібниці… Знаєте, я безмежно вдячним лікарям і всьому медперсоналу.

За їхню роботу і турботу.

За те, що вони робили щодня.

Ми вже з ними здружилися.

І коли мене виписували, я бачив сльози радості на їхніх очах.

Бо, попри все, вони гідно виконували свою роботу.

Я вдячний, що вони поставили мене на ноги", - каже чоловік.

Олександр зізнається, що найбільше мріяв про душ, можливості помитися у лікарні не було: "Це, дійсно, і психологічна, і фізіологічна проблема.

Я просив і максимум, що мені могли організувати, - це відро гарячої води і тазик.

Трішки можна помитися, але все одно ви не помиєтеся так, як треба.

Та я розумів, що цю проблему не вирішити по-іншому в таких умовах".

"Я не розумію, де і за яких обставин я міг заразитися.

В мене є просто здогадки".

Олександр переглядав відео протесту, який сусіди влаштували під його будинком, коли зрозуміли, де він мешкає, тепер він знову зустрічає цих людей: "Зараз, коли мене виписали і я потрапив додому… Чесно скажу, я зустрів лише одну сусідку (Коли чоловік приїхав з лікарні.

- Ред.), яка щиро вибачилась.

Хоча на відео я її навіть не бачив.

Мені було приємно.

Та не переді мною треба вибачатися.

Все-таки основний удар отримала дружина.

Дуже неприємно було спостерігати, як її виводять… Просто як якогось злодія.

Просто неприємно.

Так, щоб хтось до нас зайшов, - такого не було.

Можливо, люди побоюються.

Думають, що ми можемо небезпеку складати для них….

Хто нас дійсно підтримує - це родичі і друзі… Бути першим - завжди страшно.

Але я радий, що вже все позаду".