/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F80ce0ecb0881008bfdc43263646fc4a0.jpg)
Померла Інна Макарова: біографія акторки
Народилася майбутня акторка 28 липня 1926 року в Тайзі, а дитинство її пройшло у Новосибірську.
З 5-річного віку Інна ставила вдома домашні сценки, а коли пішла в школу, записалася у драматичний гурток.
Після школи вона вступила до державного інституту кінематографії.
В останні роки навчання Макарова стала виходити на театральну сцену, зіграла Кармен в однойменній п'єсі Проспера Меріме.
Ця робота виявилася для неї знаковою, відкривши шлях у велике кіно.
У 1948 році у виставі "Кармен" Інну Макарову побачив письменник Олександр Фадєєв і попросив режисера Сергія Герасимова звернути на неї особливу увагу.
Тож згодом режисер довірив їй відповідальну роль Люби Шевцової у фільмі "Молода гвардія".
Інна Макарова у фільмі "Молода гвардія".
Після тріумфу у фільмі, акторка отримувала величезну кількість пропозицій від різних режисерів.
Велику популярність їй принесла картина "Висота", де вона зіграла яскраву дівчину Катю Петрашень, яка проходить складний шлях від вульгарності до природної жіночності.
У кіно актриса з'являлася до початку 90-х років, а потім пішла в концертну діяльність.
1986 рік приніс актрисі останню головну роль.
Вона зіграла роль Єлизавети Олексіївни Арсеньєвої, бабусі Лермонтова, в біографічному фільмі про поета "Лермонтов".
Інна Макарова.
У 2007 році акторка знялася ще у декількох фільмах і після цього у її кар’єрі знову розпочалася довготривала пауза.
Появилася на екранах акторка аж у 2015 році, і не дивлячись на свій поважний вік, продовжувала грати в театрі.
Особисте життя.
Першим чоловіком Інни Макарової був відомий актор і режисер Сергій Бондарчук.
Однак після народження їхньої єдиної доньки Наталі у 1950 році, через численні зради Сергія, подружжя вирішило розлучитися.
Інна Макарова з чоловіком та донькою.
Другим чоловіком актриси був академік медицини Михайло Перельман.
Дітей від цього шлюбу в акторки не було.
1948 – "Молода гвардія".
1952 – "Повернення Василя Бортникова".
1955 – "Справа Румянцева".
1957 – "Висота".
1958 – "Наш кореспондент".
1961 – "Дівчата".
1964 – "Палата".
1966 – "Жінки".
1968 – "Урок літератури".
1982 – "Пічники".
1982 – "Жива веселка".
1987 – "Позика на шлюб".
1990 – "Сороковий день".
2006 – "Пушкін.
Остання дуель".