Foreign Policy: пандемія коронавірусу зробить світ біднішим і менш вільним

Як і падіння Берлінської стіни чи крах Lehman Brothers, пандемія коронавірусу стала для світу руйнівною подією, наслідки якої сьогодні навіть важко уявити.

Напевне можна сказати лише одне: підірвавши темп життя, похитнувши ринки й викривши компетенцію урядів чи її відсутність, хвороба стане причиною постійних змін у розташуванні політичних й економічних сил.

Але все це стане очевидним тільки згодом, - пише Foreign Policy.

Видання зібрало думки експертів про те, яким стане світ після пандемії COVID-19.

На думку професора міжнародних відносин Гарвардського університету Стівена Волта, світ стане менш відкритим, біднішим і не таким вільним.

Пандемія зміцнить державу і посилить націоналізм.

Уряди всіх видів ухвалять надзвичайні заходи, щоб впоратися з кризою.

І багато з них не захочуть відмовлятися від нової влади, коли все закінчиться.

COVID-19, на думку експерта, також пришвидшить зсув сил й впливу із Заходу на Схід.

Південна Корея й Сінгапур найкраще відреагували на пандемію.

А Китай зробив висновки зі своїх ранніх помилок і дав більш рішучу відповідь.

Реакція ж Європи і США на пандемію була повільною й необдуманою у порівнянні, що ще більше нашкодило аурі західного "бренду".

Не зміниться фундаментальна конфліктна природа світової політики.

В минулому всі епідемії включно з Іспанським грипом 1918-1919 років не зупиняли ворожнечу між великими силами.

З них не починалася нова ера глобальної співпраці.

І COVID-19 не стане виключенням.

Світ побачить ще більший відхід від гіперглобалізації, оскільки громадяни будуть вимагати від національних урядів, щоб вони захистили їх.

А держави й компанії почнуть шукати спосіб скоротити свої уразливості в майбутньому.

"Коротше кажучи, COVID-19 створить світ, який буде менш відкритим, менш заможним і менш вільним.

Все не обов'язково має бути так.

Але комбінація зі смертельного вірусу, неадекватоного планування й некомпетентного лідерства поставила людство на новий і тривожний шлях", - вважає Волт.

Директор Chatham House Роберт Ніблетт теж вважає, що глобалізації у знайомому всім вигляді настане кінець.

Пандемія коронавірусу може стати останньою каплею для економічної глобалізації.

Зростання військової й економічної сили Китаю вже змусила обидві партії в США добиватися від'єднання Пекіна від американської інтелектуальної й технологічної власності, а також намагатися змусити союзників зробити те ж саме.

Збільшення громадського й політичного тиску з вимогою скоротити вуглецеві викиди в атмосферу вже поставило під питання надійність ланцюгів поставок багатьох компаній.

Тепер COVID-19 змушує уряди, компанії й суспільства посилювати свої можливості, щоб можна було впоратися з тривалими періодами економічної самоізоляції.

Здається маловірогідним в такому контексті, що світ повернеться до ідеї взаємовигідної глобалізації, яка стала визначальною на початку 21 століття.

А без стимулу, націленого на захист спільних здобутків від глобальної економічної інтеграції, архітектура глобального економічного управління, збудована в 20-му столітті, швидко атрофується.

Політичним лідерам буде потрібна неймовірна самодисципліна, щоб зберегти міжнародну співпрацю й не скотитися до геополітичних змагань.

"Довівши своїм громадянам свою здатність розібратися з COVID-19, лідери зможуть отримати певний політичний капітал.

Але тим, хто зазнає провалу, буде важко чинити опір спокусі перекласти вину на когось іншого", - вважає Ніблетт.

Демократіям доведеться вийти з зони комфорту, - вважає професор політології й міжнародних відносин Прінстонського університету Джон Ікенберрі.

В короткостроковій перспективі криза дасть силу всім можливим таборам у великих стратегічних дебатах на Заході.

Націоналісти й антиглобалісти, "яструби" у політиці щодо Китаю й навіть ліберальні інтернаціоналісти побачать нові докази правильності саме їхніх поглядів.

Зважаючи на економічну шкоду й соціальний крах, який розгортається, важко побачити щось інше окрім посилення руху в бік націоналізму, ворожості великих сил, стратегічної розв'язки і всього такого іншого.

"Так само, як в 1930-х і 1940-х роках, може з'явитися повільний розвиток протитечії, певний вид впевненого інтернаціоналізму, подібного до того, який Франклін Рузвельт і кілька інших державних лідерів почали окреслювати до і підчас Другої світової війни.

Крах світової економіки в 1930-х показав, наскільки були пов'язані між собою тогочасні суспільства і наскільки вони були чутливими до того, що Рузельт називав "зараженням"", - вважає експерт.

США були під меншою загрозою з боку інших великих сил, ніж від внутрішніх сил.

Рузвельт й інші інтернаціоналісти просували післявоєнний порядок, який відбудує відкриту систему з новими формами захисту й інструментами управління взаємною залежністю.

США не могли просто заховатися в своїх кордонах.

Але робота в післявоєнному порядку вимагала участі в побудові глобальної інфраструктури й багатосторонньої співпраці.

"Тож США й інші західні демократії можуть пройти через той самий набір реакцій, спричинений відчуттям уразливості.

Реакція може спочатку бути націоналістичною, але в довгостроковій перспективі демократії вийдуть зі своєї зони комфорту й знайдуть новий тип прагматичного й захищеного інтернаціоналізму", - вважає Ікеннбері.

У свою чергу, старший науковий співробітник Ради закордонних справ Шенон К.

О'Нейл зауважила, що COVID-19 підриває фундаментальні догми глобального виробництва.

Компанії тепер переосмислять й скоротять багатокрокові міжнародні ланцюги поставок, які домінують у виробництві сьогодні.

Глобальні ланцюги поставок вже переживали удар як в економічному вимірі через підвищення вартості китайських працівників, торговельну війну Дональда Трампа, успіхи роботів, автоматизації й 3D-друку, так і в політичному через реальні й прогнозовані втрати робочих місць особливо в розвинених економіках.

COVID-19 зламав багато з цих зв'язків.

Закриття заводів в заражених районах лишило виробників інвесторів й товарів, так само як і лікарні, супермаркети, аптеки й крамниці роздрібної торгівлі.

Інша сторона медалі пандемії в тому, що багато компаній захочуть більше знати про те, звідки вони отримують поставки.

Вони будуть обирати ефективність замість перенасичення.

Уряди будуть також втручатися, змушуючи стратегічну промисловість будувати внутрішні запасні ланцюги й резерви.