Викрадачі Різдва і таємниці Задзеркалля: ТОП дитячих творів – і автори, які змінили світ назавжди

Льюїс Керрол і його "божевільне чаювання".

Його справжнє ім’я – Чарльз Доджсон.

А його життя назавжди змінила маленька дівчинка – Аліса Ліддел.

Її, доньку декана коледжу Крайст–Черч при Оксфордському університеті, і вважають прототипом Аліси з Країни Див.

У 1850–х роках Доджсон став близьким другом сім’ї Лідделів і багато часу проводив із їхніми дітьми.

1862 року під час прогулянки на човні 10-річна Аліса попросила його скласти якусь історію для неї та її сестер.

Доджсон, який і раніше вигадував для них казки, розповів дітям історію про пригоди маленької дівчинки у Підземній Країні, куди вона потрапила через нору Білого Кролика.

Головна героїня дуже нагадувала Алісу Ліддел, а другорядні персонажі – її сестер Лорін та Едіт.

І саме Аліса наполягла, щоби Доджсон записав цю історію.

Першу версію книжки під назвою "Пригоди Аліси під землею" він подарував самій Алісі.

Вперше під псевдонімом Льюїс Керрол "Аліса в Країні Див" була опублікована 1865 року.

Через 6 років видано книжку "Аліса в Задзеркаллі".

Професор математики створив твір, подібних якому світ не знав.

Пародії, абсурдизми, гра слів, сатиричні натяки, філософські алюзії – усе це у дитячому казковому романі про Алісу в Країні Див, яку вже друге століття аналізують літературознавці, лінгвісти, математики, психологи.

"Аліса в Країні Див" змінила уявлення про жанр фентезі.

Алюзії на "Алісу" можна зустріти не лише в літературі, але й кінематографі, як–от Божевільний Капелюшник у коміксах про "Бетмена" чи згадки про чарівні кольорові пілюлі в "Матриці".

Ганс Андерсен списав "Гидке каченя"..

із себе самого?.

Він народився на данському острові Фюн у родині шевця та прачки.

Але з дитинства був переконаний, що його батько королівського роду, а будучи дорослим, писав, що нібито грався з принцем Фредеріком, майбутнім королем Данії.

З дитинства він був замкнутий, нервовий і хворобливий, проте це компенсувалося любов’ю батьків.

Батько, попри бідність, був начитаним і прищепив любов до книжок і синові.

Згодом Ганс переїде до Копенгагена, спробує себе в драматургії і в жанрі дорожніх нотаток.

Але справжню славу мрійникові з багатою фантазією принесуть саме казки, – перші вийдуть у збірці "Казки, що були розказані дітям".

Загалом за життя він напише їх понад 150.

Побачивши худу незграбну постать казкаря, діти бігтимуть вітатися з ним.

Він багато мандруватиме й залишить детальні дорожні замальовки.

Андерсен сам усособлюватиме те Гидке Каченя, з якого виріс до найвідомішого у світі казкаря, з чиїми історіями батьки в усьому світі вкладають дітей спати.

А його Русалонька стане символом Данії.

Згодом саме його ім’ям назвуть одну з найпрестижніших літературних премій.

Премію Ганса Крістіана Андерсена називають "Малою Нобелівською премією" і вручають за видатний внесок у розвиток дитячої літератури найкращим письменникам і художникам–ілюстраторам дитячої книги у день народження казкаря – 2 квітня, раз на два роки.

Лауреатами премії свого часу стали казкарі Астрід Ліндґрен, Туве Янссон, Джанні Родарі.

Тореадор Всеволод Нестайко.

Твори Нестайка були популярні ще в радянські часи, коли видавати щось якісне без певного ідеологічного нав’язування було складно.

Батько, Зіновій Нестайко, під час Першої світової війни бувсічовим стрільцем в австрійській армії.

Воював в лавах УГА, потрапляв у польський табір полонених.

1930 або 1933 р.

заарештований радянською владою, загинув у концтаборі.

Мама Нестайка викладала російську мову та літературу.

По смерті батька у 30–ті роки переїжджає з сином до Києва, де під час нацистської окупації організовує маленьку підпільну школу.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки та мріяли стати капітанами далекого плавання.

Та через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном.

Нестайко закінчив середню школу зі срібною медаллю.

Через обставини терору та війни не вчився у 5 та 9 класах.

Курс 9 класу пройшов самостійно за два місяці.

Закінчив Київський національний університет ім.

Перше оповідання написав у 8 років.

У ньому йшлося про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці.

"Коли я став по–справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один – стати дитячим письменником.

Так я й зробив.

І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше”, – скаже він згодом.

За його повістями та оповіданнями поставлено фільми "Одиниця з обманом", "Чудеса в Гарбузянах", короткометражна стрічка "Тореадори з Васюківки".

Після проголошення Незалежності України Нестайко разом із поетом Іваном Малковичем публікують нову редакцію "Тореадорів з Васюківки".

Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві.

З’явилися й нові епізоди.

Мав відзнаку "Золотий письменник України".

А фільми, зняті за мотивами творів Нестайка, отримали міжнародні нагороди: Гран–прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) – за фільм "Тореадори з Васюківки"; головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандрії (Австралія, 1969) – за фільм "Тореадори з Васюківки".

1979 року трилогію "Тореадори з Васюківки" внесено до Особливого почесного списку Г.

Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Алан Мілн, "батько" Вінні Пуха.

Він прокинувся знаменитим 1926 року, коли на вітринах лондонських книгарень з’явився його "Вінні Пух".

Тим не менш, Мілн не мріяв про славу дитячого письменника.

Тоді його вже знали як відомого драматурга і фейлетоніста.

Але саме історія, яку він вигадав для свого сина Крістофера Робіна, назавжди визначила його долю як письменника.

Він ще встигне зненавидіти своїх плюшевих героїв – ведмедика Пуха, Паця, віслючка Іа–Іа, Тигру, Кенгу – як і Крістофер Робін зненавидіти казку, яку його батько зробив надбанням усіх дітей у світі.

Кажуть, сім'я Мілнів не була ідеальною.

Дружина Алана, Дафна, не приховувала, що вийшла за чоловіка через гроші.

Вони хотіли дівчинку Розмарі, але народився хлопчик, якого назвали Крістофер Робін.ґ.

На перший день народження Біллі Муна (як його називали батьки) Алан подарував синові плюшевого ведмедика.

Цей ведмедик, а також справжня ведмедиця Вінні з лондонського зоопарку надихнули Мілна на створення книжок, де головним героєм є наївний ведмедик Вінні Пух та його лісові друзі.

Відтоді йому так і не вдалося зажити слави письменника, який пише твори і для дорослих.

"Вінні Пух" займає 7-му сходинку у рейтингу "200 найкращих книг за версією BBC", а ведмедик Вінні – один із найупізнаваніших героїв дитячих творів.

Крім того, щорічно тисячі дітей приходять до Нью–Йоркської публічної бібліотеки подивитися на іграшки Крістофера Робіна.

Доктор Сьюз, який "украв Різдво".

Теодор Сьюз Гейзел, більш відомий як Доктор Сьюз, – один із найбільш продаваних дитячих письменників в англомовних країнах.

1984 року він отримав спеціальну Пулітцерівську премію за "півстолітній внесок в освіту і розвиток американських дітей та їхніх батьків".

З книжками Доктора Сьюза діти вчаться читати.

Його персонажі – Ґрінч, Кіт у Капелюсі, Лоракс – стали культовими в англомовних країнах та популярні у всьому світі.

Публікувати його першої книжки відмовлялися десятки редакцій, аж поки його твір не взяли у Random House.

Якось у 1950–х роках Доктору Сьюзу запропонували написати книжку для 6–7–річних дітей, які вже вміють читати.

Для цього у видавництві йому запропонували для тексту 250 найуживаніших слів, з яких Доктору Сьюзу вистачило 220.

Так він написав книжку "Кіт у Капелюсі" – вона мала шалений успіх, що автору довелося продовжити серію про величезного кота у капелюсі, який прийшов до Ніка й Саллі, які залишилися самі вдома.

Однак найбільш відомий серед українських читачів герой – зелений злодій Ґрінч, викрадач Різдва.

Віршовану книжку "Як Ґрінч украв Різдво!" 2007 року внесли до списку "100 найкращих книг для дітей", а 2012–го – до списку 100 найкращих ілюстрованих книг усіх часів за версією School Library Journal.

Астрід Ліндґрен, "мама" Карлсона і Пеппі Довгапанчохи.

Її твори перекладають чи не найбільше – у світі продано понад 165 млн її книжок понад 60 мовами.

Ліндґрен подарувала читачам милого чоловічка з пропелером на спині та любов’ю до їжі; руду шалену дівчинку з кісками, доньку капітана, яка живе разом з мавпочкою паном Нільсоном і конем; дівчину–розбійницю Роню й капризну бешкетну Лотту.

Її добрі й смішні герої близькі читачам різних культур, адже простими словами нагадують дорослим, що й ті колись були дітьми, а до дітей промовляють їхніми ж радощами й переживаннями.

Вона народилася в родині фермерів і росла в атмосфері любові, близькості до природи.

У 18 років Астрід завагітніла від одруженого редактора місцевої газети "Wimmerby Tidningen", де працювала журналісткою.

Ця подія та її переїзд до Стокгольма, як згадувала письменниця, були найпереломнішими у її житті.

Після сина Ларса у вже одруженої Астрід народилася донька Карін.

Саме для неї Ліндґрен вигадала історію про чудернацькі пригоди дівчинки на ім'я Пеппі Довгапанчоха, щоб розважити доньку, яка в дитинстві часто хворіла.

Ім’я героїні вигадала сама Карін.

Відтоді рудоволосу Пеппі знають в кожному домі.

Роальд Дал і його "шоколадна фабрика".

Він народився у вельському містечку Лландаффі, у родині емігрантів з Норвегії.

Служив у Королівських повітряних силах Великої Британії, ставши асом (збив більше 5 ворожих літаків), а згодом – одним із найбільш продаваних письменників та найвідоміших дитячих авторів XX ст.

Він здобув Всесвітню премію фентезі, British Book Awards, а також, за версією журналу Time, потрапив на 16–ту сходинку у списку "50 видатних британських письменників з 1945 року".

Дал рано втратив батька.

Згодом його перевели до пансіонату для хлопчиків Святого Петра.

У біографії письменника знайдеться місце і роботі на шоколадній фабриці, що стане основою для написання одного з найвідоміших його творів – "Чарлі і шоколадна фабрика".

1943 року вийшла його перша дитяча книжка "Ґремліни" – про маленьких злісних істот, запозичених з фольклору Королівської авіації.

Після війни він присвятив себе творчості і швидко здобув світове визнання.

Його твори для дітей відомі специфічним чорним гумором, похмурою і водночас комічно–гротескною атмосферою.

Разом з дитячими книжками він працював над моторошними оповіданнями для дорослих.

Також Дал пробував писати сценарії до фільмів.

Однак саме твори для дітей принесли йому визнання.

Кожна нова книжка лише гучніше заявляла про нього у світі.

Попри гротескність й часом химерність його сюжетів, маленькі герої книжок Роальда Дала протистоять тиранії й жорстокості дорослого світу.