Для продовження блокування російських соцмереж необхідно змінити законодавство – заява правозахисників

Про це повідомляє пресслужба ГО «Лабораторія цифрової безпеки».

У заяві йдеться, що для продовження блокування сайтів та російських соціальних мереж в Україні необхідно змінити існуючий санкційний механізм, щоб він відповідав міжнародним стандартам у сфері прав людини та Конституції України.

Правозахисники пояснили, що підтримують прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів РФ.

Проте юристи Коаліції «За вільний Інтернет» стверджують, що відповідно до міжнародних стандартів, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися лише за правової можливості запобігти зловживанням владою, зокрема – жорсткого контролю таких заборон і ефективного судового нагляду.

Обидва елементи відсутні в чинному порядку застосування санкцій.

«Детектор медіа» публікує повний текст заяви:.

Громадські організації закликають Президента України та РНБО забезпечити законність та прозорість при застосуванні санкцій до Інтернет-ресурсів.

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів в дію рішення РНБО «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Відповідно до нього Інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки веб-сайтів, зокрема, до російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» на три роки, тобто до 15 травня 2020 року.

Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 веб-ресурсів.

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБО пропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж «Одноклассники» та «ВКонтакте» ще на 3 роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

Розділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (веб-сайтів та соціальних мереж) у відповідність з міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017 та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках, експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували[1] на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:.

санкція «заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів, в т.

субдоменів» як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом «Про санкції», а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади);.

відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків веб-сайтів для блокування, застосування такого положення Закону України «Про санкції» як «інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом» порушує принцип «правової визначеності»: жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій.

Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля;.

застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб-резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції», відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Останнє має бути встановлено у судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності;.

відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою.

Обидва елементи відсутні у чинному порядку застосування санкцій;.

стаття 3 Закону «Про санкції» передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.

Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії.

Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

Коаліція «За вільний Інтернет» та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних веб-сайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності, суперечить міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:.

ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань;.

забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії;.

зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу.

Заяву підтримали організації-учасники Коаліції За вільний Інтернет – Платформа прав людини, Лабораторія цифрової безпеки, Центр прав людини Zmina, Кримська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Представництво Freedom House в Україні, а також Європейська медіа платформа, The Influencer Platform, Інститут розвитку регіональної преси, Асоціація УМДПЛ, Заборона Медіа, Точка опори UA та інші.

ru, «Яндекса», соцмереж «ВКонтакте» та «Одноклассники».

Крім того, це суттєво розширено коло російських телерадіокомпаній, IT-компаній і виробників програмного забезпечення, які потрапили під обмеження.

17 травня після офіційної публікації указ набув чинності.

Свою стурбованість щодо блокування інтернет-ресурсів в Україні висловили представники Ради Європи, представництва ЄС, а з критикою цього указу виступили представники «Репортерів без кордонів», Human Rights Watch, Freedom House.

Водночас у НАТО сказали, що блокування сайтів – це питання безпеки, а не свободи слова.

Згодом Європейський союз визнав, що у питанні блокування російських інтернет-ресурсів захист нацбезпеки є прерогативою українського уряду.

10 квітня 2020 року Служба безпеки України запропонувала продовжити санкції щодо російських соціальних ще на три роки.

Відповідні пропозиції голова СБУ Іван Баканов вніс до Ради національної безпеки і оборони України.