Великдень серця. Цьогорічні особливості Воскресіння Господнього: небесні знаки і любов

17 квітня, 2020, 11:14.

Тетяна Зінченко.

Нинішнього, карантинного, Великодня наша основна місія - проявити любов до ближнього.

Що радять духівники, як святкуватимуть Воскресіння українські родини і що особливого принесе це свято кожному, - у великодньому дайждесті Еспресо-TV.

19 квітня, на цьогорічне Воскресіння Господнє, з небес, як і сотні років перед цим, падатимуть небесні квіти.

Так передавали нам наші пращури: коли сходить сонце на Воскресіння, воно по всьому небу розкидає сонячні квіти.

Це означатиме, що ми дочекалися Великодня.

І Сам Спаситель знову приходить до кожного, щоб засвідчити головне: життя перемагає, життя вічне, душа людська вічна.

Це дуже важливо для кожної людини: знати, що її душа вічна, і не лише знати як аксіому, а пересвідчитися за допомогою фактів, історичних розвідок і проповідей святих отців.

У "Біблійних оповідях" Зенона Косідовського, польського письменника і викладача Лос-Анджелеського університету, описуються шляхи Ісуса Христа.

Колись ці оповіді замінювали "Біблію", коли не можна було її вільно читати.

Автор особисто їздив, ходив тими шляхами - дорогами Ісуса Христа, які описуються у Новому та Старому Завітах і, що цікаво і важливо, - усі описані давно і зібрані сучасниками свідчення збігаються.

Фото Національного музею народної архітектури та побуту України.

У колі домашньої Церкви.

Однак цього року наш Великдень - особливий, карантинний.

Ми не зможемо зустріти його в церкві, не зможемо звично зайти опівночі через головні церковні ворота під співи: "Христос Воскрес! Христос Воскрес!".

У цьому році ми святкуватимемо вдома, споглядаючи трансляцію Богослужіння онлайн.

"Потрібно залишатись у домівках, щоб убезпечити себе від летального вірусу, зазначив у зверненні до мирян Вселенський Патріарх Варфоломій.

- Церкви залишатимуться закритими, а вірянам слід лишатися вдома та дотримуватися обмежувальних карантинних заходів".

Що це означає? Це означає, по-перше, що ми попри все дочекалися найбільшого християнського свята - Світлого Господнього Воскресіння.

І що, по-друге, ми його маємо зустріти якнайсвітліше - щиро, з любов'ю, у колі родини, у колі домашньої Церкви.

Як завше, треба підготувати оселю: цього разу до неї завітає Христос.

Учасник літургії, а не сторонній спостерігач.

Звичайно, це слід робити щиро і з відкритою душею: під час літургії не відволікатися на хатні справи чи трапезу, не вмикати трансляцію "для годиться", а за покликом і бажанням душі.

Помолитися за рідних, зателефонувати їм, щоб розділити радість великого Воскресіння.

Радіти, впускати у свою душу той потужний струмінь любові та надії, які дарує нам Син Божий.

Це не так і просто - відчути всю велич свята в самоізоляції, але це можливо, переконують святі отці, якщо в серці живе любов.

Нині це особливо актуально: в ім'я любові до ближнього свого бережи і себе, і ближнього свого.

"Коли ми залишаємося по своїх оселях, то це не через слабкість, а через силу нашої віри, тому що тим самим ми подаємо приклад своїм ближнім, що ми дбаємо про них, і свідчимо про те, що наші оселі також є місцем молитви", – написав Глава УПЦ Епіфаній у своєму зверненні.

Сила віри.

"По вірі вашій і буде вам", - пишеться у Святому Письмі.

Силою своєї віри ми можемо гори зрушити, якщо забажаємо.

Якщо з вірою, молитвою посвятити свій великодній кошик удома, таїнство освячення буде дотримано!.

"Батько родини сам може свяченою водою покропити і лозу, і пасхальні страви.

Запевняю, вони будуть освячені силою і діянням Святого Духа та особливим наміром і молитвою Церкви! Тож навіть в умовах суворих санітарних обмежень у такий спосіб ви зможете гідно відсвяткувати свято Христового Воскресіння.

Ці обмеження для багатьох із нас незвичні, однак вони є лише одноразовими і тимчасовими! Вони трохи змінюють звичний нам спосіб святкування Великодня, але не порушують його духовного змісту та не можуть забрати в нас пасхальної радості.

Подібні обставини вже неодноразово виникали в історії нашої Церкви, і ми завжди вміли, змінюючи відповідно до них способи святкування свят, глибоко переживати їх духовну силу.

Пригадуючи часи переслідуваної Церкви, часи підпілля, відсвяткуймо цю Пасху, як тоді!", - сказав Блаженніший Святослав (Шевчук) Радіо Свобода.

Христос завітає до кожного!.

TV поцікавилося думкою мирян щодо святкування Великодня:.

Вероніка Степанченко, львів'янка:.

"Цього року Великдень у нашій сім'ї, та й зрештою для всіх, буде особливим! Тому я та моя сім'я докладають особливих зусиль, щоб були не лише святкові страви, а й святковий настрій.

Цього року не ми підемо до храму, на зустріч з Воскреслим Христом, а Він завітає у кожну оселю, у кожен дім, до всіх хто його чекає вдома, в серці, в душі...

Найголовніше - віра! Віра в те що з Богом все здолаємо! Що попереду буде перемога над тривогами, страхами.

Цього році кожен, мабуть, мав свою Хресну дорогу, але як він її пройшов - чи з наріканнями, чи з вірою в Бога?.

Кожен, мабуть, вагається: чи йти освячувати паски? Чи буде гріхом пропустити Великодню службу? Я, звичайно, - теж, але розумію, що маємо дбати про здоров'я та життя один одного.

Тому будемо вдома дивитись Великодню онлайн-службу та святити паску".

Тетяна Ситниченко, мешканка Київщини:.

"Ми з доньками вже прибрали великоднє дерево і напекли пасочок.

У нас буде хороше родинне свято.

Віримо, що все, що пов"язано з карантином, швидко минеться, і ми знову зможемо ходити до храму".

Марина Гармаш - мешканка Запорізької області:.

"Пекла з дітьми пасочки - малим сподобалися.

Доведеться ще пекти, але це добре! Люблю створювати родинний затишок, відчуття родинного свята і в будні, а на Великдень - і поготів! Тому - в міру своїх можливостей підготуємося і будемо святкувати в колі родини.

Свято обов'язково має бути!".

Фото Марини Гармаш.

Лілія Цвіт - мешканка Дрогобича:.

"Дуже чекаємо цього особливого свята всією родиною.

Цього року ми святкуватимемо незвично, але по-особливому.

Від душі творю пасочки.

Знаєте, зараз роздумую, якими важливими для дітей є рідні.

Так, згадую, як бабуся чекала мене зі школи, щоб я допомогла прикрашати паску на Великдень.

Тоді я справді відчувала себе майстринею.

Нібито без мене паска не спечеться".

Знаємо, що Лілія пекла пасочки для благодійного фонду, що ще раз підтверджує про любов і доброту, які ми маємо проявляти до ближнього свого.

Трохи великодньої історії.

Ще 8 тисяч років тому наші пращури-трипільці відзначали Великий день у прямому розумінні цих слів.

Це означало, що на землі запанувала весна вповні, що день став довшим за ніч, що воскресло життя.

За віруваннями трипільців, життя на зиму завмирало, а навесні воскресало.

Веснянки, гаївки, ритуальні калачі, бабки - хліб для сонця, щоб було добрим до людини.

Тоді ж наші предки заклали глибинні символи в писанку як маленький праобраз всесвіту, символ життя, символ оновлення, нескінченний цикл життя на землі.

А з прийняттям християнства, наприкінці першого тисячоліття, свято Великодня набуло значно глибиннішого змісту: як свято перемоги життя над смертю.

"Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.

Його нема тут - Він воскрес".

За Святим Писанням, Христос воскрес рано-вранці, й Воскресіння Його супроводжувалося великим землетрусом - янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього.

На світанку жінки-мироносиці прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну.

Янгол і сказав їм:.

"Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.

Його нема тут – Він воскрес, як сказав"(Мф.

28: 5 – 6).

Фото Національного музею народної архітектури та побуту України.

Важливо, щоб пам'ять про Христа була в серці кожного.

Важливо усвідомити Воскресіння як подію космічного масштабу - незалежно від конфесії.

Сьогодні людям земної кулі потрібна надія.

Й земні діяння Сина Божого дають таку надію.

Ступаючи на небеса, Ісус залишив людям віру й надію.

Давайте її приймемо, і Великдень відбудеться попри все для кожного з нас - у нашому серці і душі.

А це і є наш храм.