Когда авиация выгоднее, чем маршрутки

Владимир Шульга.

Проректор Харьковского национального университета внутренних дел, доктор исторических наук.

Когда авиация выгоднее, чем маршрутки.

21 апреля, 15:46.

Відтоді, як людство почало активно освоювати авіаційні польоти та створювати все новіші зразки авіатехніки, минуло понад століття.

Але, захоплено дивлячись на літак, скажімо ДСНС, що пролетів у вас над головою, замисліться: "А куди та навіщо він полетів?".

Зрозуміло, що сьогодні, коли майже всі північні регіони України палають від лісових пожеж, відповідь на таке питання очевидна.

Але були та будуть ситуації, коли про пожежі у ЗМІ ані слова, а довідки ДСНС майже ніхто не дивиться.

То куди та навіщо літають червоно-білі "АНи" ДСНС чи нові гелікоптери авіаційного парку МВС?.

Давайте без зайвих жартів про "риболовлю чи полювання генералів", наразі ситуація зовсім інша, адже переміщення такої техніки – справа дуже не дешева.

Не буду перераховувати зайвий раз, скільки вильотів будо здійснено та тон водяної суміші було скинуто авіацією ДСНС для ліквідації пожеж у Чорнобильській зоні та на Житомирщині.

Наразі я завів мову про це для того, щоб наголосити саме на одному важливому аспекті – переміщення авіаційної техніки.

Тобто, мова про ту частину авіації, про яку зазвичай мало хто замислюється.

Тобто он-де полетів красивий літак, пілоти – майстри, щось чи хтось на борту… Краса на фоні синього неба… Але за кожним таким літаком "ховається" як мінімум місце його злету та місце приземлення.

І це не просто посеред поля.

Це – повноцінні високотехнологічні інфраструктурні об’єкти, які називають "аеропорти".

Той факт, що в Україні досі немає закону про аеропорти, вже навіть нікого не дивує.

Тобто всі ці майже три десятки років незалежності українська та закордонна авіація літає до нас та від нас, використовуючи аеропорти, що функціонують завдяки радянському старому законодавству та підзаконним актам, прийнятим протягом останніх десятиліть.

Може саме тому кількість робочих аеропортів, яких в кожній області України колись було як мінімум два-три, сьогодні скоротилася до 10 по всій державі? Питання, яке потребує відповіді.

Але наразі не зовсім про це.

Повертаючись до початку розмови, зауважу: нинішня ситуація в державі показала, що авіація ДСНИ та МВС є дієвим засобом у боротьбі зі стихійним лихом – лісовими пожежами.

Не хочеться казати, що наразі "пощастило", що осередки пожеж були в безпосередній близькості від місць базування авіації ДСНС.

Але, напевно, так і є.

І те, що перельоти займають лічені хвилини, то справді великий плюс у боротьбі з лісовими пожежами.

А якщо, не доведи доля, таке лихо трапиться там, куди лише льотного часу від місця базування авіації ДСНС – година чи більше? А ще ж заправка водяною сумішшю для гасіння.

Все ж таки 5-6 тон води – то не склянку з-під крану набрати.

От тут і виникає питання: а чи потрібне відновлення аеропортів, принаймні у обласних центрах?.

В тренде.

Коронавирус атакует человечество: карта по странам за 21 апреля и все подробности.

Передбачаючи докори про кризу на фоні пандемії і так далі, зазначу, що криза – це замкнене коло.

Це не лише неспроможність виробничого сектору платити робітникам, а й неспроможність населення купувати товар через відсутність коштів.

І для того, щоб розірвати це коло, потрібен потужний поштовх.

І тут не потрібно вигадувати велосипед.

У 30-ті роки ХХ століття США вийшли з глибокої кризи завдяки в першу чергу тому, що було запущено державне будівництво інфраструктурних об’єктів – доріг, автостанцій, тощо… Тобто сьогодні, вкладаючи кошти не в "проїдання", тобто в якісь одноразові фіндопомоги людям (це теж треба, але не постійно), а інвестуючи в проекти – держава зможе створити робочі місця, дати зарплати, підвищити купівельну спроможність….

Ну і далі за схемою.

І якщо такі об’єкти треба будувати, то чому це не можуть бути регіональні аеропорти? Адже, повторюся, якщо би таке лихо з лісовими пожежами трапилося на Вінничині, Тернопільщині, чи де-інде, подалі від місця базування авіації ДСНС, то ліквідація була би набагато складнішою.

Оскільки навіть виділити окрему злітну смугу у діючому аеропорті, де є багато іноземних авіаперевізників і так далі, – це вже порушення всіх контрактів, схем руху, розкладів, карт польотів і багато всього іншого.

Мова не йде саме про сьогодення з карантином та пандемією коронавірусу, коли аеропорти зачинені для цивільної авіації.

А про перспективу, адже пандемія скінчиться, а стихійні лиха – пожежі, паводки, буревії – вони були, є та будуть доти, доки планета житиме та дихатиме.

А людям потрібна буде допомога.

А тут останнім часом з’явилася інформація про те, що в Дніпрі припинилося будівництво аеропорту, а реконструкції інших аеропортів – призупинені через кризу….

Звісно, на все це мають бути вагомі причини.

Проте я переконаний – якщо і є можливість знайти сьогодні вихід з кризи – то це початок інфраструктурного будівництва.

І аеропорти в кожній області – то аж ніяк не забаганка.

А навпаки, згідно з тенденціями останнього (докарантинного) періоду, все більше європейських авіакомпаній бажають здійснювати рейси до України.

Чи це не причина розпочати будівництво чи відновлення регіональних аеропортів?.

Ну а про відведення місця для базування авіапарку МВС (ДСНС, Держприкордонслужби, Нацгвардії) на таких аеродромах – це взагалі дає можливість вирішити одразу кілька стратегічних та тактичних питань.

Звісно, я не претендую на фахівця з державного фінансово-економічного стратегічного планування.

Проте все вищесказане – зовсім не популізм і не "прості відповіді на складні питання".

Адже питання ці назріли давно, а відповіді на них готувались багатьма експертами впродовж достатньо тривалого періоду часу.

І варто лише розробити план та розпочати збирати відповідних фахівців, – роботу буде зроблено.

Ну а для тих, хто скаже, що Україні наразі потрібні лікарні, дороги чи школи, відповім: Так! Україні потрібно все.

Але я не фахівець у охороні здоров’я чи будівництві освітніх об’єктів.

Я кажу про те, що мені "болить" і про те, на чому знаюся, та переконаний, що ця частина державного життя має бути такою ж необхідною, як громадський транспорт, міжміські маршрутки, тощо.

До речі, коли трапляється стихійне лихо, то змусити "маршрутчиків" поїхати в критичні регіони, аби передати, наприклад, медикаменти, харчі чи щось інше – ой як непросто.

А доправити літаком чи гелікоптером потрібні речі, чи евакуювати людей, чи доправити лікарів – то справа честі для підрозділів внутрішніх справ.

А зрештою, й цивільна авіація у регіонах має неабияку перспективу.

Особливо, коли переліт до ЄС лоукостером став дешевшим, ніж переїзд з периферії до міжнародного аеропорту, щоб сісти на той лоукостер.

Подпишись на наш telegram.

Только самое важное и интересное.

Подписаться.

Реклама.