Глобальна економічна шахівниця та Україна

Причиною цьому стають карантинні обмеження, введені в сотнях країн, що означає зниження ділової активності, а відтак і спад економічної динаміки з кожним днем "простою".

Хвороба COVID-19 поставла перед світом нові питання і викликала, відповіді, на які необхідно шукати всьому планетарному співтовариству.

Багато що, у розвитку даної ситуації, залежить від епідеміологічного стану, ефективності стримувальних заходів, а також від розробки терапевтичних засобів і вакцин, але все це важко передбачити.

Крім того, зараз багато країн зіштовхуються з численними кризами – здоров'я, фінансовою та крахом цін на товари.

Політики надають безпрецедентну підтримку домогосподарствам, фірмам та фінансовим ринкам, і, хоча це має вирішальне значення для швидкого одужання (Трамп виділяє 2,2 трлн дол., країни ЄС трильйони євро), існує велика невизначеність у тому плані, як виглядатиме економічний ландшафт, коли ми вийдемо з цього карантину.

Давайте потроху розбиратися.

Світ проти кризи.

У країнах Єврозони в березні 2020 року індекс ділової активності впав до 29,7 пункту з 51,6 пункту місяцем раніше, про це свідчить статистика дослідницької компанії Markit Economics.

Показово, що це найнижчий показник за всю історію досліджень організації починаючи з 1997 року.

У Сполучених Штатах цей показник на початок квітня становив 48,5 пунктів, що відповідає найнижчому рівню цього показника за останнє десятиліття.

Низький рівень ділової активності характеризується кризовою ситуацією, що виникає в результаті збігу обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників.

Аналітики Міжнародного валютного фонду припускають, що пандемія та стримуючий пік у наступному кварталі для більшості країн світу відступить, і в другій половині цього року в світовій економічній перспективі глобальний приріст у 2020 році впаде до –3%.

Зменшення прогнозу на 6,3 пункти у порівнянні з січнем 2020 року означає серйозний перегляд протягом дуже короткого періоду, це робить ситуацію, що складається найгіршим спадом з часів Великої депресії, та набагато масштабнішим за глобальну фінансову кризу 2008 року.

Сукупні збитки світового ВВП протягом 2020 та 2021 років від пандемії та кризи може становити близько 9 трлн доларів.

Однак, в той самий час, якщо пандемія піде на спад у другій половині 2020 року та при правильно вжитих мірах для ефективного запобігання кризових явищ, можна спрогнозувати зростання у 2021 році до 5,8 відсотка.

Однак, це є базовий сценарій, але, враховуючи надзвичайну невизначеність щодо тривалості та інтенсивності кризи у сфері охорони здоров'я, також є альтернативні дослідження з більш несприятливими сценаріями.

Пандемія може не знизитися у другій половині цього року, що призведе до більш тривалих карантинних обмежень, погіршення фінансових умов та подальших зривів глобальних ланцюгів поставок.

У такому випадках глобальний ВВП впаде ще більше: додаткові 3 відсотки в 2020 році, якщо пандемія буде затяжною в цьому році; якщо пандемія продовжиться в 2021 році, вона може впасти в наступному році на додаткові 8 відсотків у порівнянні з базовим сценарієм, описаним вище.

Криза та нафтові війни.

Окрім вірусу, свою частку в "метастази", які відбуваються зі світовою економікою, внесли також і "нафтові війни" між країнами ОПЕК+ і Росією.

Через те, що найбільші експортери нафти не змогли у Відні домовитися між собою щодо заходів щодо скорочення видобутку сирої нафти на 1,5 млн барелів на добу, а зайнявши принципові позиції почали його нарощувати, так ціна нафти WTI з постачанняс в травні на Нью-Йоркській біржі вперше в історії стала негативною, повідомляє Bloomberg.

Зберігати нафту ніде: охочих взяти сировину за безкоштовно немає.

за барель.

Головними задачами, які ставили перед собою країни були такі:.

Росія – хотіла захопити ринкову частку американських видобувників сланцевої нафти;.

США – розширити свої продажі у Європі та Латинській Америці;.

Саудівська Аравія – позбутися російських нафтовиків на великому індійському ринку та отримати більше контролю на Близькому Сході.

Однак різке зменшення ціни своєю чергою обвалило індекси провідних російських корпорацій та рубля.

Світова економіка скорочується і не спроможна спожити таку кількість нафти, а країни-експортери зазнають величезних збитків від її перевидобутку.

Нарешті ж 12 квітня, під тиском США, країни ОПЕК домовилися про скорочення видобутку на 10%, тим самим стабілізувавши ситуацію у цій галузі, наразі говориться про скорочення видобутку на третину.

Ринки країн, що розвиваються чи не найбільше постраждають від скорочення світової економіки.

Тому Світовий банк та Міжнародний валютний фонд (МВФ), у межах відповідних мандатів, посилили співпрацю в партнерстві зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я, іншими агенціями ООН, міжнародними фінансовими установами та двосторонніми партнерами.

На допомогу країнам світу донори закумулювали фантастичну суму в 1 трильйон доларів, серед претендентів на ці кошти є також і Україна.

Однак, замість того, щоб брати їх в борг, і ними ж в цьому році розрахуватися по відсотках за запозиченнями, можна було б провести більш ефективні перемовини, та вимагати/домовлятися про відстрочку виплат на період пандемії.

Однак час втрачено, і треба виходити з реалій, які є на даний час, можливо, пізніше до цього питання ще повернуться.

А що Україна?.

Економіка України наразі знаходиться в "летаргічному сні".

МВФ прогнозує спад ВВП на рівні 7,7%, і ріст в наступному році на 3,6%, натомість Мінекономіки прогнозує показники на рівні відповідно 4,2% та 2,4%.

Ця сумна статистика вказує нам на єдиноможливий варіант розвитку подій.

Не дивлячись на заклики міжнародних інституцій про відкриття ринків після пандемії, більшість країн "закрилися в собі" і орієнтуються на внутрішнього виробника та внутрішній ринок.

Україна має йти шляхом запровадження політики економічного протекціонізму.

Ми маємо дуже великий внутрішній ринок, маємо унікальну можливість заміщення закордонних дефіцитних товарів вітчизняними, підтримку українського експорту для отримання валютної виручки та покращення зовнішнього торгівельного балансу.

Державна підтримка внутрішнього виробника – це робочі місця, які так необхідні зараз народу України, адже за неофіційними даними зараз безробітних більше 2,5 млн людей.

Це працівники, на яких надіються їх сім'ї, а вони самі чекають від держави раціональних, правильних кроків на зустріч своїм громадянам.

Тому ми повинні зараз, як ніколи підтримати національного товаровиробника, адже криза – це і можливості, а хто сильнішим вийде з неї, той в майбутньому завоює нові ринки, що й стане запорукою економічного процвітання та розвитку сильної та квітучої України.

Світова економіка зітнулась з викликом, який перед нею ще не стояв.

За найоптимістичним сценарієм, у другому кварталі 2020 року можна очікувати на спад пандемії, та поступове відновлення ділової активності у другому півріччі цього року.

Але розвиток епідеміологічної ситуації дуже непередбачуваний, адже досі нема вакцини від даного штаму вірусу, тому карантинні обмеження залишаються найдієвішим способом його стримування.

У цих умовах нашій країні треба вчиняти прагматично, всеохоплююче впроваджувати політику економічного протекціонізму, створюючи сильного національного товаровиробника, що створює робочі місця для своїх громадян, тим самим підвищуючи купівельну спроможність на внутрішньому ринку, де продаються українські товари.

Це стане запорукою підтримки економічної динаміки на достатньому рівні для безболіснішого подолання світової кризи, і готовності до завоювання зовнішніх ринків у післякризовому світі.