Карантин та церква в Україні: чому свята стали випробуванням

Церква в Антарктиді мала б стати єдиним місцем, де українські християни східного обряду на Великдень зібралися в храмі.

На українській полярній станції Академік Вернадський знаходиться Церква Святого Володимира.

І це не порушення карантину, адже там немає коронавірусу.

Проте на практиці до богослужінь доєдналися ще майже 130 тисяч співгромадян на території України.

Національна поліція зафіксувала присутність понад 10 людей у 19 культових спорудах на території 13 областей.

Дехто з них був без масок.

Станом на кінець минулого тижня, кримінальні провадження відкрито щодо порушень лише у двох храмах із 13 658, де проводились богослужіння, принаймні лише про ці поліція повідомила публічно.

У Почаївській Свято-Успенській Лаврі духовенство відкрило двері монастиря і пустило віруючих.

Не дотримувалися обмежень і в Святогірській Свято-Успенській Лаврі.

Напередодні на карантин закрили Києво-Печерську Лавру, а вже після Великодня – Покровський Голосіївський монастир, де 12 монахів захворіли на COVID19.

Також на в’їзд та виїзд закрили Почаїв, де 19 квітня виявили 13 випадків.

Ці храми належать Російській православній церкві в Україні.

Порушення спостерігалися і в храмах інших конфесій, проте меншого масштабу.

Наприклад, 17 квітня священник греко-католицького храму Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви у місті Самбір провів з парафіянами хресну ходу.

Від хвороби помер греко-католицький священник на Тернопільщині, а у помісній Православній церкві України померла вірянка в Радомишлі, яка вже зараженою ходила до церкви.

Карантин та церкви.

За умовами карантину, уряд не закрив церкви.

Але заборонив масові релігійні заходи, закликавши людей залишатися вдома.

Пізніше голова Нацполіції Ігор Клименко пояснив, що священники та церковнослужителі можуть провести богослужіння, яке буде транслюватись в інтернеті та по телебаченню.

Церковнослужителів у храмі має бути не більше десяти.

Таким чином, всі віряни можуть доєднатися до нього зі своїх домівок віртуально.

Водночас, парафіян у приміщенні не має бути.

Вже після служби до храму може заходити не більше двох людей або по одному, якщо храм маленький.

У відповідь помісна Православна церква України та Українська греко-католицька церква закликали своїх парафіян залишатися вдома та доєднатися до богослужіння через відеотрансліцію.

Освятити кошики можна було також вдома.

Натовп людей у Святогірській лаврі на Великдень / Скриншот з відео.

Позиція Російської православної церкви в Україні була відмінною.

Богослужіння у храмах цієї церкви теж транслювали по телебаченню.

Проте митрополит Онуфрій зазначив, що ті, хто прийдуть, можуть бути на вулиці у разі дотримання санітарних норм.

Очевидно, очільники (прим.

– РПЦвУ) бояться виглядати маловірами в очах власних послідовників і тим самим наразили на небезпеку мільйони своїх вірян.

Таку безвідповідальну позицію її ієрархів можна пояснити релігійним фундаменталізмом, який має мало спільного з християнською вірою,.

– так пояснює Андрій Смирнов, історик та релігієзнавець Національного університету "Острозька академія".

Раніше патріарх РПЦ Кирил закликав парафіян залишатися вдома.

Передбачено було також можливість освячення кошиків вдома.

Проте рішення, чи закликати мирян до храмів, було покладено на регіональні єпархії з врахуванням ризику зараження COVID19.

Не кажучи вже про самоврядну та автономну РПЦвУ, яка відповідно і могла ухвалювати таке рішення.

Керівництво нашої церкви не так чітко підтримало заходи держави.

Була згода з тим, що варто утриматися від відвідування храмів.

Але не було прямих закликів залишайтесь вдома і все.

Не було саботажу прямого, але і не було прямої безпосередньої підтримки,.

– пояснює співробітник відділу зовнішніх звʼязків Української православної церкви (її перейменували в Російську православну церкву в Україні) Сергій Бортник.

Що говорили в новинах.

Наразі церква є одним із інститутів з найбільшою довірою людей.

Близько 60% опитаних центром Разумкова у 2019 році довіряють церкві.

Адже майже кожен другий православний не відносить себе до якоїсь конкретної конфесії.

Тому теоретично позиція представників однієї конфесії може вплинути на підтримку православної церкви загалом.

Тим більше, цьому може сприяти висвітлення теми карантину напередодні та під час Великодня на популярних телеканалах.

Наприклад, на телеканалі "Україна", показуючи приклади порушення карантину в церквах РПЦвУ в Житомирській області та в Дніпрі, не уточнювали, до якої конфесії вони належали.

Отар Довженко з Детектору медіа також пише про фактичне запрошення людей до храмів у іншому сюжеті цього каналу, а також замовчування невигідних фактів для РПЦвУ на "Інтері" та "Україні".

Водночас, Довженко критикує маніпуляції деяких каналів задля агресії проти РПЦвУ.

Хоча і без цих маніпуляцій позиція Московського патріархату була деструктивною.

Наприклад, на 1+1 прийшли до висновку, що 130 тисяч людей, які все ж порушили карантин та прийшли до церкви на Великдень, належать до Московського патріархату.

Хоча Нацполіція не повідомляла про розділення за конфесіями, повідомляючи цю цифру.

Чи обмежили релігійні права?.

У публічному дискурсі були й розмови про те, чи повинна церква дотримуватись карантину, адже в Україні є розділення церкви та держави, і взагалі про законність та навіть конституційність постанови уряду, яка впроваджує карантин та обмежує відвідування храмів парафіянами.

Давайте розберемось.

По-перше, відокремлення церкви від держави не означає, що релігійні організації поза чи над законом.

Це означає, що церква не може підтримувати чи фінансувати політичні партії, втручатись у діяльність інших релігійних організацій.

Водночас, держава також не може втручатись у діяльність церков.

Але останні мають дотримуватись вимог законодавства.

По-друге, хоч стаття 35 Конституції України і гарантує, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання, здійснення такого права може обмежуватись за двох умов: 1) має бути відповідний закон, 2) в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Закон про захист населення від інфекційних хвороб дозволяє уряду впроваджувати карантин.

Водночас, Всесвітня організація охорони здоров’я ще на початку березня оголосила пандемію через коронавірус.

Пандемія означає, що інфекційне захворювання швидко поширюється та розвивається у кількох країнах та на кількох континентах одночасно.

Під час запровадження карантину 11 березня в Україні вже був один підтверджений випадок коронавірусу, а 2 квітня, коли його посилили, таких випадків було вже 804.

Тому заборона скупчень людей на Великдень і водночас відкриті храми для богослужінь виглядає логічним та пропорційним заходом, який забезпечує баланс між безпекою, здоров’ям людей та їхнім правом на свободу віросповідання.

Питання може викликати хіба що якість та конкретність постанови уряду.

Не відразу було зрозуміло, як на практиці цей баланс буде забезпечено.

Це вже потім з’явилися пояснення Кабміну та Нацполіції.

Проте і вони не давали відповіді на всі питання.

Наприклад, Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій запропонувала ще додати священнослужителів до переліку осіб, які можуть користуватися громадським транспортом, для проїзду до приміщення храму, серед іншого.

У Дніпрі перекопали вхід до церкви / Фото Facebook Mykhailo Lysenko​.

Рада церков також попросила надати відповідні роз’яснення місцевій владі.

Оскільки на місцях представники поліції та місцевої влади по-різному тлумачили карантинні обмеження, інколи вимагаючи повного закриття храмів.

Один з таких випадків відбувся у Дніпрі.

Там місцевий священнослужитель причащав сотні вірян з однієї ложки, порушуючи обмеження на Вербну неділю.

Натомість мер міста ухвалив рішення розкопати трубу уздовж в’їзду та входу до храму, чим взагалі унеможливив доступ до нього, порушуючи права парафіян.

У тренді Європи.

Більшість країн Європи, як і Україна, залишили відкритими храми для відвідування окремими парафіянами, водночас призупинивши будь-які святкування.

Лише кілька країн, як-от Велика Британія чи Німеччина, взагалі закрили храми.

А Іспанія та Угорщина навпаки, дозволили навіть масові святкування за певних умов, таких як соціальне дистанціювання.

Церква для бідних та знедолених.

Ситуація на Великдень показала ситуативність взаємодії церкви та держави.

Цим відносинам бракує справжнього партнерства.

Зараз церкви переважно мають співпрацю між собою у різних соціальних проектах, на рівні ради церков.

Якщо була би підтримка держави, вони могли би засновувати будинки для людей похилого віку або сиротинці,.

– зазначає Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України.

До речі, у 2015 році релігійні організації отримали право засновувати школи та дитсадки.

Це потенційно могло би змінити відношення мирян, які наразі схильні до думки, що церква дещо більшою мірою є на стороні "сильних і багатих", ніж "бідних та знедолених", відповідно до опитування Центру Разумкова.

Водночас, статус церкви по відношенню до держави до певної міри особливий.

Наприклад, релігійні організації платять за опалення та газ на рівні приватних осіб, а не підприємств.

Вони звільнені від сплати земельного податку, ПДВ на предмети культового призначення, як-от свічки, ікони, хрести.

Також держава надає їм у користування культові споруди, які становлять історичну та культурну цінність.

Зміцнення сім’ї та приклад із середніх віків.

Коронавірус – не перша пандемія, яку переживає людство.

Для багатьох людей карантин – це час переосмислення, для чого вони ходять на Великдень до церкви: просто посвятити паску чи для більш важливих речей.

Церковні канони дозволяють молитися вдома і навіть самостійно освячувати великодні страви, тому сім’я як домашня церква має змогу відродитися і зміцнити свої фундаменти,.

– цитує Андрій Смирнов архимандрита Кирила Говоруна під час нашої розмови.

Коронавірус – не перша пандемія, яку переживає людство.

Історія знає й гірші приклади, як-от чума.

Мілан було одне з багатьох міст, яке від неї постраждало.

І в пік епідемії 1576 року у місті встановили тотальний карантин.

Тоді ніхто не міг покидати домівку, окрім як для закупівлі провізії.

Не відомо, чи закрили тоді храми, але відвідувати їх все-одно ніхто не міг.

Тому для підтримки морального духу міланський архієпископ Карло Борромео встановлював вівтарі на вулицях, щоб люди могли дивитися месу із вікон.

Він допомагав хворим і тримав соціальну дистанцію від здорових, до чого закликав і членів релігійних орденів.

Священники ходили від будинку до будинку, щоб приймати сповіді через двері, при цьому вимірювали дистанцію за допомогою білої палиці.

Саме така поведінка Борромео принесла йому популярність.

Оскільки деякі культові споруди є джерелом поширення інфекції, держава могла би застосовувати жорсткіші карантинні заходи, як-от обмежити свободу пересування.

Тоді би потенційні порушники не змогли би фізично дістатися храмів.

Але це обмеження можливе лише за умови введення надзвичайного стану.

Водночас, віряни можуть завдяки критичному мисленню оцінити, чи конкретна їхня церква діє в межах здорового глузду чи нехтує карантинні заборони і мислить себе поза межами роботи держави, в якій фактично працює.

Автор: Руслан Мініч, журналіст Центру спільних дій.

Нові карантинні обмеження / Колаж 24 каналу.