Наркоманія та життя без інтернету: 10 шокуючих фактів про КНДР

Факт 1: Капіталізм у тіні чучхе.

Башта Чучхе в Пхеньяні – один з символів міста / Фото Trip.

Формально КНДР абсолютно комуністична держава (дехто каже навіть, що це доведений до абсурду та абсолютизму сталінізм).

Але на практиці це не зовсім так.

Наразі панівною ідеологією є опора на власні сили – чучхеїзм.

Часто система не може забезпечувати своїх громадян усім необхідним, тому вони змушені турбуватися про себе самостійно.

Так з'явилася підпільна торгівля, коли одна ціна офіційна, а інша – підпільна.

Для туристів та іноземців все зазвичай дорожче.

Наприклад, поїсти в ресторані в Пхеньяні може бути дорожче, ніж в Сеулі.

Всередині, особливо з появою на чолі Кім Чен Ина, починають проростати паростки капіталізму.

Дозволені великі ринки, які називаються "джанмаданг", де звичайні жителі можуть торгувати або обмінюватись товарами.

Опитування корейців, які втекли з КНДР у 2017-18 рр виявило, що 61% з них торгували на подібних ринках.

Дітей, які виросли у період від 1990 до 2000х називають "поколінням джанмаданг".

Виріс навіть новий забезпечений клас – "дончжу", як пише у своїй книзі "Герметичний Король" Чун Мін Лі.

Це бізнесмени, близькі до родини Кімів, які мають загальні статки у мільйони доларів США.

Їх замкнене коло неофіційний біограф Кім Чен Ина Анна Фіфільд назвала "Пьонхеттеном" у своїй книзі "Великий Наступник".

Там діти можуть мати дорогі мобільні телефони, не знають голоду та притискань.

Поза межами столиці багато людей живуть у набагато гірших умовах, якщо це не великі курорти як Вонсан чи не місця військових розробок.

Прикордонні області з Китаєм виживають за рахунок переправлення товарів через кордон (прикордонників в КНДР доволі легко підкупити).

Це, звичайно, незаконно, але негласно толерується.

Факт 2.

Країна без інтернету.

За останніми оцінками, всесвітньою мережею користується менше 1% населення КНДР.

В основному це: чиновники, студенти та вища еліта.

Всі інші – підключені до внутрішнього інтранету "Кванмьон" з попередньо встановленими посиланнями.

Є ще одне виключення, але про нього буде нижче.

Що може цей "Кванмьон"? Працювати з рудиментарними емейлами та простим браузерним пошуком, які були скопійовані з інтернету у світі.

Більшою мірою "Яскрава зірка" працює на "піратських версіях" Windows XP.

Кім Чен Ин та сучасні технології / Фото Merdeka.

Бували фото, де Кім Чен Ин використовує гаджети, які схожі на продукцію Apple (на вищу еліту часто не поширюються загальні правила, поки ця еліта у фаворі).

Основну інформацію північні корейці здобувають через незаконне (звичайно ж!) прослуховування радіо та споживання таємно перевезених драм Південної Кореї та Китаю.

І відсоток людей, які це роблять, незважаючи на заборону, зростає.

Факт 3.

Надзвичайно багаті надра.

Окрім майже незачепленої природи, Північна Корея має величезні поклади корисних копалин у своїй землі, які толком не видобуваються.

Трільони доларів в землі За західними оцінками їхня вартість складає від 6 до 10 млрд доларів США.

Відомо, що КНДР добуває та продає вугілля та руду й це важливі статті експорту (після заробітчан, зброї та ядерних технологій, звісно).

А ще там є золото, магнезіти, цинк, мідь, молібден – загалом десь 200 мінералів.

Присутні й рідкоземельні метали, які використовують у виробництві смартфонів.

В КНДР існують близько 700 шахт, але багато з них закинуті та не функціонують, бо не вистачає досвіду, базової інфраструктури та технологій, щоб їх модернізувати.

І тим не менш, гірно видобувна галузь займає нішу в 14% від усієї економіки.

Більша частина добутого автоматом продається в Китай.

Це приносить мільйони доларів прибутків режиму, але одночасно є важливим важелем для тиску на Пхеньян з боку Пекіну (яким той часто користується).

Факт 4.

Талановиті хакери.

Хакери заробляють КНДР багато грошей / Фото Wired.

КНДР генерує щорічно до 2 млрд доларів США за допомогою кібератак і має відділи гарних хакерів, які працюють виключно на державу.

Щоб мати персональний комп'ютер, треба зареєструвати його в поліції або навіть у міністерстві народної безпеки.

Так-от, хакерство.

При Бюро розвідки КНДР існує так зване Бюро 121, яке якраз цим й займається.

Крім збору інформації, подібні бюро займаються її зламом західних або південнокорейських компаній (таких як Sony) чи кібератаками на інфраструктуру.

Багато з його працівників готуються в Університеті Автоматизації в Пхеньяні.

Мабуть, найвідомішою операцією хакерів КНДР став вірус Wanna.

Cry, який блокував гаджет та вимагав викуп у криптовалюті.

Гроші йшли на розбудову зброї масового знищення.

Факт 5.

Найбільший у світі стадіон.

Самый большой стадион в мире – в Пхеньяні / Фото Youtube.

На острові Ніннадо стоїть найбільший у світі стадіон, який вміщує 114 тисяч глядачів – "Стадіон Першого Травня".

Його збудували до 1 травня 1989 року, коли там пройшов Всесвітній фестиваль молоді та студентів.

Згодом там почали проводити костюмовані Масові ігри, грати в футбол та.

публічні страти.

Архітектура нагадує квітку магнолії.

В КНДР популярні футбол, водні види спорту, катання на роликових ковзанах, боротьба, важка атлетика.

Країна має 56 медалей Олімпійських Ігор, з яких 16 – золоті.

Якраз найбільше їх у важкій атлетиці – 5.

Остання була здобута на Олімпіаді-2016 в Ріо.

Цікаво, що срібло та бронза є у таких нетипових видах спорту як біг на ковзанах.

Футбол в країні культивується, але результати останнім часом невтішні, збірна не може грати на рівних навіть з сусідами по регіону.

До речі, розтиражована легенда, що гравців розстріляли чи відправили до таборів після провалу на чемпіонаті світу 2020 року (КНДР програла Португалії 7:0 тоді) – неправда.

Більшість і далі виступала за команду.

Факт 6.

Чисельна армія.

Якщо армія КНДР і не найбільш потужна технікою, бо використовує в основному стару та списану (навіть ракети), то щодо людських ресурсів сумнівів немає.

І одночасно – одна з найбільш чисельних постійно діючих армій в світі, яка налічує до 1 млн солдат.

Армія дає роботу 4,7% населення країни, що теж є рекордом.

Сусідній Китай, який має ще більшу армію в 2,3 млн людей, працевлаштовує лише 0,18%.

А КНДР має населення набагато менше – лише у 25 млн людей.

Обов'язкова військова служба для хлопців триває 10 років.

Для жінок теж існує призов, але він більш вибірковий.

Діти еліти, важливі спеціалісти, можуть уникнути його як і ті, у кого поганий "сонбун" (фактично, погана сімейна історія – діти зрадників, страчених, неблагонадійних і так далі).

Діти вищого прошарку можуть піти до коледжу чи університету.

Тож вища освіта тут не для всіх охочих.

Факт 7.

Наркотики популярні.

Близько 30% населення Північної Кореї вживають наркотики.

Причому це відразу важкі метамфетамін та опіум.

Маріхуана, яка відома в КНДР як йоксан, вирощується у промислових масштабах та теж є продуктом на експорт.

Це ж стосується і метамфетаміну дуже високої якості.

По долі цього наркотика, КНДР вже стала міжнародним хабом.

При цьому ціна на цей "мет" залишається доволі низькою у порівнянні з іншими місцями продажу.

Цікаво, що цим самим у свій час займалася і Південна Корея, виходячи з бідності після Другої Світової та розділення півострова.

Наркотики часто використовують, щоб подавити апетит через нестачу їжі.

А також щоб дозволити робітникам пережити довгі зміни на фермах, заводах та інших місцях важкої праці.

Факт 8.

КНДР існує довше Радянського Союзу.

Незважаючи ні на що, КНДР пережила СРСР / Фото Pinterest.

СРСР колись допоміг створити Північну Корею.

Після Другої Світової північ півострова відійшов до радянської зони окупації.

У Москві Сталін дав добро на створення держави-маріонетки та поставив керувати Кім Ір Сена, який воював з японцями в Китаї, але був змушений перебратися до Радянського Союзу після поразок своїх партизанів.

На допомозі та дружбі з СРСР та КНР Північна Корея процвітала і була багатшою за Південну Корею, де теж була своя диктатура, але під американським крилом.

У ті далекі часи Північ була чи не найбільш індустріальна та урбанізована країна, яка вийшла з вогню світових війн.

Японські окупанти залишили по собі багато чого – заводи, шахти, іригацію.

Фактично, час з 1948 до 1990х був золотим для КНДР.

Розвивалася промисловість, потім ракетна та ядерна програма.

Все змінилося, коли впав комунізм та СРСР.

У 1994 році помер Кім Ір Сен, що вже точно закінчило епоху.

Як зазначає Віктор Ча у книзі "Неможлива держава", КНДР досі живе у парадигмі Холодної Війни, хоча весь світ навколо вже давно пішов вперед.

У якомусь сенсі, КНДР – її останній релікт.

За Кім Чен Іра країна пережила страшний голод та посухи (період, відомий як Жорстокий Марш).

Тим не менш, Північ пережила Радянський Союз та існує і досі, хоча вже на повному утриманні з боку Китаю.

Держава встояла незважаючи на всі прогнози, які неодноразово "ховали" її у тому числі після приходу до влади Кім Чен Ина – молодого та ще тоді недосвідченого лідера.

Факт 9.

Не комуністична держава, а яка?.

Кім Чен Ір – яскравий представник часів, коли КНДР була гангстером регіону / Фото The Atlantic.

Це дивно читати, зважаючи на всі наявні атрибути, але так є.

Термін "комунізм" зник з Конституції у 2009 році.

Влада народу була замінена монархією, ще й наслідною.

Соціалізм – корупцією та терором з боку держави.

Деякі елементи сталінізму зберігаються, але основна ідеологія вже давно не комуністична.

Як пише Роберт Келлі, КНДР скоріше расово фашистська країна.

Вона закрита від інших рас, не дозволяє їх змішування, консервує расову чистоту нації.

Расим та мілітаризм набагато більше схожі та відомі нам режими фашизму та нацизму, ніж на класичний комунізм.

З іншого – це відкат до конфуціанських монархій, які були на території Кореї раніше.

КНДР вірить, що вона – реінкарнація королівства Когурьо (період доісторичної Кореї 57 р.

до н.

– 668 рік нашої ери).

А насправді, якщо відкинути ідеологію, то вийде, що КНДР – держава-рекетир.

Там процвітають контрабанда, постійне вибивання зі світу грошей, їжі, припасів.

Родина Кіма веде себе як гангстери: скуповує дорогі речі, включаючі дуже дорогі автомобілі, незважаючи на економічні санкції, продає товари, коли їй не можна.

Все спускається на ракети та бомби.

У той час як населення бідує та голодає.

Факт 10.

Втекти з КНДР – дорого.

Можливо, але ризиковано і дорого / Фото Daily Express.

Але це все одно роблять.

За словами тих, хто втік, середній чек для людей, що переправлять вас за кордон до Південної Кореї – 12 тисяч доларів США.

Але це мінімальна сума, бо може бути й більше.

З часу приходу до влади Кім Чен Ина, кількість втікачів зросла.

У 2017 році прайс за втечу був вже 16 тисяч доларів США.

Більшість північних корейців заробляють менше 2 тисяч доларів на рік й втеча є дуже ризикованою.

Якщо втікача впіймають у Китаї, то повернуть та можуть вбити (те саме чекає родину).

Тому бажаючих допомогти втекти стає все менше.