Інфодемія коронавірусу

Ендрю Паттісон є одним із офіційних представників Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), який відповідає в міжнародній організації за питання, пов’язані з онлайн-простором та диджитал-рішеннями.

Цього року 13 лютого він полетів до каліфорнійського Менло Парку, де розташовані штаб-квартири найбільших світових корпорацій, що керують онлайн-середовищем, у якому ми всі з вами живемо.

Однак поїхав він туди не на побачення з коханою людиною на день Святого Валентина, а щоби провести жорсткі перемовини з корпоративними онлайн-монстрами та домогтися їхньої допомоги в боротьбі з тим, що він назвав «інфодемією» — розповсюдженням вірусу ідіотизму й дезінформації, який передається від людини до людини через стрічки соціальних мереж.

Той факт, що інфодемія вбиває настільки ж ефективно, наскільки й COVID-19, уже не викликає сумнівів.

Причому, якщо світ уже працює над виробництвом вакцини проти коронавірусу, в яку Білл Гейтс інвестував більше 7 мільярдів доларів, то жодних сподівань на розробку вакцини від інфодемії та вірусів ідіотизму, відсутності критичного мислення й дезінформації немає.

Схоже, це зрозуміли у ВООЗ, де вперше і з’явився термін «інфодемія».

Серйозно поставилися до проблеми і в Євросоюзі, де аналіз та боротьбу із проблемою забезпечували European Parliamentary Research Service та добре знайомий нам EEAS East Strat.

Com task force (ESTF).

Не став пасти задніх і генеральний секретар ООН Антоніо Гуттереш, який спеціально згадав у своїй заяві проблему інфодемії та важливість боротьби проти неї.

Як і кого вбиває інфодемія.

Станом на 29 квітня 2020 року онлайн-дашборди, які стежать за статистикою захворюваності та смертності від COVID-19, свідчать, що жертвами коронавірусної хвороби в Ірані стали 5877 людей.

Водночас медіа повідомляють, що більше 600 іранців померло від отруєння неякісним алкоголем, який стали активно споживати як засіб, що забезпечує профілактику від COVID-19.

Іншими словами, в Ірані дезінформація (або, як назвав її Енді Паттісон, інфодемія) вбила кількість людей, зіставну з десятою частиною тих, хто помер від коронавірусної хвороби.

У реальності можна сказати, що цифра людей, які стали жертвами інфодемії (розповсюдження брехливої, маніпулятивної чи непідтвердженої інформації про вірус), може бути набагато більшою.

Не секрет, що після споживання фейкової інформації люди переставали дотримуватися правил карантину, рекомендацій офіційних органів, свідомо порушували норми розумного соціального дистанціювання й так далі.

Навряд чи можливо сказати, що в усіх цих випадках саме розповсюдження інфодемії ставало причиною захворювання чи смерті від COVID-19.

Для таких висновків не вистачає інформації для доведення причинно-наслідкового зв’язку.

Однак можна з упевненістю сказати, що інформаційні впливи ставали окремим, але потужним учасником розповсюдження COVID-19 по всьому світу.

Україна вже декілька років є беззаперечною світовою лідеркою в питаннях вивчення та розуміння феноменів, пов’язаних із розповсюдженням дезінформації.

Багато інших країн тільки зараз стикнулися з такими масштабами проблеми.

На жаль, у питаннях розробки належних рішень для реагування на загрози інфодемії Україна не може похизуватися ефективністю.

Та якби до боротьби з російською пропагандою, що поширюється по всьому світу, були б залучені такі інструменти, які зараз використовуються для боротьби з інфодемією, все могло б бути інакше.

Світ міг би бути більш підготовленим до таких загроз.

Якщо перераховувати одні тільки категорії й напрями, за якими розповсюджувався цифровий вірус інфодемії, не вистачить цілого дня.

Сюди можна віднести й конспірологічні теорії про походження COVID-19, що створювалися як представниками урядів, так і журналістами або простими людьми, що шукають слави.

І рекомендації про те, як «уберегтися» від коронавірусу або як вести профілактику від COVID-19.

І фейки про реагування урядових структур на пандемію.

І безвідповідальну поведінку лідерів громадської думки, як онлайн, так і офлайн.

І непрофесійну роботу представників офіційних органів.

Одним з екзотичних епізодів, який запам’ятався особисто мені, була пресконференція гравця американської баскетбольної команди Utah Jazz Руді Гобер, наприкінці якої він демонстративно доторкнувся своїми руками до всіх мікрофонів та диктофонів журналістів, які прийшли на пресконференцію.

Дякувати богові, обидва вони одужали, про що було офіційно повідомлено.

Як Енді Паттісон переконував світові онлайн-корпорації.

BnB, й інші.

На зустрічі в Менло Парку, куди Ендрю Паттісон запросив представників компаній, представники ВООЗ надали присутнім інформацію про те, що відбувається і з якими інформаційними викликами довелося зіткнутися лікарям та представникам ВООЗ.

Кожен із присутніх мав можливість поділитися презентацією про те, що саме його компанія робить для своїх користувачів, щоб боротися з інфодемією.

Звісно, як це часто буває, вся ця інформація виявилася засекреченою.

Бо, за словами компаній, не можна її робити публічною, адже вона містить внутрішні корпоративні дані, а їх розголошення може вплинути на конкурентоздатність компаній… Хоча навіть в українському законодавстві існують норми, які забороняють утаємничувати відомості, що впливають на громадське здоров’я.

Джерела журналістів CNBC повідомили, що представники від компаній Apple, Lyft та Uber проігнорували запрошення Паттісона.

Хоча джерела BBC свідчили про їхню присутність.

Після зустрічі Паттісон заявив, що ситуація поволі почала змінюватися.

Соціальні мережі та онлайн-сервіси почали робити щось, щоб боротися проти інфодемії.

Однак такі джерела як Twitter та You.

Tube усе ще залишалися наповненими дезінформацією, яку розповсюджували люди, що хотіли заробити або скористатися моментом.

Так, наприклад, на сайті Amazon люди активно купували книжки-сенсації з теми, цікаву динаміку продажів показав вітамін C.

Серед заходів, які світові компанії, що заробляють онлайн, вирішили посилити, були співпраця з незалежними фактчекінговими організаціями по всьому світу та з представниками урядових структур.

В Україні фактчекінгом займаються такі організації, як Vox Check, яку представляє Максим Скубенко, та Stop.

Fake — відповідно Євген Федченко та Руслан Дейниченко.

За моїми даними, після декількох скандалів з адміністрацією Facebook, які мені довелося ініціювати на посаді заступника міністра інформаційної політики, та призначення до варшавського офісу компанії менеджерки по Україні Катерини Крук, яке послідувало за цим, регулярна непублічна співпраця між українськими урядовими структурами та компанією Facebook відбувається в нормальному робочому порядку.

Зокрема, українські користувачі можуть бачити це по стрічках соціальної мережі на своїх ґаджетах, коли яскраві та добре видимі повідомлення з «рекламою» офіційних урядових джерел інформації з’являються достатньо часто.

Саме після зустрічі з Паттісоном стало публічно відомо про те, що Facebook та Amazon запропонували свій рекламний простір та ресурс для просування верифікованого контенту від офіційних структур.

На його думку, було би добре, якби така позиція стосовно протидії розповсюдженню дезінформації стала не лише вимушеною реакцією на загрозу для всього людства, а й перетворилася на частину бізнес-моделі світових компаній, що заробляють, зокрема, на інфодеміях.

Інфодемія в політиці та економіці.

Порівнюючи сучасну інфодемію з інформаційною та гібридною агресією в інформаційному просторі, яку розгорнув проти України Кремль, можна знайти багато спільного.

Так, наприклад, російські інформаційні атаки та розповсюдження фейків значно інтенсифікувалися та посилися з початком епідеміологічних проблем у самій Росії.

До серіалів, про які я та мої колеги з Міністерства інформаційної політики України писали в «Білій книзі спеціальних інформаційних операцій проти України», додалися нові пропагандистські наративи.

Наприклад, теза про неспроможність та неготовність українських лікарень.

Коли за допомогою ботів на Facebook розкручувалися фотографії розбитих та пошарпаних приміщень нібито українських лікарень, які насправді виявилися російськими.

Або новий потужний фейк від Віктора Медведчука про нібито існування американських біологічних лабораторій в Україні, з яких стаються витіки патогенів та збудників захворювань.

З іншого боку, в нової інфодемії є й суттєві відмінності від шкідливої діяльності Кремля в інформаційному просторі.

В першу чергу це, звісно, глобальний масштаб, який тягне за собою участь такої великої кількості глобальних гравців, що результат їхнього сукупного впливу на інформаційний простір аналізувати практично неможливо через багаторазові та багаторівневі мутації меседжів (так само, як відбувається мутація вірусів чи патогенів).

У цьому сенсі доцільно знову згадати праці мого улюбленого вченого Річарда Докінза, який увів у науковий порядок денний слово «мем», що є похідним від слова «ген».

Перефразуючи його тези, можна сказати, що в умовах інфодемії інформаційні віруси (меми) поводяться подібно до вірусів фізичних та розповсюджуються дуже агресивно, намагаючись зайняти весь доступний простір популяції.

Окрім масштабу та кількості глобальних «гравців», ситуацію погіршує й серйозний вплив на інформаційний простір політичних інтересів, які часто стають пріоритетнішими за порятунок людей.

Політикам, які приймають рішення щодо заходів із протидії розповсюдженню вірусу, необхідно постійно думати про свої рейтинги та переобрання.

Необхідно не тільки рятувати людей, але й продовжувати їм подобатися.

І якщо в контексті гібридної агресії це відбувалося з боку Росії та її політичних емісарів в Україні, то зараз це відбувається вже по всьому світу і в кожній країні.

Дональду Трампу потрібно бути переобраним у цьому році.

Тому під удар інформаційних меседжів потрапили й китайці, й Білл Гейтс, який окрім фінансування вакцин ще й спонсорує діяльність Демократичної партії США, тобто політичних опонентів Трампа.

Китайській владі необхідно втримати можливість здобуття економічного лідерства у світі.

Тому багато хто із журналістів наголошу, що не слід довіряти жодній інформації з Китаю.

Макрону також хочеться бути переобраним на другий строк, а Ангелі Меркель хочеться запобігти деструктивним процесам, що відбуваються в Європейському Союзі, але при цьому не хочеться йти на поступки в питаннях випуску цінних паперів — коронабондів, оскільки німецький уряд залучає зовнішні запозичення за набагато меншою ціною.

Таким чином, у кожного є свій інтерес, окрім інтересу загального — впоратися з розповсюдженням пандемії.

Саме тому інфодемія є багатогранним процесом, класифікувати та вивчати який неймовірно складно.

Однак є ще гірша новина.

Так само, як гібридне протистояння із Кремлем буде переслідувати нашу країну ще багато років і, можливо, десятиліть, вплив світових глобальних інформаційних хвиль на наше життя не припиниться вже ніколи.

Навіть якщо вакцину від коронавірусу знайдуть протягом двох років, людство відтепер буде жити в цьому новому світі і з цією коронавірусною хворобою, яку, можливо, навчаться лікувати.

Так само нам доведеться жити в умовах інфодемії, можливо, до кінця свого життя.

Так що звикайте.

Ілюстрація: news.

Думки, висловлені в рубриці Column, передають виключно погляди самих авторів і можуть не збігатися з позицією редакції «Детектора медіа».

Тексти авторських колонок суб'єктивні та не претендують на всебічне висвітлення теми.