Зеленський і корупція: Ситник відповів, чи готова влада до змін

В ефірі 24 каналу Артем Ситник говорив про те, що робитиме, якщо його звільняти з посади достроково, а також про роботу Антикорупційного суду.

Про політичну волю Зеленського.

Чи розуміє президент, на чию сторону має стати? Коли ви востаннє з ним спілкувались, чи обговорювали ситуацію з вашим можливим звільненням?.

Комітет Ради підтримав законопроєкт про підвищення ефективності боротьби з корупцією у правоохоронних органах.

Фактично, цей законодавчий акт дозволить відправити у відставку директора НАБУ Артема Ситника.

Не пам'ятаю, коли зустрічався останній раз.

Це союзники, які завжди були з нами.

Звичайно, ми співпрацюємо й з іншими органами.

По-різному було, дуже часто, навпаки, були спроби зірвати наші операції.

Я не буду зараз на цьому детально зупинятися.

Ми робимо свою роботу.

Наші обов'язки чітко прописані в законодавстві.

І ми звикли, що не будемо чекати допомоги від когось, а будемо робити роботу так, наскільки в нас вистачає ресурсів, сил.

Тиск був, є і буде.

Ми до нього достатньо адаптувалися, в цих умовах постійно працюємо.

І не тільки ми.

Хтось цей тиск, можливо, не витримує, ми готові.

Тому що розуміємо, який великий шлях ми вже пройшли.

Залишилося дуже мало.

Звичайно, що хтось істерить з цього приводу і намагається це зупинити.

Чи вийде в них? В Україні все можливо.

Але я вважаю своїм обов'язком цю систему, яка була створена, яка працює і приносить результат, зберегти.

Щоб ми до того фінального результату, про який ми говорили, дійшли.

І це, мабуть, дійсно, буде точкою неповернення в антикорупційній реформі.

Це буде прикладом того, як можна проводити, і найголовніше – завершувати реформи.

Я б дуже хотіла, щоб так було.

З вашого досвіду спілкування з президентом Зеленським, чи склалося враження, що в нього є так звана політична воля стати гарантом того, щоб ця антикорупційна система працювала, щоб були справедливі вироки, покарання за корупційні злочини? Чи є та нульова толерантність до корупції, яку він декларує?.

У мене склалось враження, що в НАБУ є дуже класна команда, яка, на мою думку, дуже ефективно робить свою роботу.

Вона невелика, але дуже ефективна.

У нас є прокурори, з якими іноді є гарячі суперечки, але які все-таки погоджувалися з тим, що ми зібрали докази, і справи скеровувались до суду.

У мене є розуміння, що є Антикорупційний суд, який конкретними своїми рішеннями поки що демонструє, що готовий до цього тиску, і готовий виносити рішення на користь держави.

Тому що ми самі очікуємо, повірте.

Детективи, так само як і прості люди, які не працюють в НАБУ, це члени нашого суспільства.

Вони також незадоволені тим, що відбувається.

Можливо, навіть більше незадоволені ніж ті, хто не працює в Антикорупційному бюро.

Тому що це їхня робота, і дуже неприємно спостерігати, коли на тебе виливають тонни бруду в ЗМІ.

Тобі погрожують і ти розслідуєш справу, скеровуєш до суду, а потім тобі ще й говорять про те, що ти нічого не робиш.

Тому, повірте, команда наша дійсно налаштована на результат.

Вона його дала, і я думаю, що фінальний результат ми трансформуємо у вироки та повернення коштів у держбюджет.

Тобто ваша відповідь на моє питання, чи є у президента воля до боротьби з корупцією, полягає в тому, що нам ніяка воля не потрібна, ми самі за себе?.

Я вважаю, що я дав дуже розгорнуту і вичерпну відповідь.

Про справу Онищенка.

Є кілька гучних справ, які вашому Бюро довелось довести до Антикорупційного суду.

Це, по-перше, так звана "газова справа Онищенка", в якій фігурує ексголова ДФС Роман Насіров.

Якщо простіше, то Насіров дозволив компаніям екснардепа Онищенка не платити державі орендну плату за користування надрами.

Збитки становлять 2 мільярда гривень і зараз справа вже в Антикорсуді.

Чи стежите ви за тим, як її слухають? І чи можете дати по цьому випадку прогноз: коли Насірову можуть винести вирок і яким він може бути?.

Я можу процитувати слова антикорупційного прокурора, які він сказав, коли ми презентували звіт роботи НАБУ за друге півріччя.

На жаль, у цей процес втрутився карантин, але я все ж таки сподіваюсь, що робота на цьому не зупинилась.

Він озвучив, що до кінця року очікуються десятки вироків по справах, які зараз розглядаються Антикорупційним судом.

Підстав вважати, що буде по-іншому, поки що немає.

Тобто рух по цих справах є, позитивна динаміка є, тому що вони взагалі мертвим вантажем "валялися" в тих судах, які були до створення Антикорупційного суду.

Буквально вчора (29 квітня – 24 канал) стягнули суму в бюджет понад 30 мільйонів гривень по одному з фігурантів справ НАБУ.

Я вважаю, що це величезне досягнення.

На мою думку, є всі підстави думати, що прогноз, який дав прокурор, є реальним.

Вищий антикорупційний суд України стягнув 30 мільйонів гривень зі скандального екснардепа та забудовника Максима Микитася.

Усе через порушення запобіжного заходу у межах справи про махінації з майном Нацгвардії.

А чи може по цій справі бути притягнутий до відповідальності саме Онищенко? Чи знаєте, чому його досі не екстрадували до України?.

Питання екстрадиції – це питання Генеральної прокуратури, згідно із законодавством.

Він уже притягнутий, але поки що в рамках заочної процедури, у зв'язку з його відсутністю.

А що стосується екстрадиції, на жаль, ми на цей процес ніяк вплинути не можемо.

Ми знаємо тільки, де він, хто цим займається.

Знаємо, що всі документи для того, щоб екстрадиція відбулась, були скеровані в компетентні органи.

Тому очікуємо, що все ж таки заочне засудження зміниться на очне.

А от ті плівки, які оприлюднив свого часу Онищенко, чи є у вас в роботі якісь справи по людях, які фігурують на них?.

Що відомо про "плівки Онищенка"? 18 квітня були оприлюднені так звані "плівки Онищенка", на яких звучить голос, схожий на голос Петра Порошенка.

На записі Онищенко і людина з голосом, схожим на голос Порошенка, обговорюють "договірняк" з ексміністром екології часів Януковича Миколою Злочевським щодо закриття кримінальних справ проти нього.

Записи Онищенко обіцяв передати спецслужбам США.

Звичайно, є така справа.

Вона окремо розслідується і, нагадаю, було журналістське розслідування Дмитра Гнапа.

І саме журналіст, який проводив своє розслідування, потім передав нам ці матеріали.

Але є й багато гучних заяв, які були зроблені паном Онищенком.

Колишній нардеп Олександр Онищенко / Фото "Українська правда".

Сама переписка не може бути допустимим доказом до того часу, поки ми не отримаємо телефон.

Бо Онищенко дуже багато разів погрожував, що все ж таки передасть компетентним органам цю техніку, яка дасть можливість все там закріпити, але досі цього не зробив.

Тому таке провадження є, але прогнозувати результат я поки не можу.

Можливо, коли Онищенко з'явиться на території України, він буде зацікавлено сприяти досудовому розслідуванню і в цій справі.

Це мова про Петра Порошенка, я правильно розумію?.

Мова йде про те, що Онищенко видав скріншоти своєї переписки у Whats.

App журналісту на певному етапі.

Через деякий час журналісти провели розслідування, і в тих переписках описуються певні процеси.

Онищенко раніше публікував переписку з близьким до Порошенка нардепом – Ігорем Кононенком, де вони обговорюють великий "відкат" на користь останнього за поставки газу на держпідприємства.

Листування вказує на корупційні схеми, пов'язані з Одеським припортовим заводом і енергокомпанією "Центренерго".

Саме от ця переписка, процеси, і люди, які були задіяні у ній відповідно до матеріалів – це все було і є предметом перевірки цього провадження.

Але допустимим доказом це може бути лише за умови, коли буде носій цієї переписки, тобто телефон, будуть проведенні відповідні експертні дослідження.

Тоді можна буде говорити про якусь судову перспективу.

І перспективу в оголошенні якихось підозр.

Про відшкодування збитків державі.

Ще одна гучна справа, яку ви почали, скоро може закінчитися вироком.

Це справа екснардепа Миколи Мартиненка.

Він роками паразитував на держкомпанії "Енергоатом".

Настільки успішно, що його називали "гаманцем партії "Народний фронт" Арсенія Яценюка".

Ось це класичний приклад того, як функціонує українська політика, коли вимиваються кошти з державних підприємств, на них фінансуються політичні проєкти і їх представники отримують "жирні" посади та продовжують паразитувати.

У випадку Мартиненка мова йде про вкрадені десятки мільйонів вже не гривень, а євро.

Зараз справа вже також в Антикорсуді.

Чи можливо стягнути з Мартиненка такі гроші і компенсувати нанесені державі збитки? І чи вважаєте ви це такою вашою показовою справою?.

Я жодну справу не можу вважати показовою.

У нас є і будуть такі розслідування.

Попри те, що мандат НАБУ закінчується саме складанням обвинувального акту, а потім це вже хліб антикорупційної прокуратури.

Якраз тут відбувається робоча зустріч із прокурорами.

Не тільки до складання обвинувального акту, а й до вироку.

Колишній нардеп Микола Мартиненко / Фото "РБК-Україна".

Ми вважаємо, що ми не повинні зупинятись, коли зробили свою роботу, коли склали обвинувальний акт і далі справа рухається в суді.

Тому ми й далі з нетерпінням очікуємо, щоб все ж таки ці справи в суді були розглянуті, а спричинені збитки були відшкодовані.

Тим більше, що частково понад 600 мільйонів гривень ми самі вже відшкодували під час розслідування, але основний ресурс...

У цій справі?.

Ні, взагалі.

Але основний ресурс відшкодування збитків, зокрема по цій справі, лежить саме у вироку суду.

Коли всі арештовані активи, я зараз не готовий сказати кількість їх сум, але загалом це мільярди гривень, які є потенційним активом у разі винесення судом вироків.

Це потенційний актив, який може перейти до державного бюджету.

Тому все залежить від того, наскільки швидко справа буде рухатись.

Ще раз хочу сказати, що дійсно є незрівнянна позитивна динаміка того, як це все відбувається в Антикорупційному суді, сподіваюсь так і буде надалі.

Тому є вже підстави говорити про якесь найближче майбутнє, коли такі рішення нарешті будуть виноситись.

До речі, буквально вчора (29 квітня – 24 канал), вже перші такі рішення пішли.

Там нібито проста справа, але 500 тисяч гривень було відшкодовано.

Колишній депутат визнав повністю провину, йому інкримінували заволодіння коштами компенсацій за житло.

Невеличка справа, але він повернув бюджету гроші і був засуджений.

Знову ж таки, вперше стягнуті десятки мільйонів із фігурантів по справах – як застава, за порушення умов застави.

Ці гроші вже в бюджеті, це понад 60 мільйонів.

Тому, в принципі, те, що відбувається зараз в Антикорупційному суді, дає підстави вважати, що ми дуже близько до фінальної мети, яку ставили собі ще 5 років назад.

А прізвище депутата, який заплатив 500 тисяч за порушення?.

Я не пам'ятаю, але в нас понад десяток депутатів притягувалися саме за такі дії.

Ними добровільно відшкодовано понад мільйон гривень, майже два мільйони.

І це перша справа, в якій повністю відшкодовані збитки.

Повертаючись до Мартиненка.

Хочу, щоб ми на його прикладі пояснили глядачам, як це працює, яку фінансову користь державі може принести робота вашого органу.

Ось людина є фігурантом вашого розслідування, в нього заарештовані всі активи чи якась кількість активів: будинки, грошові кошти в банках, ще щось.

І якщо, наприклад, суд ухвалює рішення, що він таки винен у нанесенні державі збитків саме в такій сумі, а в цьому випадку мова йде не менш, ніж про 6 мільйонів євро… Якщо суд вирішить, що він винен, то з тих його арештованих активів стягується в бюджет певна сума.

Чи правильно я пояснила?.

Так, правильно.

Пошук активів, які були виведені корупційним шляхом, – один із пріоритетів у нашій роботі.

Відшкодування збитків, які спричинені внаслідок корупційних порушень – також.

Тому, крім того, що ми шукаємо докази вини фігурантів, детектив паралельно встановлює активи: як в Україні, так і за кордоном.

Можна описати 3 основні способи відшкодування збитків:.

• Добровільний.

На жаль, це те, що в Україні не працює.

Наприклад, справа Бахматюка це підтверджує.

Всі намагаються максимально якимось чином вирішити питання, і не сісти за ґрати, і не відшкодовувати збитки.

• Засудження особи, по якій зібрано достатньо доказів.

У подальшому, в разі такого засудження, на активи, які заблоковані під час розслідування, звертається стягнення.

• Звернення коштів на внесення в якості застави.

Нещодавно ви бачили дві справи: Альперіна та Микитася.

Якщо я не помиляюсь, по справі Альперіна на сьогодні інкримінуються збитки у 80 мільйонів гривень.

Вже 35 мільйонів стягнуто і передано до бюджету.

Фактично половина збитків по справі вже відшкодовані.

Пояснимо, що це була застава: він не виконав її умови, не здав свій ізраїльський паспорт, і через це частину коштів – 35 мільйонів гривень – стягнули в бюджет.

Там спочатку була відмова, але вже було ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Застава була – 80 мільйонів.

Детективи встановили, що умови застави порушуються.

Зараз частина цієї суми стягнута до бюджету і знову потрібно вносити нові гроші в якості застави.

У випадку чергового порушення умов є можливість стягувати ці кошти в подальшому.

Та ж сама ситуація по справі Микитася.

Мабуть, вперше в історії такі суми стягуються на користь держави.

Думаю, це також сприятиме досягненню того, про що ми говорили.

Це саме вироки судів.

Це буде належним чином забезпечувати процесуальну поведінку особи.

Тому що це буде дуже суттєве покарання, коли "живі" гроші, внесені в якості застави, безповоротно для особи втрачаються, адже вони вже в бюджеті.

Якщо ми, наприклад, беремо справу, де притягується Микитась.

Нагадаю, вона стосується закупки квартир для Нацгвардії.

Загальна сума збитків там, здається, 84 мільйони гривень.

І вже 30 мільйонів гривень стягнуто, фактично половина суми вже відшкодована.

Є 2 позитивні речі: відшкодування збитків та забезпечення процесуальної поведінки.

Хочу пояснити, що Микитась – це столичний забудовник, близький до мера Києва Віталія Кличка.

Наскільки я пам'ятаю, йому призначили заставу 80 мільйонів гривень.

Він порушив умови запобіжного заходу, зокрема, спілкувався з іншими фігурантами справи, що було йому, наскільки розумію, заборонено.

Через це стягнули ці 30 мільйонів.

І те, і те – сталося в квітні.

Тобто за квітень буквально 65 мільйонів були стягнуті на користь бюджету завдяки вашим розслідуванням.

Але вам закидають, що на утримання НАБУ держава витрачає мільярди гривень.

Я так розумію, що бюджет НАБУ – це десь мільярд гривень на рік.

Чи є загальна цифра, скільки грошей за 5 років існування НАБУ вам вдалося компенсувати державі?.

Такі закиди часто лунають.

І я хотів би одразу сказати, що НАБУ – це ж не комерційне підприємство, яке заробляє гроші.

У світі немає жодного прикладу, коли правоохоронний орган повертав у бюджет більше грошей, ніж виділялось на його фінансування.

Тому це, в принципі, такий елемент маніпуляції.

Водночас ми повинні це робити, відшкодовувати збитки.

На сьогодні сума збитків, відшкодованих по справах, становить 600 мільйонів гривень.

Мається на увазі сума збитків державі, без урахування тих застав.

Це те, що відшкодовується добровільно.

Директор Антикорупційно бюро Артем Ситник / Фото "Обозреватель".

Але, як я вже зазначав, основне джерело відшкодування збитків – це ті кошти й активи, які на сьогодні нами заблоковані.

За приблизними оцінками, це понад 5 мільярдів гривень.

Тобто, це те, що вже заблоковано, і чекає вироку суду.

Тому, в принципі, тенденція, яку ми спостерігаємо у квітні, говорить про те, що ці кошти, можливо, у все більшому обсязі переходитимуть до бюджету.

Потрібно ще згадати, коли в нас були такі повноваження, ми ще подавали позови про розірвання корупційний угод, скажімо так.

Сума цих позовів також перевищує 8 мільярдів гривень.

Тому ми тут якраз забезпечили створення такого ресурсу, який при фінальних рішеннях судів дасть можливість великих обсягів надходження до бюджету.

І це зовсім поряд, виходячи з того, що бачимо у квітні.

Тому, мабуть, це також частково пояснює, чому такі активні рухи відбуваються в парламенті.

І чому відбуваються спроби знищити незалежність Антикорупційного бюро, якимось чином це все зупинити.

Про справи Труханова.

Ще кілька резонансних справ є у вас в роботі.

Які перспективи опинитися за ґратами є в мера Одеси Геннадія Труханова? Він, я так розумію, на сьогодні є фігурантом трьох ваших розслідувань – це недекларування майна, незаконне заволодіння будівлею заводу "Краян".

У яких справах фігурує Труханов? У Вищому антикорупційному суді слухаються 2 справи, де фігурує Труханов.

Одна справа стосується декларування недостовірної інформації за 2015 – 2016 роки.

Інша – щодо заволодіння понад 92 мільйонами гривень з бюджету в результаті схеми придбання приміщення адмінкорпусу колишнього заводу "Краян" за вдвічі завищеню ціною.

Так, ці обидві справи в суді.

По справі заводу "Краян" було дивно спостерігати, коли всі справи, які розслідувалися НАБУ, в судах просто стояли, а справа в Одесі рухалася надзвичайно швидкими темпами.

Такий темп був взятий, коли стало очевидно, що найближчим часом запрацює Антикорупційний суд.

Загальна мета була досягти рішення апеляції, але загальної, а не антикорупційної.

Тобто він хотів, простими словами, повирішувати через звичайні українські суди свої справи?.

До створення Антикорупційного суду.

Ще одна справа дуже швидко почала рухатися, а потім зупинилася.

Це справа, про яку ми вже говорили щодо екснардепа.

Якраз ця справа, був виправдувальний вирок.

До того ж, я навіть не хочу коментувати, але там вирок жахливий просто з точки зору написання та оцінки доказів.

Були дуже великі та швидкі спроби досягти рішення апеляційної інстанції.

Слава Богу, не вийшло, і зараз ця справа перебуває на розгляді в апеляційній палаті Антикорсуду.

Мер Одеси Геннадій Труханов / Фото Liga.

Саме по заводу "Краян"?.

Щодо недекларування майна – ця справа активно розглядається в Антикорупційному суді.

Триває дослідження доказів, наскільки я знаю, письмові матеріали вже пройдені, будуть допитані свідки.

Можливо, там також прокурори будуть виходити на якесь фінальне рішення.

Керівник САП Назар Холодницький 14 квітня 2020 року повідомив Труханову про підозру в поданні ним недостовірних відомостей до декларації про доходи за 2017 рік.

Зокрема, мер Одеси не вказав у декларації майно та доходи, що належали його дружині.

Так чи інакше, Труханов сяде чи ні?.

Знаєте, якщо я відповім ствердно, то відразу буде справ для багатьох позовів.

Тому що, ще раз хочу нагадати, наше завдання – зібрати докази і віддати їх прокурору.

Завдання прокурора – належним чином презентувати ці докази в суді.

Завдання суду – витримати той тиск, який є.

Тому що тиснуть не тільки на НАБУ, а й на всіх, хто причетний до процесу потрапляння за ґрати людей, які підозрюються в корупції.

Тому ми свою роботу зробили, прокурора переконали.

Він також свою роботу також робить, намагається переконати суд.

Є вже перші вироки, коли суд все-таки переконався, що склад злочину є, збитки відшкодовані, а покарання призначені.

Тому зараз дуже багато в чому все залежить від Антикорупційного суду.

Я не можу, звичайно, гарантувати, що по кожній справі буде обвинувальний вирок.

І це, мабуть, неправильно, тому що немає жодної демократичної країни, де 100% вироків – обвинувальні.

Але ми намагалися і я скажу відверто, що прокурори вимагали від нас максимально повних доказів для того, щоб їм максимально просто було презентувати цю справу в суді.

Про роботу Антикорупційного суду.

Ви вірите в Антикорупційний суд, у вас є кредит довіри до нього?.

Це суд, який починав роботу в умовах дуже великих очікувань, зокрема, після роботи НАБУ і САП, коли було дуже багато резонансних справ.

Потім знову ж таки були обвинувачення, що "толку з того, що ви їх затримуєте, арештовуєте, але це ж спортивна риболовля" і таке інше.

Суд починав у непростих умовах, тому що від них, як і від нас, з першого дня чекали результатів.

Вони результати почали показувати.

Які повноваження має Антикорупційний суд / Інфографіка 24 каналу.

Якщо за 30 років незалежності жоден не стягував навіть мільйона гривень, таких застав ніколи не було, то зараз, попри фігурантів та ті суми, які, можливо, пропонуються, суд приймає це рішення.

І я впевнений, що судді розуміють, наскільки важливо зараз для всієї антикорупційної інфраструктури завершити все вироками суддів.

Активи, які заблоковані нами по цих справах, передати до бюджету.

Антикорупційний суд був таким пазлом всієї антикорупційної системи, якого не вистачало, щоб вона запрацювала.

Я сподіваюся, що у 2020 році ми нарешті побачимо, як це все запрацює.

Але люди, які організували всю цю кампанію проти вас особисто, домагаються, як ви правильно сказали, не просто вашого звільнення, а знищення НАБУ.

"Слуги народу" вже запропонували, наприклад, перетворити НАБУ на підрозділ ДБР.

Що це означатиме, якщо так станеться? І що взагалі означає все, що відбувається для антикорупційної системи? У вас немає враження, що зараз її намагаються так стриножити?.

Таке враження у мене з 2016 року.

Якщо ми акцентуємо увагу на Антикорупційному суді, то ми втратили 2 роки.

Тому що ми про необхідність створення цього суду говорили, починаючи з травня 2016-го.

Нам 2 роки розповідали, що ми ніколи його не створимо, але все ж потім це сталося.

Зараз цей суд повертає реальні кошти до бюджету.

Якщо хтось інший наведе приклади повернення таких коштів, я з завдоволенням послухаю.

Коли антикорупційна структура почала загрожувати вже просто своїм існуванням, це вже реальні справи щодо реальних високопосадовців, олігархів.

Ці справи не просто існують, а вони вже з підозрами, заблокованими рахунками, активами.

Деякі з цих справ уже в судах, і по них іде стягнення грошей десятками мільйонів.

Це погано? Мабуть, ні.

Але, мабуть, це є причиною того, чому нас потрібно приєднати до ДБР.

Тому що там я щось не чув, щоб хтось повертав десятками мільйонів гривень до бюджету чи хтось розслідував якісь справи.

Звичайно, що такі спроби були з 2016 року, вони є зараз і будуть в майбутньому.

Це реалії не тільки України, а й тих країн з перехідною системою, які роблять антикорупційні реформи.

Хтось робить це швидше, хтось повільніше.

Але в усіх країнах завжди є супротив антикорупційним рухам.

Артем Ситник розповів про резонансні розслідування / Фото "Укрінформ".

Зважаючи на цей опір, мало хто вірив, що буде Антикорупційний суд – він з'явився.

Мало хто вірив, що запрацює, – він зараз повертає кошти.

Мало хто вірив, що хтось з високопосадовців буде затриманий – вони затримані, арештовані, зараз перебувають в суді.

Фактично з того, в що мало хто вірив, все реалізоване.

Залишилось найголовніше – вироки Антикорупційного суду по цих справах.

Тому час покаже.

Ми пройшли набагато більшу дистанцію, ніж залишилось.

Але ми маємо набагато більший опір, ніж був до цього.

Про нові справи та плани на майбутнє.

Чи є у вас якісь справи на членів вже нової "зеленої" команди?.

Знову ж таки, повертаючись до питання прогнозів, – справи, звичайно, кожен день реєструються.

Нещодавно зареєстрували справу щодо закупки медичного обладнання в період карантину.

Також досить така актуальна ситуація, яка описувалась у ЗМІ.

Звичайно, що дуже швидко змінюються міністри, це також накладає відбиток.

Тому що так швидко міністри ніколи не змінювались.

Але нагадаю, коли створювалось НАБУ і були створені умови, коли справи, які, на жаль, зараз уже перейшли до нас, але тоді залишалися в Генеральній прокуратурі, і ми мали можливість концентруватися на чинній владі.

Це надзвичайно вважко, тому що одна справа – розслідувати провадження щодо осіб, які за кордоном і не мають зараз ні владних, ні інших ресурсів.

А інша – розслідувати справи щодо конкретних осіб, які мають фінансові, медійні й адміністративні ресурси.

Тому ми до цього звикли, і в нас немає такого розподілу.

Якщо є дані про те, що скоєно злочин, то неважливо, де ти працюєш і яку політичну силу представляєш.

Що буде робити Артем Ситник, якщо його таки звільнять достроково? Куди ви підете з таким резюме – в політику?.

Коли обіймаєш посаду директора Антикорупційного бюро, то взагалі думати про політику, мені здається, неправильно.

Як і будувати плани на майбутнє.

Фактично робота займає весь емоційний і часовий ресурс.

Нагадаю, що є каденція директора НАБУ, вона становить 7 років.

До кінця каденції залишилося не так багато.

Є постійні спроби її скоротити.

Можливо, вони десь колись будуть вдалі, але на сьогодні я своїм завданням як на вчора, так і на сьогодні й на завтра, вважаю захист цієї інституції.

Очільник Антикорупційного бюро Артем Ситник / Фото "Українська правда".

Ще раз хочу наголосити: постійні атаки та спроби внести законопроєкти – це не атака персонально проти мене.

Окрім мене в НАБУ працюють ще майже 700 працівників.

Вони й розслідували ці справи, про які ми вже достатньо довго говоримо.

Саме ці люди, ця команда, будуть під великим тиском, якщо ця система втратить свою незалежність.

Я буду все робити для того, аби вона була захищена від політичного впливу, була незалежною і могла в подальшому продовжувати ту роботу, яку ми робили перед цим.