Запеклі повітряні бої у Перській затоці: як США зруйнували плани іракського диктора Хусейна

У кілька разів більша армія Хусейна до кінця дня уже повністю захопила столицю Ель-Кувейт.

Країна опинилася під контролем Багдаду.

Детальніше про війну у Перській затоці – читайте в програмі "Конфлікти" на 24 каналі.

Саддам Хусейн окупацію називав законною.

Нібито Кувейт був ініціатором економічної війни.

За його словами, Ель-Кувейт незаконно користувався нафтовими родовищами Румейли на іраксько-кувейтському кордоні.

Натомість світова спільнота вважає, що окупація країни почалася через бажання Багдаду контролювати нафтові родовища.

"Кувейт руйнував, руйнує і продовжує руйнувати Ірак.

Це треба припинити.

Ми зробили те, що мали.

Ель-Кувейт більше не зможе грати у свої ігри.

Ми вже не раз казали їхнім лідерам, що вони бавляться в дуже небезпечну гру", – наголосив п'ятий президент Іраку Саддам Хусейн.

Саддам Хусейн / Фото "РБК".

Реакція світу.

Кувейт, знаючи, що у війні проти такого потужного сусіда йому не перемогти, завжди йшов на поступки і діалог.

Та цього разу Хусейн говорити не хотів.

В Радбезі ООН Іраку виставили ультиматум, адже геополітично агресія Хусейна била по ринку енергоносіїв.

Він був на пів шляху до того, щоб отримати важелі впливу, які б дозволили йому диктувати свої умови не лише на Близькому Сході, а у Європі і головне – у США.

З окупацією Кувейту іракський президент тримав на контролі одну п'яту нафти.

З Кувейту міг запросто перекинутися на Саудівську Аравію.

Тримаючи в руках уже 2 країни із величезними запасами чорного золота, Ірак став би лідером на ринку.

У Вашингтоні це розуміли, і стали головними ініціаторами подальшого сценарію силового стримування агресії іракського диктатора.

Резолюція Ради Безпеки ООН / Скриншот з відео.

Штати відправили у Саудівську Аравію 7000 військових, у Перській затоці вже стояли 2 авіаносці і понад 20 винищувачів.

Поведінка Саддама однозначно натякала, що Іраку було байдуже на резолюції і на мирне врегулювання конфлікту.

Тому союзні війська поступово стягували свої сили поближче до Іраку.

Операція "Щит пустелі".

28 країн на чолі зі США готувалися до операції "Щит пустелі".

Її метою було витіснити іракські війська в межі своєї країни.

Акцент зробили на авіації.

Союзні сили стягнули в регіон близько 3 тисяч літаків.

15 січня Ірак так і не вивів свої війська.

Натомість почав нарощувати сили готуючись до війни.

Але їхні 400 літаків і близько не стояли, порівняно з потужностями коаліційних сил.

Пентагон обрав тактику засновника американської авіації Вільяма Мітчелла.

Ще під час Першої світової війни він говорив, що домінування у повітряному просторі принесе перемогу у будь-якому бою.

Спочатку потрібно атакувати керівництво та інфраструктуру свого противника.

Одночасно із цим атакувати усі підрозділи і типи збройних сил противника.

Усе це потрібно робити з повітря,.

– наголошував Вільям Мітчелл.

Американське командування готувало сценарій подальших дій.

Для початку потрібно було ліквідувати Центри управління радіолокаційними системами і засоби протиповітряної оборони противника.

Схематично іракська система ППО виглядала ось так:.

В центрі мозок – він надсилає інформацію в окремі відділи управління системами ППО;.

Ті передають дані радарам, які безпосередньо керують вже самими пусковими установками;.

Згідно із планом, винищувачі спочатку мали вразити мозок, потім відділи управління, радари, а потім по черзі і пускові установки.

"Це дуже складний механізм, який ми мали знищити.

Сам центр – це як нервова система.

Спочатку ми вражаємо її, а потім добиваємо все, що від неї лишається, знешкоджуємо частинами", – розповів Ґлен Профітт з підрозділу радіоелектронної боротьби США.

Після війни у В'єтнамі, на зміну старим сталевим птахам B-57, F-5 чи F-100 прийшли нові, набагато швидші, витриваліші і потужніші А-10 та F-15.

Участь пілота зводилась до мінімуму, майже за все відповідав комп'ютер.

Американські винищувачі F-15E / Фото Вікіпедія.

У небі над Перською затокою можна було побачити літаки 40 видів: від вантажних до високоточних винищувачів.

Та зіркою конфлікту став штурмовик "Найт Хок" – F-117a.

Завдяки системі Стелс, він був практично непомітним для ворожих радарів.

"Це новітній, високоточний літак.

Його ніколи не будуть використовувати як бомбардувальник.

Ви просто не вчепите на нього 20 бомб.

Він призначений для одного, може, двох пострілів, які будуть завдані по найважливіших об'єктах, зі впевненістю у 100% влучанні", – пояснив дослідник військової авіації Джеф Етел.

Штурмовик "Найт Хок" / Фото Вікіпедія.

Операція "Буря в пустелі".

Вночі на 17 квітня почалася операція "Буря в пустелі".

Одночасно у небо піднялися 600 літаків.

Повітряна армада була озброєна бомбами, високоточними ракетами і системами приглушення ворожих радарів.

Першими влетіли штурмовики "Найт Хок".

Вони взяли курс на іракські Центри управління системами ППО.

Іракські радари їх не бачили, тому ціль швидко ліквідували.

Відсутність радарів дала змогу іншим літакам робити вже свою роботу.

Наступною ціллю стали іракські промислові компанії та заводи з вироблення боєприпасів.

Роль ліквідаторів на себе перейняли британські "Торнадо" і французькі "Ягуари".

Американці, які координували бойові дії в Іраку, переклали на авіацію не лише бойові, а й логістичні задачі.

Саддам все ще мав сухопутні війська, які могли завдати союзникам зайвого клопоту.

Коаліція почала думати, як відрізати Хусейна від управління своєю армією.

Чарльз Хорнер з центрального командування ВПС США розповів, що було створено 4 повітряні дивізії, які відповідали за:.

дозаправні танкери і бомбардувальники;.

винищувачі та штурмовики;.

радіолокаційну боротьбу;.

вантажні перевезення і доставку амуніції.

Поки іракці оговтувалися від атак і планували контроперації, союзні війська розбомбили комунікаційні вежі та будівлі.

Інформацію про нові авіанальоти іракські військові отримували із тривалим запізненням.

Здатність Хусейна отримувати чи координувати хоч якусь інформацію повністю відпала.

Його пускові установки знищили, комунікацію перервали.

Багдад занурився у темряву,.

– відзначив Ґлен Профітт з підрозділу радіоелектронної боротьби США.

За тиждень авіанальотів авіацію підтримували американські кораблі та субмарини, обстрілюючи Ірак "новенькими" крилатими ракетами сімейства "Томагавк".

Іракські військові стали першими, хто відчули, що це за зброя.

Головними цілями були військовІ бази, аеродроми і заводи, де іракські вчені проводили ядерні дослідження.

Небезпека і ефективність "Томагавка" у тому, що він майже завжди влучав у ціль.

Оператор запуску вносить у систему ракети координати, цілі.

Використовуючи GPS-дані у польоті, ракета маневрує, поки не долетить до визначеної точки.

Запуск американської ракети "Томагавк" / Фото Вікіпедія.

Ця 6-метрова машина смерті могла долати відстані від 400 до 2,5 тисяч кілометрів.

За весь час війни у Перській затоці, американці запустили майже 300 таких крилатих монстрів.

Союзні війська не припиняли бомбардування.

Спроби іракської авіації відбивати атаки не приносили успіху.

"Орли" Садама літали на старих радянських "МІГах", які були практично безсилими проти нових союзних апаратів.

Тому повний контроль у небі тримали коаліційні війська.

Тактичні бомбардувальники F-111 поховали під бомбами останні шанси іракців на реванш.

100 літаків, 300 ангарів згоріли до тла.

57% аеродромів зникло з карти Іраку.

Вагомий внесок у швидку перемогу в повітрі відбувся завдяки AWACS.

Це був мозок всієї операції США.

Літаючий командний центр, який відслідковував кожен літак і кожну ракету в зоні конфлікту.

Літак дальнього радіолокаційного стеження / Фото Вікіпедія.

Останнім козирем Саддама були "СКАДи" – радянські балістичні ракети.

Але і їх союзні війська знищили доволі оперативно.

Якщо на початку конфлікту Ірак випускав по 5 ракет на день, то за кілька днів ця цифра скоротилася до 3 на тиждень.

Спочатку ракети "СКАД" мали дальність майже до 250 кілометрів.

Хусейн переробив їх таким чином, щоб збільшити дальність.

Вони просто порізали ракету і засунули паливні баки 3 ракет в одну.

Ракета збільшилась, і дальність польоту вже сягала майже 500 кілометрів,.

– пояснив письменник Стівен Залога.

Саддам назвав свою розробку "Ель-Хусейн".

Коли наземні пускові установки розбомбили, він почав використовувати залишки мобільних.

Розділив на дві групи по 16 машин: частина – на Захід, частина – на Схід.

Розкидав біля кордону і почав обстрілювати Ізраїль та Саудівську Аравію.

Наслідки удару ракетами "Ель-Хусейн" по американській казармі в місті Дахран / Фото Вікіпедія.

На пошук і ліквідацію "СКАДІв" відправилися "Орли" – тактичні винищувачі F-15c.

За допомогою лазерних систем вони сканували місцевість і вираховували місцезнаходження "Ель-Хусейнів".

"Мобільні "СКАДи" дуже тяжко знайти.

Попри те, що автомобіль з якого їх запускають дуже великий, у нього безліч величезних колес, здалеку він виглядає, як звичайна вантажівка, яку можна зустріти на вулицях Багдаду.

Атака на мобільні "СКАДи" почалася тільки через те, що Хусейн почав обстрілювати Ізраїль і Саудівську Аравію", – зазначив письменник Стівен Залога.

Операція "Буря в пустелі" тривала півтора місяця.

Це були 6 тижнів постійних авіанальотів і повітряних боїв.

Іракська авіація була знищена майже повністю.

У кожному вильоті союзників брали участь від 300 до 700 літаків.

Увесь цей час у небі над Багдадом кружляли 180 повітряних танкерів для дозаправки союзної авіації.

Залишалася фінальна фаза повітряної кампанії – підготувати поле бою для наземної операції.

Винищувачі і штурмові літаки розбомбили 40% іракських танків, артилерію і бронемашини.

І найголовніше – транспортні сполучення і мости були повністю зруйновані.

Іракські військові отримували по 20 тисяч тонн амунції щоденно.

Туди входили боєприпаси, їжа, зброя і різноманітна техніка.

Після атаки на мости і головні дороги кількість вантажу зменшилася всього до 2 тисяч тонн.

Знищена та покинута іракська бронетехніка / Фото Flicr.

Наступним завданням авіації була допомога наземним силам наступу.

За наказом ВПС США, штурмовики A-10 Warthog завдали удару по точках дислокації іракських солдатів.

Їх завантажили касетними бомбами.

24го лютого 1991 року операція "Буря в пустелі" закінчилася і перейшла у нову фазу – звільнення Кувейту, під кодовою назвою "Меч Пустелі".

Про війну БМП, танків і артилерії – читайте в наступній частині, присвяченій війні у Перській затоці.