Українки не захищені від домашнього насильства: страшні цифри та що з цим робити?

440 жінок загинули в 2018 році в Туреччині внаслідок домашнього насильства.

В 2017 році – 409.

У 2019 році, в Стамбулі, художник Вахіт Туна встановив 440 пар жіночих туфель на стіні одного з будинків у пам'ять про загиблих жінок.

Ви, певне, бачили цю страшну інсталяцію – нагадування про тих, кому ці 440 пар туфлів більше ніколи не знадобляться….

Арт-об'єкт у Стамбулі, присвячений жінкам, які стали жертвами домашнього насильства / Фото Twitter.

В Україні ми маємо не менш страшні цифри:.

щорічно 1,1 мільйон українок стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім'ї;.

близько 600 з них гинуть;.

поліція фіксує приблизно 300 фактів домашнього насильства як щодо жінок, так і щодо дітей кожного дня;.

більше половини дітей і підлітків стають жертвами насильства вдома;.

у поліцію звертаються тільки 10-15 % постраждалих;.

лише 27% жінок вважають образи проявом насильства;.

тільки 32% подібним чином оцінюють приниження;.

для 49% респонденток насильство – це побої;.

56% згодні вважати насильством зґвалтування;.

У Дніпрі поліцейські опитали 29 жертв домашнього насильства і з'ясували, що 23 жінки знайшли більше сотні причин, що виправдовують агресію їх співмешканців;.

майже 40% працівників системи кримінального правосуддя – поліцейських, прокурорів, суддів – вважають домашнє насильство приватною справою.

А 60% впевнені, що жертви самі винні в тому, що з ними сталося;.

до 90% поліцейських і суддів розглядають випадки домашнього насильства як "сімейну суперечку".

Подібні справи вітчизняні слуги закону часто розглядають без присутності жертви, а середня тривалість кожного судового слухання складає всього 7 хвилин;.

ціна насильства над жінками в Україні – витрати, які несе держава і самі сім'ї (адмінвитрати, втрата майна і працездатності), – досягає $ 208 млн в рік;.

міжнародні дослідження говорять про те, що $1, вкладений в профілактику, економить $15–20 подальших витрат, викликаних агресією.

Дані – МВС, Українського інституту соціальних досліджень, Міжнародного правозахисного центру Ла Страда-Україна, Женевського центру демократичного контролю над збройними силами, Фонду народонаселення ООН.

– Яке насильство? Про що ти? В моєму оточенні такого немає і бути не можу! В моєму оточенні всі пристойні люди! – саме такі аргументи я читаю досить часто під своїми постами, якщо тема заходить про гендерну рівність, про фемінізм або про насильство проти жінок та дітей.

Ситуація з цим досить сумна і небезпечна.

Україна і досі не ратифікувала Стамбульську конвенцію – міжнародну угоду Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства.

Її метою є "попередження насильства, захист постраждалих та "покінчення з безкарністю злочинців".

Цю Конвенцію підписали 47 країн та більшість із них ратифікували.

І Туреччина, до речі, стала першою країною, яка ратифікувала Конвенцію.

Верховна Рада минулого скликання відрізнялась своїм сексизмом та дрімучістю.

І я знаю, як бились за ратифікацію Конвенції демократичні сили.

Але всі оці уламки Януковича і компанії стояли на смерть, водили на засідання комітетів православних священників Московського патріархату і розповідали про "захист традиційних цінностей".

Нинішній парламент теж встиг вже відзначитись.

Нардеп від "слуг" Святослав Юраш очолив міжфракційне об'єднання "Цінності, Гідність, Родина".

І оголосив про "захист вічних цінностей українського суспільства і протидія спробам знищити фундаментальне природне право в ім'я політичної моди".

Правда, далі гучних заяв справи не просунулись, але риторику молодий нардеп не змінив.

На сайті президента України зареєстровано електронну петицію з закликом ратифікувати Стамбульську конвенцію (Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами).

Від сьогодні маємо лише 19 днів, щоб встигнути зібрати підписи, яких не вистачає.

Поки що маємо понад 12 тисяч голосів з 25 тисяч необхідних.

Прошу всіх, хто розуміє важливість, долучитися до підписання петиції.

Так, трохи займає час.

Але це важливо зробити для кожного із нас.

Які б люди з янгольськими крильцями вас не оточували і як би ви себе не гіпнотизували, що тема домашнього насильства вас не стосується.

"Але понад усе, я вірю, що ми маємо підтримати цю конвенцію тому, що свобода від насильства – основне право людини.

Насильство стосовно жінок позбавляє постраждалих гідності.

Воно позбавляє їх упевненості щодо вимог рівноправності.

Жодна жінка не буде здатна користуватися правами людини сповна, допоки вона може бути жертвою насильства.

Ми маємо розірвати це замкнене коло.

Необхідність у цій конвенції давно назріла.

Не підтримати цю конвенцію означає поступитися насильству.

Не підтримати цю конвенцію означає вчинити злочин.

Не підтримати цю конвенцію означає вчинити ще один злочин проти жінок", – Мендес Бота, генеральний доповідач з питань насильства над жінками, політичний координатор парламентської мережі "Жінки вільні від насильства".