Якщо експериментувати з медициною, будемо їздити на маршрутці лікуватися до Польщі

Міністр охорони здоров'я України Максим Степанов зі своєю командою цього тижня оголосив деталі другого етапу реформування медицини із урахуванням помилок попередників, нових викликів, пов'язаних із пандемією коронавірусу, а також загрози повної катастрофи у цій важливій сфері, яка десятиліттями погіршувалась через, в тому числі, корупцію, недофінансування, відтік кадрів. 

Глава МОЗ у великому ефірі в рамках політичного ток-шоу "Право на владу" на каналі 1+1 презентував впродовж кількох годин ключові сфери реформи, відповідав на питання лікарів та ведучої Наталії Мосейчук. У п'ятницю, 8 травня, міністр Степанов, попри свій гнучких графік, зустрівся в стінах Міністерства з кореспонденткою ТСН Оксаною Муляр, щоб відповісти в інтерв'ю для ТСН.ua на інші питання, які турбують більшість українців: фінансування галузі, зарплати медикам, долю псих- і тубдиспансерів. 

- Яка концепція медичної реформи в Україні? Маємо британську модель. Концепція - гроші ходять за пацієнтом. Маємо на першому етапі сімейного лікаря, якого вже обрали. І на другому етапі сімейний лікар виписує направлення до вузьких фахівців, ми до них ідемо і знову ж таки державне фінансування іде за пацієнтом. Сьогодні ми прийшли в одну лікарню - там отримали одну послугу, за нас держава заплатила. Передумали й ідемо в іншу лікарню - гроші йдуть за нами. Така концепція реформи?

- Я не знаю до кінця, яку модель ми маємо. Коли Ви кажете, що ми маємо британську модель, то вона має певні ознаки і тоді повинна бути дотримана від початку до кінця. Але головне - я не розумію, чому ми повинні мати саме британську модель. А чому ця модель не може бути українською?!

- Тобто у вас, як у міністра, є претензія не лише до тарифів, фінансування, до того, як це втілюється, а й до самої концепції?

- Давайте розділяти. Є наше прагнення, яку саме ми хочемо мати модель, якою бачити медицину. Я впевнений, що це бачення особливо не відрізняється, незалежно від того, де мешкає громадянин - або в Києві, або в селі. Він хоче мати сучасну медицину, яка його рятує, він хоче мати медицину таку, яка 100% надасть йому допомогу, коли він телефонує на 103 - приїжджає "швидка" дуже швидко за 10 або за 20 хвилин, якщо ця "швидка" його довезе до лікарні, у лікарні йому 100% буде надана медична допомога. За зрозумілими правилами, що він уже заплатив за цю "швидку" через сплату податків, а держава вже профінансувала процес його лікування. Коли ми кажемо, що хочемо мати такі принципи, ми повинні вибудувати соціально-економічну модель організації охорони здоров'я. Таким шляхом іде увесь світ. Узагалі в світі існують американська, британська, німецька моделі, за часів Радянського Союзу була модель Семашка. А інші країни мають класичні моделі, мають свої особливості.

- Які характеристики цих моделей?

- Американська - виключно страхова медицина, яка має суто ринкові умови. Німецька - почалася ще за Бісмарка, коли були передбачені лікарняні каси, вони переросли в обов'язкове медичне страхування. Із іншого боку був інший канал фінансування - держава дофінансовує те, що йде за рахунок добровільного страхування. Тобто це поєднана соціально-економічна модель організації охорони здоров'я для того, щоб більшість коштів була направлена в медицину. І вона має свою ефективність, бо Німеччина витрачає на медицину 10%. Тому ми недарма заздримо німцям. Є в них і медичний туризм, коли медицина забезпечує 100% надання допомоги не лише своїм громадянам. Тому, якщо ми переходимо до України і кажемо, що хочемо побудувати в Україні, ми не можемо будувати модель виключно на папері, виходячи з якихось слайдів, цифр тощо. Ми не можемо не враховувати специфічність нашої країни.

- Тобто ми будемо змінювати цю концепцію, про яку говоримо вже три роки?

- Ми не можемо не враховувати те, що в нас було майже 30 років, те, що нам перейшло від радянських часів. І виходить, що з цього ми повинні були вже будувати. У моєму розумінні, коли ми будуємо модель і як узагалі буде організована медицина, ми мали розробити концепцію, чіткий план переходу, що і коли ми робимо. І цей план повинен бути зрозумілий будь-якому громадянину. Пацієнт мав знайти, як його лікуватимуть сьогодні, що буде за рік-два-три. Ба більше, процес реформування медицини, коли ще вона перебуває у важкому стані, як зараз, не може бути дуже швидким. Зрозуміло, що потрібно декілька років, щоб ми перейшли.

Тепер розглянемо покроково, що відбулося в Україні. 2017-го був підписаний відповідний закон про медичні гарантії, які надає держава під час лікування хворого. Від 2018-го запрацювала так звана первинна ланка, тобто сімейні лікарі. Це найпростіший спосіб реформування медицини, бо там усе зрозуміло.

- Як ви її оцінюєте?

- Я вважаю, вона на тому етапі імплементації, коли успішна. Тож концептуально там нічого не треба змінювати, треба додати деякі елементи - і це дуже важливо. Ці елементи, перш за все, повинні стосуватися якості надання медичної допомоги. По-перше, повинен бути стандарт. По-друге, повинен бути чіткий контроль якості. Тобто ми з вами, як громадяни, якщо у нас є декларація й ми звертаємося по надання медичної допомоги, попередньо сплативши за це зі своїх податків, - ми хочемо, щоб нам надавалася кваліфікована медична допомога. І обов'язок держави (якщо вона взяла на себе цю відповідальність і має монополію практично на надання цієї медичної допомоги) - контролювати цю якість. Сьогодні цього немає, але це не важко виправити.

- Як це має бути? Колишня очільниця МОЗ Уляна Супрун на самому початку говорила про перекладні міжнародні протоколи. Потім інша колишня міністерка охорони здоров'я, Зоряна Скалецька, говорила про національні протоколи, якийсь національний стандарт. Який варіант Ви пропонуєте?

- Я дуже поважаю свою країну і надто люблю її, щоб користуватися якимись національними протоколами і стандартами, а не українськими. У нас будуть українські стандарти надання медичної допомоги, і в нас будуть українські клінічні рекомендації, протоколи, назва вже не важлива. Це саме те, за чим ми будемо лікуватися, і які будуть використовувати українські лікарі. Як складаються ці протоколи? Беруться протоколи різних країн, кращих країн у тій чи іншій галузі, напрямку медицини. Є країни, які просунутіші. І потім вони адаптуються вже під українські реалії. Що таке протокол? Це стандарт лікування, як лікувати хворобу залежно від її стану і перебігу. Це те, що потрібне лікарю, щоб він міг нормально, кваліфіковано лікувати. Ці протоколи - на кшталт нашого стандарту лікування коронавірусної хвороби COVID-19, про який уже всі знають, бо він є у нас на сайті.

- І такий протокол буде для кожної хвороби?

- Так, це повинно бути для кожної хвороби. Наразі в нас є 120 оновлених, актуалізованих українських протоколів. Немає 2500. Щоб ми з вами уявляли, що в нас відбувається - вони були просто скасовані. Деякі стандарти були, наприклад фінськими. Мені не зрозуміло, чому фінські. Але хтось узяв фінські, переклав і сказав: "Ми тепер будемо за ними лікуватися". Чому ми повинні за ними лікуватися, якщо вони не адаптовані під українські реалії? Річ у тім, що цими протоколами займалися не лікарі. Цим займалися люди, які чомусь вирішили, що вони багато читали Google і тепер можуть це робити.

- Щодо другого етапу реформи. Які концептуальні зміни буде запроваджено?

- Що відбулося? Зокрема, Національною службою здоров'я України, з якої ми беремо всі фінансові дані, бо всі кошти йдуть виключно через НСЗУ, було укладено 1747 договорів з лікарнями. З них, за розрахунками НСЗУ, 984 лікарні мають дефіцит коштів порівняно з минулим роком.

- НСЗУ поширює зовсім іншу інформацію. У їхній відповіді йдеться про те, що 900 лікарень - навпаки, в плюсі порівняно з минулим роком. Де тут у вас розсинхрон вийшов?

- У нас немає розсинхрону.

- А чому інформація, яку Ви безпосередньо оприлюднюєте, так відрізняється від тієї, яку оприлюднює НСЗУ?

- Мабуть, Національна служба здоров'я вирішила нам давати одну інформацію, а вам - іншу.

- Але ж це Ваш підрозділ, якщо я не помиляюся...

- Це орган центральної виконавчої влади, який підпорядковується Кабінету міністрів, але керується міністром охорони здоров'я. Я зараз вам кажу ті цифри, які нам надані Національною службою здоров'я. Тобто 984 лікарні мають дефіцит порівняно з минулим роком. Ці дефіцити різні: є 10% (вони дали нам всі розбивки), потім від 10% до 30%, до 50% і менше 50%. Менше 50% - це, коли отримують менше, ніж минулого року на 50% і більше - це 332 лікарні. На мою думку, ці 332 лікарні при отриманні на 50% менше коштів будуть практично закриті. Я в цьому впевнений. Також буде звільнена відповідна кількість медичних працівників. За нашими розрахунками, це буде на рівні близько 50 тисяч саме медичних працівників - лікарі, медичні сестри. Звісно, ми брали ще додаткову інформацію, перевіряли її, брали верифіковану інформацію з Держказначейства, тобто за минулий рік, хоча відбувалося все цього року. Ми максимально поєднували інформацію.

- Чому так сталося? Де пішов збій?

- По-перше, якщо запитати в НСЗУ або в колишнього керівництва МОЗ, як вони розрахували тариф, наприклад, на той же інфаркт - 16 001 гривня 42 копійки, складається враження, що вони його розрахували дуже ретельно до копійок. От відповіді на це не існує.

- Як це розраховувалося? Тобто Ви також цього не змогли з'ясувати?

- У мене немає відповіді на це запитання.

- Мала бути якась формула.

- Що таке тариф? Це вартість лікування і що повинно туди входити. Ну, це зрозуміло, мабуть, дитині, яка навчається в школі, що мають бути враховані, якщо ми кажемо про медицину, всі ліки, медичні вироби, відповідна заробітна плата людей, які лікують, перебування в лікарні (кошти на харчування). Тобто воно має бути все перелічено. Якщо ми починаємо запитувати, вони кажуть, мовляв, звісно, усе це повинно бути включено. Дайте розкладку, як саме вийшли на цю цифру до копійок. Відповіді немає. Ба більше, єдине, що ми дізналися - воно пораховане з огляду на сьогоднішню платню лікаря, тобто таку, яка була в 2019-му на рівні 5000 гривень. Щось я не пам'ятаю, щоб нашим медичним працівникам обіцяли, що вони отримуватимуть таку ж платню. До речі, коли запроваджували перший етап реформи, і коли справді сімейні лікарі почали отримувати по 15-18 тисяч гривень, то одразу йшлося про те, що вузькі спеціалісти отримуватимуть ще більше, коли розпочнеться другий етап. І знову всіх просто обдурили. Знущання з лікарів тривало всі 30 років.

- А якщо зараз узяти й перерахувати тарифи, змінити їх і запровадити нові? Ситуація зміниться і можна буде подовжувати реформу?

- По-перше, ми перебуваємо в реформуванні. Ніхто навіть думки не мав, що ми збираємося зупиняти, призупиняти, розгортати. Тобто про всі ці страшилки, про які кажуть так звані експерти. Цього ж всього ніхто не говорить. Ми перебуваємо в реформі. Але ми не можемо допустити закриття лікарень і звільнення медичних працівників.

- До речі, ситуація з COVID-19 не вплинула на те, що реформа отак пішла?

- Звісно, вона вплинула на переосмислення певних елементів реформи. Умовно кажучи, наприклад, згідно з цією реформою, пакет лікування хворих на ті чи інші інфекційні хвороби також вважається пролікованим випадком. Якщо б ми нічого не змінювали (а воно б так собі рухалося, і роки за три прийшов COVID-19), то в нас би було гірше, ніж в Італії, напевно, вдвічі. Чому було б гірше? Тому що це показало, що, скажімо, такий пакет, як інфекційні хвороби, держава повинна сплачувати за готовність приймати інфекційних хворих. Життя і здоров'я людей - це головне, що повинно враховувати реформа. Не цифри, не оптимізацію, не гарні слайди. Вона повинна враховувати основну мету - життя і здоров'я людей. І ці показники повинні покращуватися. Вони всім зрозумілі. Смертність має знижуватися, відповідно, а тривалість життя - збільшуватися. Це ж просто!

- Зараз реформа на паузі...

- Хто Вам це сказав, що ми на паузу поставили? Ми кажемо про те, що реформа триває. Ніхто нічого не зупиняв. Нам треба зробити переформатування з огляду на українські реалії, щоб не допустити ані закриття медичних закладів, ані звільнення медичних працівників (щоб підготувати всі ці лікарні, справді їх оптимізувати там, де це потрібно), щоб досягти основної мети, задля якої і було розпочато ця реформа. Що у нас відбувається сьогодні і як будемо рухатися? По-перше, жодного повернення до якоїсь медичної субвенції ніколи не передбачалося, не передбачається і передбачатися не буде. Все фінансування йтиме через Національну службу здоров'я України і не інакше. По-друге, ми передбачаємо зміни в цих тарифах для того, щоб профінансувати лікарні на рівні бюджету минулого року, аби вони не закрилися. Я думаю, що ми встигнемо зробити від 1 червня. Зараз готуються відповідні зміни до нормативно-правових документів.

- Коли можна буде цілком повернутися до схеми фінансування через тарифи?

- Вони ж там багато чого "наваяли". Тому ми зараз швиденько будемо запроваджувати ці зміни. Наступне (це також буде від 1 червня) - пріоритет фінансування екстреної медичної допомоги, тобто це наша "швидка". Ми вважаємо, що коли все лишати, як є, то це призвело подекуди б до скорочення щонайменше 30% бригад. Жодного підвищення, навіть теоретичного, заробітної плати медичним працівникам не передбачалося. Жодного контролю і боротьби за якість надання екстреної медичної допомоги не передбачалося. Жодних коефіцієнтів. Просто встановили так звану капітаційну ставку - це ставка, розрахована на кількість населення. Не враховано ні гірські райони... Що турбує пацієнтів? Щоб після дзвінка за 10 хвилин "швидка" приїхала. Повинні ж бути й відповідні коефіцієнти, коефіцієнт коригування, щоб ми боролися за якість, щоб пацієнти були задоволені. Це все не передбачалося. Всі ці коефіцієнти ми збираємося запровадити від 1 червня, а зараз закінчуємо розрахунки.

По-третє, ми передбачаємо, що маємо залишити ще “пакет інфаркту” і “пакет інсульту”. Але ці два пакети повинні бути розраховані за цілком зрозумілими правилами. Щоб принаймні я, як міністр охорони здоров'я, міг пояснити, що тариф 100% включає певні ліки, лікування, заробітну плату тощо.

- Пакети з інсультів, інфарктів і COVID-19 додатково оплачуються?

- Додатково. Так, там окремий пакет. Це така робоча модель. А додатково - те, що я перелічив. Окрім того, йдеться про те, що всі без виключення лікарні повинні працювати в системі E-health, щоб ми збирали статистику. Так буде легше розрахувати все те, що будемо запускати від 2021 року: додаткові пакети, вибудовувати додаткові моделі, бо наразі в нас немає статистики. Її скасували 2018 року, ніби вона нам не потрібна - сказали, що колись це буде через E-health. Тому зараз нам це потрібно. Воно зараз уже почало працювати через E-health, але повинно працювати нормально. У більшості областей сімейний лікар нині не може дати електронне направлення до лікаря вузької спеціалізації через E-health, бо не існує можливості надання через електронну систему. Це так нам слід робити? Треба ж було підготуватися, протестувати. Я не розумію, чому саме так треба робити, щоб створити максимальні складнощі для всіх громадян і медичних працівників.

- Багато людей тішилися, що пологи вже безкоштовні. А нині в декого навіть паніка...

- Що у Вашому уявленні безкоштовні пологи? Коли ми кажемо про безкоштовні пологи - це означає, що жінка народжує і не сплачує нічого, незалежно від її стану, складності, наявності патологій чи ускладнень. Вона незалежна від цього. Не сплачує за медикаменти, не існує жодних неформальних платежів лікарю. Правильно? А Ви впевнені, що в такому разі, з огляду на те, що платня залишається на рівні 7-8 тисяч гривень, то жодних неформальних платежів не буде,бо ці тарифи не передбачають якогось там суттєвого збільшення платні на пологах. Я не впевнений, що таке може бути. Чи не так? По-друге, якщо ми кажемо про пологи, то що таке “тариф 8136 гривень 3 копійки”? Це порівняли всі без виключення пологи, сказали, що зараз жінки будуть народжувати виключно фізіологічно. Але життя інше - часом бувають патологічні пологи, купа різних діагнозів, коли треба рятувати жінку і малюка, щоб народився, інколи буває кесареве, і багато-багато інших речей. І це набагато більше коштує, ніж 8136 гривень 3 копійки. Таке життя. Далі. Для патологічних пологів, як правило, зводять перинатальні центри, де надають високоспеціалізовану допомогу під час та після пологів. І саме в цих перинатальних центрах більша кількість пологів є патологічною. З огляду на це тариф є рентабельним і класним лише тоді, якщо в є велика кількість пологів у пологовому будинку, коли понад 70-75% є фізіологічними. Скажімо, у Київському перинатальному центрі репродуктивної медицини минулого року близько 70% пологів були патологічними. В перинатальному центрі в Дніпрі 2537 пологів були патологічними (тобто з різними ускладненнями), і близько 1260 пологів - фізіологічні. В лікарів немає жодного шансу вижити, якщо залишатися в цій системі координат і не казати породіллям, що їм потрібно придбати ще якісь ліки. Вони не зможуть собі це дозволити, бо вони не вкладаються в ці тарифи. Це справедливо розраховано? От кому спало на думку, що в нас всі без винятку жінки від 1 квітня народжуватимуть суто фізіологічно?!

- Що буде змінено у фінансуванні таких медичних закладів?

- Для того, щоб впроваджувати відповідну тарифікацію, якщо говоримо про пологи, якесь захворювання, треба чинити розумно, як в усьому світі. Не треба вигадувати велосипед. Протягом 2020 року ми повинні розробити стандарти, як усе фінансуватиметься та закріпити це в національних протоколах. На основі цих стандартів надання медичної допомоги за різних станів ми повинні розрахувати тарифи. Якщо є тариф пологів, то далі мають бути коригувальні коефіцієнти, залежно від складності. Я хочу бути впевненим, що справді гарантував громадянам України те, що держава буде надавати безкоштовно. Це входить до пакету гарантій. Усі ваші стани. І я 100% знаю, що лікар за ці кошти в змозі вас пролікувати, і це не залежитиме від того, скільки йому додатково потрібно ліків тощо.

- Окремо, напевно, потрібно буде обчислити для психіатрії і для тубдиспансерів. Вони найбільше постраждали через медреформу. В який спосіб ви будете змінювати їхню роботу?

- Якщо ми беремо туберкульоз - він у нас залишився ще від радянських часів. Вони, звісно, потребують реформування. Нам не потрібні великі будівлі туберкульозних диспансерів, але це не може бути зроблене за один місяць. Вони інколи отримували рівень фінансування в 20-30% від минулого року. Ми повинні розглядати фінансування всієї протитуберкульозної служби, бо людина спершу лікується у тубдиспансері, а потім амбулаторно, що не менш важливе, ніж лікування у тубдиспансері. У нас вся система розвалиться повністю - вся туберкульозна служба - починаючи з практичного закриття тубдиспансерів і завершуючи розвалом всієї амбулаторної служби. Тобто людину будуть виписувати за 30-35 днів, а потім лікування протягом восьми місяців просто не буде надаватися. Це буде неможливо. Дуже часто хворі на туберкульоз мають не дуже високий соціальний статус. У листопаді 2019 року була ухвалена стратегія модернізації цієї служби, розрахована на три роки, протягом яких мали вибудовувати протитуберкульозну службу. Мені дуже приємно, що ця стратегія ґрунтувалась, зокрема, й на досвіді Одеської області, де ми це зробили: об’єднали, скоротили кількість ліжок, працевлаштували лікарів, організували амбулаторну службу, запровадили до десяти нових моделей лікування. Але ми це все робили 2,5 року – це не було швидко, але є певний досвід, який ми пройшли. Я вважаю, що ми повинні рухатися саме цією стратегією. Я уже дав відповідне завдання Віктору Ляшку, дуже серйозному фахівцеві в цій галузі: почати скорочувати темпи і швидше пройти шлях реформування. Якщо ми все залишимо, як є - за рік-півтора будемо мати захворювань на туберкульоз мінімум плюс 20%.

Те саме ж і у психіатричних службах. Всі наші психлікарні нам дістались у спадок від СРСР, і вони подекуди у жахливому стані. Але там є хронічні психологічні захворювання. Ми не можемо 22 тисячі наших громадян, які переважно майже втратили будь-які соціальні зв’язки, викинути на вулицю через те, що хтось намалював слайди і вирішив, що це оптимізація. Це не оптимізація, а руйнація. Для цього потрібне реформування - і модель того, як це зробити. Дуже часто там немає практично медичної складової - часто має бути робота соціальних служб. Але щоб це була робота соціальних служб – потрібно їх передати до Мінсоцполітики. І психіатрія, і туберкульоз мають стояти окремо. 

У нас ще є реабілітація, яка часом не менш важлива за лікування. Коли ти підходиш до реформи, треба бодай спілкуватися з лікарями, фахівцями, які надають цю допомогу. Тоді все буде легше.

- Давайте поговоримо про успішні приклади. Є ж районні лікарні (багатопрофільні переважно), які підписали багато пакетів і зараз мають подекуди більше фінансування, ніж минулого року. Вони переймаються, що від 1 червня їх повернуть до фінансування минулого року. У них відберуть ці гроші?

- Віртуальні гроші. Поки. Мені ж потрібно збудувати всю медицину в країні, а не якусь потужну лікарню. Що таке потужна лікарня? Це та, де тобі надають класну медичну допомогу. У нас є районні лікарні, з огляду на ті чи інші речі, багатопрофільні, які краще фінансувались, мають краще обладнання. Я за. Якби я не керував Одеською областю і не знав як закуповувалось обладнання до лікарень, то я би теж вірив у цю казку. Вони закуповували це обладнання, але не за пів року. Що таке процес підготовки? Ці критерії з’явились 24 вересня на сайті НСЗУ. Підготуватись до 5 лютого 2020 року за 4 місяці – закупити все обладнання, інсталювати його – неможливо. Так, у цих лікарнях проводять кращий процес лікування. Я переконаний, що вони повинні отримувати більше грошей і розвиватися.

- А як буде?

- Вони отримають всі ті суми, які ми запроваджуємо за тими новими пакетами. По-перше, це не менше фінансування, ніж у 2019 році, а по-друге, це додаткові пакети задля того, щоб від 2021 року бути у нормальних умовах з початком реформованої медицини.

- Серед тих клінік, які уклали угоди з Національною службою, є 60 приватних закладів. Що буде з ними?

- Наскільки я знаю від НСЗУ, дві чи чотири клініки уклали угоди на “пакети інфаркту”. Якщо вони зможуть працювати за цим пакетом, то працюватимуть. Інші клініки уклали угоди на надання різних діагностик - томографію тощо. Якщо у нас не існує таких пакетів, ми, відповідно, не можемо з ними працювати.

- Я знаю, що деякі клініки готують судові позови, бо вони закуповували обладнання, готувались.

- Як вони можуть готувати позови, якщо ще нічого немає? Це хороші приклади для людей, які спробували запустити руйнування медицини. Це гарні страшні історії. Як можна готувати позов, якщо ще жодних дій не було зроблено в правовому полі в цьому напрямку?

- На брифінгу ви заявили, що цього року на 50% підвищуєте зарплати. Розкажіть про це.

- Коли ми говоримо про підвищення зарплат, нам треба внести зміни до державного бюджету. За нашими підрахунками, це близько 11 млрд грн, якщо беремо за базову зарплату в березні цього року. Для цього треба вносити зміни до держбюджету, щоб зарплата була підвищена від 1 липня 2020 року.

- На своєму брифінгу ви говорили, що зарплати медиків мають бути ринковими. Які зарплати ви вважаєте такими?

- У нас це передбачено законом про державні медичні гарантії, де написано: 250% від середнього рівня зарплати на липень попереднього року. Якщо ми тримаємось за це, то зарплата має бути не меншою від 25 тисяч гривень у перерахунку на ціни 2019 року. Проте давайте поглянемо, які ринкові зарплати отримують, наприклад, лікарі-хірурги у приватних клініках. Я не розумію, чому лікар-хірург повинен отримувати 4500 грн, а той, хто приходить на посаду прокурора, отримує одразу 25 тисяч гривень. Авжеж, я цілком за те, щоб і прокурор отримував 25 тисяч гривень. Я просто не розумію, чому лікар має отримувати менше. В якій країні це можливо?

- Пане міністре, ці зміни: зміна тарифів, розробка коефіцієнтів - базується на тому, що 2021-го на медицину буде виділено 6% ВВП. Коли планували реформу в 2017 році, йшлося про 5%, але їх так і не виділили. Виходить, що успіх реформи залежить від того, чи виділить Верховна Рада 6% ВВП на медицину. Наскільки це ймовірно?

- Це ще одна брехня, у якій ми всі жили. Не може медицина жити на 3% ВВП. Не існує країн, де медицина могла б існувати на 3% ВВП. Мінімальний відсоток на медицину в Європі – це 6% в Болгарії. Я вважаю, що ми з цього повинні починати. Я практично впевнений, що я зможу це зробити, і є підтримка президента, тож, сподіваюся, наступного року у нас повинно бути 6% ВВП. Я думаю, що наведу аргументи, зокрема й народних депутатів, щоб нам виділили саме цю суму. Ми повинні закінчувати експериментувати з медициною. Ці експерименти доведуть до того, що у нас не буде лікарів. У нас будуть тільки будівлі, в яких розташоване все, окрім лікарень. Ще кілька років, і ми будемо запускати маршрутні таксі до Польщі, де лікуватимемося.

Я впевнений, що я зможу реформувати медицину. Ми досягнемо мети – нам потрібна якісна і доступна медицина, де працюють фахівці, які отримують гідні зарплати, де встановлене високоякісне обладнання. Я думаю, наші друзі будуть пишатися за кордоном тим, яка медицина є в Україні.

Розмовляла Оксана Муляр