Коронавірусна криза призведе до викривлення українського медіаринку, – експерти

У межах спецпроєкту «Детектора медіа» «Медіа vs Covid-19» досвідом кризового менеджменту, долання викликів карантинної доби, а також знахідками позитиву вже поділилися керівники розмовних та музичних радіостанцій, телевізійних каналів та холдингів і мультимедійних інтернет-платформ.

А чи впоралися українські та світові медіа з новими обставинами та як коронавірусна пандемія та прийдешня криза далі вплинуть на журналістику й медіаринок, «Детектор медіа» запитав у медійних експертів.

Ми вже публікували відповіді на наші запитання від Ніни Кур’яти, Насті Станко, Сергія Рачинського та Отара Довженка.

Наступними про вплив пандемії на медіа розмірковують Павло Казарін – журналіст, колумніст, ведучий токшоу «Зворотній відлік» на Суспільному та шоу «Ранок у великому місті» на ICTV, оглядач «Радіо Свобода», і Віктор Трегубов – публіцист, колумніст, колишній головний редактор інтернет-видання «Петро і Мазепа».

– Як змінилося ваше професійне життя з початком коронавірусної пандемії та карантину?.

Павло Казарін: Некоторые медиа, с которыми я сотрудничаю, столкнулись с финансовыми проблемами – и результатом стало сокращение гонорарной политики.

Другие медиа чуть-чуть перелицевали структуру эфира: например, на Суспільном ток-шоу «Зворотний вiдлiк» теперь выходит без массовки – только лишь с гостями и экспертами.

На ICTV на утренние эфиры выходят не два ведущих, а один – это позволяет заодно вызывать на эфир меньшее количество операторов.

В остальном же – все по-прежнему.

Разве только привыкаю выходить в эфир гостевых студий по скайпу.

Очень удобно, кстати.

Віктор Трегубов: Не дуже.

Робота колумніста сама по собі є віддаленою – як і ведення блогів.

– Які джерела і які особистості (не обов’язково журналісти, медійники) допомагають вам краще зрозуміти ситуацію та її можливі наслідки – у тому числі економічні, політичні, геополітичні?.

Павло Казарін: Мне кажется, что каждый должен понимать границы собственной компетенции.

Поэтому про медицинские аспекты эпидемии нужно узнавать у медиков и инфекционистов, а не у политиков и экспертов-по-всем-вопросам.

Ровно по этой же причине я сам не комментирую темы, в которых не разбираюсь.

Нужно понимать при этом, что даже в медицинской среде нет пока окончательного консенсуса по поводу многих аспектов нынешней пандемии.

Там идет живая дискуссия, вирус изучают, какие-то методы лечения оказываются неэффективными, какие-то – наоборот.

То, что считалось работоспособным месяц назад, может уже быть опровергнуто медицинской практикой.

Этот момент тоже стоит учитывать.

У нас в Украине у аудитории есть привычка читать не издания, а авторов.

Украинская журналистика в этом смысле очень «вождистская» – и мало чем отличается от политики.

Но ориентироваться все же стоит не на привычных вам авторов, а на издания, уровень компетенции которых давно подтвержден.

И делать поправку на то, что медицинская дискуссия продолжается.

Віктор Трегубов: Я намагаюся користуватися тільки джерелами МОЗ.

Я абсолютно свідомий того, що медична тема – не моя, і занадто складна для непрофесійного підходу, а використання непрофільних джерел тільки засмічує голову та інформполе.

– Які позитивні та, навпаки, негативні тенденції в українських та світових медіа ви спостерігаєте за час пандемії та обмежувальних заходів? Чи вдалося медіа швидко і сповна трансформувати свою роботу в нових обставинах? Кого ви можете поставити в приклад іншим?.

Павло Казарін: Выросло количество фейков.

Кто-то ударился в конспирологию – и рассказывает о «кознях Билла Гейтса» и «заговоре вакцинаторов».

Кто-то застрял в стадии отрицания – и рассказывает о том, что эпидемии не существует.

Кто-то – попросту продвигает «фуфломицины» или корень имбиря как решение всех проблем.

Сливные бачки продолжают доказывать, что они сливные бачки – и продают своей непритязательной пастве всякую ересь.

Авторитетные издания пытаются делать фактчек и подходить ответственно к своей задаче – но они обречены быть менее популярными, чем многочисленные «торговцы эмоциями».

Из деталей – карантин изменил структуру телесмотрения.

Сейчас люди работают из дома и просыпаются позже, а поэтому утренние эфиры собирают у экранов меньшую аудиторию, чем обычно.

Из-за этого некоторые каналы сдвигают время выхода утренних проектов в эфир.

Віктор Трегубов: Позитивних тенденцій не бачу, а з негативних бачу одну: грошей не стало.

Пандемія викликала кризу, криза вбила ринок реклами, а це вдарило по українських медіа – особливо по тих, що не мають олігарха за плечима.

– Як, на вашу думку, коронавірусна пандемія та економічна, соціальна криза, які прийдуть за нею, можуть змінити журналістику і сферу медіа в Україні та світі? Чи прогнозуєте ви зміни у моделях фінансування медіа?.

Это бюджет, европейские гранты, рекламные средства + подписка, деньги финасово-промышленных корпораций и, наконец, российские деньги.

В условиях кризиса, в первую очередь, страдают медиа, которые пытаются быть бизнесом – потому что сам бизнес сегодня находится в тяжелой ситуации.

У этих медиа есть только два способа получить деньги: либо от рекламодателя, либо от аудитории напрямую через пожертвования.

Рекламодатели сейчас экономят, а потому, если аудитория не станет их поддерживать через донаты или подписку, то кто-то может этот кризис и не пережить.

В наибольшей безопасности находятся пророссийские медиа, отстаивающие позицию Кремля.

Я бы не хотел, чтобы после окончания карантина мы столкнулись с ситуацией, когда по итогу выживут лишь самые токсичные СМИ, принадлежащие «коллективному медведчуку».

Віктор Трегубов: Знов-таки, переформатування рекламного ринку погано відбилося на усіх медіа, що не мають додаткових джерел прибутку – себто, на всіх незалежних.

І це не тільки українська, це глобальна проблема.

Ефективно пристосуватися до цього неможливо – це просто звуження можливостей без відкриття нових.

Зараз низка медіа намагається добрати донатом, але донат під час кризи теж не дуже надійне джерело.

Боюся, що це призведе до викривлення українського медіаринку – коли останні нейтральні джерела інформації закриються, а залишиться винятково олігархічна медіаобслуга та шарієподібні істоти.

– Як, на вашу думку, зміниться медіаспоживання? Чи залишиться в людей (і як надовго) звичка споживати медійний контент так, як під час карантину? За рахунок чого медіа зможуть утримати здобуту аудиторію після карантину?.

Павло Казарін: Честно говоря, мне кажется, что привычки – очень устойчивая вещь.

По мере ослабевания карантина будут возвращаться те традиции медиапотребления, что существовали до его введения.

Не жду в этом смысле никаких особенных изменений.

Віктор Трегубов: Вибачте за песимізм, але поки що я бачу лише прискорення негативних процесів у медіа.

Пандемія активізувала проблему інформаційних бульбашок та діаметрально протилежного сприйняття інформації.

В мене в стрічці фейсбуку розумні люди в сусідніх постах проклинають Швецію, що згубила купу народу через відсутність карантину, та благословляють Швецію, що врятувала купу народу через відсутність карантину, оперуючи однією і тією ж статистикою.

А нерозумні просто шарять тексти про те, як від коронавірусу допомагає засунути коріння імбиру у кожен можливий отвір на тілі, і як це все пов’язано з 5G та чипами від Білла Гейтса.

Навіть у тому, від чого залежить їхнє власне життя та виживання спільноти, люди все ще обирають інформацію за принципом «подобається – не подобається», а не за достовірністю.

– На вашу думку, чи опанували більше українців за час пандемії навички інформаційної гігієни та медійної грамотності? Чи залишаться ці навички з ними? Як ви дійшли таких висновків?.

Павло Казарін: Люди меняются медленно.

Вдобавок, люди – существа не рациональные, а рационализирующие.

Они принимают какую-то позицию, а затем лишь ищут в СМИ подтверждений того, что они сделали правильный выбор.

Так что те, кто читал качественную прессу и те, кто читал «сливные бачки», – останутся там, где и раньше.

Никакого качественного изменения не произойдет.

Единственный риск у всей этой ситуации – если рынок покинут медиа, которые пытались работать по бизнес-моделям.

Віктор Трегубов: На жаль, я бачу зворотнє.

Ми ще не сягнули того дна, від якого можна було б відштовхнутися.

Фото – архіви Павла Казаріна та Віктора Трегубова.